Нехай вже буде НАТО! VoxCheck розмежовує бажане та реальність

#УрядТехнократів готує Україну до набуття членства в НАТО. Чи готові українці?

depositphotos / Photocreo

Автор:

Після здобуття незалежності Україна визначала потенційні шляхи розвитку й почала шукати партнерів для майбутньої співпраці. У безпековій сфері українці поділилися на декілька таборів – одні підтримували глибшу співпрацю з Північноатлантичним альянсом, інші не хотіли відмовлятись від проросійського вектору, дехто виступав за нейтралітет та позаблоковість. 

Сьогодні курс на НАТО закріплено в Конституції, хоча одностайності у суспільстві досі немає. Незважаючи на це, відповідність принципам та критеріям, необхідним для набуття членства в НАТО, є ціллю уряду Гончарука до 2025 року.

VoxCheck вирішив відповісти на питання про НАТО, із якими зіштовхнеться #УрядТехнократів.

Коли Україна перестала бути позаблоковою?

Неправда

«Я буду голосувати проти цієї декларації (зміни до Конституції, які закріплюють курс України на ЄС та НАТО – ред.) з трьох причин. Перше, тому що в 1991 році, коли приймалася Декларація про незалежність, вона приймалась на базі референдуму, і було доповнення, що Україна має позаблоковий статус. Це було рішення народу України через референдум».

Юрій Бойко, 07/02/2019 (00:00 – 00:19)

Незалежність України проголосили 24 серпня 1991 року, а референдум з цього питання відбувся пізніше 1 грудня 1991 року. Тож спікер плутає хронологію подій. Жодних інших референдумів, на яких громадяни могли висловити своє ставлення до НАТО, у той період в Україні не відбувалося. Акт проголошення незалежності посилається на Декларацію про державний суверенітет (липень 1990), де на той час ще УРСР затвердила «намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках». 

Проте на сьогоднішній день це не має значення, адже позиція України за 28 років змінилася. Якщо в перші роки незалежності України членство в НАТО не було пріоритетом ні зовнішньої політики, ні національної безпеки, то з початком військового конфлікту на сході позаблоковий статус було скасовано, а співпраця України та НАТО активізувалася. 

Від позаблоковості та нейтралітету до намірів стати членом НАТО

16 липня 1990 року Декларація про державний суверенітет Намір стати постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.
24 серпня 1991 року Акт проголошення незалежності України Продовження намірів, висловлених в Декларації про державний суверенітет.
2 липня 1993 року Закон «Про основні напрямки зовнішньої політики України» Намір стати нейтральною та позаблоковою державою має бути адаптований до нових умов і не може вважатися перешкодою повномасштабної участі у загальноєвропейській структурі безпеки.
28 червня 1996 року Конституція України Не закріпила положень, що визначали б нейтралітет чи позаблоковість як засіб досягнення національної безпеки або як форму існування України у світовій політиці.
16 січня 1997 року Концепція (основи державної політики) національної безпеки України Курс на вступ до системи регіональної та універсальної безпеки. 
9 липня 1997 року Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору Визначає засади співпраці України та НАТО. Фактично, підписання Хартії означало для України відхід від концепції позаблоковості.
21 листопада 2002 року Рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО Повномасштабна інтеграція в європейські та євроатлантичні структури викликана необхідністю враховувати об’єктивні реалії, продиктовані національними інтересами України.
22 липня 2003 року Закон про основи національної безпеки України Проголошується «поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою набуття членства у цій організації».
12 лютого 2007 року Стратегія національної безпеки України Приєднання України до європейської та євроатлантичної систем безпеки, формування умов для вступу України в НАТО.
1 липня 2010 року Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики України» Готовність України як позаблокової держави до співпраці з усіма зацікавленими міжнародними партнерами. 
22 червня 2012 року Стратегія національної безпеки України (редакція) Зникає теза про вступ до НАТО. Натомість залишається продовження конструктивного партнерства.
23 грудня 2014 року Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» (редакція) Відмова України від позаблокового статусу, повернення до курсу на членство в НАТО. 
26 травня 2015 року Стратегія національної безпеки України Серед цілей – формування умов для вступу в НАТО.
7 лютого 2019 року Зміни до Конституції України щодо курсу на набуття повноправного членства в НАТО Зазначає курс України на набуття повноправного членства в НАТО. 

Хіба НАТО про демократію?

Правда

«Стандарти НАТО не тільки в тому, як розвивається армія, вони і в тому, як відбувається політика. […] Перші переговори починаються навіть не про армію, навіть не про озброєння, а про те, чи є у вас є верховенство права, які у вас суди, чи ви можете розраховувати на рівні правила для всіх, чи ви можете розраховувати на те, що влада підзвітна народу, чи можете розраховувати на те, що економіка вільна і немає олігархів та особливих недоторканих. Це теж стандарти НАТО»

Святослав Вакарчук, 30/05/2019 (1:10:28 – 1:10:37; 1:10:46 – 1:11:11)

Принципи демократії, свободи особистості і верховенства права є основоположними для НАТО. Засоби втілення цих принципів – як політичні, так і військові (стаття 2 та 3 установчого договору), причому пріоритетними для організації є саме мирні політичні механізми. 

Чи хочуть українці в НАТО?

Неправда

«В нашей стране есть, наверно, полтора миллиона человек, которые хотят вступить в НАТО, но у меня другой вопрос: почему остальные люди, которых еще миллионов так 30, не ответили, хотят ли они этого. Очевидно, именно потому, что не хотят! Все-таки демократия – это мнение большинства. Так давайте же его учитывать».

Вадим Рабінович, 07/02/2019 (00:42 – 00:59)

Виходячи з даних, наведених Вадимом Рабіновичем, співвідношення настроїв щодо НАТО таке: 95% – не визначилися і лише 5% – підтримують вступ до НАТО. Проте таке співвідношення не відповідає дійсності.

Ми порівняли релевантні для цього висловлювання результати соціологічних опитувань (Рейтинг, Демініціативи, СОЦИС). Вони схожі, тому наводимо дані більш пізнього – його проводили з 13 по 27 грудня 2018 року. У респондентів запитали, як би вони проголосували на референдумі щодо приєднання до НАТО. Серед усього населення «за» вступ в НАТО проголосувало б 44%, «проти» – 30%, не голосувало б – 10%, а ще 17% не визначилося. 

Нижче ми наводимо графіки голосувань на уявному референдумі щодо вступу за останні 5 років. Такого співвідношення «за» та «проти», яке наводить Вадим Рабінович, не було, тому вердикт – неправда.

За останніми даними (червень 2019 року) у разі проведення референдуму про вступ України в НАТО 53% опитаних проголосували б «за», 29% – «проти», а решта опитаних – або утрималися, або не визначилися з відповіддю. 

Як бачимо з останнього графіка, приблизно третина українців не підтримують вступ України до Альянсу. Таке негативне ставлення зумовлене передусім побоюванням, що членство може втягнути Україну у військові дії НАТО. Інші причини – сприйняття НАТО як «агресивного імперіалістичного блоку»; переконання, що Україна має бути позаблоковою; впевненість, що в разі вступу до НАТО в Україні почнуть хазяйнувати іноземці та іноземний капітал.

Чи може Україна стати членом Альянсу, доки триває конфлікт на сході?

Правда

«Хотя там (в НАТО) такие условия… У нас война на территории, это уже одно из условий, когда мы не можем вступить в альянс».

Володимир Зеленський, 25/12/2018 (54:16 – 54:22)

Стаття 10 Статуту НАТО визначає, що до блоку можуть запросити будь-яку державу, що поділяє принципи, викладені в Статуті, та бажає зробити свій внесок до безпеки північноатлантичного регіону. Тобто прийом нових членів – це політичне рішення, яке є індивідуальним для кожної країни. У жодному офіційному документі не написано, що війна на території є умовою, яка гарантовано блокує вступ до Альянсу. Однак у принципах щодо розширення НАТО вказано, що кандидати на вступ повинні мирними способами вирішити територіальні або етнічні конфлікти і що вирішення цих конфліктів враховуватиметься під час ухвалення рішення про запрошення нового члена.

Вочевидь, невирішений конфлікт, особливо за відсутності стійкого перемир’я, як у випадку України, є перешкодою для вступу до НАТО, оскільки Альянс бере на себе зобов’язання гарантувати безпеку своїх членів. Отже, ця теза Зеленського є правдивою.

Дякуємо за допомогу стажеркам Катерині Скоропад та Аліні Соколенко.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний