Попередження кризи психічного здоров’я у працівників ЗМІ

Ніщо не підкреслює важливість надійних новин краще за кризу.

Ще навіть до початку пандемії COVID-19 багато журналістів «перегоріли» чи були на межі емоційного виснаження. Оскільки криза посилює тиск на новинні редакції та перевертає з ніг на голову журналістські практики, які складалися протягом десятків років, ризики для психічного здоров’я постійно зростають.

Цю статтю було вперше опубліковано Project Syndicate 7 травня 2020 року за посиланням. Переклад на українську мову – VoxUkraine. Перепублікацію повної версії тексту заборонено.

Ніщо не підкреслює важливість надійних новин краще за кризу. Втім, оскільки пандемія COVID-19 чинить наростаючий тиск на журналістів при висвітленні цих новин, це докорінно змінює всю галузь та трансформує умови їхньої праці. Стрес, який завдається при цьому психічному здоров’ю, не варто недооцінювати.

Ще до кризи COVID-19 багато журналістів відчували вигорання чи були емоційно виснажені. Випуск гарячих новин вимагав невтомної роботи, надходження від реклами зменшувалися, бюджети редакцій новин були напруженими, а довіра громадськості до ЗМІ зменшувалася.

Пандемія змішала всі ці виклики до купи, додаючи ще більше невизначеності. Більшість журналістів наразі працюють з дому, не маючи змоги зустрічатися з колегами, знайомими чи героями матеріалів. Хтось перевантажений обов’язками, намагаючись вчасно надавати інформацію про швидкозмінну кризу та відомості, які потенційно здатні зберегти життя. Багато хто втратив роботу.

Індустрії новин потрібно робити все можливе для підтримки психічного здоров’я та доброго самопочуття журналістів. За словами Ентоні Файнстайна, професора психіатрії в Університеті Торонто, це стосується як управління індивідуальними реакціями на кризу, так і менеджменту новин, підкреслюючи значущість та життєву необхідність роботи журналістів у ці часи.

В одному з інтерв’ю Файнстайн розповів мені, що замість того, щоб перейматися речами, які знаходяться поза нашим контролем — звичкою, яка емоційно виснажує та може призвести до катастрофічного мислення, — журналістам варто задуматися над тим, що вони реально можуть змінити та змістити фокус уваги з речей, на які вони не в змозі вплинути. Якщо говорити більш загально, то здоровий спосіб життя — гарний сон, правильне харчування, фізичні вправи (навіть якщо їх робити в приміщенні) та спілкування з друзями і родиною, — є життєво важливим.

Більшість людей могли б дослухатися до цієї поради. Проте третя головна рекомендація Файнстайна — щовечора відключатися від новин за певний час до сну, є особливо складною для тих, чия робота повідомляти новини. За словами Файнстайна, ключовою є необхідність чітко визначити свої професійні ролі та обов’язки, в тому числі, їхні межі.

Якщо цього не робити, існує високий ризик отримання журналістами психологічної травми. Іншими словами, стресу, що виникає, коли людина стає свідком, вчиняє сама чи не може перешкодити діям, які суперечать її власним цінностям. (Доведено, що впливу такої травми зазнають журналісти, які висвітлюють, наприклад, питання вимушеної міграції.) Це може спричинити серйозні емоційні негаразди у разі, якщо не звернути на це увагу та не виправити ситуацію.

Журналісти також потребують безпосередньої підтримки своїх роботодавців. Британська Телерадіомовна Корпорація (BBC), Агентство Франc Прес (AFP) та Ройтерз (Reuters), в яких задіяні працівники з усього світу з різноманітними потребами, є трьома основними медіа-організаціями, які зробили психічне здоров’я центральним пунктом своїх планів реагування на ситуацію з COVID-19.

Основне, що варто запозичити з їхніх стратегій, це важливість спілкування та взаєморозуміння. «Ми підтримуємо постійне спілкування, говоримо про те, що робимо, піклуючись, щоб усі бачили наші повідомлення, що так, ми новинна організація і у нас є місія; але найперше, про що ми думаємо, це здоров’я та безпека наших людей», — розповів директор відділу світових новин AFP Філ Четвінд.

Так само, Карі Кобхем, старший асоційований директор з питань журналістських стипендій Центру Картера в Атланті, заохочує менеджерів до дій, направлених на донесення до своїх команд важливості «благополуччя, особливих сімейних стосунків та відчуття належності до громади в ці важкі часи». Як зазначає Файнстайн, наразі було би дуже незвично не відчувати певну тривогу, знаходячись у гущі потрясінь.

Іншими словами, менеджери повинні, коли це можливо, делегувати важкі завдання по черзі різним співробітникам, визнаючи значущість роботи журналіста. Вони також повинні тримати співробітників в курсі подій, у тому числі щодо наявних ресурсів та будь-яких змін в інструкціях чи політиках. А ще постійно цікавитися ходом справ, заохочуючи співробітників ділитися будь-якими питаннями, проблемами чи відгуками, в тому числі приватно, якщо вони цього бажатимуть.

«Але ми також повинні враховувати й те», — розповіла мені Роз Орчард з Ройтерзу, що «постійні перевірки теж можуть пригнічувати», особливо в той час, коли люди намагаються справитися з конфліктними переживаннями, викликаними фізичною ізоляцією та цифровим гіперзв’язком. І, як зазначає пан Кобхем, менеджери також повинні піклуватися про захист власного психічного здоров’я.

Все це повинно заохочувати розвиток почуття довіри та належності до спільноти, що не дає журналістам відчути себе самотніми чи невмотивованими, та не посилює тиск, з яким вони стикаються. Заради успішного результату медіа-організації повинні надавати дистанційну консультативну допомогу менеджерам, забезпечуючи їх необхідними інструментами ефективної підтримки своїх команд.

Саме це зараз робить BBC на додачу до регулярних віртуальних тренінгів з психічного здоров’я та психологічної стійкості. «Ми багато говоримо про відчуття мети», — розповіла мені керуючий редактор відділу новин та поточних питань BBC Сара Уорд-Ліллі, одна з лідерок з питань психічного здоров’я корпорації.

Для тих, хто не може займатися журналістською діяльністю так, як вони це робили раніше, відчуття мети може стати чутливим питанням. BBC відповідає на цей виклик, проводячи аудит навичок та перепризначаючи тих, хто потрапляє до цієї категорії — скажімо, тому що вони зазвичай працюють над програмою, яку наразі згорнуто, чи у тематичній області, яка наразі не висвітлюється в новинах, — на напрям роботи, яка відповідає їхнім вмінням і яку можна виконувати під час пандемії. Але у багатьох інших може не бути такого варіанту, що врешті посилює почуття відсутності мети та невпевненості. Це й робить доступ до ресурсів з психічного здоров’я ще більш важливим.

Вплив ситуації з COVID-19 на журналістів ще довго матиме відлуння в майбутньому. Інформаційні організації наразі повинні активно діяти у напрямку відвернення серйозних наслідків такого впливу для психічного здоров’я.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Sorry, Comments are closed!

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний