Хто і Як Розподіляє Кошти Платників Податків на Наукові Дослідження в Галузі Економіки

VoxUkraine проаналізував обсяг і розподіл державного фінансування наукових досліджень у галузі економіки в Україні. Як ми виявили, ТОП-10 великих установ освоюють майже 72% виділених коштів

Автор:

VoxUkraine проаналізував обсяг і розподіл державного фінансування наукових досліджень у галузі економіки в Україні. Як ми виявили, ТОП-10 великих установ  освоюють майже 72% виділених коштів. Влада України має встановити нові правила, які  сприятимуть  демонополізації цього ринку й створять умови для прозорої конкуренції та появи якісно нових учасників.

Мейнстрим української економічної науки продовжує шукати свій особливий шлях, не помічаючи, що відбувається у світі. За останній (2014) рік представники фінансованих державою установ не опублікували жодної наукової статті з економіки у топ-10 світових економічних журналів.

VoxUkraine вже склали рейтинг наукових установ за корупційними ризиками при захисті дисертацій. У цій статті ми аналізуємо ринок економічних наукових продуктів, які фінансує держава. Як показує наш аналіз розподілу замовників та виконавців наукових досліджень цей ринок сильно монополізований та поділений між великими державними структурами. Якість і потрібність деяких досліджень – питання, яка має вивчатися окремо.

Державні замовлення (понад 1100 окремих робіт, значна частина розраховані на кілька років) на наукову продукцію в Україні здійснюють Національна академія наук (НАНУ), Національна академія аграрних наук (НААНУ), міністерства та інші державні установи. ТОП-10 установ, які забезпечують 98% (на загальну суму 416 млн грн) замовлень наукових продуктів з економіки, наведено на рис. 1. Майже половину замовлень здійснює НАНУ, 32% – міністерства економічного блоку уряду і 10% – Міністерство освіти і науки.

Рис. 1. Частки установ, які здійснюють державні замовлення на наукові продукти в галузі економіки, у загальному обсязі таких замовлень в Україні

grants1

Найбільший замовник – НАНУ – розміщує державні замовлення суто в своїх інститутах. Майже 90% замовлень освоюються в 7 установах. У 2014 році  42% цих коштів було використано на фінансування досліджень в Інституті економіки та прогнозування, 14% – в Інституті регіональних досліджень, 9% – в Інституті економіки промисловості. Жодне замовлення не було розміщене в невеликих незалежних дослідницьких центрах. Це може свідчити про те, що НАНУ не зацікавлена в розвитку ринку наукової продукції та налаштована на консервацію нинішнього стану економічної науки. При цьому незалежні дослідницькі центри успішно виконують проекти на різноманітні закордонні гранти, тому тут може бути питання не спроможності, а лише доступу до «годівниці».

Бюджет науково-дослідницьких робіт (НДР) формується відповідно до нормативних документів НАНУ на основі термінів виконання роботи та кількості виконавців. Часто НДР виконуються у певному відділі інституту НАНУ, а їхня вартість розраховується з кількості співробітників відділу. Бюджет однієї НДР на замовлення НАНУ досягає 10,6 млн. грн., а терміни виконання коливаються від декількох місяців до трьох років.

Найбільший бюджет (10,6 млн. грн.) серед усіх поточних робіт на замовлення НАНУ має НДР «Чинники і тренди економічного зростання в Україні». Ця НДР виконується у 2015–2017 роках в Інституті економіки та прогнозування під керівництвом В. Гейця. На другому місці (з бюджетом 8,6 млн. грн.) – робота «Національна модель неоіндустріального розвитку України», яку виконують науковці Інституту економіки промисловості у 2013–2016 роках під керівництвом В. Вишневського.

Серед НДР економічного напряму, фінансованих із НАНУ, є роботи, котрі, судячи з назв, складно назвати науковими. Прикладом є НДР «Впровадження в Інституті теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України програмного забезпечення обліку, аналізу та контролю основних параметрів діяльності інституту».

Міністерство освіти і науки розміщує більшу частину державних замовлень у навчальних закладах. Майже 15% від усіх замовлень на 2013–2015 роки міністерство розмістило в Одеському національному економічному університеті, 9% – у Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана, 6% – у Київському національному торговельно-економічному університеті. Хоча Міністерство освіти і науки забезпечує присутність на ринку різноманітних гравців, усі вони є державними вищими навчальними закладами. Наукові проекти в невеликих дослідницьких структурах міністерство не фінансує.

Майже у кожного державного органу економічного блоку уряду є «свої» центри, що отримують левову частку замовлень, наприклад:

  • Державна фіскальна служба розміщує 77% замовлень у Науково-дослідному інституті фінансового права, а решту (23%) в Національному університеті Державної податкової служби.
  • Президент та Адміністрація Президента розміщують левову частку замовлень на наукову продукцію в Інституті стратегічних досліджень і Національній академії державного управління при Президентові України.
  • Міністерство фінансів України розміщує замовлення суто в Академії фінансового управління, а Мінекономрозвитку – переважно в Науково-дослідному економічному інституті.

Це може свідчити, що перелічені державні установи є неефективними розпорядниками державних коштів на економічні дослідження, оскільки розміщують замовлення в одній-двох установах та сприяють монополізації цього ринку.

Найбільший бюджет (11,1 млн. грн.) серед НДР, які виконувалися на замовлення державних установ економічного блоку уряду, був виділений на роботу з назвою «Розробка спрощеної моделі сплати податків і зборів та обліку платежів в інформаційній системі Міністерства доходів і зборів України». Вона виконувалася в Науково-дослідному інституті фінансового права протягом 2011–2014 років під керівництвом В. Дейнеки. Ми не змогли знайти жодного факту використання напрацювань за цією НДР у розробці змін до Податкового кодексу.

ТОП-10 установ, які здійснюють 72% НДР з економіки за державні кошти (416 млн грн), наведено на рис. 2. П’ятірка лідерів освоює половину коштів платників податків, які виділяються на фінансування наукових досліджень в економіці, 22% усіх коштів освоює Інститут економіки та прогнозування.

Рис. 2. Частка на ринку установ, які виконують НДР у галузі економіки за державні кошти

grants2

Керівники цих установ за державні кошти фактично створили ізольоване середовище, яке майже не спілкується зі світовою науковою спільнотою. Це підтверджується тим, що публікацій та цитувань керівників ТОП-10 установ майже немає в бібліографічній та реферативній базі даних Scopus (таблиця 1). Кількість цитувань цих авторів у Російському індексі наукового цитування (РІНЦ) теж мізерна.

Таблиця 1. Кількість публікацій та цитувань керівників ТОП-10 установ,які отримують фінансування з Державного бюджету

Прізвище українською/англійською Посада Scopus РІНЦ
Кількість публікацій Кількість цитувань Кількість публікацій Кількість цитувань
1. Геєць В./ Heyets V./ Geets V. Директор Інституту економіки та прогнозування НАНУ 2 1 0 1
2. Власюк О./Vlasyuk O. Перший заступник директора Інституту стратегічних досліджень 0 0 0 0
3. Серебрянський Д./Serebryanskiy D. Директор НДІ фінансового права 0 0 0 0
4. Єфименко Т./ Еfimenko T. Директор академії фінансового управління 0 0 0 0
5. Кравців В./Kravtsiv V. Директор Інституту регіональних досліджень НАНУ 0 0 0 0
6. Амоша О./ Amosha A./ Amosha O. Директор інституту економіки промисловості 1 0 5 1
7. Хвесик М./Khvesyk M. Директор інституту природокористування та сталого розвитку НАНУ 0 0 0 0
8. Манцуров І./ Mantsurov I. Директор Науково-дослідного економічного інституту 0 0 0 0
9. Лібанова Е./ Libanova E. Інститут демографії та соціальних досліджень НАНУ 1 0 0 0
10. Пашко П./Pashko P. Ректор Університету державної податкової служби 0 0 0 0

Ефективність освоєння коштів платників податків в установах, які є ключовими учасниками ринку наукової продукції, є темою окремих досліджень. Проте кількісні параметри ринку свідчать про потребу докорінної зміни правил гри на ньому. Нові правила мають сприяти демонополізації цього ринку й створити умови для прозорої конкуренції та появи якісно нових гравців.

Міністерство освіти і науки обіцяє реформи. Важливо, щоб вони не виявилися косметичними змінами, які лише закріплять владу вчених радянського стилю. Нехай нові правила забезпечать лідерство в науці творчої молоді, яка спроможна бути інтегрованою у світову наукову спільноту. Для цього міністерство має достатньо інструментів. Якщо створити конкурентне середовище на ринку наукової продукції та зняти штучні адміністративні бар’єри для входження на нього, нові спроможні гравці з’являться достатньо швидко.

Нині рішення про фінансування наукових досліджень приймають високопосадовці НАНУ та чиновники профільних міністерств. Це треба змінити: такі рішення варто приймати визнаним у світі науковцям. Їх належить активно залучати до рецензування заявок на НДР, проведення конкурсів на фінансування, оцінювання результатів.

Потрібно запровадити мінімальні вимоги до виконавців НДР, які фінансуються державою. Вони повинні вільно володіти англійською мовою, мати публікації та цитування в Scopus.

Це дозволить швидко змінити якість наукових досліджень і забезпечить інтеграцію спроможних вітчизняних економістів до світової наукової спільноти.

Додаток 1

Методологія нашого дослідження проста. Для аналізу попиту та пропозиції на ринку економічної наукової продукції ми сформували базу даних про науково-дослідницькі роботи (НДР), які виконувалися за економічним напрямком. Для цього ми використали інформацію Українського інституту науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ) та показники Державного бюджету України. До бази даних включено роботи за період із 2013 по 2015 роки. Ця база містить інформацію про назву й мету НДР, терміни їх виконання, обсяги фінансування, замовників та виконавців.

Інформації про деякі НДР, які здійснюються за державні кошти, нема у відкритому доступі. Зокрема, немає даних про НДР, виконувані у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Судячи з показників Державного бюджету України, цей університет має окрему статтю в бюджеті та у 2015 році планує отримати 85 млн грн на фінансування наукових розробок. Імовірно, частина цієї суми спрямовується на фінансування досліджень з економіки, проте дані про це недоступні. Також нема інформації про НДР, що в 2015 році виконуються в Науково-дослідному інституті фінансового права та Науково-дослідному економічному інституті. Кошти, які зазвичай Мінекономрозвитку й Державна фіскальна служба спрямовують на фінансування досліджень у цих установах, передбачені Державним бюджетом на 2015 рік. У своєму дослідженні ми керувалися припущенням, що фінансування НДР цим установам у 2015 році відповідає рівню 2014-го.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Мы верим, что у слов есть сила, а идеи имеют определяющее влияние. VoxUkraine объединяет лучших экономистов и помогает им донести идеи до десятков тысяч соотечественников. Контент VoxUkraine бесплатный (и всегда будет бесплатным), мы не продаем рекламу, не занимаемся лоббизмом. Чтобы проводить больше исследований, создавать новые влиятельные проекты и публиковать много качественных статей нам нужны умные люди и деньги. Люди есть! Поддержать VoxUkraine. Вместе мы сделаем больше.


Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний