Від початку часів: якими були вісім скликань Верховної Ради?

Політичні династії, трансформація комітетів, оновлення влади, портрет «середнього» депутата – у день старту роботи нової Ради згадуємо минулі скликання

Верховна Рада України

depositphotos / oleksii.chumachenko

Автори:

Перед початком роботи Верховної Ради IX скликання згадуємо, якою була Рада восьми попередніх скликань. Наскільки вона оновлювалась? Яким був портрет середнього депутата? Чи існують в історії українського парламенту політичні династії? Як змінюється діяльність комітетів?

Обираємо подібних

Ми вирішили перевірити, чи змінювався усереднений портрет народного депутата з кожною новою сесією. 

Таб.1 Портрет середнього депутата у Верховній раді за скликаннями (наведіть на графіки для деталізації)

Виявилося, що перші 4 скликання середній депутат був ідентичним: старше 45 років, з вищою освітою, раніше працював інженером. У першому скликанні однією з найпопулярніших професій був агроном, у другому – вчитель. У 3 та 4 скликанні ці професії замінили економісти та юристи. Цікаво, що, порівняно з іншими скликаннями Верховна рада 8 скликання мала найменше депутатів з вищою освітою, проте серед найпопулярніших професій тут була позиція керівника (у цю категорію увійшли топ-менеджери, директори та голови наглядових рад компаній). Також ВР 8 скликання була трохи «молодшою», ніж ради попередніх скликань.

Відзначимо позитивну тенденцію поступового збільшення кількості жінок у Верховній Раді. Якщо у першому скликанні їх було лише 3%, то у восьмому – 12%. У Раді 9-го скликання жінок уже 20%.

Оновлення влади

В новому скликанні парламенту буде 339 (або 80%) нових депутатів. Це друге найбільше оновлення парламенту за 28 років. Наскільки ж оновлювались попередні скликання?

Рис.1 «Оновлення» скликань Верховної Ради

Верховна Рада ІІ скликання оновлювалась найбільше – на 85%. Тобто 85% відсотків депутатів цього скликання не були ними у попередньому. Можливо, такий показник пояснюється розпадом СРСР та незалежністю України, оскільки ІІ скликання було першим після цих подій, і таким чином виборці реалізували своє прагнення до нових облич. Водночас найменше оновлення парламенту відбулося у VI скликанні – 36%. Можливо, це тому, що депутати попереднього скликання просиділи під скляним куполом лише півтора року і за цей час не встигли розчарувати своїх виборців.

Розглянемо частоту перебування депутатів у Раді. ⅔ осіб, які колись були народними депутатами, перебували в Раді лише одне скликання. Із тих, хто обирався двічі, можна було б скласти ще одну Верховну Раду – таких 470 осіб. Лише одиниці перебували в Раді понад 5 скликань.

Депутати-«довгожителі» – це Юхим Звягільський та Іван Кириленко. Вони перебували у парламенті вісім скликань підряд. Юхим Леонідович був єдиним депутатом усіх скликань до 2019 року. Однак на цьогорічних виборах він не балотувався. Іван Кириленко почав депутатську кар’єру 1994 року з мажоритарного округу, а після того щоразу вигравав вибори у складі партійних списків. По 7 скликань у парламенті перебували Юлія Тимошенко, Віктор Пинзеник, Андрій Деркач, Олександр Абдуллін, Сергій Соболєв, Юлій Іоффе та Мустафа Джемілєв. Із них лише Віктор Пинзеник не буде в Раді дев’ятого скликання.

Рис.2 Частота перебування депутатів у скликаннях

Трансформація комітетів

Відповідно до Конституції у Верховній Раді формуються комітети, які до 1997 року були Постійними комісіями. Вони виконують такі важливі функції як розробка законопроектів, їх доопрацювання, аналіз та ін. На першому засіданні нового парламенту затверджуються всі характеристики комітетів, у тому числі їхня кількість, назви та предмети відання. Ми подивились, як часто ці характеристики змінювалися за 28 років парламентаризму. 

Кількість комітетів протягом усіх скликань завжди була більшою за 20. Найменше їх створили під час другого (1994-1998), дев’ятого (2019-2023) та третього (1998-2002) скликань – 23. А найбільше – 30 – під час сьомого скликання (2012-2014 роки).

Рис.3 Кількість комітетів ВРУ

Багато комітетів існувало протягом усіх восьми скликань. За цей час у них змінювалась лише назва, а сфера компетенції залишалася незмінною. До цих комітетів відносяться:

  1. Комітет з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України 
  2. Комітет з питань національної безпеки і оборони
  3. Комітет у закордонних справах
  4. Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування
  5. Комітет з питань бюджету
  6. Комітет з питань економічної політики
  7. Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин
  8. Комітет з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення
  9. Комітет з питань науки і освіти
  10. Комітет з питань культури і духовності
  11. Комітет з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму
  12. Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин
  13. Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики.

Проте були комітети, які існували лише протягом одного скликання. Далі вони об’єднувались в один комітет або ліквідовувались. Таких комітетів були найбільше у перших скликаннях. Так, на початку українського парламентаризму (1990-1994 року) існував «Комітет з питань відродження та соціального розвитку села». Вже у наступному скликанні він об’єднався з «комітетом з питань агропромислового комплексу» в «Комітет з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села».

Лише одне скликання (1990-1994) існував «Комітет з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин». Ми не змогли знайти компетенцію цього комітету. Але він готував декларацію про державний суверенітет України. 

Усі комітети, які існували за вісім скликань, можна переглянути на графіку нижче.

Рис. 4 Трансформація комітетів ВР

Чи були у Верховній Раді політичні династії?

За всю історію у Верховній раді в різний час було 69 людей, які перебували у родинних зв’язках та були членами 35 сімей. Політики проходили у ВР разом із братами, сестрами, дружинами та дітьми. З них 26 були депутатами одночасно, а 10 ставали депутатами слідом за старшими родичами. Серед останніх ми виділили 7 політичних династій.

Розповідаємо про родини Верховної Ради.

Родичі у ВР

Рис.5 Кількість депутатів-родичів у ВР

Ми перевірили, скільки депутатів, пов’язаних родинними зв’язками, було у ВР одночасно. 

Депутати були у скликанні разом зі своїми братами чи сестрами частіше, ніж із батьками. Найбільш «родинною» виявилась Верховна Рада VIII скликання: в ній одночасно депутатами були представники 5 сімей. Це: 

  1. Олександр та Віктор Шевченки (партія Укроп), 
  2. Віктор, Павло та Іван Балоги (партія Єдиний центр), 
  3. Сергій та Юлія Львочкіни (Опозиційний блок), 
  4. Михайло та Дмитро Добкіни (Опозиційний блок), 
  5. Богдан та Ярослав Дубневичи (БПП). 

Серед депутатів  Верховної Ради VII та VIII скликання були подружжя. У Верховній Раді VII скликання це Оксана та Ігор Калетники (обидва – представники КПУ) та Інна Богословська (безпартійна) з цивільним чоловіком Володимиром Мельниченком (на той момент- член Партії Регіонів). А у VIII – Наталя Королевська з цивільним чоловіком Юрієм Солодом. 

У II, III та IV скликаннях Верховної Ради серед депутатів одночасно були батьки та сини. Анатолій Франчук та його син Ігор були у 2 та 4 скликаннях (при цьому окремо вони до парламенту не обиралися), а в раді 3 скликання були В’ячеслав Чорновіл та його син Тарас. 

За весь час найбільше депутатів-родичів були депутатами ВР від Партії регіонів – 15. 9 депутатів були безпартійними, 7 – від Нашої України та по 5 депутатів від БПП та БЮТ.

Спадкоємність поколінь

Порівняно з одночасним перебуванням у статусі народного депутата більш розповсюдженою серед парламентарів була спадкоємність поколінь. Крісла старшого покоління народних обранців займали діти, зяті та невістки*. Таких спадкових політичних династій у Верховній раді було 7.

*Династією ми вважали ту родину, в якій старше покоління залишало посаду народного депутата коли до Верховної Ради було обрано його/її родича. Каденція хоча б одного з членів родини повинна тривати більше 1 скликання.

Рис. 6 Політична спадкоємність Верховної Ради

Українські політики йшли до Верховної ради слідом за своїми батьками, що стояли у витоків українського парламентаризму. Здебільшого продовжували справу батьків сини депутатів 1-3 скликань, які залишалися на посаді до 7-8 скликань. Каденції батьків та синів з політичних династій не перетинались, єдиний виняток – В’ячеслав та Тарас Чорноволи, які одночасно були депутатами Верховної Ради ІІІ скликання. Згодом Тарас Чорновіл продовжив парламентську кар’єру у Радах IV, V та VI скликань.

Висновки

  1. Протягом 8 скликань середній портрет депутата залишається майже незмінним: чоловік старше 44 років, з вищою (часто – технічною) освітою. Перші 4 роки найпопулярнішою попередньою професією народних обранців була інженерія. У VIII скликанні депутати в середньому стали молошими, менша кількість із них мала вищу освіту (і більша, відповідно, неповну вищу або середню), а попереднім місцем роботи парламентарі найчастіше вказували позицію народного депутата, керівника та тимчасово безробітного.
  2. Найбільше оновилась ВР ІІ скликання – на 85%, а найменше – Рада VI скликання – на 36%. На нашу думку, перше можна пояснити тим, що після здобуття незалежності люди прагнули нових облич у парламенті. В другому випадку імовірним поясненням є коротка тривалість попереднього скликання (парламент, обраний 2006 року, був розпущений Віктором Ющенком 2007).
  3. У кожному скликанні ВР завжди понад 20 комітетів. Серед них обов’язково є 13 комітетів, які можуть змінювати назву, але зберігають свої функції: нацбезпеки, закордонних справ, держбудівництва, бюджету, соціальної, економічної, аграрної політик, молоді, культури, науки, нацменшин, свободи слова та регламентний комітет. 
  4. За 8 скликань у Верховній раді були депутатами 68 родичів. З них члени 7 сімей ішли у народні обранці слідом за старшими поколіннями, формуючи політичну спадкоємність.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний