Операція «Приватизація»: що, як, навіщо

Студент Центру удосконалення економічної журналістики Олександр Ярощук доступно й зрозуміло пояснив, чому Україні не уникнути приватизації

depositphotos / photography33

Автор:

Кабінет Міністрів України дав старт приватизації понад 600 великих і малих державних компаній. При цьому, на відміну від попередніх років, процедура має бути прозорішою завдяки новому закону про приватизацію. Загальний фінансовий ефект від приватизації Фонд державного майна оцінює у понад 21,3 млрд грн (820 млн дол.). Однак, ще невідомо, чи запрацює належним чином закон і чи всі підприємства отримають нових власників.  

Приватизація 2017 року провалилася: з 17,1 млрд грн, які уряд планував отримати від продажу державних активів, вдалося вторгувати лише 3,4 млрд грн. «Магічні» 17,1 млрд грн з’являлися в бюджеті щороку з 2013 р. (й ніколи не були досягнуті). Втім, за останні майже 20 років наблизитися до запланованих доходів від приватизації вдалося лише двічі – в роки продажу «Криворіжсталі» (2005) та «Укртелекому» (2010).

Причин постійного зриву приватизації декілька. Це – фінансовий стан підприємств (наприклад, наявність «боргу Фірташа» в Одеського припортового заводу), вилучення їх зі списку на приватизацію (відома історія з ДПЗКУ, щодо якої питання «продавати чи ні» вирішують з 2015 року), заборона на продаж окремих активів (які начебто мають стратегічну значущість), та донедавна відсутність закону, який би дозволив проводити приватизацію за міжнародними стандартами.

Але головна причина – держпідприємства часто є джерелом коштів для корумпованих політиків та чиновників, що підтверджено і справами, які розслідуються НАБУ.

Наразі з понад 300 кримінальних проваджень, які розслідуються Антикорупційним бюро, 49 стосуються державних підприємств. Загальна сума збитків, за оцінкою Бюро, 20 млрд грн. «Найбільш корумпованими є компанії, що належать до паливно-енергетичного, аграрно-промислового, гірничо-металургійного комплексів, хімічної промисловості, транспортної галузі тощо» – зазначено у відповідному звіті Бюро.

Наразі з понад 300 кримінальних проваджень, які розслідуються Антикорупційним бюро, 49 стосуються державних підприємств. Загальна сума збитків, за оцінкою Бюро, 20 млрд грн.

Чому чергова спроба перезапуску процесу має більші шанси на успіх, що відрізняє її від попередніх?

2017 року Кабмін затвердив стратегію поводження з державними підприємствами за моделлю «тріаж», яка визначає список стратегічних підприємств, які залишаються у державній власності (378 об’єктів), які будуть передані у концесію (359), приватизовані (893) та ліквідовані (1 215). Загалом, у державній власності знаходиться 3 444 підприємства, з яких збиткові – 395, прибуткові – 933, але за більшістю підприємств дані відсутні.

У січні 2018 року було прийнято закон «Про приватизацію державного та комунального майна», на який уряд та експертне середовище покладають великі надії.

По-перше, новий закон суттєво спростив законодавство у цій сфері: замість семи законів маємо один.

По-друге, новий закон замість 5 груп залишив лише два типи об’єктів приватизації – великі і малі. Відповідно залишилося дві процедури приватизації: аукціон та викуп. Приватизація великих об’єктів буде проходити лише із залученням радників. Наприклад, Фонд держмайна вже залучив польський підрозділ Ernst&Young до продажу Центренерго. Також передбачено ретельну перевірку документів потенційного покупця, в тому числі джерела походження коштів, надано імунітет новому власнику від спроб старих боржників отримати активи підприємства через банкрутство.

До цього варто додати, що до 1 січня 2021 року закон передбачає можливість застосування англійського права за бажанням покупця. «Орган приватизації на запит покупця має визначити в договорі купівлі-продажу об’єкта великої приватизації, що договір регулюється правом Англії та Уельсу», – йдеться у прикінцевих положеннях закону про приватизацію.

Приватизація великих об’єктів буде проходити лише із залученням радників. Наприклад, Фонд держмайна вже залучив польський підрозділ Ernst&Young до продажу Центренерго.

Щоправда, є декілька додаткових умов застосування англійського права. Перша – з урахуванням закону про міжнародне приватне право. Друге – це не стосується окремих імперативних норм українського права. Третє – положення застосовуються на підставі висновків аукціонної комісії.

Малі об’єкти державної власності обов’язково продаватимуться через систему публічних закупівель ProZorro.

Цього року на продаж виставлять більше 600 об’єктів держвласності. Серед активів «великої» приватизації – державні енергетичні підприємства, виробники хімічних добрив та машинобудівні заводи. До переліку потрапили: ПАТ «Центренерго», низка обленерго і теплоелектроцентралей, ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», вугільна компанія «Краснолиманська», «Азовмаш», «Турбоатом», «Електроважмаш», «Сумихімпром», «Одеський припортовий завод», «Запорізький титано-магнієвий комбінат», НАК «Украгролізинг», «Дніпропетровський електровозобудівний завод», ВАТ «Оріана», «Президент-Готель» та ПрАТ «Індар».

ПАТ «Аграрний фонд» та «Державна продовольчо-зернова корпорація» були включені до приватизаційного списку станом на 10 травня, проте в остаточній версії указу Кабінету Міністрів ці підприємства відсутні. Причому така ситуація з цими підприємствами повторюється щороку. Також передумали виставляти на продаж «Чорноморське морське пароплавство». За словами першого заступника міністра аграрної політики Максима Мартинюка, продавати ДПЗКУ та «Аграрний фонд» рано через низьку інвестиційну привабливість.

До списку «малої» приватизації потрапили як виробничі підприємства, так і різноманітні санаторії, бази відпочинку, аграрні підприємства, шахти тощо.  

До списку «малої» приватизації потрапили як виробничі підприємства, так і різноманітні санаторії, бази відпочинку, аграрні підприємства, шахти тощо.  

Багато українських державних підприємств (особливо державні шахти та цілий ряд агрокомпаній) – це тяжкохворі пацієнти, яким потрібне оперативне втручання. Мільярдні збитки, шалені борги, неефективне використання ресурсів та всепоглинаюча корупція – ось основні характеристики, за якими їх можна впізнати.

Саме неефективність, збитковість і борги можуть стати на заваді приватизації. Щоб краще зрозуміти, про що йде мова, давайте розглянемо два приклади.

Приклад перший – Одеський припортовий завод. Гра у «продай мене» розпочалася 2016 року. Два роки тому Фонд держмайна вперше спробував продати ОПЗ за ціною в 13,1 млрд грн, але нічого не вийшло. Під час другої спроби у грудні того ж року ціна впала до 5,16 млрд грн, але знову невдача. У травні цього року року керівництво заводу зазначило суму в 54 млн дол.

Уряд вважає, що ОПЗ не продали через завищену початкову ціну. Втім, питання не лише в ціні – у підприємства величезні борги, які почали накопичуватися декілька років тому. 2016 року пасиви підприємства зросли на 3,8 млрд грн, а 2017 року додалося ще 1,44 млрд грн. На сьогодні, за даними ФДМУ, сумарний борг підприємства – 7,2 млрд грн. Левова частка боргу – заборгованість за газ: 6,8 млрд грн перед OstChem Дмитра Фірташа, 2 млрд грн боргу перед НАК «Нафтогаз України», 500 млн грн перед ПАТ «Укртрансгаз» та 100 млн грн – перед ГК «Укргаз». При цьому раніше ФДМ оцінював ОПЗ у 5,16 млрд грн, що значно менше за заборгованість. Цього року вартість зменшилася до 1,5 млрд грн. У ФДМУ ще хочуть врятувати ситуацію, наполягаючи, що механізм реструктуризації боргів розробляють, однак гарантій не дають.

Зменшує привабливість підприємства і очевидно несприятлива кон’юнктура ринку хімічних добрив: високі ціни на газ та сезонність попиту на мінеральні добрива створюють проблеми для українських виробників.

Багато українських державних підприємств (особливо державні шахти та цілий ряд агрокомпаній) – це тяжкохворі пацієнти, яким потрібне оперативне втручання. Мільярдні збитки, шалені борги, неефективне використання ресурсів та всепоглинаюча корупція – ось основні характеристики, за якими їх можна впізнати.

Приклад другий – Запорізький титано-магнієвий комбінат (ЗТМК). Україна має контрольний пакет акцій – 51%, решту 2012 року передали кіпрській компанії Tolexis Trading Limited, яка входить в Group DF Дмитра Фірташа. За результатами конкурсу, український олігарх зобов’язався інвестувати у підприємство 110 млн дол, що однак зроблено не було. Таких висновків дійшла Спеціальна контрольна комісія Верховної Ради з питань приватизації: «У висновку проведеного економічного аудиту Стратегічна програма технічного переоснащення Запорізького титано-магнієвого комбінату виконана лише на 5%. Тому немає жодної економічної доцільності перетворення ДП “ЗТМК” у ПАТ “ЗТМК” з втратою долі держави».

З 2016 року підприємство перебуває під пильним наглядом НАБУ. У червні 2016 року Бюро відкрило кримінальне провадження за фактом привласнення та розтрати майна, яке призначалося для модернізації підприємства. НАБУ встановило, що у 2014-2015 рр. кіпрський актив Фірташа Tolexis виділила на модернізацію 880 млн грн, проте 492 млн грн директор спрямував на погашення заборгованості перед ВАТ Холдингова компанія «Енергомережа», ВАТ «Запоріжжяобленерго», ВАТ Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Синтез Ресурс».  

За даними Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, держава, незважаючи на те, що є мажоритарним власником, фактично втратила контроль над підприємством. «Незважаючи на те, що частка держави в ТОВ «ЗТМК» складає 51% (контрольний пакет), фактично підприємство передано в управління наближеного до інвестора менеджменту, яким більшість із залучених інвестицій розтрачено на погашення раніше створених заборгованостей ДП «ЗТМК» за енергоносії та перед кредиторами, пов’язаними з DF Group. У подальшому ці кошти виведені з України шляхом перерахування на рахунки офшорних фірм», зазначив керівник САП Назар Холодницький.

На підставі кримінальних проваджень, Спеціалізована антикорупційна прокуратура вимагала у суді визнати недійсним договір про створення ТОВ «ЗТМК», якому фактично у 2012 році передали 49% акцій компанії Фірташа. Судові слухання по цій справі тривають досі.

Наскільки привабливим є об’єкт із таким міноритарним власником та шлейфом кримінальних справ – питання відкрите.

Незважаючи на всі складності процесу, описані у прикладах вище, приватизація – єдиний засіб для державних підприємств, який дозволяє не тимчасово полегшити симптоми, а остаточно – за допомогою оперативного втручання – вирішити проблему.  

Незважаючи на всі складності процесу, приватизація – єдиний засіб для державних підприємств, який дозволяє не тимчасово полегшити симптоми, а остаточно – за допомогою оперативного втручання – вирішити проблему.

Приватизація дозволяє вирішити конфлікт інтересів держави, яка виконує відносно цих підприємств одночасно функцію власника, регулятора та розробника політики. Приватизація дозволяє вирішити проблему корупції, з якою тісно пов’язані неефективність та збитковість. Дослідження Центру економічної стратегії показало, що державні підприємства на 2,9% менш прибуткові, ніж приватні. Зауважу, це не якийсь унікальний український феномен – державні підприємства у деяких галузях у Європі менш ефективні за приватні на 8-32%.

Приватизація дозволить залучити більш компетентне керівництво. Зараз керівників держпідприємств часто призначають на посади з політичних міркувань, а не з урахуванням досвіду кандидатів та наявності в них стратегічного бачення розвитку підприємств.

Для того, щоб приватизація дала максимальний ефект, вона має бути прозора, зі зрозумілими правилами та чіткими цілями.

Перша ціль – зменшити навантаження на державний бюджет. Коли підприємство перейде до приватного власника, він, а не платники податків, нестиме ризики та платитиме за помилки менеджерів підприємства. Якщо підприємство стане прибутковим, держава отримуватиме від нього ще й якийсь зиск у вигляді податків.

Друга – через прозору процедуру підприємство переходить до більш ефективного власника, який готовий інвестувати у його розвиток. Отже, зі зменшенням частки держави ефективність використання ресурсів в економіці зростатиме.

Третя ціль – усунення конфлікту інтересів, коли держава є одночасно регулятором та власником деяких підприємств, діяльність яких вона регулює. Після усунення преференцій для деяких гравців конкуренція на ринку зросте, а значить, підвищиться якість товарів чи послуг.

Отже, при правильному підході приватизація – це не просто зміна власника, це зміна ролі держави в економіці, зменшення корупційних чинників, збільшення прозорості бізнесу та конкуренції на ринках.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Застереження