KSE Voice: Дисфункціональні економічні міфи в Україні | VoxUkraine

KSE Voice: Дисфункціональні економічні міфи в Україні

16 Лютого 2018
FacebookTwitterTelegram
6548

В «Sapiens: Коротка історія людства» Юваль Ной Харарі дає обґрунтування переваг Homo sapiens над іншими людськими видами, такими як Homo neanderthalensis, Homo erectus або Homo soloensis. Харарі стверджує, що саме здатність Homo sapiens створювати культурні конструкти – міфи – дала нам основну перевагу над іншими видами тварин.

«Ми можемо створити всеохопні міфи, такі як історія біблійного творення, міфи про мрійників-аборигенів та націоналістичні міфи сучасних держав. Такі міфи дають Homo sapiens небувалу здатність гнучкої співпраці у спільнотах. Мурахи та бджоли також можуть працювати об’єднуючись, але лише на базовому рівні і з близькими родичами. Вовки та шимпанзе співпрацюють набагато краще, ніж мурахи, але роблять це лише з невеликою кількістю інших особин, яких вони знають на близькому рівні. Sapiens можуть взаємодіяти надзвичайно гнучко з незліченною кількістю незнайомих людей. Ось чому Homo sapiens керують світом, мурахи їдять наші залишки, а шимпанзе замикають в зоопарках та дослідницьких лабораторіях».

Якщо ми пристанемо на аргумент Харарі, то можемо зробити висновок, що суспільства з більш ефективними міфами процвітають, тоді як ті, що мають лише зачатки соціальної міфотворчості, зазнають труднощів і зрештою зникнуть.

З еволюційної перспективи Україна – це надзвичайно молоде суспільство. Сьогодні вона переживає перехід від культури, яка колись керувалася міфами комунізму, до західної демократії.

Це природньо, що деякі сучасні культурні конструкти в Україні зазнають впливу зовнішніх конкуруючих культур. Як наслідок, вони плутаються і не узгоджуються між собою.

Деякі з цих конструктів успішно працюють і позитивно впливають на розвиток України. Інші стримують наш культурний прогрес. Тут я пропоную список з п’яти таких нефункціональних культурних конструктів.

“Є хороші і погані люди. Нам не пощастило, нами керували погані люди. Нам просто потрібно, щоб до влади прийшли хороші люди”

Розподіл на хороших і поганих людей – це спадщина радянської культури. Радянський Союз поділив людей на ​​різні групи: “радянські люди”: робітники, фермери, вчителі – і – євреї, татари, куркулі.

Сучасні розвинені суспільства використовують більш комплексний підхід. Вони вважають, що люди переважно є раціональними і реагують на стимули та правила гри – інститути (ред. тут і далі “інститут” – правила гри у

суспільстві, тобто створені людьми обмеження, які спрямовують людську взаємодію у певне русло, структуруючи мотиви у процесі людської кооперації (за Д. Нортом)). Отже, навіть людина, сповнена чеснот, зрадить спільноту, якщо на кону стоїть власне збагачення чи безпека її близьких. Таким чином, суспільство мусить створити правила гри, які б узгодили мотиви посадовців і громадськості.

Зарубіжні демократії можуть будувати наші інститути

Ця ідея проявляється у зусиллях громадянського суспільства, реформаторів та правлячих еліт використовувати іноземні інститути як батіг і пряник для реформ в Україні. Для багатьох спостерігачів основним реформатором в Україні є МВФ. Крім того, у будь-якому конфлікті між громадянським суспільством і державою починають лунати заклики до посольств іноземних держав розсудити сторони.

Проте у сучасному світі інститути є сильними лише тоді, коли підтримуються суспільством, у нашому випадку громадянами України в цілому. Адже у разі порушення правил гри, гарантами яких є інститути, саме громадяни виходять на протест, аби захистити ці правила. Якщо громадськість не вірить в інститути – вони приречені.

Перемога над корупцією / олігархами / бюрократією / організованою злочинністю / Росією (і т.д.) перетворить нас на процвітаючих і демократичних

Це варіація першої ідеї – є деякі “погані” люди або групи людей, яких ми повинні позбутися. Західний підхід полягає в тому, щоб знайти спосіб співіснувати і співпрацювати з усіма, хто є розумним, виключаючи із взаємодії тих, з ким не можна домовитися.

Держава може запустити економіку, захищаючи і підтримуючи потрібні компанії та галузі, або ж створюючи ринки та лібералізуючи економіку

Віра в потужну державу, яка може керувати нами через перехід, знову ж таки походить з Радянського Союзу. Радянська держава була сильною і не було жодних конкуруючих інститутів. Проте сьогодні є доволі промовисті факти: українська держава за останні 25 років не змогла забезпечити добробут людей і встановити чіткі та справедливі правила гри. Таким чином, держава повинна розвиватися водночас із розвитком демократії, ринків та економіки.

Розуміння протекціонізму та лібералізації економіки надто спрощені. Сучасні суспільства знаходять баланс між ролями держави та ринків. Ринок дає свободу, проте інколи він зазнає невдачі. Тільки тоді держава може втрутитися, аби вплинути на ситуацію. Однак держава не замінює ринок.

Сильна економіка – це економіка, яка виробляє більшу частину своєї продукції всередині країни, максимізує експорт та мінімізує імпорт

Це абсолютно справедливо, що Україна повинна збільшити виробництво товарів і послуг. Проте ефективність походить від спеціалізації. Україна не може бути лідером у виробництві всіх можливих товарів та послуг. Шлях до процвітання – стати найкращими у світі у певних конкретних галузях та сферах, а також торговій взаємодії з іншими державами.

За іронією долі, Харарі вказує на свідчення того, що здатність Sapiens співпрацювати дала початок (“міжнародній”) торгівлі, в той час як неандертальці не займалися торгівлею:

«Хоча ми не можемо проникнути у думки неандертальця, щоб зрозуміти, як вони мислили, у нас є непрямі свідчення меж їхнього пізнання в порівнянні з їхніми суперниками Sapiens. Археологи, які розкопують 30000-річні поселення Sapiens в самому серці Європи, іноді натрапляють на мушлі із Середземного і Атлантичного узбережжів. Цілком ймовірно, що ці мушлі потрапляли вглиб континенту шляхами постійної торгівлі між різними спільнотами Sapiens. Розкопки неандертальських поселень не мають жодних доказів такої торгівлі. Кожна група виготовляла власні інструменти з місцевих матеріалів».

Автори

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний