Лекція Милованова: Світова Освіта на Порозі Революції

Тимофій Милованов розповів, що відбувається із західною системою освіти, чим хороший вуз відрізняється від поганого та на кого вчитися зараз, щоб не шукати роботу через 20 років

Автор:

Найбільша проблема України в тому, що 23 роки потому тут, як і раніше, у людей немає розуміння, навіщо потрібна освіта і як монетизувати її в хороше, якісне життя. Зараз ми бачимо величезну кількість розумних людей, які випускаються з провідних українських університетів і не хочуть продовжувати навчання з двох причин: їм бракує або можливості, або розуміння навіщо. Їм потрібна зарплата у $500 просто зараз, і вони не готові витратити ще рік або два, щоб отримати кращу освіту.

29 жовтня у FEDORIV Hub професор економіки Піттсбурзького університету та співзасновник VoxUkraine Тимофій Милованов провів лекцію «Майбутнє освіти». Милованов розповів, що відбувається із західною системою освіти, чим хороший вуз відрізняється від поганого, на кого вчитися зараз, щоб не шукати роботу через 20 років, і як українські університети можуть скласти конкуренцію провідним західним вузам.

Лекція пройшла у вільному форматі без презентації, з яскравими прикладами і цікавими питаннями. ЛІГА.net підготувала короткий конспект цього виступу.

Основна проблема: навіщо вчитися?

У Вашингтоні більшість людей, що приймають впливові державні рішення, є випускниками певної групи навчальних закладів. Перш за все це університети Ліги плюща (Єльський, Гарвардський, Колумбійський і ще п’ять вузів. — Прим. ред.). Зустрічаються випускники і кількох інших вузів, але градація дуже жорстка: якщо ви хочете працювати у впливовому державному органі, вам слід навчатися в одному з 10-20 топових університетів.

У 1990-х роках я працював у Києві в інвестбанку, у мене була хороша за українськими мірками зарплата. Тоді я не дуже добре розумів, навіщо пішов вчитися на програму ERC (тоді — в Києво-Могилянській академії, зараз — у Київській школі економіки), де стипендія у 15 разів нижча. Я не міг знайти відповідь, навіщо мені сидіти на парах і вивчати нудні речі, що це мені принесе. Сьогодні я знаю, що основна мета правильної освіти — наближати вас до високого ступеня свободи в житті.

2c3cbddf

Зараз я — професор Пітсбурзького університету, у мене висока зарплата, гарантована на 25 років уперед. У мене є заощадження в цінних паперах, я зможу жити на них на пенсії. Я не залежу від державних пенсійних фондів чи грантів. Це дає мені свободу — інтелектуальну й фізичну. Для того, щоб прийти до такого стану речей, я мусив копітко і важко працювати. Коли я жив в Україні, я цього не бачив і не розумів, куди й навіщо мені рухатися.

Найбільша проблема України в тому, що 23 роки потому тут, як і раніше, у людей немає розуміння, навіщо потрібна освіта і як монетизувати її в хороше, якісне життя. Зараз ми бачимо величезну кількість розумних людей, які випускаються з провідних українських університетів і не хочуть продовжувати навчання з двох причин: їм бракує або можливості, або розуміння навіщо. Їм потрібна зарплата у $500 просто зараз, і вони не готові витратити ще рік або два, щоб отримати кращу освіту. Слід розуміти, що $500 — то взагалі ніщо з погляду вашого математичного очікування доходу в разі отримання якісної освіти. У вас буде той ступінь свободи, коли ви не будете рахувати гроші на своєму рахунку. Таку ситуацію економісти називають market failure.

Поясню на прикладі. Уявімо, що у мене є автівка, на якій я їжджу 10 років і яку хочу продати. Можливо, я ставився до неї добре, ставив у гараж, дбав про неї, жодного разу не потрапляв у ДТП. Інший варіант — я молодий хлопець і «вбив» свою автівку за кілька років, ганяючи на великій швидкості й кілька разів потрапивши в аварії, які я не реєстрував в її історії. Вичистивши її, я теж їду на ринок. Тепер погляньмо на цю ситуацію з точки зору покупця. Я купую вичищену красиву автівку, але не можу бути певним, хороша вона чи «вбита» й принесе мені багато проблем. За автівку в хорошому стані покупець готовий заплатити $10 000, за «вбиту» — $1000. Відтак, середня ціна, яку я готовий заплатити, — $5500 або менше, якщо я не люблю ризикувати. З позиції продавця першої машини: чи готовий я продати свою машину, про яку дбав стільки років, за $5500? Ні. Тому я не виставлю її на продаж. Відповідно, ринок наповнюється «вбитими» автівками, що були у вжитку, за середньою ціною. Покупці це знають, тому й не купують авто.

Саме це й відбувається з освітою в Україні. Її якість низька, як і зарплата випускників.  Розумні люди, які готові інвестувати в якісну концептуальну освіту, не мають змоги отримати її в Україні і йдуть у бізнес. Це відбувається на рівні всієї країни. Люди, які повинні вчитися й інвестувати в себе, йдуть працювати. Це величезні втрати для суспільства і всіх нас.

Складно сказати, яким чином така ситуація може змінитися. Країна наразі перебуває у постреволюційному періоді, коли її може розвернути в будь-який бік. Реформи йдуть повільно, перспективи неясні, але варіанти є.

Глобалізація і конкуренція за мізки

Зараз нам допомагає глобалізація. Багато хто відправляє дітей вчитися до Польщі — тамтешня освіта коштує співставні гроші з українською освітою, але там вона краща й «чесніша». Хтось здобуває освіту в Німеччині або США — вона коштує дорожче, але її значно легше продати на ринку. Якщо людина отримає американську освіту, їй гарантована зарплата мінімум у $50 000 на рік на все життя.

Сьогодні важливо зрозуміти, що конкуренція за мізки стає міжнародною. Справжня конкуренція для найкращих полягає в тім, що вас спробують забрати у провідні університети світу. Приїжджаючи в Україну, я завжди намагаюся знайти потенційних людей, хочу забрати хороших студентів у Пітсбург. Цьогоріч ми взяли двох людей і дуже цьому раді. Так, це називається відтоком мізків, але конкретно для цих людей це правильний шлях розвитку.

Я сподіваюся, з часом стане зрозуміло, що інвестувати в себе — найголовніше, що кожен може зробити сьогодні. Якщо через 20-30 років Україна стане членом Європейського Союзу, ми зможемо сісти в літак і вирушити на пошуки роботи в будь-яку країну Європи. Тоді цінність освіти буде підвищуватися ще швидше. Якщо з часом фінансові ринки будуть глобалізовані, а технології підтримають нас зі свого боку, будь-яку задумку можна буде реалізувати.

Вже сьогодні тисячі людей відправляють на Kickstarter свої ідеї і збирають гроші. Якщо подібні механізми фінансування стануть ще доступнішими, зокрема і в нашому суспільстві, цінність освіти зросте. Я маю на увазі якісну освіту, яка навчає творчому підходу до життя.

Ми знаходимося на ринку, в якому цінність освіти буде постійно зростати, а конвертувати її в успіх, кар’єру та фінансові показники буде чимдалі легше. Конкуренція зростатиме, і ви не витримаєте її, якщо не будете інвестувати в себе зараз.

 12242222_908282572552365_262833722_n

Чому вчить освіта?

Наша звична освіта, на жаль, дуже часто передбачає завдання на кшталт вивчити книжку або сподобатися викладачеві. Ви маєте знати якийсь контент і правильно його розповісти, написати статтю, проект, щоб у підсумку отримати свої бали. Але все це — рутинна робота, яка завтра буде автоматизована. Приміром, я нічого не пам’ятаю з математичних теорем, я завжди їх підглядаю, знаючи, де шукати. Сьогодні можна навіть аутсорсити доказ теорем; я — вчений, і для мене важливіше сформулювати теорему, яку потенційно можна довести, ніж власне її довести. Іншими словами, цінність освіти полягає у вмінні і навичці формулювати неструктуровані завдання і те, що не можна формалізувати, в структуровані. Щойно ви структурували завдання, комп’ютерна програма, яку напишуть індійські програмісти, зможе її вирішити.

Уявіть, як змінився світ за останні 20 років, і що чекає на нас у майбутньому. Я наведу приклад, який мене шокує. У мене є знайомий із Пітсбурзького університету медицини. Вони борються з раком головного мозку. Цей вид раку не можна видалити чи вилікувати хіміотерапією. Як вони хочуть його лікувати? Вони витягають із голови ракову клітину, потім беруть імунну клітину і тиждень тренують її, прискорюючи мутацію, щоб вона почала розпізнавати і атакувати ракові. Після цього вони тренують імунні клітини передавати свої мутації іншим. Таку вакцину закачують назад людині в мозок. Сьогодні така процедура коштує $15 000.

Такі дива відбуваються вже зараз, що вже говорити про майбутнє. Питання творчості і навичок, які допомагають розпізнати нові речі і рухатись уперед, стають важливішими, ніж знання. Для мене як для вченого і викладача єдина цінність — людина з новими ідеями. Але вміння генерувати нові ідеї не народжується на порожньому місці, зазвичай це не наслідок вродженої геніальності. Для пересічної людини це процес, протягом якого вона припускається безлічі помилок і з часом розвиває відчуття того, що може спрацювати, а що точно не спрацює.

Освіта може бути двигуном економічного зростання і відродження депресивних регіонів. І Пітсбург — чудовий приклад.

У 1960-1970-х роках це було напівзруйноване промислове містечко з дешевою робочою силою, схоже на східний регіон України. У 1960-х роках відбувся злам — промисловість стала переносити виробництво на ринки, що розвиваються, і всі металургійні заводи міста закрилися. Пітсбург зміг відродитися лише за рахунок університетів. Сьогодні основні індустрії Пітсбурга — медицина та робототехніка. Зараз там є офіси Googlе, Ebay, Amazon, Facebook. Замість сталеливарних заводів стоять нові будівлі, в яких сидять найрозумніші люди. Звідки прийшли ці люди? Правильно, з університетів Пітсбурга. До слова, у США в цій сфері теж є проблеми.

Приміром, торік Uber вирішив, що, як і Google, будуватиме автомобіль, який вміє сам їздити. Вони відкрили в Пітсбурзі R&D (науково-дослідницький та дослідно-конструкторський центр), що вилилося в грандіозний скандал. Тому що вони «купили» 40 найкращих професорів факультету робототехніки університету Карнегі-Меллон — фактично, забрали всіх хороших фахівців. Лишилися тільки ті, що не мають цінності, інші пішли в Uber працювати на величезні зарплати.

Це приклади того, що в університетах є професори, які володіють знаннями, здатними розвивати ринки. Крім того, є аспіранти, які вчаться застосовувати ці знання в конкретних прикладних ситуаціях, і є студенти, які вчаться кодуванню, запуску дронів та іншим реальним речам. На кожному кроці в Пітсбурзі — новий стартап, заснований випускником університету. Хороший навчальний заклад використовує можливості. Люди з підприємницьким мисленням можуть перетворити університети в нові хаби для тренування інтелектуальної робочої сили. Виграє той, хто зможе підхопити таку тенденцію, і за цим буде цікаво спостерігати.

Конкурентоспроможність української освіти

Сьогодні в Україні величезна кількість людей із хорошою освітою, але одиниці з них володіють затребуваними на ринку навичками. Зараз є попит на нові здібності, зокрема і в Україні.

Для України дуже важливо, щоб університети стали фінансово незалежними. Приміром, Пенсільванського державному університету кілька заможних американців подарували шматок землі — дешевий, але великий. Університет домовився з агрохолдингами про оренду частини землі й за ці гроші звів нові будівлі. В Україні є змога дати творчим людям шанс вирішити, як використовувати подібний ресурс. Ще існує «модель endowment», коли багата людина передає університету велику суму грошей, ці гроші вкладаються в інвестфонди і приносять 4-4,5% річних, на ці гроші університет і живе. Так працює фінансування Гарвардського та Єльського університетів. Пітсбургський університет має змішане фінансування. 44% фінансування надходить від оплати студентами, 20% — від держави, решта залежить від грантів та грошей, отриманих від випускників.

Яким чином ми визначимо, що українська система освіти стає конкурентоспроможною? Дуже просто. Коли я почну перейматися через те, що Пітсбургський університет не може найняти фахівця, тому що Київський університет зробив йому пропозицію. Коли наш деканат буде сприймати пропозиції з України серйозно. На сьогодні, на жаль, ситуація протилежна: якщо у людини є пропозиція з України, то він не потрібен Пітсбургському університету.

52665a

Новий підхід до освіти

Підхід до освіти змінюється не тільки на рівні університету, а й на рівні кожної людини. Десять років тому я закінчив докторську і перші п’ять років боявся, що мої знання застаріють, і я не витримаю конкуренції з новими фахівцями. Сьогодні такого страху немає: ринки швидко розвиваються, постійно необхідні нові навички, які вчора ще були не потрібні. Зараз є робота для всіх, і вона цікава. Немає потреби вивчати те чи інше питання впродовж 20 років. У новій галузі чимало горизонтів, і ти в ній першовідкривач. Колись я думав так: навчався 10-15 років, отримував навички, тепер будую кар’єру й боюся, що нове покоління мене випередить. Насправді, зараз усе відбувається інакше: треба вчитися постійно, здобуваючи нові навички, і перемогти тебе можуть не нові люди, а фахівці, які легше адаптуються. При цьому можливості і ринки є завжди, і, підхоплюючи їх, легко рухатися вперед.

Освіта стоїть на порозі великих змін. За сотні років принципи освіти майже не змінювалися: університет — професор — студент. Можливо, зараз зміняться.

Завдяки новим технологіям принципово змінилися методи комунікації та ведення справ у бізнесі, а освіта залишилася на старому етапі. Навіть у США використовують класичний підхід: я виходжу й читаю лекцію, а студенти виконують домашнє завдання і здають іспити. Технологія вплинула на освіту мінімально: є проектори, слайди й інтернет, але принциповий підхід до методів освіти не змінився. У бізнесі технології вплинули на появу глобальної системи аутсорсингу, швидкої взаємодії з величезною кількістю людей, дрібніших операцій. А в освіті переломний момент ще попереду.

На нас чекає революція в навчанні в найближчому майбутньому. Якої форми вона набуде, поки що складно сказати. Ми бачимо, що люди від 15 до 30 — ті, що мають вчитися, — зараз залежать від смартфонів, не можуть сконцентруватися на темі більш як 30 секунд. Із цим можна боротися, забороняти інтернет в університетах, але все це марно. Замість того, щоб протидіяти реальності, слід спробувати під неї підлаштуватися. Як я вчуся? Я не проходжу повні курси лекцій, але постійно напрацьовую нові навички, конструюючи свою освіту, підбираючи окремі самодостатні лекції чи статті. Освіта стає постійною і «клаптиковою».

Цікаво, як трансформуються університети під такий стан речей. Мені здається, що лекції стануть інтерактивними і розмовними і проходитимуть у форматі діалогу. При цьому через 20-30 років ми, швидше за все, будемо вчитися за допомогою мобільних додатків, доступ до освіти стане легшим, а навчання — цікавішим. На нас чекає захоплюючий і цікавий час постійного розвитку в новому форматі.

Під час відповідей на запитання із залу Тимофій Милованов підсумував лекцію практичною порадою: зараз важливо не чекати, поки в Україні реформують систему освіти, а брати і вчитися, формуючи своє майбутнє і чітко розуміючи цінність інвестицій у себе і в розвиток протягом усього життя.

Вперше матеріал був опублікований на сайті «Ліга.Бізнес»

Переглянути відеозапис лекції

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Мы верим, что у слов есть сила, а идеи имеют определяющее влияние. VoxUkraine объединяет лучших экономистов и помогает им донести идеи до десятков тысяч соотечественников. Контент VoxUkraine бесплатный (и всегда будет бесплатным), мы не продаем рекламу, не занимаемся лоббизмом. Чтобы проводить больше исследований, создавать новые влиятельные проекты и публиковать много качественных статей нам нужны умные люди и деньги. Люди есть! Поддержать VoxUkraine. Вместе мы сделаем больше.


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний