Уривок з книги «”Захисники галактики”: влада і криза в чоловічому світі»

Яким є становище чоловіків на ринку праці?

Якими чоловіки бачать себе і якими їх бачать інші, чого від них сподіваються і вимагають, за що засуджують і карають, як це позначається на можливостях самореалізації в суспільстві та загальній якості життя, як історично розвивалися уявлення про маскулінність і чому нині можемо говорити про кризу маскулінності — соціологиня Тамара Марценюк пропонує відповіді на ці та багато інших запитань, спираючись на широку джерельну основу та власну дослідницьку роботу. 

Публікуємо уривок з книжки, яку презентувало видавництво «Комора», з ілюстраціями Марії Кінович.

Чоловіки та ринок праці

Становище чоловіків на ринку праці суперечливе. З одного боку, відповідно до даних Міжпарламентської спілки[1], станом на осінь 2019 року загалом у світі чоловіки посідають 75 % місць у пар­ламентах, до того ж у десяти країнах частка чоловіків у парла­ментах приблизно на рівні 95–100 % (Ємен, Оман, Нігерія, Кувейт, Гаїті та інші). Серед найбагатших людей світу 2019 року (за рей­тингом Forbes[2]) також переважно чоловіки — 89 %. Гендерний розрив у оплаті праці жінок і чоловіків досі суттєвий: у середньому в світі він становить 23 %, як свідчать дані ООН[3].

Розпад Радянського Союзу й початок становлення незалеж­ності України стали періодом економічної та соціальної кризи, спричиненої переходом до ринкових принципів функціонуван­ня. Переорієнтація ціннісних установок, зміна типів економічної активності й політичної поведінки, руйнування системи соціального захисту викликали процес трансформації гендерних відно­син радянського часу та спонукали зміни в уявленнях про геге­монну маскулінність і «справжнього» чоловіка.

Криза маскулінності у сфері праці стосується й поразки в га­лузі професійного кар’єрного зростання, що також пов’язано зі зміною економічної ситуації в країні. Ідеться передусім про не­стабільну зайнятість, переорієнтацію на сервісну економіку, що призвело до безробіття чоловіків у сфері виробництва, стигма­тизації чоловіків, які втратили «справжню» чоловічу роботу (за­звичай ту, що ґрунтувалася на фізичній праці). Далеко не всі чо­ловіки змогли успішно пристосуватися до нових економічних умов. І лише деякі стали так званими новими українцями, бізнес-менами й олігархами — «мрією» нової ринкової економіки. Ті, хто не зміг переорієнтуватися на нові економічні відносини та при­стосуватися до викликів пострадянських суспільних трансформацій, нерідко вдавалися до певних форм деструктивної поведінки: самогубств, бездомності, алко- й наркозалежності, домашнього насильства тощо.

Гегемонна маскулінність у цьому разі виявилася важкодосяж­ною. Для чоловіків важливо порівнювати себе з іншими чолові­ками та зіставляти свої успіхи з їхніми. Саме зіставлення з ін­шими, успішнішими у сфері кар’єри чоловіками часто нищить оцінку власної маскулінної спроможності. Страх видаватися в очах інших чоловіків недостатньо мужнім може бути реаль­ною перепоною на шляху вибору професії, особливо якщо йдеть­ся про так звані жіночі професії.

Результати соціологічного дослідження «Сучасне розуміння маскулінності: ставлення чоловіків до гендерних стереотипів та насильства щодо жінок» (2018) показують виклики, з якими сти­каються чоловіки на ринку праці. Зокрема, 38% зайнятих респон­дентів погодилися: вони часто відчувають пригнічення через те, що не мають достатньо роботи або заробітків. 30% респондентів зазначили, що часто перебувають у стресовому стані, оскільки мають занадто багато роботи або змушені працювати у важких умовах[4]. Стреси внаслідок недостатніх заробітків або надмірної зайнятості більшою мірою відчували чоловіки з нижчим рівнем освіти, тоді як на важкі умови праці більше скаржилися чолові­ки з професійно-технічною освітою[5].

Гендерна сегрегація ринку праці та чоловіки

Професії, які опановують чоловіки, є ризикованими, і ступінь їхньої небезпечності виправдано підсилюється ідеологією маскулінності, яка вимагає, щоб чоловіки зберігали непохитність і витривалість перед загрозою небезпеки.

Майкл Кіммел «Гендероване суспільство»

Якщо говорити про становище чоловіків на ринку праці, то перед-усім варто зазначити, що вони отримують патріархатні диві­денди — привілеї у вигляді вищої заробітної плати, вищих шан­сів на працевлаштування та кар’єрне зростання, мають більше власності.

Чудовий приклад наводить соціологиня Тетяна Бурейчак у стат­ті «Глобалізація та влада чоловіків». Авторка пише про «невиди­мість» маскулінності в дискусіях про владу та щодо володіння матеріальними ресурсами: «Яскравим прикладом такої невиди­мості гендеру чоловіків є окремі списки найвпливовіших лю­дей світу та найвпливовіших жінок світу, які укладаються ві­домими міжнародними аналітичними виданнями, наприклад Forbes. Хоча формально перші включають жінок, імена чолові­ків у цих списках переважають, і це сприймається як норма»[6]. З одного боку, окремі списки відомих чи успішних жінок — це метод позитивної дії, тобто підтримка видимості жінок у тих сферах, доступу до яких ще не так давно вони не мали. З іншо­го боку, позитивна дія (або позитивна дискримінація, як її часті­ше називають) повинна бути тимчасовим засобом і має скасо­вуватися після поліпшення ситуації. Хоча ми бачимо: в Україні дотепер публікують рейтинги «100 найвпливовіших жінок Украї-ни» і «100 найвпливовіших людей України». У другому з них чо­ловіки становлять суттєву більшість[7]. Вертикальна гендерна сегрегація ринку праці (чоловіки обіймають більшість посад і володіють основними економічними ресурсами) досі актуаль­на в сучасному світі. Звісно ж, із поправкою на те, що далеко не всі чоловіки мають доступ до ресурсів.

На думку соціолога Майкла Кіммела, влада чоловіків розгля­дається в контексті двох сфер — публічної та приватної, що умож­ливлює використання термінів «публічний патріархат» і «при­ватний патріархат»[8]. Перший передбачає домінування чоловіків на владних позиціях у сфері оплачуваної праці, другий — особли­ві емоційні та сімейні взаємини, що відтворюють домінування чоловіків у приватній сфері. Обидва різновиди патріархату взає­мозалежні, а їхню специфіку зумовлено локальними та культур­ними особливостями. До речі, у дослідженнях одним із чинників гендерного розриву оплати праці між чоловіками й жінками якраз називають непропорційне навантаження жінок сімейни­ми обов’язками[9].

Репродуктивна (доглядова й хатня) праця не є закріпленою за чоловіками, вони натомість сприймаються як головні годуваль­ники родини, «гаманці» та «банкомати». Ринок праці виступає гендерно сегрегованою сферою, де гегемонна маскулінність є нормою. Прикладом її втілення є передусім гендерний розрив у оплаті праці чоловіків і жінок. Чоловіки успішно користуються патріархатними дивідендами — суспільними уявленнями про те, що саме чоловікам варто платити більше. Окрім того, чоловіки схильні просити більшу зарплату та шукати радше більш опла­чувану або традиційно чоловічу роботу. Коли я вивчала базу ре­зюме одного з найбільших кадрових порталів України hh.ua, то виявила такі тенденції[10]. Повністю або майже повністю «чоло­вічими» профгалузями виявилися «безпека» (4 % жінок), «інста­ляція та сервіс» (5 %), «автомобільний бізнес» (9 %), «видобуток сировини» (9 %), «робочий персонал» (15 %), а також «інформацій­ні технології» (16 %). Чоловіки хочуть працювати в таких добре оплачуваних і престижних галузях, як фінансовий менеджмент, фінансовий аналіз, бюджетування і планування, фінансовий контроль, планово-економічне управління. У світовій економіці виявлено закономірність: чоловіки та гроші притягують одне од­ного. Якщо десь підвищуються зарплати, там збільшується част­ка чоловіків, що працюють. І навпаки: прихід до якоїсь трудової сфери чоловіків активно стимулює зростання зарплати.

2012 року зарплатні сподівання чоловіків і жінок відрізнялися[11]. Попри в середньому однаковий рівень освіти, зазначе­ний у резюме шукачів і шукачок, їхні фінансові сподівання були відмінними. Середня бажана зарплата для жінок, яка зазначе­на в резюме за 2012 рік, — 3100 грн на місяць. У чоловіків вказана середня винагорода праці була більша в 1,7 раза і становила 5200 грн. Водночас один із чинників різних фінансових сподівань стосувався досвіду роботи жінок і чоловіків. У чоловіків, порівня­но з жінками, його більше: майже половина претендентів чолові­чої статі (48 %) мали понад шість років досвіду роботи. І лише тре­тина жінок (33 %) могли похвалитися такими здобутками.

Явище горизонтальної гендерної сегрегації передбачає існу­вання так званих типових чоловічих і жіночих професій у суспіль­стві. Пожежник — робота для «справжніх чоловіків», як стверджує реклама в метрополітені. Чоловіки зводять будівлі, водять різні транспортні засоби, займаються політикою, охороняють державу, ведуть переговори, працюють дипломатами тощо. Сфера ринку праці з традиційно «чоловічими» професіями часто закрита для жінок. Низка робіт із суто «чоловічих» сфер (видобувна промис­ловість, безпека, робочий персонал, виробництво тощо) передба­чають важкі умови праці, тому жінки можуть бути відстороне­ні від них на законодавчому рівні. В Україні лише 2017 року було скасовано перелік «важких робіт та робіт зі шкідливими й небез­печними умовами праці», затверджений Міністерством охорони здоров’я 1993‑го. До цього переліку належало понад 400 профе­сій[12], серед яких, наприклад, обробник риби, зайнятий на рубан­ ні голів червоної риби (виходить, рубати голови іншій рибі мали змогу жінки); водій автомобіля, який працює на автобусі з кіль­кістю місць понад 14 (крім зайнятого на перевезеннях у межах підприємств, міських, приміських і перевезень у сільській міс­цевості протягом однієї денної зміни, за умови незалучення до технічного обслуговування й виконання ремонту автобуса); пра­цівники, зайняті на вирощуванні, збиранні, транспортуванні та первинній обробці тютюну; тракторист-машиніст сільськогоспо­дарського виробництва, який працює на тракторах, комбайнах та інших самохідних сільськогосподарських машинах тощо.

Ці небезпечні професії (наприклад, шахтар, пожежник, ван­тажник, машиніст, кочегар тощо) зараховують до «скляного під­валу» — сфери ринку праці, призначеної для «справжніх чолові­ків». Гегемонна маскулінність виправдовує це виведенням жінок з-під ризику для здоров’я та життя, а водночас може передбачати вшанування за героїзм і матеріальні винагороди (доплатами за важкі умови праці) виконавцям. Так держава, замість того щоб реформувати небезпечні сфери й надавати безпечні умови пра­ці для всіх — не тільки для жінок, а й для чоловіків, — рекламує не­безпечну роботу, акцентуючи на ідеології «справжньої маскулін­ності». Наприклад, у Київському метрополітені було розміщено рекламу роботи пожежника зі словами: «Робота для справжніх чоловіків». Тим часом умови праці на пожежних станціях варто поліпшити, а обладнання — модернізувати.

Водночас чоловіки не надто охоче йдуть у традиційно «жіночі» сфери праці, які передбачають догляд і обслуговування інших людей (особливо дітей), загалом роботу з людьми, тобто коли репродуктивна праця з приватної сфери переходить у публіч­ну. Наприклад, учителювання стало фемінізованою діяльністю. Хоча навіть у цій професії видно гендерну сегрегацію — як вер­тикальну, так і горизонтальну. В Україні 81 % учителів середньої та старшої шкіл — це жінки. У початковій — переконливі 99 %. Зате присутність чоловіків на посадах директорів у школах I–III сту­пенів відчутніша — 33 %[13]. Гендерний експерт, кандидат соціологіч­них наук Олег Марущенко зазначає, що чоловіки потрібні шкіль­ній освіті з профорієнтаційної причини. «Коли школярі не бачать хороших прикладів для наслідування, вони часто не сприйма­ють педагогічну професію як щось варте уваги, реально досяжне для себе. Не виключаю, що таким чином українська школа втра­тила певну кількість справжніх учительських талантів. Але не тому, що їхніми носіями були хлопці, а тому, що хлопці також можуть мати таланти в педагогіці»[14].

Книга вийшла за підтримки Heinrich Böll Foundation, Бюро Київ — Україна.

[1] Inter-Parliamentary Union, information provided by National Parliaments by 1st Octo­ber 2019 / http://archive.ipu.org/wmn-e/world.htm

[2] www.forbes.com/billionaires

[3] Equal pay for work of equal value, UN Women / www.unwomen.org/en/news/in-focus/ csw61/equal-pay

[4] Сучасне розуміння маскулінності: ставлення чоловіків до гендерних стереотипів та насильства щодо жінок. К.: UNFPA Ukraine, 2018. С. 34.

[5] Там само.

[6] Бурейчак Т. Глобалізація та влада чоловіків / Гендерний журнал «Я». 2013. № 33 «Ген­дер і глобалізація». С. 4–5.

[7] Президент, бізнесмен і силовик: хто очолив ТОП-100 найвпливовіших людей України / Дзеркало тижня, 30 серпня 2018 р.

[8] Kimmel M. Globalization and its mal(e) contents: the gendered moral and political economy of terrorism / International Sociology, 2003. № 18. P. 603–618.

[9] Жінки і чоловіки в енергетичному секторі України: дослідження 2018–2019 років. К., 2019. С. 45.

[10] Марценюк Т. Гендерна сегрегація ринку праці: яку роботу шукають жінки і чоло­віки (на прикладі бази резюме і вакансій на hh.ua) / Журнал соціальної критики «Спільне», випуск «Гендер і праця». № 6. 2013. С. 89–95.

[11] Там само. С 91.

[12] Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок / Міністерство охорони здоров’я України, наказ № 256 від 29.12.93 / https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0051‑94#Text

[13] Головіна О. Освіта — суто жіноча справа? Або навіщо чоловіки у школі / Нова укра­їнська школа, 9 березня 2019 р. / http://nus.org.ua

[14] Там само.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Sorry, Comments are closed!

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний