Новий оператор української ГТС: як це працює

Керівник незалежного оператора про перший місяць його повноцінної роботи

Автор:

З 1-го січня за прокачку газу в Україні відповідальна нова компанія і вона не пов’язана з Нафтогазом. Оператора ГТС України створили в рамках анбандлінгу. Навіщо це Україні, що корисного встигла зробити компанія за перший місяць роботи та чи причетні вони до двох платіжок за газ? На запитання VoxCheck відповідає Сергій Макогон, генеральний директор нової компанії.

Навіщо було відділяти ГТС від Нафтогазу?

По-перше, це зобов’язання, яке взяла на себе Україна в 2009 році, коли приєдналася до угоди про створення Європейського енергетичного співтовариства. Ми це повинні були ще 10 років тому зробити. 

По-друге, це вимога Газпрому. Для продовження контракту з транспортування газу ми повинні відповідати європейським вимогам. А ключова європейська вимога – це відокремлення оператора ГТС від вертикально інтегрованої компанії (від Нафтогазу).

26 грудня «Оператор ГТС України» отримав сертифікацію як незалежний оператор. Ми ТОВ, але 100% – власність держави. Наразі ми підпорядковуємось Міністерству фінансів, а Нафтогаз – один з наших клієнтів.

Які переваги окремої компанії?

Ми незалежні від вертикально інтегрованої компанії. Маємо можливість самостійно планувати наші витрати, програми ремонтів тощо. Так як ми є національним монополістом – як і Укренерго, наприклад – незалежний регулятор (НКРЕКПУ – ред.) контролює наші витрати, щоб не було нецільового використання. Тільки регулятор – ніхто більше не має права вказувати нам, що робити.

Скільки часу знадобилося, щоб повноцінно розпочати роботу?

ТОВ було зареєстроване ще влітку 2019 року і ми вже тоді поступово почали створювати всі необхідні функції в компанії. 

По-перше, ми перевели 11 тис. фахівців – ці люди працюють на об’єктах і гарантують транспортування газу. Через те, що це небезпечне виробництво, багато часу зайняло отримання дозволів і ліцензій від Держпраці. 

По-друге, попередню кампанію з підписання договорів ми почали ще в листопаді минулого року. Тобто це був поступовий процес і до 1 січня ми були готові до роботи.

31 грудня ми провели нараду, я поїхав додому, святкував з родиною Новий рік і чекав, коли почнуть дзвонити  диспетчери і говорити, що «шеф, у нас там проблеми». Але ні о першій, ні о другій, ні о третій ночі ніхто не дзвонив. О сьомій я сам подзвонив. Сказали, що все нормально, газ тече, ніяких проблем немає.

До речі, важливий момент співпраці із Газпромом – з 1 січня нам потрібно було миттєво переключитися на нові правила. У старому контракті 2009 року були досить застарілі способи співпраці. Але, через те, що ми вже мали досвід «реверсу» із Польщі та Словаччини і вже з 2014 року працювали за європейськими правилами, все пройшло добре.

Як тепер «Оператор ГТС України» (ОГТСУ) працює з Газпромом?

З Газпромом ми працюємо по кількох напрямках. Перший – це технічний. Сюди входить погодження потоків, тисків із Газпромом – оператором ГТС Російської Федерації. Але є ще Газпром – постачальник газу. І ми з Газпромом не маємо контракту на транспортування, для нього цю функцію виконує НАК Нафтогаз України як організатор транзиту.

У нас для всіх замовників транзиту є один стандартний договір. Але Газпрому він не сподобався – мовляв, ваш договір має дуже багато посилань на внутрішні українські документи (наприклад, кодекси газових мереж) і ви можете хоч кожного дня змінювати правила. Нам це не підходить. Через це вони почали шукати компанію, яка б взяла на себе ці ймовірні ризики, але не знайшли. Врешті-решт, ці ризики взяв на себе Нафтогаз і зараз він отримує невелику плату від Газпрому за організацію транзиту.

Скільки всього компаній-клієнтів у Оператора?

Наразі ми маємо договори із 323 компаніями. Більшість – це українські компанії, близько 40 – міжнародні компанії, серед них Axpo, Engie, EWE, Мет, PGNiG. Наш ринок є привабливим для Cхідної Європи – Україна споживає десь 30 млрд м3 газу і 10 млрд припадає на вільний ринок, де немає цінового регулювання.

Дві платіжки – «заслуга» ОГТСУ?

Дві платіжки – це платіжки оператора газорозподільних мереж і постачальника газу. Тобто плата за газ та його транспортування. А транспортування – це послуга облгазів, а не безпосередньо ОГТСУ. Ми з фізичними особами ніяких контрактів не маємо – працюємо тільки з постачальниками. 

Раніше плата за розподіл вже була у сумі – зараз ії просто відокремили. Це складне питання – має бути одна платіжка чи дві – і, на мою думку, воно є більш політичним, ніж економічним.

Як відбуватиметься «віртуальний» реверс?

Віртуальний реверс стосується міждержавних точок з’єднання, на кордоні, коли можна зробити так званий неттінг чи взаємозалік зустрічних потоків. Що це означає?

Наприклад, з України в Польщу є заявка на транспортування 6 млн3 газу. І в цей же день є заявка на транспортування з Польщі до України 5 млн3 газу. Для того, щоб не транспортувати туди 6 кубів, а назад 5 кубів, робиться так званий неттінг чи віртуальний реверс, коли транспортується тільки різниця – 1 млн.

Це дуже спрощує нам життя, тому що немає технічних обмежень і значно збільшуються можливості імпорту газу в Україну. Але з Газпромом інша ситуація. 

Якщо Газпром планує в цьому році транспортувати 65 млрд кубів газу через Україну, то це формально означає, що віртуальним реверсом ми можемо привезти ці 65 млрд кубів газу. Але фізично зараз у нас є обмеження і транспортувати ми можемо тільки в 3-4 рази менше. 

Яке головне досягнення за перший місяць роботи?

Головне досягнення – що не було проблем 1 січня. Ми готувалися до так званого реверсу – якщо Газпром відключить нам транзит, то потрібно буде постачати газ з заходу, де у нас підземні газосховища, на схід. Дуже багато було зроблено і інвестовано в систему, щоб споживачі цього не відчули. Насправді, так і сталося – у перший тиждень січня був невеликий транзит і ми були змушені запустити реверс. Цього ніхто не відчув і всі отримали газ, як його отримують завжди. 

Чого не вистачає для повноцінного ринку газу в Україні?

По-перше, нам потрібно відмінити так зване регулювання ціни на газ для населення і теплокомуненерго (ПСО). Але замість них повинні існувати інші механізми – для того, щоб так звані захищені споживачі (населення, лікарні тощо) могли завжди отримати газ. Це може бути постачальник «останньої надії» чи гарантований постачальник.

По-друге, потрібно вирішити проблему із неплатежами за послуги балансування – це так звані неавторизовані відбори газу облгазами. Це 7-8 млрд грн збитків на рік для нас.

Як ми вираховуємо, що є несанкціонованим відбором? Наприклад, ми знаємо, що віддали в облгаз 100 одиниць газу. Вони сказали, що розподілили між своїми споживачами 80 одиниць, 20 – це так звані технологічні втрати. Газ випаровується, труби не дуже герметичні. Тому ці 20 одиниць облгази повинні нам компенсувати – за рахунок тарифу. Це тариф на розподіл газу облгазами, друга платіжка. Тому треба розібратися в тому, чи достатній цей тариф, чи може він покрити ці витрати, а по-друге, потрібно розібратися, куди той газ дівається фактично, щоб не було махінацій.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Sorry, Comments are closed!

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний