Рік під Російськими Контрсанкціями: Досвід ЄС та Уроки для України

З часу початку дії ембарго, експорт агропродовольчої продукції з ЄС до Росії впав на 43%

www.telegraph.co.uk

Автор:

З часу початку дії ембарго, експорт агропродовольчої продукції з ЄС до Росії впав на 43%. У відповідь на заборону імпорту, Єврокомісія вжила ряд контрзаходів. Разом з тим, загальний експорт АПК продукції ЄС за останній рік виріс на 5,3%. У цій статті йдеться про досвід ЄС та перспективи українських виробників, якщо Росія запровадить ембарго з 1 січня 2006 року.

Минуло більше року з того часу, як Росія ввела заборону на імпорт окремих видів агропромислової продукції з країн ЄС. В серпні цього року дія заборони була продовжена до серпня 2016 року. Одразу після запровадження ембарго з боку Росії, Єврокомісія почала вживати запобіжні заходи з метою протидії негативним наслідкам від ембарго. Попри російське ембарго, експорт ЄС то третіх країн за останній рік зріс на 5,8%. Чи є це зростання результатом ефективності контрзаходів з боку Єврокомісії, – предмет окремого грунтовного дослідження. Проте вже зараз можна оцінити, чи може Україна вдатись до подібних контрзаходів у разі запровадження ембарго з боку Росії, яка погрожує ввести заборону на імпорт української продукції з 1 січня 2016 року.

Спочатку стисло про контрсанкції Росії щодо ЄС та що було зроблено у відповідповідь Єврокомісією. Отже з 7 серпня 2014 року Росія запровадила заборону на імпорт деякої сільськогосподарської продукції з країн ЄС, США, Австралії, Канади та Норвегії. 25 червня 2015 року Росія продовжила дію ембарго до серпня 2016 року та додатково включила до списку санкційних країн Ісландію, Ліхтенштейн, Албанію та Чорногорію. Під заборону попали в основному м’ясо та молокопродукти, а також фрукти та овочі. Для ЄС обсяг забороненої продукції склав 5,1 млрд. євро, або близько 43% всього експорту агропродовольчої продукції до Росії за 2013 рік. Найбільш уразливими країнами виявились Литва, Естонія, Польща та Кіпр. В цих країнах питома вага забороненої продукції в структурі агропродовольчого експорту до Росії за 2013 рік склала, відповідно, 41%, 18%, 19% та 11% (див Таблиця 3). В цілому ж, Росія була доволі вагомим торговельним партнером для ЄС. Як свідчить Таблиця 1, експорт агропродовольчої продукції до Росії до моменту запровадження контрсанкцій складав близько 9,2% всього агропродовольчого експорту ЄС.

Таблиця 1. Експорт с/г продукції з ЄС (млн. євро)

джерело: Russian import embargo: EU agri-food export development until June 2015, http://ec.europa.eu/agriculture/russian-import-ban/market-data/index_en.htm

Джерело: Russian import embargo: EU agri-food export development until June 2015

В результаті з часу початку дії заборони, експорт агропродовольчої продукції з ЄС до Росії впав на 43% (див. Таблиця 1). Найбільше постраждала молочна продукція, фрукти та овочі, дещо менше постраждав експорт мяса. Разом з тим, незважаючи на російське ембарго, загальний експорт агропродовольчої продукції ЄС виріс на 5,3% за період серпень 2014 р. – червень 2015р. Європейським виробникам вдалось збільшити свої експортні потоки на інші країни, як нариклад, на США, Китай, Гонконг, Єгипт, Південна Корея, Мексика тощо (див. Таблиця 2). Основним фактором тут стало послаблення євро, що автоматично підвищило конкурентоспроможність європейської продукції. Крім того, збільшились експортні потоки (навіть до Росії) продуктів переробки з фруктів та овочів, які не попали до санкційного списку (детальніше).

Таблиця 2. Географічна структура експорту агропродовольчої продукції ЄС (млн. євро)

Джерело: Russian import embargo: EU agri-food export development until June 2015

Джерело: Russian import embargo: EU agri-food export development until June 2015

У відповідь на заборону імпорту до Росії, Єврокомісія вжила ряд заходів, які спрямовувались в основному на виробників молочної продукції, овочів та фруктів. Єврокомісія доволі детально та структуровано інформує виробників та громадскість про вжиті заходи та ситуацію на ринку, про що можна ознайомитись на спеціально відведеній інтернет-сторінці. Тому не заглиблюючись сильно в деталі, всі вжиті заходи можна згрупувати таким чином:

1) Заходи, спрямовані на зняття надлишку агропродовольчої продукції з ринку. Ці заходи включають:

  1. Збільшення періоду безперервних інтервенційних закупок вершкового масла та знежиреного порошкового молока до 29 лютого 2016 року (з вересня 2014). В нормальному ж режимі, інтервенційні закупки відбуваються у вікні з 1 травня до 30 вересня. Це означає, що безперервні інтервенційні закупки відбуватимуться до 30 вересня 2016 року.
  2. Компенсація частини вартості зберігання для вершкового масла, знежиреного порошкового молока та окремих видів сирів до 29 лютого 2016 року. Компенсація вартості зберігання сиру була припинена майже одразу через зловживання, оскільки до ції програми долучались виробники, які не експортували до Росії.
  3. Адресна допомога виробникам молочної продукції Естонії, Латвії, Литви (28,7 млн. євро) та Фінляндії (10,7 млн. євро), як найбільш постраждалим від російського ембарго.
  4. Збільшеня обсягів фруктів та овочів з 5% до 10%, які організації виробників можуть знімати з ринку (і отримувати державну компенсацію) та безкоштовно розповсюджувати в школах, лікарнях тощо або використовувати в інших цілях (компостування, вироблення енергії тощо). Також були вжиті заходи, які стимулювали не збирання врожаю або недозріле збирання. В результаті до кінця липня 2015 року біля 793 тис. тон. фруктів та овочів було знято з ринку вартістю близько 163 млн. євро. Зазначений захід триватиме до 30 червня 2016 року.

2) Додаткове фінансування обсягом в 30 млн. євро програм просування європейської продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках в 2015 році. Це додаткові до вже забюджетованих 60 млн. євро. Таким чином Єврокомісія співфінансує приватні ініціативи із просування європейської продукції. Наразі Єврокомісія затвердила 41 нову програму1 просування із загальним бюджетом в 130 млн. євро на 3 роки, половина цих коштів (65 млн. євро включно із додатковими 30 млн. євро) надійде від Єврокомісії.

3) Як вже вище зазначалось, постійне інформування громадскосьті та виробників про перебіг торговельного конфлікту, моніторинг ринкової ситуації, заходи вжиті тощо.

Таблиця 3. Експорт агропродовольчої продукції з країн ЄС до Росії та решту світу (млн. євро)

Джерело: http://ec.europa.eu/agriculture/russian-import-ban/questions-and-answers/qa3_en.htm

Джерело

На нещастя Єврокомісії, заборона на імпорт припала на період спадних цін на молокопродукти та відміну квотування внутрішнього виробництва молока з 1 січня 2015 року. Ці всі фактори, власне, просто нівелювали вищезгадані контрзаходи і вилились у протест фермерів, який всі мали змогу спостерігати 7 вересня (див. за більш детальною інформацією). Результатом цього став пакет дономоги бюджетом в 500 млн. євро, який переважно стосується виробників молока. Наступні посилання дають доволі розлогий аналіз ситуації, яка склалась навколо 500 млн. пакету допомоги. Натомість для виробників фруктів та овочів ситуація виглядає зовсім по іншому. Ціни на фрукти та овочі залишались стабільними, а на деякі позиції навіть зростали. Наприклад, ціни на польські яблука зросли на 25%. Комбінація слабкого євро та злотого, стимулювання внутрішнього споживання та перехід на експорт продуктів переробки фруктів та овочів (наприклад, соки, які не попадають під заборону), допомогли стабілізувати ситуацію в секторі.

Таким чином на що, чи на кого можна розраховувати українським виробникам, якщо насправді Росія запровадить ембарго з 1 січня 2006 року? Швидше за все в короткостроковій перспективі їм доведеться розраховувати лише на самих себе, як, в приниципі, переважна більшість і робила до цього часу. І справа тут зовсім не в можливостях чи бажанні Міністерства аграрної політики та продовольства (Мінагрополітики в подальшому) чи інших міністерств Уряду, а в обєктивній реальності.

Першою такою реальністю є те, що, як показує досвід ЄС, на контрзаходи Міністерству аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики в подальшому) потрібні будуть додаткові джерела фінансування. Зважаючи на брак коштів в державному бюджеті, Мінагрополітики потрібно буде дуже добре попрацювати над аргументацією задля залучення додаткового державного фінансування, в першу чергу перед Мінфіном. Сам міністр мінагрополітики Олексій Павленко стверджує у своїй статті, що у разі запровадження ембарго нічого страшного не станеться, оскільки і так експортні потоки агропромислової продукції до Росії впали до рекордного мінімуму. Вцілому по сільському господарству та харчовій промисловості, – то так, проте не все так перспективно виглядає для окремих підгалуззей. Питома вага Росії в агропродовольчому експорті України зменшується з кожним роком: близько 5,5% (або 911,8 млн. дол. США) в 2014 році проти 17,7% (1,9 млрд. дол. США) в 2008 році. Такі «традиційні» санкційні продукти в Росії як молокопродукти, м’ясо, фрукти та овочі (коди УКЗЕД 02, 04, 07, 08 та 16) в товарній структурі агропродовольчого експорту до Росії становили 30% (267,5 млн. дол. США) або 1,6% всього агропродовольчого експорту України та 21% всього експорту «санкційної» агропродовольчої продукції Україні. Іншими словами, через потенційне російське ембарго на агропродовольчу продукцію, Україна ризикує втратити лише біля 1,6% експортної виручки, в той час як «санкційні» підгалуззі втратять більше 20% своєї експортної виручки. Проте, як показує теперішня дискусія навколо відміни спеціального режиму оподаткування ПДВ сільського господарства, втрата окремими підгалуззями 267 млн. дол. не стане вагомим аргументом для Мінфіну.

Друга реальність, яку демонструє нам досвід ЄС, полягає в тому, що попри наявність суттєвого фінансування, контрзаходи повністю нівелюються зовнішніми ринковими обставинами. Наприклад, для молокопереродної галузі ЄС допомога була повністю нівельована спадним ціновим трендом і Російське ебмарго тут було ні до чого. У випадку з фруктами та овочами, ціновий тренд був сприятливий для виробників і додаткова підтримка була радже додатковим доходом або рентою для виробників.

Третя реальність полягає в тому, що навіть якби Мінагрополітики змогло мобілізувати додаткове фінансування на контрзаходи, то малоймовірно, щоб ці кошти витрачались ефективно. Навіть ЄС мусів припинити програму компенсації витрат за зберігання деяків видів сирів (одразу через місяць після її запровадження), оскільки до ціїє програми долучались підприємства, які навіть не експортували до Росії. А в Україні система підтримки сільського господарства ще зовсів не реформована. Ця система неодноразово критикувалась на предмет неефективності, спекуляцій та корупції. Діяльність інтервенційного фонду (Аграрного фонду) постійно стає предметом скандальних публікацій.

Єдине, що під силу Мінагрополітики зробити в короткостроковій перспективі, так це налогодження постійного, інформативного, структурованого та легкодоступного каналу інформування громадскості та виробників про різноманітні аспекти аграрної політики, моніторингу ринкової ситуації, детального опису програм підтримки, аналітичні матеріали тощо. Прикладів, на які можна орієнтуватись, – багато. Взяти, хоча б Єврокомісію або Міністерство сільського господарства США. І роботи тут також дуже і дуже багато.


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний