Нова формація: Скільки неправди в заявах Лещенка, Заліщук, Сакварелідзе та Каська

Як і всі політики, вони теж маніпулюють, але не так вже часто

Автори:

Демальянс укрупнюється за рахунок відомих депутатів ВР, а Давіт Сакварелідзе і Віталій Касько створюють нову партію. VoxCheck перевірив слова чотирьох, найбільш відомих учасників цих політичних сил.

В суботу 9 липня відбувся черговий з’їзд партії Демаяльянс. До нього приєдналося чимало відомих громадських діячів та політиків, які до цього заявляли про створення нової політичної сили – депутати ВР Світлана Заліщук та Сергій Лещенко. Про нову політичну силу також заявляв екс-заступник генпрокурора України Давіт Сакварелідзе. До цієї сили увійдуть колишній колега Сакварелідзе Віталій Касько, депутат ВР Віктор Чумак та інші.

Ми  перевірили декілька червневих інтерв’ю Світлани Заліщук, Сергія Лещенка, Давіта Сакварелідзе та Віталія Касько, які вони давали в червні. Виявилось, що ці політики також маніпулюють або перебільшують, але не так і багато: на 16 цитат (у кожного по 4) абсолютно правдивих 10, 5 перебільшень або маніпуляцій і тільки одна повністю неправдива.

Про соціологічні опитування

Правда

“Нещодавно була опублікована вражаюча соціологія, згідно з якою понад половина українців вважають, що через скандал з панамськими офшорами Порошенку має бути оголошений імпічмент. Через тиждень президент натомість заявив, що ніякого офшорного скандалу не було. Це прояв абсолютно полярного розуміння системи відносин з суспільством, яка має бути побудована”.

Світлана Заліщук, інтервю для “Новое Время”

Вищезгадане опитування було проведено 26 травня, а 3 червня 2016 року на прес-конференції Президент Петро Порошенко заявив, що офшорного скандалу не було. “Позиція перша. Ніякого офшорного скандалу не було. Було об’єктивне розслідування журналістів, які знайшли декілька фактів, – сказав Президент.

Про роботу активістів у Раді

Правда

“Багато в чому нам (Сергію Лещенко, Мустафі Найєму, Світлані Заліщук та іншим активістам, які є членами БПП – прим ред) вдалося сформувати антикорупцийний порядок денний, звичайно за умови потужного тиску з боку громадянського суспільства та підтримки західних партнерів. Прийняття закону про державне фінансування політичних партій, і відповідно контроль за політичними грошима, великою мірою залежало від нашої з Сергієм та Мустафою активності у фракції. Відкриття реєстрів, запровадження звітності суддів, багато іншого.”

Світлана Заліщук, інтервю для “Новое Время”

Світлана Заліщук в тій чи іншій мірі працювала над сімома антикорупційними законопроектами (повний перелік документів у підготовці яких вона брала участь, дивіться тут). З них було прийнято та підписано Президентом два: перший (2123а) про фінансування політичних партій, другий (2423) – про відкриття інформації щодо майна чиновників. Обидва закони є важливими кроками в розбудові антикорупційного суспільства в Україні. У складі їх співавторів є депутати БПП Сергій Лещенко та Мустафа Найєм. Заліщук також брала участь у розробці закону про відкриття реєстрів власності  високопосадовців. Щодо звітності суддів, то ми не змогли знайти такі нововведення, тому будемо вдячні читачам або автору цитату за уточнення.

Про розчарованих українців

Маніпуляція

“Наразі ледь не половина українців розчаровані в тих, кого обрали, й не бачать заміни”

Світлана Заліщук, інтервю для “Новое Время”

За даними опитування, проведеного з 11 по 16 травня 2016 року фондом “Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва”, Президентові не довіряють (зовсім або переважно) 70,1% респондентів. Верховній Раді – 79,4%. Аналогічні результати продемонструвало інше дослідження, проведене дещо раніше Київським міжнародним інститутом соціології (4-14 грудня 2015 року). Зокрема, найбільшою недовірою користується Верховна Рада України – 78,6% респондентів. Рівень недовіри до Уряду становить 75%, до Президента – 64,9%.

Але складно сказати, чи це недовіра до конкретних людей або до інституцій. В 2013 році фонд “Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва” писав: “У суспільстві постійно відбувається процес зниження довіри майже до всіх державних інституцій (за винятком армії та місцевої влади)”. Наприклад в 2009 році, майже 76% населення не довіряли Президенту Віктору Януковичу (але в травні 2013 – 68,9%). Верховній Раді в травні 2013 не довіряли 76,8%, хоча в попередні роки рівень недовіри був значно нижчий. Тому ми не можемо зробити такий самий висновок, як Світлана Заліщук.

Про дискредитацію НАБУ

Правда

“Дискредитація (в ЗМІ таких депутатів як Заліщук або Лещенко – прим. ред) звісно працює, але НАБУ працює більш ефективно.”

Світлана Заліщук, інтервю для “Новое Время”

Складно порівняти обсяги дискредитації означених депутатів в ЗМІ і роботу НАБУ, але в бюро вже дійсно є декілька резонансних справ. Одна з найбільш гучних – розкриття схеми розкрадання державних коштів в компанії “Укргазвидобування” на суму 3 млрд грн, в якій, за даними НАБУ, брав участь депутат Олександр Онищенко.

Всього, за інформацією НАБУ, з серпня 2015, коли були обрані перші 70 детективів, відкрито 151 провадження. За цей час 12 проваджень було скеровано до суду.

Про критерії для вступу в ЄС

Правда.

“Украина сможет занять место в ЕС, когда будет соответствовать критериям, которые выставляют к членству: социальные стандарты, уровень борьбы с коррупцией, соответствующие промышленные стандарты. В ЕС легко может вступить страна типа Исландии, которая подавала заявку, а потом отозвала, или Швейцария, или Норвегия”.

Сергій Лещенко, “HARD TALK” (Стенограма).

Критерії, яким мають відповідати країни-кандидати на вступ до ЄС, такі:

  1. політичні: стабільність інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, повагу до прав людини, повагу і захист національних меншин;
  2. економічні: наявність дієвої ринкової економіки і здатність справлятися з конкурентним тиском і ринковими силами;
  3. інші: адміністративна та інституціональна спроможність для ефективної імплементації прав та зобов’язань, що випливають з членства в ЄС.

Більш докладно ці критерії описані тут. Серед них дійсно йде мова про соціальні стандарти, боротьбу з коррупцією і промислові стандарти.

Ісландія висловила бажання вступити в ЄС у 2009 році, однак у березні 2015 року голова МЗС Ісландії Гуннар Брагі Свейнссон повідомив Єврокомісію про те, що країна відкликає свою заявку на членство. Швейцарія та Норвегія справді не є членами ЄС.

Про найвищі стандарти в світі

Маніпуляція

“К сожалению, наверно для сторонников «русского мира», на сегодняшний день самые высокие стандарты жизни в мире – они в Европейском Союзе. Самые высокие зарплаты в Европейском Союзе, самый высокий уровень толерантности, прав человека, защиты демократии – тоже в Европейском Союзе. Даже не в США, в Европейском Союзе”

Сергій Лещенко, “HARD TALK” (Стенограма).

Є багато різних індексів, які характеризують рівень життя в різних країнах, наприклад, GINI індекс. Цей коефіціент відображає, наскільки суспільство тієї чи іншої країни розпорошено за доходами. Чим вищий GINI, тим більша фінансова нерівність у державі. За даними Світового Банку, для США індекс GINI складає 41,1 (2013 рік), а для Німеччини – 30,1 (2011 рік), Франції – 33,1 (2012 рік; на жаль, індекс розраховувався не кожен рік для всіх країн). За даними Євростату, середньоєвропейський показник GINI дорівнює 30,9 (2014 рік). І якщо порівнювати американський та європейський показники (навіть за різними роками), то перший вищий – тобто европейське суспільство більш рівне за доходами, ніж американське. Але є країни не із ЄС, для яких цей індекс навіть кращий – наприклад, Норвегія (25,9, 2012 рік).

За індексом Human Development Index (який вимірює тривалість життя, якість освіти, стандарти життя), найвищий показник мають Норвегія (0,944) і Австралія (0,935), які не входять до ЄС. І тільки чотирі країни Європейського Союзу (Данія, Нідерланди, Німеччина, Ірландія) входять до першої десятки країн в цьому рейтингу, решта – інші країни світу, включаючи США, яка на восьмому місці (0,915). Інші європейські країни – нижче в цьому рейтингу, тому не можна сказати, що США гірша на ЄС за Human Development Index.

13689419_1035371123176842_2126940243_n.png

Джерело: Human Development Report 2015

Ще один важливий показник – Social Progress Index (індекс соціального прогресу). Він оцінює якість життя людини загалом, з урахуванням економічних, соціальних, освітніх, екологічних та інших стандартів. Лідерами цього рейтингу справді є європейські країни – Фінляндія, Данія, Швеція, які водночас є членами ЄС.

13664793_1035371119843509_1224744717_n.png

Джерело: Social Progress Index

За індексом розвитку демократії США на 20 місці, проте на першому й другому місцях – Норвегія та Ісландія, які не входять до ЄС, на четвертому – Нова Зеландія, на сьомому – Канада. І навіть Уругвай випередив США (19-те місце). Тому казати про те, що в ЄС найвищий рівень захисту демократії, не варто.

Підсумовуючи вище сказане: немає єдиного стандартного показника, який вимірює якість життя та благополуччя, і що кожен індекс по-різному оцінює успіхи Сполучених Штатів Америки та ЄС. Тому твердження про те, що жити в ЄС однозначно краще за США, маніпулятивне.

Про тиск МВФ

Правда

“Про давление МВФ, если б не было этого давления, скажем, если б не было этого, так называемых «conditionals», предусловий для получения денег от МВФ, создания национального антикоррупционного бюро, мы бы никогда его по доброй воле не создали бы”

Сергій Лещенко, “HARD TALK” (Стенограма).

У меморандумі між Україною та МВФ від 21 липня 2015 року є декілька пунктів про необхідність боротьби з корупцією. Зокрема про це йдеться в розділі E (22 сторінка). Однією з головних вимог кредитора є запуск Національного антикорупційного бюро та ефективна антикорупційна діяльність.

Про точки росту

Маніпуляція

“…думаю, что здесь просто вопрос к правительству – почему они не запускают экономику? Это их сфера ответственности. Они должны найти точки роста”

Сергій Лещенко, “HARD TALK” (Стенограма).

Точки зростання – одна з найулюбленіших тем українських політиків. VoxCheck вже двічі аналізував тему точок росту (читайте аналіз бюджетних слухань-2015 та промови прем’єр-міністра Володимира Гройсмана).

Насправді, на питання чи потрібні економіці точки росту, однозначної відповіді серед економістів немає. Перш за все, як знайти найбільш привабливі індустрії, які забезпечать сталий розвиток країни? Вочевидь, галузі, які у довільному порядку обирає чиновник, не завжди будуть гарним вибором. “Набагато доцільніше створити рівні умови розвитку для бізнесу і захистити права власності. Не кажучи вже про корупцію, яка може призвести до підтримки бізнесів, наближених до влади, а зовсім не найефективніших”, – так ми писали у відповідь на промову Гройсмана, коли він збирався обіймати нову посаду. Тому говорити про те, що уряд повинен знайти точки росту – справжній політичний популізм.

Про очищення судової системи

Правда

“…основна проблема цих законів (про реформу суддової системи – прим. ред) полягає в тому, що очищення судової системи будуть здійснювати нинішні органи, не Вища рада правосуддя, яку планується створити через декілька років, а ті органи, які були вже створені і які, ну як на мене, не викликають у суспільства особливої довіри. І от вони будуть здійснювати відбір нових суддів в різні судові інстанції”.

Віталій Касько, Майдан ТБ, (Стенограма)

Згідно зі змінами до Конституціїї щодо правосуддя, за які було проголосовано Верховною Радою на початку червня, Вища рада правосуддя повинна з’явитись не пізніше 30 квітня 2019 року на базі Вищої ради юстиції – але з дуже значними змінами (див. Зміни у Статтю 131 закону). В цьому Касько правий – є ризик того, що Рада правосуддя не буде створена ще три роки. Для довідки: одна з найбільш вагомих функцій ВРЮ – це розглядання справ щодо порушення суддями дисциплини (суддівської етики, правил, тощо).

Щодо довіри суспільства до Вищої ради юстиції, на жаль, таких досліджень немає, і тут Касько просто висловлює свою думку (на чому і наголошує словосполученням “як на мене”). В будь якому випадку, довіра українців до судів дійсно дуже низька. За даними травневого дослідження фонду “Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва”, судам довіряє (переважно або цілком) лише 9,2% людей.

Про відкладене е-декларування

Перебільшення

“От ми вам вводимо електронне декларування – всі поплескали в долоні, а потім тихенько, під Новий рік, його взяли відклали на рік”

Віталій Касько, Майдан ТБ, (Стенограма)

Закон про електронне декларування майна чиновників №1022 приймали двічі: в лютому і в березні цього року. 16 лютого закон був прийнятий вперше після того як народний депутат Вадим Денисенко запропонував відтермінувати відповідальність за надання недостовірної інформації щодо задекларованого майна до 1 січня 2017 року. Тоді ж з критикою закону виступив зокрема Посол ЄС в Україні Ян Томбінскі. В результаті Президент ветував закон і направив на доопрацювання.

15 березня закон прийняли вдруге, вже з правками Президента. Проте і в цій версії документу законодавці не усунули всіх недоліків: як і в попередній версії, декларувати своє майно будуть зобов’язані не всі родичі чиновника, а лише ті, які “спільно проживають і пов’язані спільним побутом”.

Тобто загальна логика Каська відповідає істині, але конкретні факти він дещо плутає.

Про умови для іноземних інвесторів

Правда

“Наприклад, для українського бізнесу, чи для інвестицій в Україну, то насправді вони не є такими серйозними. Тому що найбільша проблема, яка залишається – це система нинішніх правоохоронних органів, система органів обвинувачення прокуратури і судова система, вони продовжують залишатися не зміненими і з такою судовою системою, з такою системою правоохоронних органів заохотити прихід в Україну іноземних інвесторів насправді дуже тяжко”

Віталій Касько, Майдан ТБ, (Стенограма)

VoxUkraine неодноразово писав про важливість судової реформи. Наприклад, у статті “Найнебезпечний застій: Чи зможуть зрушити нові судові закони реформу правосуддя з мертвої точки”. Успішна судова реформа має першочергове значення для інших реформ, адже неважливо, якими прогресивними є нові закони, якщо вони не виконуються (а судова система перш за все має забезпечити виконання законів).

VoxUkraine також писав про важливость реформи поліції та прокуратури на прикладі перетворення Національної телекомпанії України в акціонерне товариство. Поки що відсутність реформ у цих органах та конфлікт між ними (за даними автора згаданої статті) дуже сильно гальмує об’єднання державних телевізійних активів під брендом НТКУ.

Про довіру до силовиків

Перебільшення

“Навіть за умов, що була відреформована лише дорожня поліція, рівень довіри до поліції в населення перевищив 50% – це надзвичайний показник. Він ніколи за всю історію України до міліції попередньої не досягав навіть 50%. Це десь було так само як до прокуратури в межах від 7% до 15%, в залежності від року. 50 і плюс – це великий позитив”

Віталій Касько, Майдан ТБ, (Стенограма)

Нещодавно Голова Національної поліції Хатія Деканоідзе заявила, що довіра населення до поліції зросла до 46%. За інформацією прес-служби Національної поліції України, дослідження на цю тему проводив КМІС, воно ще не опубліковано, але буде незабаром презентовано. В той же час, дослідження фонду “Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва” спростовує цю тезу. За його даними, поліції переважно або цілком довіряють 39,7% громадян, прокуратурі – 10,1%. В будь якому випадку, Касько перебільшує ступінь довіри суспільства до поліції, говорячи про “50 і плюс”.

Про справи в Одеській області

Правда

“Надо довести те дела, которые остались в Одесской области, которыми я сам лично занимался. Это дело по ОПЗ, дело по краже нефтепродуктов Курченко, дело по Труханову, там были дела по Кивалову, там были дела по привозу, там были дела по действующим мэрам – мы задержали мэра Затоки”

Давіт Сакварелідзе, “Велике інтерв’ю” на NewsOne.

Давіт Сакварелідзе обіймав посаду прокурора Одеської області (за сумісництвом) з 16 вересня 2015 року по 29 березня 2016 року. У цей час обласна прокуратура дійсно працювала над декількома резонансними справами, про які екс-заступник Генерального прокурора України згадав в інтерв’ю. Справа Одеського припортового заводу стосувалась розслідування фактів злочинного заволодіння коштами держави на суму понад 4 мільярди гривень; справа щодо ринку “Привоз” – незаконного відчудження приміщень ринку на суму 500 млн грн. Також прокуратура працювала над справою щодо ДП “Укртранснафтопродукт”, посадових осіб якого звинувачують у незаконних діях під час реалізації “нафтопродуктів Курченка”. Крім того, 16 січня 2016 року Київський районний суд Одеси заарештував з правом внесення застави в 5 млн грн голову селищної ради Затоки (Білгород-Дністровський район Одеської області) і головного архітектора міста Білгород-Дністровська.

Складно сказати, яку саме справу Геннадія Труханова має на увазі Сакварелідзе, бо нам вдалось знайти тільки справу про російський паспорт. Але в квітні, коли ця справа з’явилась, Сакварелідзе вже не працював в прокуратурі.

Про окуповану Грузію

Правда

“Знают ли они (украинские эксперты – прим. ред), что 20% територии  Грузии тоже оккупированы?”

Давіт Сакварелідзе, “Велике інтерв’ю” на NewsOne.

Значна частина території Грузії окупована – приблизно 18%: Абхазія та Південна Осетія (площа Грузії – 69 700 км², сумарна площа двох окупованих територій – 8660 км² + 3900 км² = 12560км²). Перша непідконтрольна уряду Грузії з 1992 року, друга – після російсько-грузинської війни 2008 року. Тобто, Сакварелідзе майже не помилився.

Про ресурси Грузії

Неправда

“Грузии намного сложнее, (чем Украине в проведении реформ – прим ред), потому что там ограниченные ресурсы и там всегда большая конкуренция на этот ограниченный ресурс… Вино составляет 0,5% всего экспорта Грузии, поэтому если если кто-то думает, что вино это какая-то серьезная економическая индустрия в Грузии…”

Давіт Сакварелідзе, “Велике інтерв’ю” на NewsOne.

Сакварелідзе дещо недооцінює розміри експорту грузинського вина та значення природних ресурсів в грузинській економіці. Так, за даними The Observatory of Economic Complexity (Массачусетський технологічний інститут), у 2014 році з Грузії експортували товарів на загальну суму в $3,58 млрд, в тому числі вина – на $192 млн, що становить 5,4% від загального обсягу експорту. Також, за даними цього джерела, Грузія експортує продукти нафтопереробки, мідну руду та ферросплави, які займають більше 30% грузинського експорту.

Про лібералізм

Правда

“Либерализм в первую очередь означает невмешательство государства в жизни украинцев – граждан, бизнеса, сельского хозяйства. Это минимальный уровень коррупции и минимальное количество бюрократов, а также минимальное количество субсидий и минимальное количество олигархов. Олигархов, за которые платите вы. Олигархи существуют, потому что у них государственные предприятия, им платит государство субсидию или привилегию, за которую платите вы, граждане Украины. Чтоб не было олигархов – тоже это либерализм”

Давіт Сакварелідзе, Шустер-LIVE

За Стенфордською енціклопедією філософії, класичний (або старий) лібералізм, перш за все, стосується ролі приватної власності і ринкового порядку в житті суспільства. Класичні ліберали наполягають на тому, що економічна система, заснована на приватній власності, це індивідуальна свобода, яка дозволяє кожному жити своїм життям – використовуючи свою працю і її капітал так, як людина вважає за потрібне. Ринок, заснований на приватній власності, розглядається як втілення свободи.

В Новому лібералізмі переважає переконаність у тому, що право власності породило нерівність влади, і це призвело до “менш рівної” свободи для робочого класу. Ця тема посідає центральне місце в американському лібералізмі і поєднує в собі сильну підтримку громадянських та особистих свобод з одного боку та байдужість або навіть антипатію до приватної власності з іншого боку. Новий лібералізм сфокусований на соціальній справедлівості більше, ніж на приватній власності.

Схоже, що Сакварелідзе є прихільником нового лібералізму – проти соціальної нерівності (“минимальное количество олигархов”) та за особисті свободи (“невмешательство государства в жизни украинцев”).

Дякуємо Центру контент-аналізу за надані стенограми інтерв’ю політиків

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний