МАНІПУЛЯЦІЯ: Ющенко та Порошенко загнали Україну в «боргову яму», позичаючи в МВФ | VoxUkraine

МАНІПУЛЯЦІЯ: Ющенко та Порошенко загнали Україну в «боргову яму», позичаючи в МВФ

Photo: Лєна Шуліка, VoxUkraine
23 Червня 2020
FacebookTwitterTelegram
3173

Перевірка фактів у рамках партнерства з Facebook

У соцмережах поширюють зображення з обсягами запозичень у Міжнародного Валютного Фонду за роками. Акцентують увагу на тому, що найбільша кількість запозичень припала на каденцію премєрства Юлії Тимошенко за часів Ющенка (2007-2010 роки) – $10,7 млрд, та на обидва уряди за часів Порошенка (2014-2018 роки) – сумарно $13,1 млрд. І хоч наведені цифри правильні, втім така інформація маніпулятивна і не дає повну картину про зовнішні запозичення України.

По-перше, МВФ – не єдиний кредитор України, хоч і найбільш відомий. Країна також запозичує у Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, урядів інших країн тощо.

Обсяги запозичень від інших кредиторів можуть в різні роки бути більшими, ніж запозичення в МВФ. 

Наприклад, у 2005 році вищим був зовнішній борг України перед Світовим банком ($2,4 млрд) і Росією ($1,49 млрд), ніж перед МВФ ($1,2 млрд). Або у 2007 році – зовнішній борг України перед Світовим банком становив $2,2 млрд, перед Росією $1,29 млрд, в той час, як перед МВФ – $431 млн.

По-друге, брати кредит у МВФ – це процес, який потребує підготовки і його не надаватимуть країні, яка не потребує цих грошей. 

МВФ – це у певному сенсі «швидка фінансова допомога» для країн, які переживають кризу та період макроекономічної нестабільності – економічний спад, стрімке знецінення національної валюти, відтік капіталу, нездатність виконувати свої зобов’язання перед іншими кредиторами. Так Фонд допомагає подолати кризу і не допустити її поширення на інші країни, що є основною метою фонду. Оскільки МВФ саме кредитує, а не надає безповоротну допомогу, позики, як правило надаються за умови проведення структурних реформ, що забезпечують макрофінансову стабілізацію та створюють умови для майбутнього повернення коштів. Такі реформи можуть включати як заходи макрофінансової стабілізації, так і заходи по боротьбі з корупцією, забезпечення незалежності економічних регуляторів тощо.

До прикладу, під час каденції Януковича з 2010 року Україна не отримувала транші МВФ через небажання уряду проводити структурні реформи, а не через відсутність економічних проблем. Із 2014 року Україна отримала транш МВФ, оскільки потребувала цих коштів в умовах економічної та фінансової кризи і погодилася на проведення ряду структурних реформ.

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний