Вісім проблем регіональних громадських організацій

Навчання впродовж життя – ось кредо кожного громадського активіста у складі НУО

The EvoLLLution

Автор:

Громадянське суспільство в Україні ще тільки починає формуватися. Звісно, нам ще далеко до професійних громадських організацій, але якщо не працювати над їх формуванням і вдосконаленням тепер, то є ризик так і не побачити їх у майбутньому. Проблеми, описані в цій статті, в більшості випадків сформовані на основі власного досвіду роботи у неурядових організаціях (НУО) і досвіду знайомих активістів. Я не претендую на істину в останній інстанції, просто хочу порушити ці питання.

НУО регіонів (зокрема і Полтави, де я живу) не вирізняються професіоналізмом. Якщо говорити прямо – вони переважно дилетантські і провінційні. Проблем в регіональних НУО багато, але я виділю вісім.

  1. Відсутність довгострокового стратегічного планування

Наші НУО слабують на те, що не в змозі передбачити, чим саме вони будуть займатися навіть за один-два місяці. Більшість заходів тієї чи іншої організації нагадують скоріше точкові постріли. Але одного заходу не вистачає для того, щоб змінити ставлення до порушеної проблеми. Частково це відбувається тому, що активісти намагаються урізноманітнювати свою діяльність, проводячи заходи різної спрямованості й сфер, щоб самим не потонути в одноманітності. Але це лише розмиває напрям НУО в очах суспільства. Очевидно, громадським активістам варто починати вчитися довгостроковому плануванню і розробляти стратегію.

  1. Погана робота зі ЗМІ

Основна частина наших НУО при проведенні своїх заходів сподівається на журналістів: вони прийдуть і все опишуть. А коли медійники на заході не з’являються, то активісти, по-перше, говорять про змову проти їх НУО і кризу в ЗМІ, а по-друге, не роблять самостійних кроків щодо висвітлення свого заходу своїми силами.

Кожне НУО, яким би маленьким і бідним воно не було, мусить мати свого піарника (або прес-секретаря). Аудиторія, яка дізнається про захід через ЗМІ (наприклад, газети і афіші для старшого покоління, а соцмережі для молоді) завжди на порядок більша за аудиторію самого заходу. Активіст може бути голодним, втомленим, невиспаним – але написати прес-реліз про свій захід він повинен. Врешті-решт, якщо про ваш захід не сказали у ЗМІ – вважайте, що ніякого заходу і роботи Ви не провели. Робота зі ЗМІ теж в ідеалі має входити в довгострокову стратегію.

  1. Недостатня цілеспрямованість

НУО у Полтаві виникають і зникають. Це нормальний процес. Але часто вони зникають саме через те, що їх членам не вистачило наполегливості у своїй діяльності, бо якась інша сфера перетягла їх на свій бік. Такі переходи не є чимось незвичайним. Справді, у всьому світі саме робота в громадському секторі є стартом для успішної кар’єри в майбутньому. Висновок для НУО очевидний: варто завжди думати про заміну людей, не можна НУО робити заручником однієї людини.

  1. Відсутність зворотного зв’язку і підтримки від суспільства пригашує ентузіазм

Наше суспільство дуже слабко включено в громадську діяльність. В цю сферу йдуть люди з різною мотивацією. Але якою б вона не була, через певний час, не отримуючи відчуття, що твоя діяльність необхідна громаді, активісти здаються і кидають своє заняття. Це дуже сумно, коли дехто не знаходить розуміння навіть у родині. Проблема не стільки у владі, скільки у байдужості переважної більшості населення. Всі кричать про контроль влади, але майже ніхто не хоче цим займатися за власний кошт та час.

  1. Небажання співпрацювати між собою

Як би банально це звучало, але активісти вибудовують свою громадську організацію як певний закритий світ. Я стикався з тим, що навіть організації, які нібито працюють в одній сфері, не хотіли мати спільних проектів. Наші НУО ще мають певні комплекси князівств і еґоцентричності. Яскравий приклад – це події в громадських радах, які генерують конфлікти між активістами.

  1. Політизація НУО

Благо вибори були зовсім нещодавно і ми на повну побачили цю проблему. По-перше, деякі об’єднання реєструються як НУО, а потім «несподівано» стають політичними платформами. По-друге, ті чи інші НУО заявляють у пресі про підтримку того чи іншого кандидата, хоча взагалі це зовсім не входить у їхні завдання – виборець і сам розбереться. По-третє, активістів часто використовують як зброю проти своїх конкурентів (політичних чи бізнесових). Для активістів це, безперечно, прекрасна можливість заробити, але це веде НУО на моральний цвинтар.

  1. Відсутність професійного досвіду у роботі в тій чи іншій сфері

Це передовсім стосується молодих організацій чи тих, які обрали для себе нові напрями роботи. Всі кричать про боротьбу з корупцією – НУО говорять про активну протидію їй, в моді контроль влади – активісти там, люстрація – тут як тут. Переважно це робиться дилетантами або не робиться взагалі. Часто цим захоплені люди молоді, у яких ще повно ентузіазму, але катма досвіду і професійних знань. Проте парадокс – вчитися і їздити на профтренінги ці люди не хочуть.

  1. Страх перед роботою з грантами і міжнародною співпрацею

Останній місяць я координую масштабний проект співпраці з європейськими країнами і на собі відчуваю ці недоліки. Знайти те чи інше полтавське НУО в певній галузі, яке готове працювати з іноземними партнерами, а не просто світитися в медіа – справжня проблема.

Якщо наполегливо робити свою справу, то можна подолати всі ці 8 проблем. Це, звісно, буде не одразу, але шляхом навчання і здобуття досвіду ці недоліки нейтралізуються.

Отже, яка мораль і висновки цього посту?

  1. Наші НУО дуже часто живуть на ентузіазмі самих її учасників, а ентузіазм – це емоція, річ непостійна.
  2. Не відчуваючи підтримку з боку суспільства, НУО поступово починають втрачати запал до роботи.
  3. Часто НУО стає політичною платформою для того чи іншого політика, що дискредитує громадський сектор в очах суспільства.
  4. Члени НУО повинні підходити до функціонування своєї організації професійно.
  5. Навчання впродовж життя – ось кредо кожного громадського активіста у складі НУО.

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний