У фокусі іМоРе: Зміни у державній підтримці кіно

Кіно, туристи, економічний розвиток – чи вийде створити такий ланцюг в Україні?

Автор:

В Україні змінили правила державної підтримки кінематографії (Закон 130-IX, від 20.09.2019, Закон 164-IX, від 30.10.2019 та Постанова [1] КМУ від 27.12.2019). Нові правила орієнтовані на залучення іноземних кіновиробників, популяризацію української культури, літератури, архітектури та розвиток сектору кіновиробництва.

Серед позитивних очікувань – розвиток інфраструктури, створення нових робочих місць і заохочення туризму. Але ці нові правила несуть й певні ризики для українських продюсерів.

Державне фінансування виробництва фільмів в Україні: що було та як змінилось

Державне фінансування кінематографії здійснюється через Міністерство культури, молоді та спорту України (МКМС) і Державне агентство України з питань кіно, яке підпорядковується міністерству. Раніше фінансування здійснювалось і через Український культурний фонд, але з цього року фонд не братиме участі у фінансуванні кіновиробництва.

Державна підтримка кінематографії здійснюється у таких формах:

  • виробництво фільмів (ігрових, анімаційних, інших) – компенсація до 80% від загальної вартості фільму;
  • виробництво телевізійних фільмів, телесеріалів – на 50%;
  • повернення частини кваліфікованих витрат іноземним кіновиробникам (це витрати на виробництво фільму: оплату праці, оплату послуг знімальних груп, придбання товарів і робіт, оренду майна тощо).

Державну підтримку можна отримати тільки в одній формі. При цьому національні фільми можуть претендувати на один із перших двох видів підтримки, іноземні кіновиробники, які пройшли культурний тест, – тільки на повернення частини кваліфікованих витрат (детальніше ставки і систему відшкодування витрат розглянемо нижче). 

Схема державного фінансування передбачає, що спочатку виділяються гроші з державного бюджету, а потім відбувається виробництво фільму. Компенсація витрат іноземним кіновиробникам має протилежну схему – спочатку компанія фінансує виробництво фільму, сплачує податки, а потім подає заявку на відшкодування витрат.

Розгляд заяв про надання державної підтримки є платним. Заявка на отримання державного фінансування коштуватиме 12612 гривень, на відшкодування витрат іноземним кіновиробникам – 21020 гривень. Кошти йтимуть у спеціальний фонд держбюджету на підтримку кінематографії.

 

Державне фінансування виробництва фільмів

Державне фінансування національних фільмів проходить на конкурсній основі. Творчий конкурс (пітчинг) проводить Держкіно, конкурс проводиться в два етапи. Проєкти оцінюються за кількома критеріями: оригінальність ідеї, актуальність, драматургічна якість і соціальна важливість сценарію. При проведенні конкурсу враховується також і наявність інших джерел фінансування.

Додатково передбачено фінансування виробництва фільмів патріотичного спрямування. Для їх фінансування існує окрема програма в бюджеті МКМС. Патріотичні фільми також проходять процедуру конкурсного відбору.

Фінансова підтримка кінематографії також може здійснюватися і за рахунок коштів місцевих бюджетів, грантів, благодійних внесків. Органи місцевого самоврядування можуть створювати місцеві фонди фінансової підтримки кінематографії (Закон 164-IX, від 03.10.2019 ). В межах своїх бюджетів вони можуть частково профінансувати виробництво фільмів на території свого регіону. Для суб’єктів кінематографії це ще один можливий варіант фінансування.

В обласному бюджеті Львівської ОДА на підтримку регіонального кінематографу було виділено 700 тис. гривень. Гроші передбачені в обласній програмі сприяння розвитку інформаційного простору на 2018-2020 роки. Фінансування можуть отримати фільми документально-історичного і патріотичного характеру.

Система відшкодування частини витрат (cash rebate)

Для підтримки кінематографії ще у березні 2017 року було прийняте рішення про компенсацію 16,6% кваліфікаційних витрат виробників фільму (офіційна назва – державна субсидія). Проте для реалізації програми потрібні були зміни до Бюджетного кодексу, але їх не було прийнято, тому фактично програма відшкодування не працювала.

Програми відшкодування діють у багатьох країнах і мають позитивний вплив на розвиток кіноіндустрії. Але інші країни пропонують вищі ставки відшкодування (від 20 до 45%). Очевидно, що інвестори йдуть знімати кіно туди, де більші фінансові стимули й простіші умови.

Україна для того, щоб отримати іноземні інвестиції в сектор кінематографії, підняла ставку відшкодування витрат. У новій редакції Закону ставку збільшено до 25%. Обгрунтування саме такої ставки у пояснювальній записці до законопроекту не наводиться. Імовірно, це середній показник за країнами, де існує така практика.

При цьому додатково можна отримати 5% компенсації, якщо мінімум 4 критерії культурного тесту є виключно українськими (культура, історія, міфологія, релігія, архітектура). Або якщо фільм містить сцени (не менше 5% загальної тривалості фільму), в яких персонажі фільму читають книгу українського автора, у тому числі в перекладі іншою мовою.

Спрощено й вимоги для оцінки кваліфікованих витрат. Раніше суми розраховувались від показника мінімальної зарплати, тепер вони розраховуються від суми прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Сума прожиткового мінімуму менша, ніж «мінімалка», і відповідно кількісні вимоги для інвестицій зменшились. Тепер продюсерам з невеликим бюджетом буде простіше зайти на наш ринок. Наприклад, мінімальна сума кваліфікованих витрат на виробництво фільму на території України для ігрових фільмів або анімаційних фільмів для перегляду в кінотеатрах із загальним хронометражем не менше 74 хвилин має становити 4 тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб. На 1 січня 2020 ця сума становить 8,4 млн грн (325 тис. євро).

На перший погляд усі ці зміни позитивні. Проте раніше право на відшкодування частини витрат після завершення проекту мали всі суб’єкти кінематографії – як українські, так і іноземні. Зараз ці пропозиції діятимуть тільки для іноземних інвесторів. 

Український продюсер, якій знайшов приватне фінансування і не звертався до держави до початку проекту, не зможе подати заявку на компенсацію витрат. Отже, знімати кіно в Україні для нього стане дорожче.

Поляризація думок. Хто за, а хто проти

«За». Підтримує нові зміни Володимир Бородянський, Міністр культури, молоді та спорту України. Він вважає справедливим такий розподіл фінансування.

Відсутність програми рібейтів для українських продюсерів він пояснює тим, що вони не мають зобов’язань з комерційної успішності фільмів. Продюсери отримують державне фінансування, на деякі фільми до 80%, але відсоток повернення коштів замалий. А конкуренція з боку іноземних продюсерів є необхідною і сприятиме підвищенню якості фільмів.

Міністерство презентувало результати державної підтримки кінематографії. За останні 5 років за державної підтримки випущено 224 фільми. На них витрачено 1,6 млрд грн, а загальна сума касових зборів становить 266 млн грн (17%). Загальна сума, яку продюсери повернули в Держкіно, становить 34 млн грн.

При цьому 80% глядачів зібрали 17 фільмів, які разом отримали 18% усієї сумі підтримки від Держкіно. Принцип Парето, коли 20% зусиль приносять 80% результату, діє і тут. Всі ці фільми входять до категорії масового кіно, фільмів для широкої аудиторії. Такі фільми мають більший комерційний потенціал, їм легше отримати додаткове, небюджетне, фінансування. Натомість документальні фільми мають меншу аудиторію, меншу окупність. 

«Проти». Не підтримують нововведення автори першого закону про підтримку кінематографії Микола Княжицький, Ірина Геращенко. На їхню думку, такі зміни є дискримінаційними. Може статись так, що український виробник буде більш зацікавлений у зйомках за кордоном, оскільки там можна отримати відшкодування витрат.

Український кіноринок

Український кіноринок є невеликим. 5-6 років тому українського кіно майже не існувало, у 2014 році частка касових зборів українських фільмів становила 1% від загальних касових зборів. На 2019 рік вона зросла до 8%. Цю позитивну динаміку потрібно розвивати.

Частка вітчизняного кіно в багатьох країнах є невеликою. Наприклад у Нідерландах – 12%, Іспанії – 17%, Італії – 18%, Литві, Чехії – 22%, Польщі – 23%, Німеччині – 24% загальних касових зборів. Словаччина після запровадження стимулів отримала зростання частки національного ринку з 6% у 2016 до 21% у 2018 році. На світовому ринку кінематографії панує США. У більшості європейських країн частка американських фільмів сягає або перевищує половину. Найбільшу частку вітчизняного ринку у Європі мають Франція і Велика Британія – 37%.

Проблемою для українського ринку є невелика кількість кінотеатрів і низька купівельна спроможність населення. Ексголова Держкіно Пилип Іллєнко пояснює, чому фільми важко окупаються. «Економічна модель українського кінопрокату така, що фільм може окупитись лише якщо збере кінотеатральний бокс-офіс приблизно вп’ятеро більший за свій бюджет… 50% від вартості квитка забирає собі кінотеатр, 15% від решти – дистрибутор, 20–25% йдуть на витрати на маркетингову стратегію і рекламу. Після цього залишається частинка, яка йде на покриття витрат на виробництво. Отже, якщо припустити, що бюджет середнього українського фільму складає 15–25 млн грн, то для того, щоб він окупився, він має зібрати в прокаті приблизно 90 млн грн». Такі бокс-офіси збирають лідери світового прокату. 

Саме тому державна підтримка має забезпечувати як мінімум рівні умови для всіх кіновиробників. 

Досвід країн ЄС

Практика економічних стимулів існує і в інших європейських країнах. Країни змагаються за гроші інвесторів, спрощують умови для отримання компенсації. Найбільш популярними стимулами є відшкодування, гранти, податкові пільги (компенсація частини кредитів, сплачених у країні). 

Все це робиться для розвитку кіноіндустрії, збільшення популярності країни за рахунок використання місцевих локацій, просування архітектури, історії, культури за кордоном.

Одну з найбільших компенсацій пропонує Румунія – 45% (35% базово + 10% додатково). Для фінансування передбачена загальна сума в розмірі 50 млн євро на рік. Заявку може бути подано на художні, короткометражні, документальні, анімаційні фільми. Мінімальний ліміт кваліфікованих витрат – 100 тис. євро. Компенсація не може перевищувати 10 млн євро за проєкт (або за сезон для телесеріалів).

Греція повертає 35% витрат для для всіх бенефіціарів. Фінансування становить 75 млн євро на 2018–2022 роки і гарантується Грецькою програмою державних інвестицій.

Польща відшкодовує 30%. Інститут польського кіно має бюджет 46 млн євро на повернення кваліфікованих витрат. 10% відсотків бюджету буде виділено на мультиплікаційні фільми та мультфільми.

Естонія – 20%, 25% або 30%. Ставка компенсації залежить від суми витрат на виробництво фільму та залучення місцевих працівників (резидентів Естонії) до участі у проєкті (при залученні одного резидента можна отримати назад 25% витрат, двох – 30%). Для різних видів жанру передбачені різні розміри мінімального бюджету: художні фільми – 1 млн євро, документальні – 200 тис. євро. Заявки можна подавати й на анімаційні фільми, короткі анімації, анімаційні серіали. 

Повернення 25% витрат пропонують Фінляндія (для фінських та іноземних недержавних компаній за умови роботи з фінськими продюсерами), Угорщина (угорським і іноземним виробникам), Ісландія.

20% відшкодування пропонують Чорногорія, Чехія (остання надає додатково 66% податкову знижку нерезидентам на оплату праці).

Важливим моментом є те, що повернення коштів відбувається вже після виробництва фільму – компанія провела повний цикл робіт, сплатила всі податки і може подати документи на компенсацію частини витрат.

Отже, схеми компенсації витрат різні, але обов’язковим є проходження культурного тесту – кожна країна дбає про свої національні інтереси та свою популяризацію у світі. Фільми можуть бути художніми, документальними, короткометражними або тематичними серіалами. Не підпадають під умови фінансування рекламні ролики, телепередачі, «мильні опери», ток-шоу, спортивні програми, фільми з проявами насильства. Укладення контракту на виробництво з місцевими кінокомпаніями вітається, має економічні стимули, але не є обов’язковою умовою. 

EURIMAGES – нові можливості для фінансування 

Україна приєдналась до Європейського фонду підтримки спільного виробництва та розповсюдження художніх кінематографічних та аудіовізуальних творів EURIMAGES. Процес приєднання складався з декількох етапів, підготовка тривала декілька років.

Фонд надає фінансову підтримку на спільне виробництво, розповсюдження та промоцію художніх, анімаційних, документальних фільмів країн-учасників. Щорічний бюджет фонду складає 26 млн євро. 

Членство у фонді є платним, натомість українські кінокомпанії матимуть можливість знаходити міжнародних партнерів для спільного виробництва та фінансування фільмів. 

Внески держав-членів Фонду визначаються щороку. Вони розраховуються з урахуванням таких показників, як ВВП країни, чисельність населення, обсяги спільного виробництва кінопродукції, кількість поданих проєктів і кількість проєктів, які вже отримали фінансування Фонду.

Для нових членів розмір першого щорічного внеску визначається окремо. У пояснювальній записці вказано суму 128 300 євро, ця сума розраховувалась станом на 2019 рік. Сплату щорічного внеску передбачається здійснювати за рахунок бюджетної програми «Державна підтримка кінематографії».

Позитивні зміни в економіці завдяки стимулам у сфері кінематографії

Безумовно залучення інвестицій до сфери кіновиробництва не дає миттєвого економічного ефекту. Для отримання позитивних змін потрібен час. Позитивними ефектами можуть бути:

  • Популяризація країни. В Ісландії 20% туристів казали, саме фільм був основною причиною вибору країни для подорожі [2]. 
  • Тематичний фан-туризм. У 2016 році у Північну Ірландію приїхало близько 120 тисяч фанатів Гри Престолів, щоб побачити, де розгорнулися битви між добром і злом.
  • Хорватія, де також знімали «Гру престолів», навіть зіткнулася з проблемою надмірної кількості туристів. Інфраструктура міста Дубровник, що має 42 тис. населення, не витримує мільйонів відвідувачів. У 2017 році місцева влада змушена була прийняти план «Поважай місто», який обмежує кількість туристів з круїзних суден. Попри все, кількість туристів продовжує зростати. У 2018 році Дубровник відвідали 1,3 млн туристів.
  • Зростання місцевої кіноіндустрії. У Бельгії перші фінансові стимули було запроваджено у 2003 році, за наступні 10 років отримано 77 млн євро прибутку. [3].
  • Підвищення рівня зайнятості. У Франції за 2005-2013 рр. зросла кількість робочих місць у секторі кіно на 38%, у сфері ТБ – на 27% [4]. Їх досвід показує, що залучення мобільної робочої сили з сусідніх країн сприяє підвищенню кваліфікації місцевого персоналу.
  • Висока віддача від інвестицій. У Франції на кожний стимул або пільгу в 1 євро було отримано 12,8 євро, в Британії – 12 фунтів стерлінгів. У Хорватії – співвідношення між запропонованою знижкою і отриманим доходом становить 1,26, у Бельгії – 1,21.

Отже, країни, які мають фінансові стимули для сектора кіно, мають більший кіноринок (у відсотках до ВВП). Як правило, після запровадження нових фінансових стимулів кіноіндустрія зростає вищими темпами. Інвестиції в інфраструктуру і людський потенціал забезпечують довгостроковий ефект зростання. 

Але є й скептичний погляд на ефективність механізмів підтримки кіно. Основне застереження в тому, що це дає короткостроковий ефект – нові робочі місця створюються лише на період зйомок. При цьому частина робочих місць просто переносяться з однієї країни до іншої.

Для того, щоб отримати позитивні результати від цих законодавчих ініціатив, потрібно розвивати як кіно, так і туристичну інфраструктуру. Потрібна політична і економічна стабільність – адже іноземні інвестиції приходять у ті країни, де прозорі умови і стабільні правила гри. Потрібно забезпечувати прозорі конкурси, щоб отримувати якісні фільми. Якщо фінансування буде йти на неякісні фільми, то важко очікувати популяризації країни. 

Примітки

[1] Постанова КМУ «Про внесення змін до Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для державної підтримки кінематографії» від 27.12.2019. Станом на 20.01.2020 Постанова не опублікована на сайтах ВРУ та КМУ.

[2] Arctic Business Analysis: Creative and cultural industries. (2018). Copenhagen. 

[3] Fiscal Incentive Report.

[4] Impact Analysis of Fiscal Incentive Schemes Supporting Film and Audiovisual Production in Europe

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Sorry, Comments are closed!

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний