Пост №1: чий голос буде вирішальним на виборах президента США 8 листопада

Система виборів та демографічні тенденції в США роблять перемогу кандидата від республіканців дуже примарною

Автор:

Система виборів та демографічні тенденції в США роблять перемогу кандидата від республіканців дуже примарною. І справа не тільки в одіозності їх цьогорічного кандидата Дональда Трампа. Для республіканців найбільша проблема – біле населення більше не обирає президента США.

До головної політичної події 2016 року – президентських виборів у США, залишилося менше трьох тижнів. Результати а від демократичної партії Хілларі Клінтон над республіканцем Дональдом Трампом – 46% проти 40%. Morning Consult та Fox News (офіційно підтримує кандидата від республіканців) відзначають перевагу Клінтон над Трампом від 9 до 2 відсотків відповідно.

Рис.1. Середнє значення загальнонаціональних опитувань

Джерело: The New York Times

Джерело: The New York Times

Не дивлячись на численні гучні скандали, що супроводжують кампанію і Трампа, і Клінтон, інтрига щодо результатів голосування, видається, триматиметься до кінця: вже кілька разів Трампу вдавалося скоротити розрив до мінімуму.

 Різноманітні чинники, які визначають виборчі перегони в США можуть, в кінцевому підсумку, зіграти на руку як одному, так й іншому кандидатові. Мова, в першу чергу, йде про виборчі уподобання расових груп (афроамериканці, білі тощо) та так звані штати, що не визначилися – 14 регіонів, які до останнього вирішують кому віддати свої голоси. Саме щодо цих виборців між кандидатами точиться запекла боротьба і той, хто зможе їх переконати стане 45 власником ключів від Білого дому.

Окрім цих двох критеріїв, є й інші, за якими відбувається групування виборців у США. Це – доходи, освіта, вік та стать. Наприклад, за даними аналітичного центру Gallup у 2012 році розподіл виборців за статтю виглядав таким чином: 57% жінок проголосувала за Барака Обаму, чоловіки – за Мітта Ромні – 53%. У групуванні за віком чітко простежується тенденція – чим старші виборці, тим більш схильні вони голосувати за кандидата від Республіканської партії. До прикладу, якщо 54% виборців, які старше 65 років проголосували за республіканця, то виборці до 30 років віддали перевагу Бараку Обамі – 62%. За освітнім критерієм, групування йде таким чином: найбільше за демократів голосують виборці, які мають докторську освіту та закінчили коледж, в той час як республіканців підтримують виборці, які отримали початкову освіту.

За даними опитування Pew Research Center, проведеного з 15 по 26 липня, у 2016 році збережуться більшість тенденцій 2012 року. Зокрема, 59% жінок збираються проголосувати за Хілларі Клінтон, а чоловіки за Трампа – 49%. За Клінтон готові проголосувати 43% чоловіків. Клінтон підтримує більшість виборців віком від 18 до 65 років: 60% виборців у віці 18-29 років, 52% у віці 30-49 років та 49% віком від 50 до 65 років. Виборці, старші 65 років голосуватимуть більшою мірою за Дональда Трампа – 49% проти 46%. Як і чотирма роками раніше, за кандидата від демократів збираються проголосувати виборці з докторською освітою та ті, які закінчили коледж чи старшу школу.

Дещо відрізняються тенденції у групуванні за доходами у 2012 та 2016 рр. Якщо на попередніх виборах багаті голосували за республіканця (52% проти 44% виборців з доходом від $ 100,000 і більше), а виборці з доходом меншим за $ 30,000 – за демократа (59% проти 35%), то на виборах 8 листопада ситуація може змінитися. Так, за даними Pew Research Center, виборці з доходом більшим за $ 100,000, від $ 30,000-74,999 та меншим за $ 30,000 надають перевагу Хілларі Клінтон. Виборці з доходом від $ 75,000 до $ 99,999 розділилися порівно: рівно 46% готові проголосувати як за одного, так і за іншого кандидата.

Хто вирішуватиме долю американських президентських виборів? Як проголосують на виборах 2016 року представники меншин? За кого проголосують цього разу традиційні “червоні” та “сині” штати, а також штати, що не визначилися?

Вибори по-американськи

Вибори в США відбуваються в два етапи: партійні праймеріз та безпосередньо вибори. Ці два етапи характерні саме в американському виборчому контексті. На праймеріз кожна з партій обирає єдиного кандидата на виборах. Традиційно, в США йде боротьба між двома основними політичними силами – Республіканською та Демократичною партіями. Однак є й інші партії, наприклад Лібертаріанська, кандидат якої – Гаррі Джонсон (згідно опитувань набирає 6% голосів виборців) – теж бере участь у виборах. Фактично, прямих загальнонаціональних виборів президента в США немає. Так, виборці голосують за кандидатів, однак остаточно визначатиме президента колегія виборців (Electoral College), яка складається з 538 осіб. Однак, роль останніх зараз формальна, оскільки вони лише голосують за того кандидата, якого підтримав штат.

Окрім цього, є ще два важливі фактори. Перший – роль расових груп. В останні 25 років сформувалася чітка тенденція, за якої расові групи голосують переважно за кандидата від однієї, або іншої партії. Наприклад, афроамериканці голосують за демократів (95% підтримки на виборах 2012 р.), біле населення більшою мірою підтримує республіканців (56% проголосували за кандидата від Республіканської партії у 2012 р.). Необхідно брати до уваги, що незважаючи на наявність великих расових меншин, біля 70% виборців є білими.

Другий важливий фактор – розподіл штатів на ті, що голосують за республіканців (“червоні” штати) або демократів (“сині” штати), а також штати, що не визначилися (“swing states”). Це дає змогу кандидатам з обох партій розуміти в яких штатах вони можуть розраховувати на підтримку, а в яких потрібно проводити основну частину передвиборчої кампанії.

Про важливість такого поділу штатів наголошує у своїй статті журналіст The New York Times Тоні Монковіч: “У поляризованій Америці, здається, є лише червоні та сині штати, і більше нічого не має значення”.

Рис.2. Червоні та сині штати за даними опитувань 2016 року

За традицією демократів і, зокрема, Хілларі Клінтон підтримують в Окрузі Колумбія, на Гаваях, в Меріленді, Каліфорнії, Массачусетсі тощо. Республіканці та Дональд Трамп найбільш популярні в Оклахомі, Алабамі, Теннессі, Луізіані, Техасі. Загалом, підтримка демократів сконцентрована на Сході та Заході США, тоді як електорат республіканців – штати Центру та Півдня.

Втім, найважливішими з точки зору голосів для обох кандидатів є 14 штатів, які не визначилися. Саме за ці штати і за їхні голоси розгортається основна боротьба. Це – Вісконсин, Флорида, Колорадо, Північна Кароліна, Нью-Гемпшир, Арізона, Айова, а також Огайо, Мічиган та Пенсильванія.

Через зростання кількості небілих виборців в деяких з цих штатів, наприклад у Флориді, Джорджії, Північній Кароліні та Вірджинії шанси Клінтон на успіх зростають. Наприклад, частка афроамериканців у Джорджії становить 33%, у Північній Кароліні – 23%, у Флориді – 17%. Аналогічно у штатах, де зростає частка латиноамериканців та американців азіатського походження: Аризона (латиноамериканці – 26%), Флорида (латиноамериканці – 20,5%), Невада (латиноамериканці – 23%, азіати – 8,5%), Вірджинія (азіати – 6,5%).

Демографія на користь демократів

Питання виборчих уподобань расових та національних груп в США активно досліджується починаючи з 1990-х років. Аналітики Американського інституту підприємництва Вільям Фрей, Рай Тейшейра, Роберт Гріффін та Карлін Боумен наводять дві основні тенденції, які сформувалися за останні 10 років. Перша тенденція – зростання кількості виборців афроамериканського, латиноамериканського та азіатського походження завдяки зростанню кількості молоді з цих расових і національних груп, що автоматично спричиняє зростання кількості виборців. Друга тенденція – покоління 50-60-х років стає дорослішим, а це, в першу чергу, біле населення США – основний електорат Республіканської партії.

На думку дослідників, в сукупності ці дві тенденції більш сприятливі для демократів, адже афроамериканці – електорат Демократичної партії. Навпаки, для республіканців все виглядає гірше, оскільки їхня увага сконцентрована на білому населенні. “Якщо нічого не зміниться, в сенсі партійних стратегій та партійних закликів, я думаю, що справедливо буде сказати, що демографія на стороні Демократичної партії”, – зазначає співавтор звіту “Американське виборче майбутнє” Рай Тейшейра. Зміни у довготривалому періоді цілком можливі – та сама Демократична партія пройшла шлях від підтримки рабства і південних штатів під час громадянської війни до висування у президенти Барака Обами.

Результат двох попередніх виборів, на яких меншини продемонстрували все більший вплив на хід виборчого процесу і їхні голоси у більшості випадків стали вирішальними у виборі президента, є підтвердженням цього процесу. За підрахунками того ж інституту підприємництва, саме завдяки голосам расових меншин, в першу чергу афроамериканців, Барак Обама двічі поспіль ставав президентом.

Аналітики інституту відзначають, що результат виборів 2008 та 2012 років – це наслідок більш тривалої тенденції зростання впливу меншин на виборчий процес, яка почала формуватися півстоліття тому. По-перше, афроамериканці щоразу більш активно голосують за кандидата від демократів. Якщо в 2000 році вони віддали за демократів на 10 млн голосів більше, ніж за республіканців, то вже у 2012 році на 23,5 млн. З іншого боку, білі все активніше підтримують республіканців: їхня підтримка зросла за цей період на 8,5 млн.

Рис.3. Зростання підтримки білими республіканців та меншинами демократів з 2000 по 2012 роки

По-друге, афроамериканці схильні голосувати за демократів від другого терміну Рузвельта у 1936 році, а особливо з 1960-х. У 2012-му кількість афроамериканців, які проголосували за кандидата від демократів, була найбільшою в історії. Так, за даними аналітичної компанії Gallup, 95% афроамериканців проголосували за Барака Обаму. Загалом, 89% небілих виборців віддали перевагу президентові афроамериканського походження. Білі віддають свої голоси переважно за республіканців починаючи з президентських виборів 1968 року, а в 2012 році вони віддали за республіканця найбільшу кількість голосів після виборів 1984 р – 56% білих проголосували за Мітта Ромні. Виборчі преференції латиноамериканської та азіатської меншин менш помітні, втім і вони останні 16 років переважно віддають свої голоси за демократа.

Політолог Прінстонського університету Пол Фреймер так пояснює підтримку Демократичної партії афроамериканцями: “Демократи безперечно кращі за республіканців у багатьох питаннях про які турбуються афроамериканці. Саме цим вони привертають їхню увагу. Демократична партія, роблячи практично нічого, краща за Республіканську партію”.

По-третє, важливим фактором на боці демократів є зростаюча явка серед афроамериканців та латиноамериканців. Суттєво явка зросла серед афроамериканців у 2008 році, а в 2012-му вони показали найбільшу явку серед усіх расових груп. Окрім цього, продовжує зростати явка серед латиноамериканців та азіатів. Явка білих, навпаки, зменшується – якщо в 2000 році 77% виборців були білими, то в 2012-му вже тільки 71%.

Рис.4. Явка расових груп на президентських виборах 2012 року

Дослідники Інституту Brookings також наголошують, що підтримка афроамериканцями Демократичної партії зростає. Використовуючи дані президентських виборів 2008 року вони наводять такі основні причини перемоги кандидата від Демократичної партії:

● відносна кількість афроамериканців по відношенню до білих зросла в кожному штаті;
● зріс ентузіазм афроамериканців голосувати за демократа;
● дещо ослабла підтримка республіканців їхнім електоратом у порівнянні з виборами 2004 року.

Високий ентузіазм виборців з середовища меншин сприяв зростанню явки та кращій різниці між тими, хто голосував за демократа і республіканця. Завдяки цьому, Барак Обама зміг отримати перемогу в двох штатах, які традиційно підтримували кандидатів від республіканців: Неваді та Флориді. Наразі Клінтон також перемагає в цих штатах з різницею у 3%. Значно нижча явка білих американців в штатах Огайо, Індіана та Пенсильванія створила можливості для меншин активніше взяти участь у виборах і перехилити шальки терезів на користь Барака Обами і в цих традиційно “червоних” штатах. На виборах 2016 року лише Індіана, схоже, проголосує за Трампа. Перевага Клінтон в Огайо складає 2%, а от Пенсильванія, найімовірніше, ще один “синій” штат – тут Клінтон веде з різницею у 6%.

Дослідження проекту The Black Youth Project свідчить, що на виборах 2016 року 70% афроамериканців у віці від 18 до 30 років готові проголосувати за Клінтон. Лише 2% готові голосувати за Трампа. Решта за незалежних кандидатів – Гаррі Джонсона і Джилл Стейн (Зелена партія). Близько 60% виборців 18-30 років з латиноамериканської та азіатської меншин також віддадуть свої голоси за Клінтон, втім кількість тих, хто надає перевагу Трампу більша – 15% і 10% відповідно. Молодь білого походження порівно розділилася на два табори: Трампа і Клінтон підтримують по 32%. Таким чином, різниця між Клінтон і Трампом серед молодих виборців виглядає так: 70% проти 2% серед афроамериканців, 59% проти 16% серед американців азіатського походження та 60% проти 10% серед латиноамериканців. У 2008 році різниця між голосами меншин за Обаму і Маккейна склала 80% проти 18% – 62% різниці на користь Барака Обами.

Найбільш строкаті вибори

Збільшення кількості виборців – представників расових меншин дало підстави досліднику Pew Research Center Жану Мануелю Крогстаду назвати вибори 2016 року найбільш строкатими за всю історію США. За даними цього ж дослідницького центру, кількість виборців, які належать до афроамериканської, латиноамериканської, азіатської та інших меншин збільшилася до 31% – найбільша за історію виборів. І це ще не межа, переконаний дослідник.

З урахуванням всіх факторів Американський інститут підприємництва розробив 6 сценаріїв виборів залежно від позиції штатів щодо кожного кандидата та впливу расових та інших груп. З 6 сценаріїв, 5 на користь Хілларі Клінтон і лише 1 – на користь Дональда Трампа.

Таким чином, внаслідок наведених основних факторів – збільшення кількості виборців, зростання виборчої активності і явки серед афроамериканців та латиноамериканців, перевага Клінтон у традиційно республіканських штатах, а також тенденції, яка склалася під час виборів у 2008 та 2012 році (підтримка меншинами демократів), саме кандидат від Демократичної партії Хілларі Клінтон має кращі шанси на перемогу.


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний