Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook
У мережі поширюють пости, у яких йдеться, що законопроєкт №4142 дозволить примусово вакцинувати українців, встановлювати санкції за відмову від вакцинації, позбавляти громадян права на навчання, роботу та вільне пересування, позбавляти батьківських прав за відмову від медичного втручання, конфіскувати майно тощо. Також у постах йдеться про те, що законопроєкт передбачає створення контролюючого органу “СанЕпідГестапо” з майже необмеженими повноваженнями примушувати до вакцинації та інших медичних процедур, закривати бізнеси, забирати майно, вибивати двері тощо.
Утім, ці твердження вживаються маніпулятивно, а у самому законопроєкті лише кілька формальних нововведень щодо вакцинації, які не роблять її примусовою.
Насправді, пункти, що стосуються вакцинації у законопроєкті №4142 походять з законів, які були прийняті значно раніше. Закону “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 1994 року та Закону “Про захист населення від інфекційних хвороб” від 2000 року.
Законопроєкт №4142 (у версії до першого читання) пропонує лише кілька нововведень, які, до того ж, не стосуються обов’язковості вакцинації, позбавлення прав за відмову від неї тощо. А саме:
- формальне спрощення процедури вакцинації;
- розширення кількості інфекційних захворювань, від яких будуть вакцинувати населення.
Наразі закон передбачає, що громадяни дають письмовий дозвіл на вакцинацію. Законопроєкт №4142 спрощує цю норму і передбачає, що громадяни будуть підписувати документи лише у випадку відмови від вакцинації. Але в будь-якому разі за громадянами залишається право відмовитися від вакцинації.
До інфекційних хвороб, які вимагають обов’язкових щеплень, додається ще одна. Про це повідомляв головний санітарний лікар України Віктор Ляшко ще 30 листопада: “до 10 інфекційних хвороб, які вже визначені, додається новий антиген – пневмококова інфекція”.
Варто зазначити, що в Україні наявність щеплень або медичні огляди є обов’язковими лише у двох випадках:
- для відвідування навчальних закладів дітьми;
- для працівників окремих професій, представники яких можуть швидко поширювати інфекційні захворювання, якщо є інфікованими.
Лише у цих випадках дітей чи дорослих можуть позбавити права відвідувати навчальні заклади або робочі місця. Утім, це не можна трактувати як позбавлення права на освіту, оскільки невакциновані діти можуть обрати іншу форму навчання. Також, навіть у цих випадках громадян не можуть примусово вакцинувати, вводити проти них додаткові санкції, позбавляти майна, батьківських прав тощо.
Також, закон зобов’язує примусову госпіталізацію, стаціонарне лікування чи дотримання карантинних заходів людьми, у яких було підтверджено наявність небезпечного інфекційного захворювання, поширення якого несе небезпеку оточуючим.
Утім, ці норми походять із попередніх вищезгаданих законів, що регулюють сферу імунізації населення. Тому немає підстав розглядати законопроєкт №4142 як такий, що вводить додаткові обмеження, дозволяє позбавляти прав на освіту чи роботу, батьківських прав, майна тощо.
Схожі маніпулятивні твердження ми розвінчували у попередніх матеріалах. Наприклад, у цьому матеріалі ми писали про безпідставність тверджень про те, що законопроєкт №4142 віддасть людей у руки фармацевтичних лобістів, дозволить проводити експерименти над людьми та позбавляти прав на роботу чи навчання.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний