Ціна свободи. Як українська децентралізація впливає на пострадянський простір

Реформа місцевого самоврядування може зробити Україну не тільки більш стійкою та сумісною з ЄС, а й прикладом для інших країн, що розвиваються

depositphotos / wowomnom

Автор:

Сьогодні все більше стає зрозуміло, що реформа децентралізації позитивно впливає на повсякденне життя громадян. Державне управління стає більш раціональним, гнучким, відкритим та інтерактивним. Відносини між державою та суспільством стають міцнішими, покращується демократична підзвітність. Підвищення прозорості розподілу ресурсів поступово зменшує можливості для корупції. Спрощується економічна активність місцевих громад, зростає міжрегіональна конкуренція.

Містам та селам стає легше співпрацювати одне з одним, вони починають конкурувати за прямі інвестиції, туристів, фінансування проектів, кваліфікований персонал і державні ресурси. Талановита молодь із провінції може краще самореалізовуватися вдома. Патріотична енергія направляється з міфологізації уявних громад до покращення справжніх. Громадська активність заохочується й використовується для суспільного блага. Масові ініціативи можуть швидше перетворюватися на ефективну державну політику і ставати основою для формування загально національних інновацій.

В цілому, ці та подібні позитивні ефекти від децентралізації в Україні нададуть їй додаткової ваги, беручи до уваги її важливість, як однієї з найбільших за територією європейских країн, держави, що знаходиться на цивілізаційному кордоні, ключової пострадянскьої республіки й геополітичного опорного пункту. Будь-який внутрішній курс України матиме ширші наслідки у зв’язку з її міжнародною еманацією.

Доля української трансформації, не в останню чергу завдяки реформі місцевого самоврядування, глибоко впливатиме на загальноєвропейську безпеку та стабільність, посткомуністичний соціально-економічний розвиток, а також на лібералізацію та демократизацію Східної Європи.

Децентралізація підвищує стійкість

Перше й найголовніше, децентралізація робить Україну більш стійкою державою і суспільством. Разом із іншими реформами, вона зменшує або стримує різні пострадянські патології державного управління та місцевого розвитку. У свою чергу, цей ефект має значення не лише муніципального, регіонального чи національного характеру, але – з огляду на геополітичну роль України – ще й міжнародного.

Українська децентралізація передає владу до громад рівнем нижче, ніж ті, в яких функціонує більшість старих неформальних мереж. Хоч це й не вберігає державу від зазіхань «місцевих князьків», це ускладнює підрив громадської сфери цими інтересами. Дійсно, іноді децентралізація просто переносить точку зарождення корупційної мережі з національного чи регіонального рівня на місцевий. У деяких випадках, це може принести користь кланам, які до цього часу функціонували в муніципальному контексті.

Однак, в цілому, децентралізація в Україні – як і в будь якій іншій державі світу – зміцнює, а не послаблює демократичну підзвітність, і сприяє економічному розвитку. Нові органи самоврядування перебувають під більшим впливом громадської уваги й несуть більшу відповідальність перед місцевими громадами, ніж ті візантійські адміністративні органи, що Україна успадкувала від пострадянської системи.

Коли амбітні підприємці зіштовхуються з місцевими – а не регіональними чи національними – політичними рамками, скоріше за все спрямовуватимуть свої зусилля на політичну та розвиваючу діяльність, ніж на неформальну й екстрактивну. У середньому, нові українські Об’єднані Територіальні Громади (ОТГ) менш сприйнятливі до диверсійної діяльності напів-таємних мереж і жадібності шукачів рентного прибутку, ніж старі обласні й районні адміністрації та ради. Нові ОТГ мають більшу мотивацію до конкурентної боротьби з іншими ОТГ за залучення інвестицій, приваблення туристів, надання послуг і здобуття відомості. Старі, менш впливові й менші соціуми такої мотивації вже не мають.

Таким чином, децентралізація робить Українську державу більш стабільною, розвиненою та ефективною. Підвищена стійкість і більший динамізм України підтримуватиме її модернізацію.

У свою чергу, все, що робить сильнішою плюралістичну та лібернальну Україну – раціоналізація, європеїзація, децентралізація, приватизація, дерегуляція і т.д. – підриває легітимність клепто- й автократичних порядків інших пострадянських держав. Зміцнюючи українську економіку та демократію, децентралізація допомагає – завдяки розміру України та її ролі в Східній Європі – змінити весь пострадянський простір на краще.

Децентралізація покращує згуртованість

Друге, на додаток до того, щоб зробити Українську державу більш міцною, багато українських політиків також розглядають децентралізацію, як своєрідні ліки від російської гібридної війни. Децентралізація сприятиме глибокому залученню звичайних українців до урядових справ, що приведе до національної згуртованості населення України, а також до підвищення громадського духу.

Поточна передача влади до місцевих громад в Україні позбавляє різних гібридних воїнів Росії традиційних інституційних структур і критичних точок входу для підбурювальних дій. Децентралізація не є федералізацією, тому ускладнює планування ірредентистських операцій, подібних до тих, що в 2014 році були проведені в Сімферополі, Донецьку та Луганську. Оскільки обласні адміністрації та держуправління поступово втрачають політичну значущість, Кремлю стає складніше чітко розмежувати території, на яких можна підтримати розкіл чи/і підготувати анексію.

У свою чергу, ці антисепаратистські наслідки децентралізації України мають не лише національний, але й міжнародний вимір. У тій мірі, в якій реформи місцевого самоврядування – разом із іншими поточними трансформаціями в Україні – допомагають підтримувати незалежність Києва й стабільність в Українській державі, вони підривають російський реваншизм. Чим сильніша Україна, тим менш вірогідним виглядає неоімперіалістський проект Москви та гегемоністська претензія Кремля на колишній царський чи радянський простір. У 1997 році здобув популярності вислів Збігнєва Бжезинського, що «без України Росія перестає бути євразійською імперією».

Децентралізація підтримує європеїзацію

Третій геополітичний аспект української децентралізації полягає в тому, що вона підтримує поточну інтеграцію України – пов’язану з програмою Східного партнерства, розпочатою у 2009 році, та Угодою про асоціацію, що була підписана в 2014 році – в політичний та правовий сектори Європейскього Союзу. Децентралізація допомагає підготувати майбутню заявку Києва на повне членство в Союзі та, в кінцевому результаті, здобути його. Певною мірою, українська децентралізація є більш фундаментальним аспектом поступової європеїзації України, ніж інші аспекти цього процесу, на які частково впливають ззовні.

Будучи українським проектом, натхненним, але не змодельованим за будь яким іноземним прикладом чи побудованим за попередньо визначеним західним рецептом, децентралізація має два важливі значення. По-перше, це явний прояв того, що Україна відходить від царських і радянських централістичних традицій минулого в межах колишньої Російської імперії. Сама ідея і початок реформи децентралізації України підтверджує «європейський» характер України. Це практичний доказ громадянського, плюралістичного та відкритого характеру українських політичних традицій та культури.

По-друге, накопичені результати поточного перехідного періоду роблять Україну все більш сумісною із Союзом. В цілому, країни-члени ЄС є більш-менш децентралізованими. Багато хто продовжує процес децентралізації у тій чи іншій мірі. Більше того, вони притримуються добре відомого принципу субсидіарності у відносинах як з Брюсселем, так із власними регіонами й муніципалітетами. Чим більш деконцентрованою та субсидіарною стає Україна, тим більше вона стає схожою на інші європейські держави, і тим краще вона буде підготовлена до повного вступу в ЄС.

Місцеве походження та європо-орієнтовані наслідки української децентралізації важливі не тільки з точки зору поширення західних цінностей і принципів. Вони також мають ширший геополітичний вимір. Оскільки київська реформа місцевого самоврядування виражає та вдосконалює «європейський» характер України, вона демонструє свою приналежність до західних нормативів та культурних напівсфер. У свою чергу, це робить українські прагнення до вступу до ЄС і НАТО більш природним явищем, ніж при інших умовах.

Децентралізація забезпечує модель

Останній, і поки що найбільш спекулятивний, геополітичний аспект поточної трансформації українського самоврядування стосується міжнаціонального дифузійного потенціалу. У майбутньому децентралізація України може забезпечити інші, поки що дуже централізовані, пострадянські держави політичними напрямками та інституційними шаблонами, які вони зможуть використати при впровадженні власних реформ. Це стосується й самої Росії, для якої децентралізація за українською місцевою парадигмою одного дня може стати актуальнішою, ніж дотримання старої парадигми російської федералізації.

З плином часу, кожна з колишніх радянських республік зазнає впливу поступової соціальної модернізації, міжнаціонального розподілу норм, демократизації внутрішньоелітних розмежувань, а також міжнародної економічної інтеграції. Ці процеси будуть все більше і більше змінювати всі поки що політично недорозвинені та культурно регресивні посткомуністичні країни. Коли урядові кризи, конкурентні недоліки та загальна відсталість створять достатній тиск для глибоких реформ в Росії, Білорусі, Вірменії, Азербайджані чи/та Центральній Азії, їхні нації шукатимуть ідеї та досвід, які можуть допомогти їм відновити свої нерухомі суспільства та переробити неефективні держави.

Можливість або навіть намір міжкордонного розповсюдження ідей – це, звичайно, те, що прямо або опосередковано пов’язане із багатьма концепціями та зусиллями реформування з усього світу. Однак українська реформа місцевого самоврядування може бути більш важливою геополітичною ознакою, завдяки вищезгаданим наслідкам державтотворення та антисепаратизму.

Український тип децентралізації– не лише інструмент для поліпшення відносин між державою та суспільством. Він також може бути інструментом для стабілізації регіонально розділених областей, яким загрожують сепаратистські тенденції.

Так само, як передача влади місцевим і муніципальним рівням допомагає Україні утримувати свою територію разом, застосування її моделі децентралізації одного дня може допомогти зберегти єдність іншим пострадянським державам. Не в останню чергу це стосується Росії, чий величезний розмір і багатонаціональний характер робить її особливо вразливою до автономізму й сецесіонізму.

Децентралізація як недооцінена програма реформ

Наведений перелік не означає, що реформа місцевого самоврядування є панацеєю для України та інших пострадянських країн. Однак, її європеїзуючий, антисепаратистський та дифузійний потенціал роблять її особливо важливим, цікавим та послідовним аспектом поточної української соціально-політичної трансформації. У контексті інших специфічних потрадянських політичних викликів, протиімперські та державотворні виміри децентралізації надають цій конкретній реформі в Україні більше значення, ніж інші суттєво подібні процеси передачи влади від національних і регіональних до муніципальних і місцевих рівнів в інших частинах світу. Ані подолання царсько-комуністичної імперії, ані формування нових національних держав ще не завершилися на пострадянському просторі. Децентралізація може допомогти в цьому процесі або, принаймні, стати основним інструментом для ефективного вирішення цих обох складних проблем.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний