Ринок є ключовим фактором в досягненні енергетичної незалежності

Мы должны думать об энергетической независимости Украины как неотъемлемой части Европейской энергетической политики

ZN.ua

Автор:

Енергія лежить в основі відносин Росія-ЄС і Росія-Україна. Газова суперечка, яка почалась в 2009 році і призвела до 13-денної перерви в експорті природного газу з Росії в країни ЄС, нарешті змусила європейських політиків почати публічно говорити про зменшення залежності Європи від Російських поставок енергії.

Однак, слід зауважити, що набагато більше було сказано, ніж зроблено в цьому напрямку. Зараз це питання знову на поверхні, оскільки очевидне нехтування міжнародним правом і агресія Росії проти України викликали нові побоювання, що країна буде знову використовувати енергію як «інструмент дипломатії»

Гарна новина для Європи і України полягає в тому, що в Європейській енергетичній схемі незабаром з’явиться новий гравець – Сполучені Штати. Поточний пік у видобутку нафти і газу в цій країні перетворює Сполучені Штати на експортера нафти. Швидше за все, американський газ з’явиться в Європі як тільки для цього буде готова відповідна інфраструктура. Можливість збільшення поставок газу з країн Близького Сходу також може змінити баланс в енергетичному секторі Європи. Ми вважаємо, що:

  • ЄС і Україна повинні об’єднати свої сили для протистояння енергетичному шантажу з боку Росії
  • У короткостроковій перспективі, ЄС і Україна повинні призначити єдиного представника для переговорів з «Газпромом», і Європейська Комісія повинна відігравати провідну роль в цьому процесі. Бажаним рішенням був би продаж російського газу на російсько-українському кордоні;
  • У середньостроковій перспективі Європі слід активно проводити і заохочувати дослідження та розробки сланцевого газу. Це вимагатиме досягнення компромісу з нинішніми захисниками довкілля на континенті;
  • У довгостроковій перспективі, ЄС і Україна повинні переглянути свою систему трубопроводів, і створити структуру, подібну до тієї, яка існує в Сполучених Штатах. Кінцевою метою має бути переформатування інфраструктури подальшого створення єдиного європейського ринку природного газу. На такому ринку взаємозамінність між постачальниками енергії була б вище, що обмежило б «Газпром» (або будь-яку іншу аналогічну організацію) в зловживанні ринковою владою;
  • Україні слід активно використовувати ринкові механізми і стимули для заохочення розвитку енергозберігаючих технологій в усіх секторах економіки.

Ви коли-небудь замислювалися, що дозволяє Росії використовувати поставки природного газу в якості інструменту для шантажу ЄС і України? Звичайно, відповідь проста: ЄС «залежить» від російського газу – але лише на чверть поставок. Якщо ширше поглянути на питання російського експорту енергії, ми виявимо одне дивне явище. У той час, як енергія (газ, нафта і нафтопродукти) складають близько двох третин доходів від експорту Росії, природний газ є джерелом лише чверті доходів Росії від експорту енергії, в той час як нафта і нафтопродукти охоплюють залишок у три чверті. Чому тоді ми не чуємо про те, що Росія використовує нафту і нафтопродукти в якості своєї енергетичної зброї?

Відповідь на питання в тому, що існує добре розвинений глобальний ринок нафти і нафтопродуктів, і нічого схожого не існує для природного газу. Ми використовуємо термін «ринок» тут в кілька вузькому сенсі, посилаючись на здатність покупця продати іншому клієнту і здатність продавця купити в іншого постачальника в разі, якщо не виправдовуються очікування від існуючих партнерів. Ми переконані в тому, що довгострокове врегулювання нинішньої ситуації на європейському ринку природного газу має передбачати створення структури (інфраструктури та інститутів), які сприятимуть кращій взаємозамінності між постачальниками природного газу для всіх споживачів на континенті. Ця структура існує в Сполучених Штатах Америки, і ми вважаємо, що Європа може почерпнути багато для себе з цього досвіду. Більш того, контракт, недавно підписаний зі Statoil, свідчить про те, що навіть існуюча інфраструктура трубопроводів в Європі вже дозволяє можливість заміни в певній мірі.

Однак, це довгострокове рішення, яке вимагатиме як значних інвестицій в інфраструктуру для здійснення нових поставок (наприклад, ЗПГ із США), так і реструктуризації транспортних мереж для полегшення взаємозамінності постачальників і споживачів.

У той же час можна зробити певні кроки в боротьбі з російським енергетичним шантажем вже зараз. Частина проблем Європи, пов’язаних з природним газом полягає в тому, що різні країни по-різному залежать від поставок російського газу. В цілому, залежність Росії від Європейського союзу значно перевищує залежність ЄС від Росії, в тому числі в енергетичному секторі (наприклад, якщо ЄС вирішить зупинити покупки газу в Росії, їй буде важко перенаправити його на інші ринки). Однак, окремі країни залежать від Росії більше, ніж Росія від них.

Відсутність єдиної позиції ЄС у відносинах з Росією в енергетичному секторі означає, що кожна європейська країна залишається один на один в переговорах з «Газпромом». Російський газовий монополіст бере верх в цих переговорах, особливо з країнами, які в значній мірі залежать від поставок з Росії. Просте рішення цієї проблеми передбачає створення одного представника, який буде вести переговори з «Газпромом», а потім поширювати газ по всій Європі. Це дозволить зміцнити позиції Європи в переговорах з російським монополістом. Крім того, Україна повинна прагнути брати участь в цих переговорах на боці Європи. Бажаним рішенням було б продавати весь газ, який проходить через територію України, одному суб’єкту на російсько-українському кордоні. Це послабило б вплив «Газпрому» на Україну в цій сфері.

Ми досить оптимістичні щодо зміни постачальників природного газу в середньостроковій і довгостроковій перспективі. У Європи є запаси сланцевого газу, які можна і потрібно почати використовувати в середньостроковій перспективі. Ми розуміємо, що це вимагатиме розробки сланцевого газу в густонаселених районах, долаючи опір захисників навколишнього середовища, і обсяг сланцевого газу, ймовірно, буде недостатній, щоб замістити імпорт газу. Однак, це не повинно зупиняти активну роботу в цьому напрямку. Сполучені Штати планують почати експорт ЗПГ до Європи в 2016 році. Звичайно, існує ряд ризиків. Наприклад, азіатські клієнти можуть запропонувати більшу ціну Європи для американського ЗПГ.

Є перспективи збільшення експорту газу з країн Близького Сходу, однак, зі зрозумілих причин, ми обережні в цьому відношенні, з урахуванням поточної нестабільності в регіоні. Європа і Україна повинні працювати разом, щоб якомога більше країн перейшли до використання нових вищезазначених джерел енергії. Для України це означає пошук способів отримувати газ з ЄС – перспектива поставок зрідженого природного газу в Україну не дуже ймовірна, тому що Туреччина виступає проти використання Босфору для таких перевезень.

На внутрішньодержавному рівні, Україна повинна працювати за двома напрямками: посилювати енергетичний ринок всередині країни і впроваджувати енергозберігаючі технології. Перше завдання має бути невід’ємною частиною великого пакета соціальних і економічних реформ, які так необхідні в Україні прямо зараз. Для переходу на енергозберігаючі технології, ми радили б поєднувати ринкові механізми, податкові пільги і потенційну допомогу від європейських інститутів (наприклад, спеціальна програма ЄБРР).

Резюмуючи, ми повинні думати про енергетичну незалежність України як невід’ємну частину Європейської енергетичної політики. Україна і Європа можуть краще протистояти енергетичному тиску (газового, кажучи точніше) з боку Росії. Довгострокове рішення, яке ми бачимо, лежить в створенні інфраструктури для Європейського газового ринку. Взагалі кажучи, витіснення Росії з енергетичного ринку не є головною метою. Швидше, основна мета для України і ЄС – в тому, щоб переконатися, що Росія не здатна захопити ринкову владу над будь-якою країною. Це можливо тільки якщо європейські споживачі зможуть швидко перемикатися між постачальниками.


Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний