Щеплення від міфів: п’ять питань про вакцинацію в Україні

Неякісні препарати, дорогі вакцини, аутизм та інші маніпуляції, якими «антивакцинатори» залякують українців

В Україні епідемія, а вакцин немає! Від щеплень можна померти або захворіти на невиліковну хворобу! Вакцини неякісні, а робити щеплення – дорого! Ось такі повідомлення з року в рік виникають в українських медіа, викликаючи паніку серед населення. Не дивлячись на інформаційні кампанії МОЗу та роз’яснення лікарів, українці все ж більше реагують на провокативні заголовки, аніж на пояснення фахівців. 

Останні тижні однією з топ-тем в українських ЗМІ був спалах дифтерії. Тому в рамках проекту «Відсоток правди» VoxCheck та Українське радіо вирішили нагадати про вакцинування: від яких захворювань та у якому віці робити щеплення, чи можна зробити його безкоштовно, де шукати вакцини.

На додачу ми спростуємо основні міфи і маніпуляції про вакцинацію, які щороку виникають в інфопросторі, та розповімо, яким джерелам варто довіряти з питань захисту від інфекційних хвороб.

Цей матеріал підготовлено завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю VoxUkraine та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.

Чому в Україні виникають страшні інфекційні захворювання: торік кір, а цього року – дифтерія?

Причин було декілька. Люди просто не хочуть робити щеплення, бояться хвороб, до яких вони нібито можуть призвести, або ж остерігаються, щоб щеплення можуть бути неякісними. 

1) Рівень вакцинації населення. 

В українських дітей низький рівень вакцинації. Згідно з даними Світового банку за 2016 рік: кашлюково-дифтерійно-правцева вакцина (АКДП) – 19% імунізованих дітей, гепатит Б – 26%, кір, паротит, краснуха (КПК) – 42%. 

Дефіцит вакцин, який виникав в окремі періоди незалежної України. Провали імунізації відбувалися, наприклад, на початку 2000-х через перебої у поставках вакцин до окремих регіонів та недостатнє фінансування закупівель загалом. Згідно з даними Рахункової Палати (РП),  у 2009-2014 рр. потреба у вакцинах жодного разу не була забезпечена на 100%. А бувало, що вакцини завозилися, але зберігалися у неналежних умовах – і тому просто псувалися.

У 2017-2018 рр. ситуація дещо покращилась: кашлюково-дифтерійно-правцева вакцина – 50% імунізованих дітей, гепатит Б – 52%, кір, паротит, краснуха – 86-91%.

2) Люди відмовляються від щеплень, тому що бояться померти або захворіти від  вакцинування

Сьогодні, згідно з дослідженням Чефри Маккі та Крістін Боаннон, основними причинами руху противників вакцинації є:

  1. Релігійні переконання батьків;
  2. Особисті переконання (наприклад, що набутий природній імунітет краще, ніж вакцинація);
  3. Побоювання щодо безпечності вакцин, що походять від інформації, отриманої від ЗМІ або знайомих;
  4. Недостатність інформації щодо вакцин (батьки хочуть знати більше про переваги й ризики вакцин, але не отримують цю інформацію).

Теза про те, що від вакцини можна захворіти або отримати невиліковні наслідки, поширена не тільки в Україні, а й за кордоном. Противники вакцинації вважають, що щеплення викликає непередбачувані наслідки – від аутизму до смерті.

Перша вакцина проти віспи з’явилася завдяки англійському науковцю Едварду Дженнеру у 1798 році, але у вакцинації одразу з’явилося багато противників через релігійні причини. З часом релігійні побоювання зменшилися, але на перший план вийшли інші: вакцини складаються з ослаблених, вбитих збудників хвороб чи продуктів їхньої життєдіяльності, і це звучить не дуже приємно. Наприклад, вакцини проти кашлюку містять цільні вбиті мікроорганізми хвороби. Вакцини проти грипу та кору – це ослаблені (або науковою мовою атенуйовані) віруси. Скільки б лікарі не пояснювали, що ці складові вакцин не здатні вбивати та калічити, багато людей в це не вірять.

Все це погіршували  новини про те, що діти помирають начебто після вакцинації. У 2015 році Україну збурила смерть хлопчика у Білій Церкві (Київська область) нібито внаслідок щеплення. В 2018 такі новини також траплялися.

Крім того, часом з’являються фейки у ЗМІ на кшталт «федеральний уряд США публічно підтверджує, що вакцини регулярно нівечать і вбивають дітей по всій Америці» або «в Японії заборонили вакцини проти кору».

Насправді наукові дослідження так і не довели зв’язок між вакцинацією та летальними випадками. Всесвітня організація здоров’я неодноразово спростовувала те, що люди помирають або хворіють від вакцин. «Вакцини насправді дуже безпечні, незважаючи на те, що часто пишуть протилежне. Більшість побічних ефектів вакцини є незначними і тимчасовими, наприклад, може боліти місце уколу або виникнути легка лихоманка. Ці симптоми легко контролювати, приймаючи парацетамол після вакцинації. Більш серйозні побічні явища відбуваються рідко (одне на тисячу або на мільйон доз), а деякі з них настільки рідкісні, що ризик важко оцінити. Що стосується вакцин, що призводять до смерті, то так мало смертей можна вірогідно віднести до вакцин, що дуже важко оцінити цей ризик статистично. Кожна смерть, повідомлена міністерствам охорони здоров’я, як правило, ретельно досліджується, щоб оцінити, чи дійсно вона пов’язана з введенням вакцини, і якщо так, то яка саме причина. Коли, після ретельного дослідження, подія вважається справжньою подією, пов’язаною з вакциною, найчастіше виявляється програмна помилка, яка не пов’язана з виробництвом вакцин», – зазначено на сайті ВООЗ.

А в Україні рух проти щеплень розвивається ще й завдяки інтересам деяких гравців ринку. За даними колишньої членкині правління «Центр протидії корупції» Олександри Устінової, кампанія проти «неякісних індійських вакцин» почалася у 2008 році, коли організація ЮНІСЕФ безкоштовно поставила в Україну 9 млн доз вакцин проти кору та краснухи. «Фармацевтичні дистриб’ютори, які поставляли іншу, єдину зареєстровану в Україні вакцину, втратили б ексклюзив. Тобто монополію на ринку і сотні мільйонів гривень. <…> Почалась кампанія в медіа, що начебто від “дешевої індійської вакцини” померла дитина. Звільнили головного імунолога та почали розхитувати крісло під міністром», – написала Устінова у своїй колонці на Українській правді.

3) Вакцини неякісні та небезпечні

Існують справжні випадки розповсюдження неякісних вакцин – наприклад, минулого року вибухнув скандал у Китаї. З’явилася інформація, що великий виробник ліків порушив стандарти при виробленні щонайменше 250 000 доз вакцини від дифтерії, правця та коклюшу. Хоча не було повідомлень про смерті чи ускладнення через ці конкретні вакцини, це не зупинило обурення та побоювання батьків.

Вакцини для України закуповує Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) у виробників із Франції, США, Індії, Болгарії, Бельгії та Південної Кореї. Найбільші побоювання пацієнтів викликають вакцини з Індії. З цієї країни ми отримуємо вакцини від дифтерії, правця і кашлюка, і деякі батьки скаржаться, що щеплення цією вакциною проходило дуже складно. Однак усі ці вакцини проходять кілька етапів перевірки якості, а Всесвітня організація охорони здоров’я регулярно проводить процедуру перекваліфікації вакцин – це додаткова ретельна перевірка якості вакцин та умов їх виробництва.

Але інколи вакцини не працюють – є невеликий відсоток людей, які навіть після вакцинації не розвивають стійкий імунітет до відповідної хвороби. Медицина досі не знає точно, чому так відбувається. Достеменно відомо лише, що частка таких людей дуже мала. Але скільки точно – невідомо, оскільки єдина можливість виявити їх – це провести дослідження крові на визначення антитіл до тієї чи іншої інфекції через 3-6 місяців після проведення повного циклу вакцинації.

Хто і коли має робити щеплення?

МОЗ затверджує календар щеплень, який відповідає рекомендаціям ВООЗ, що розроблені з урахуванням лікарської практики. У ньому передбачені 7 видів щеплень –  більшість із них потрібно робити у перші 18 місяців життя людини. Далі дитину щеплюють у віці 6 років від КПК, дифтерії, правцю та поліомієліту. Цю вакцину повторюють ще раз у 14 років. У 16 років вакцинують ще раз від дифтерії та правця. І на цьому обов’язкові щеплення закінчуються. Тільки щеплення від дифтерії та правця повторюють кожні 10 років. 

Дехто вважає, що дорослі не можуть зробити щеплення безкоштовно.

МОЗ має забезпечувати у повній кількості безоплатними вакцинами, що входять до календаря щеплення, усіх дітей та певні категорії дорослих. Дорослих обов’язково щеплюють проти дифтерії та правця кожні 10 років. Також невакциновані дорослі можуть отримати вакцину проти кору, паротиту та краснухи, якщо їм до 30 років або вони входять до групи ризику (наприклад, є лікарями та вчителями, тобто багато контактують з іншими людьми).

У лютому 2019 року у соцмережах можна було часто прочитати відгуки про те, що дорослим не вдавалося зробити щеплення. В такому випадку сімейні лікарі радили зробити аналіз на наявність антитіл до кору (показник IgG), і якщо антитіл не вистачає – знову звернутися до амбулаторії з проханням зробити щеплення. До речі, деякі лікарі радять навіть не робити аналіз, а одразу просити зробити щеплення. Навіть якщо антитіла є в організмі, нові не зашкодять. З іншого боку робити щеплення «про всяк випадок», можливо, й не варто: за такого підходу вакцин може не вистачити дітям.

Усі ці щеплення забезпечуються за державний кошт. Приватні клініки не отримують вакцин від держави і мають самостійно їх закуповувати. Щоправда, МОЗ планує надавати вакцини також приватним клінікам, які уклали договори з НСЗУ про надання гарантованого пакету допомоги на первинці пацієнтам (дітям та дорослим з груп ризику), з якими лікарі закладу підписали декларації. Вакцини від усіх інших хвороб (тобто крім дифтерії, правця та кору в більшості випадків) дорослі мають купувати в аптеках чи приватних клініках.

Як мені дізнатись, чи є у моєму регіоні вакцини? А якщо епідемія вже спалахнула, хіба можна робити щеплення?

Стан забезпечення вакцинами регіонів можна подивитися на сайті МОЗу. Вакцинацію роблять як у державних закладах первинної допомоги, так і в приватних поліклініках. Якщо у державних поліклініках нібито немає вакцин, то потрібно звертатися до регіональних департаментів охорони здоров’я. Також вакцин може не бути в приватних лікарнях, адже держава їх не забезпечує.

Міф про щеплення під час епідемії стосується перш за все як кору та грипу. Але насправді епідемія чи контакт із хворими не є протипоказанням для вакцинації. Навпаки, у випадку поширення кору МОЗ радить в триденний термін після контакту з хворим зробити щеплення (однак це не стосується дітей до 6 місяців). За повної відсутності щеплень потрібно ввести дві дози з інтервалом не меншим, ніж 1 місяць – саме так забезпечується повний захист від хвороби. Такі ж рекомендації дає ВООЗ.

Щеплюватися від грипу бажано до початку циркуляції вірусу, але це не пізно зробити і під час його активного поширення. Однак щеплення справді доведеться відкласти у разі гострої інфекційної хвороби, оскільки це додаткове навантаження на імунітет, а організму потрібно «не відволікатися» на боротьбу з іншими подразниками для того, щоб він міг виробити достатню кількість антитіл після введення вакцини. Протипоказаннями є також серйозна алергічна реакція на попередню дозу вакцини, дуже ослаблений імунітет (наприклад, при СНІДі або лікуванні хіміотерапією від онкозахворювання) та вагітність. Вичерпний перелік протипоказань до щеплення можна знайти тут і тут.

Як про захворюваність українців та вакцини маніпулювали політики?

Неправда

«ВОЗ именно в 2016 году, 2017 году, 2018 году сказала, что в нашей стране самый низкий уровень детской вакцинации в мире. Почему они этого не говорили в 2010 году, 2011 году, 2012 году?»

Олександр Вілкул, 14/02/2019 (47:11-47:25)

Для вимірювання загального рівня вакцинації ЮНІСЕФ використовує відсоток дітей, які отримали щеплення від дифтерії, правцю та коклюшу (DTP). Ці дані для України та її місцем в певний рік можна переглянути в таблиці нижче. Як видно з таблиці за останні 5 років Україна не займала останнє місце за рівнем вакцинації у світі. Це відбулося у 2010-2011 роках. Таким чином, Олександр Вілкул сказав неправду.

Маніпуляція

«Дев’ять тисяч людей в цьому році захворіли на кір і переважна більшість з них не могли вакцини від кору отримати, щоб прививку зробити»

Олег Ляшко, 03/04/2018 (36:01-36:04)

Справді, за даними МОЗ, 2018 року на кір захворіло 9,8 тис. осіб. Водночас це не є наслідком відсутності вакцин, адже станом на 1 квітня кількість флаконів (на 2 дози) сягала 335 тис. Основними причинами такої кількості захворювань є: низький рівень вакцинації та небажання цю вакцинацію проводити до спалаху хвороби.

Маніпуляція

«Колективний імунітет нації знищено — рівень вакцинації населення впав нижче показників 90-х років»

Ольга Богомолець, 03/04/2018

Якби Ольга Богомолець наводила ці дані поза твердженням про те, що Супрун винна у «знищенні колективного імунітету нації», то висловлювання було б правдивим. Але політик звинувачує саме теперішнє керівництво МОЗ у проблемах із вакцинацією, тоді як цій проблемі вже багато років.

В українських дітей справді низький рівень вакцинації. Ось дані Світового банку станом на 2016 рік: кашлюково-дифтерійно-правцева вакцина (АКДП) – 19% імунізованих дітей, гепатит Б – 26%, кір, паротит, краснуха (КПК) – 42%. На це є дві глобальні причини.

Дефіцит вакцин, який виникав в окремі періоди незалежної України. Провали імунізації відбувалися, наприклад, на початку 2000-х через перебої у поставках вакцин до окремих регіонів та недостатнє фінансування закупівель загалом. Згідно з даними Рахункової Палати (РП),  у 2009-2014 рр. потреба у вакцинах жодного разу не була забезпечена на 100%. А бувало, що вакцини завозилися, але зберігалися у неналежних умовах – і тому просто псувалися. А бувало, що вакцини завозилися, але зберігалися у неналежних умовах – і тому просто псувалися (див. наприклад, звіт РП за 2008 рік).

Розгортання кампанії проти вакцинації: люди перестали довіряти вакцинам, причому це відбувається не тільки в Україні. Люди не довіряють вакцинації, бо мають підозри щодо низької якості вакцин та/або неналежних умов їх зберігання. Останніми роками недовіра підвищувалася через статті у ЗМІ, які звинувачували вакцинацію у смерті дітей, хоча жоден такий факт наразі не доведений у судовому порядку.

Але з 2017 року ситуація в Україні покращується. Наприклад, охоплення плановими щепленнями КПК на початок 2018 року досягло 93,3%, що є майже нормою за стандартами Всесвітньої організації охорони здоров’я. Ситуація зі щепленнями АКДП та проти гепатиту В гірша – планове охоплення на сьогодні становить відповідно 52% та 57% (але нагадаємо, що 2016 року ці показники були нижче 50%). Отже, ймовірність українців захворіти на гепатит, дифтерію або інші хвороби досить висока.

Де шукати інформацію про вакцини і щеплення?

У першу чергу зверніть увагу на календар щеплень від МОЗу. Але ще раз нагадаємо: якщо ви не впевнені, чи робили щеплення в певному віці – зверніться до сімейного лікаря.

На сайті МОЗу у розділі «Вакцинація» ви знайдете відповіді на питання: коли і за яких умов треба робити щеплення, чи є вакцини безпечними і чи справді вакцини такі небезпечні, як нас залякують. Також у МОЗ можна дізнатись, чи є вакцини у вашому регіоні – у цій таблиці. МОЗ також регулярно повідомляє громадян про стан захворюваності населення і епідеміологічний стан у країні.

Дані щодо рівня вакцинації дітей дає Світовий банк: окремо щодо імунізації кашлюково-дифтерійно-правцевою вакциною, від гепатиту Б та від кору, паротиту і краснухи – а також Дитячий фонд ООН (UNICEF). Нарешті про імунізацію пише і Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ).

Поставки вакцин, їх використання та умови зберігання аналізуються у тематичних звітах Рахункової палати, наприклад, тут і тут

Про охоплення щепленнями, інфекційні захворювання та вакцинування від них просто і доступно пише Центр Громадського здоров’я.

Нарешті з питань вакцинації радимо довіритись таким експертам:

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний