МАНІПУЛЯЦІЯ: Коронавірус потрібен для встановлення контролю держави над людьми

Автор допису хибно тлумачить сутність карантинних обмежень та маніпулює контекстом

Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook

У мережі поширюють допис з низкою маніпуляцій про COVID-19 та карантинні обмеження. Спростовуємо основні неправдиві тези.

Не можна звинуватити будь-кого за поширення коронавірусу й посадити до в’язниці.

Порушення правил карантину карається штрафом у розмірі від 17 тис. до 54 тис. грн. Обмеження чи позбавлення волі суд визначає лише для дій, які могли призвести або призвели до серйозного поширення хвороби й смерті людей. 

Самоізоляція – не покарання і не домашній арешт

Самоізоляція дозволяє уникнути зараження оточуючих, якщо людина має симптоми COVID-19 або ймовірно є носієм вірусу. Самоізоляції на 14 днів підлягають громадяни, що прибувають з «червоного» списку країн та ті, хто має симптоми подібні до COVID-19, до отримання результатів ПЛР-тесту. Тобто, якщо людина при перетині кордону здала аналізи і за кілька днів отримала негативний результат, то її не змушують далі сидіти на самоізоляції.

До того ж наукові дослідження (наприклад, тут і тут) доводять ефективність карантинних заходів, зокрема самоізоляції, у стримуванні розповсюдження інфекції та зменшення навантаження на медичну систему.

Малий та середній бізнес справді зазнає збитків. Але це – компроміс між збереженням життя та здоров’я людей та економічними втратами.

Дослідження доводять: якщо карантині обмеження введені вчасно, то короткострокові втрати економіки будуть меншими за рахунок збережених життів. Якщо ж країна вводить карантин з запізненням – коли вірус вже набув значного поширення – то людські втрати можуть нести набагато більшу шкоду (в тому числі економічні втрати) у довгостроковому періоді. 

Це ж дослідження зауважує, що під час пандемії споживання зменшується у будь-якому випадку – з карантином чи без нього – тож і економічні втрати є неминучими. В той же час, наразі, коли вчені і уряди країн мають більше інформації про поширення нового коронавірусу, політика загальних «локдаунів» змінюється більш комбінованими підходами, при яких уряди спрямовують більше ресурсів на тестування інфікованих і виявлення спалахів вірусу, а жорсткі обмеження застосовуються більш локалізовано у місцях значного поширення. 

Тотального цифрового контролю точно немає. 

Говорити про тотальний цифровий контроль в Україні безпідставно і щонайменше зарано. Адже згідно з даними Мінцифри, 5,75 млн громадян не мають можливості підключитись до якісного фіксованого широкосмугового доступу до Інтернету. Ще 17 тисяч населених пунктів взагалі не мають оптичних мереж для під’єднання до Інтернету. 

А додаток «Дій вдома» – який часто пов’язують з цифровим контролем – повинні встановлювати лише ті, хто підлягає самоізоляції. Якщо особа не бажає або не може встановити «Дій вдома» – її доставляють до місця обов’язкової обсервації.

Соціальні видатки точно не скорочують, а радше – збільшують під час пандемії. Автор наводить приклади дистанційної освіти та лікування як негативні приклади нехтування соціальними потребами населення. 

МОН та МОЗ дозволили звичайне навчання у школах з 1 вересня, крім «червоних» зон. VoxCheck уже писав, що дистанційна освіта – необхідний компроміс між збереженням життів та освітою. Справді, існують розрахунки, за якими діти показували значно нижчу успішність під час дистанційного навчання, але наразі школи вже повернулись до звичайного навчання.

Деякі консультації сімейні лікарі надавали без очного візиту й до початку пандемії, коли візит до лікаря чи госпіталізація не потрібні.

Медична допомога та обмеження свободи пересування застосовується сьогодні до деяких категорій пацієнтів з психічними розладами.

Стаття 12 Закону України «Про свободу пересування та вибір місця проживання» зазначає, що держава може обмежувати свободу пересування осіб, які підлягають примусовій госпіталізації через інфекційне або психічне захворювання. До того ж, згідно зі статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», медична допомога та примусова госпіталізація застосовується до осіб з психічними розладами, що несуть небезпеку для оточення.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Sorry, Comments are closed!

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний