VoxCheck Гонтаревої. У чому помиляється головний банкір країни

Перевірка відповіді Голови НБУ Валерії Гонтаревої на звинувачення народного депутата Сергія Тарути

Автори:

Голова НБУ Валерія Гонтарева відповіла на основні звинувачення народного депутата Сергія Тарути щодо обвалу курсу гривні, економічного занепаду та “банкопаду”. Згідно з аналізом VoxCheck, у 8 випадках із 14 Гонтарева говорить правду, решта – перебільшення, маніпуляція та одна неправда.

В середині жовтня, коли з’явилась так звана “Брошура Тарути”, Голова Нацбанку Валерія Гонтарева виступила з невеличким інтерв’ю на телеканалі ICTV, де пройшлася по основних звинуваченнях її як голови регулятора банківського ринку.

“(Это – прим. авт.) некий памфлет, другого слова сказать нельзя, – заявила вона про брошуру Тарути. – Это сборник, полный инсинуаций, совершенно недостоверной информации с различных желтых сайтов… Исключительно подборка недостоверных и непрофессиональных данных” (мовою оригіналу).

Як VoxCheck писав у своєму аналізі “Тарутиної брошури”, у його матеріалі були переважно використані правильні дані, але їхнє трактування – майже всюди було грубо маніпулятивним. VoxCheck знайшов лише одну правду серед 13 перевірених нами фактів. Решта – маніпуляція і один раз неправда.

На відміну від свого опонента, Гонтарева частіше використовує правильні дані у правильному контексті, але іноді помиляється в статистиці чи перебільшує. Ми також знайшли кілька маніпуляцій у її словах.

 “Два года назад Национальный банк и вся наша страна перешла на “гнучке курсоутворення”. А “гнучке курсоутворення” говорит нам о том, что уже давным-давно мы должны с вами перестать заботиться о курсе, а надо точно смотреть на наши показатели инфляции. Так вот, если мы посмотрим на наши показатели инфляции, то с начала этого года инфляция составила 6,5%. Наш прогноз по инфляции на этот год – 12% <…> Cейчас регулируемые тарифы повышаются, но все это было уже учтено в нашем прогнозе”

За даними Держстату, індекс споживчих цін (до “грудня попереднього року”) за січень-вересень 2016р. становить 6,4%. Цільовий показник (таргет) по інфляції справді закладений Нацбанком на рівні 12% – імовірно саме його мала на увазі голова, кажучи про прогноз, хоча це дещо різні речі. Згідно із законом “Про Основні засади грошово-кредитної політики на 2016 – 2020 роки”, можливі відхилення від таргету: +/- 3 процентні пункти. Тобто фактичне значення інфляції на грудень 2016 року може становити від 9% до 15%.
Розмови про перехід від фіксованого курсу до політики “гнучкого курсоутворення” велися давно. Зокрема, після світової фінансової кризи, в 2009 році (ще за часів головування Володимира Стельмаха), Національний банк підготував Аналітичний звіт. У ньому НБУ визнав необхідність переходу до політики гнучкого курсового режиму, хоча й не написав прямо, що фіксований курс робить відкриту економіку (якою є Україна) вразливішою до зовнішніх шоків.

Також про гнучке курсоутворення заявляв попередник Гонтаревої Степан Кубів понад два роки тому, але реальну політику гнучкого курсоутворення Нацбанк розпочав тільки з лютого 2015 року (тобто 1 рік і 8 місяців тому) – після того, як його золотовалютні резерви сягнули критичної межі.

Офіційний курс гривні. Джерело: Нацбанк

Офіційний курс гривні. Джерело: Нацбанк


“Национальный банк постоянно заботится, чтобы курс у нас был стабильный”

Це дещо відрізняється від того, що голова НБУ зазвичай говорить про курс (в тому числі – в попередній цитаті: “мы должны с вами перестать заботиться о курсе”). Втім, Поточна політика Національного банку справді передбачає інструменти впливу для згладжування різких ситуативних (але не фундаментальних!) коливань курсу. Як приклад: вихід Національного банку на міжбанк із валютними інтервенціями. Тому коректно казати не про стабільність курсу, а про зменшення курсових коливань.

 

“Еще раз хочу подчеркнуть, что это (курс – прим. ред.) зависит от состояния всего нашего платежного баланса. Потому что курс – это ничто иное как зеркало происходящего в экономике”

Платіжний баланс (ПБ) відображає сукупність зовнішніх виплат та надходжень валюти в країну. Якщо надходження перевищують зовнішні платежі – сальдо платіжного балансу буде позитивним, якщо ж навпаки – негативним. В умовах фіксованого курсу це означає, що негативне сальдо платіжного балансу супроводжується падінням золотовалютних резервів: Нацбанк продає валюту на ринку, щоб підтримувати фіксований курс.

В умовах гнучкого курсоутворення (політика, яка проводиться Національним банком зараз) курс нацвалюти знижується, коли зростає попит на іноземну валюту – тобто коли імпорт та інвестиції за кордон перевищують експорт та приплив інвестицій.

Зауважимо, що також на валютний курс впливають очікування економічних агентів – населення, бізнесу тощо. Наприклад, зростання недовіри до банківської системи або війна може призводити до зростання попиту на готівкову валюту як альтернативного засобу заощаджень, що також відображається у платіжному балансі.

“У нас уже выросли депозиты на 7% только начиная с этого года, на 12 млрд грн.”

Гонтарева говорить лише про депозити в гривні, які складають 45% від усіх депозитів фізичних осіб. Загалом з початку року по кінець вересня депозити фізосіб в усіх валютах зросли на 4%, а не 7%, але в абсолютному значенні – на 16,8 млрд грн.

“У нас нет проблемы ни с макрофинансовой стабильностью, ни с нашим платежным балансом, ни с нашим счетом текущих операций, который полностью сбалансированный, ни с резервами, которые уже покрывают больше 4 месяцев импорта, и мы собираемся их наращивать дальше; ни на валютном рынке, с которого Национальный банк купил уже 1,4 млрд грн только в этом году…”

Напівправда. За даними самого Національного банку, платіжний баланс дійсно стабілізувався. А міжнародні резерви НБУ справді покривають фінансування майбутнього імпорту протягом близько 3,9 місяців. Крім того, за даними НБУ, з початку року регулятор викупив на міжбанківському ринку на $1,6 млрд більше, ніж продав. (1,4 млрд грн – це напевно обмовка з боку спікера).

Разом із тим, говорити про відсутність проблем на валютному ринку поки що зарано. За даними дослідження Центру економічної стратегії, обсяг тіньового ринку валюти все ще дуже великий. “За офіційною статистикою, у 2015 році щомісячна купівля готівкової валюти населенням становила близько $60 млн, а оцінка авторів свідчить про щомісячний попит на рівні близько $1,2 млрд”, – зазначено в дослідженні. Наявність обмежень на валютному ринку – наприклад, обов’язковий продаж валюти експортерами – також свідчить, що на валютному ринку поки що не все добре. Хоча НБУ поступово знімає обмеження через поліпшення ситуації на валютному ринку та в економіці.

“На самом деле не сожалейте про 82 банка, которые мы вывели с рынка. Потому что эти банки, к сожалению, не были банками. Из них 20 банков занимались просто отмыванием денег, в остальных банках не было совершенно никаких активов, потому что их вкладчики просто эти активы украли”

Частину заяви неможливо перевірити, частина – перебільшення.

VoxCheck не зміг перевірити інформацію стосовно 20 банків, які було виведено через відмивання грошей або порушення правил фінмоніторингу. Ми знайшли тільки чотирі прес-релізи НБУ про виведення банків із ринку, згідно з якими рішення регулятора стосується відмивання банком грошей. Це: КСГ Банк (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом); КБ Преміум (порушення банківського законодавства в сфері фінансового моніторингу); ЧБРР та Морський банк (неможливість виконання банками вимог Законів України, в тому числі “Про запобігання та протидію легалізації доходів”). В інших знайдених нами рішеннях Нацбанку про відмивання грошей та порушення правил фінанового моніторингу не згадується.

Прес-служба НБУ відповіла на запит VoxCheck, що по низці банків повна причина виводу банку з ринку є банківською таємницею, тому надати повний список цих 20 банків Нацбанк не зміг. “Банківська таємниця знімається тільки після ліквідації банку”, – пояснили в НБУ.

Інформація про 82 виведених банки – правдива. Але те, що в інших банках нібито взагалі не було жодних активів – явне перебільшення та фігура мови. Балансова вартість активів неплатоспроможних банків станом на 01.01.2016 складала 393 млрд грн. При цьому їхня оціночна вартість становила 82,04 млрд грн.

Щодо вкладників, які вкрали активи (замість акціонерів або пов’язаних із ними вкладників) – це, скоріше за все, обмовка.

“Только один господин (Олег) Бахматюк должен банковской системе, Национальному банку 37,9 млрд грн. Из которых 21 млрд – Фонду гарантирования, то есть всему населению, потому что это были деньги населения и бизнеса в этих банках. Почти 11 млрд грн он должен самому Национальному банку и 5,3 млрд грн он должен банковской системе Украины (это государственные банки). Это больше, чем последний транш, который мы получили от Международного валютного фонда”

Сума заборгованісті компаній, які належать пану Бахматюку, правдива. Банк ВіЕйБі було визнано неплатоспроможним 20.11.2014 року, а банк Фінансова ініціатива – 23.06.2015 року. Тож ми взяли доступну статистику по цих банках (на 01.10.2014 та 01.04.2015 відповідно).

Загалом зобов’язання обох банків до визнання їх неплатоспроможними складали 38,4 млрд. грн, із них 13,8 млрд – кошти банків, і 20,7 млрд – кошти клієнтів. При цьому Фонд гарантування виплатить постраждалим клієнтам тільки 11 млрд грн, а не 21 млрд грн, як зазначила Гонтарева. Інформація щодо 11 млрд рефінансування та 5,3 млрд заборгованості компаній Олега Бахматюка перед державними банками відсутня у відкритому доступі.

Також голова НБУ говорить правду і про те, що сума цієї заборгованості більша за останній транш МВФ. Транш було виділено у сумі близько $1 млрд, що за курсом на 14.09.2016 (26,43 грн за 1 доллар США) складало 26.43 млрд. грн., тобто на 10 млрд. грн менше від суми заборгованості банків та підприємств Бахматюка.

 

“Только Фонд гарантирования выплатил 15 млрд грн гарантированных вкладов” (банкам ВиЭйБи и Финансовая инициатива – прим. авт.)

Загальна гарантована сума виплат за банком Фінансова ініціатива – 3,9 млрд.грн.; за банком VAB – 7,1 млрд.грн. Загалом держава гарантує за обома банками 11 млрд. грн. При цьому, станом на 01.07.2016 року було виплачено 10,2 млрд.грн.

 

“Фонд гарантирования направил в наши правоохранительные органы 3246 заявлений на общую сумму 248 млрд грн. Я хочу, чтобы все собственники этих банков знали, что еще в апреле 2015 года парламентом был проголосован закон и он давно уже в силе – об ответственности не только менеджмента этих банков, но и об ответственности акционеров этих банков”

За даними ФГВФО, станом на 1 жовтня 2016 року Фондом було подано навіть трохи більше заяв до правоохоронних органів: 3299 на загальну суму понад 262 млрд грн.

Також іще в 2015 році було посилено відповідальність акціонерів банків та пов’язаних із банками осіб відповідним законом. Основна проблема безкарності банкірів – бездіяльність правоохоронних органів у виконанні цього закону.

 

“Поэтому каждому из этих акционеров, наверно, 5 лет (тюрьмы положено). А за два банка надо по 5 прибавлять, (то есть) наверное 10 (лет)”

В законі про відповідальність пов’язаних із банком осіб не передбачено такого додавання років ув’язнення. Згідно з Постановою Пленуму ВСУ Про практику призначення судами кримінального покарання” при сумуванні покарання існує обмеження у вигляді максимально визначеного в законодавстві строку для такого виду злочину. В даному випадку – це 5 років позбавлення волі. Тобто максимум, що “світить” банкірам-шахраям – це 5 років в’язниці.

Більш того, щоб визнати власника винним у доведенні банку до банкрутства, недостатньо факту володіння банком, визнаним неплатоспроможним або навіть надання кредитів банком пов’язаним із власником особам. Обов’язковим є доведення того, що саме власник своїми діями, вчиненими із корисних міркувань, в особистих інтересах або інтересах інших осіб, довів банк до стану неплатоспроможності.

 

“Когда я пришла в НБУ, у нас задолженность по рефинансированию была 104 млрд грн. На сегодня это 74 млрд., включая неплатежеспособные банки”

В 2015 році надання кредитів рефінансування банкам стало прозорим: відтоді можна подивитись на сайті НБУ, які банки отримують рефінанс і на які суми. Також можна відслідкувати залишки рефінансу на кінець року (хоча й з нарахованими відсотками; див. вкладка 3.1.1. Кредити іншим депозитним корпораціям). Але статистики про те, як банки повертають рефінанс, немає.

На 1 вересня 2016-го, заборгованість по рефінансуванню НБУ складала близько 74 млрд грн. За 8 місяців 2016 НБУ повернув 25 млрд грн рефінансування (дані з прес-релізу НБУ).

На жаль, суму 37 млрд грн., які за каденцію Гонтаревої було повернуто банками, VoxCheck не зміг перевірити через відсутність даних. Єдині доступні дані – це різниця між залишком рефінансу на кінець 2014 та вересень 2016-го: вона зменшилася на 32 млрд грн (було 113 млрд грн, стало 81 млрд грн., з урахуванням відсотків). Але Гонтарева пришла до НБУ в середині 2014-го, і даних за залишками рефінансу на цю дату немає.

В цілому можна сказати, що Гонтарева наводить правильну статистику щодо рефінансування банків.

 

“И этим неплатежеспособным банкам, заметьте, выдавала деньги не Гонтарева. Гонтарева как может забирает. За мою каденцию Национальный банк забрал (выданных кредитов рефинансирования – прим авт) с рынка 37 млрд грн, из которых только в этом году 25,9 млрд. грн.”

Неправильно говорити, що за каденції Валерії Гонтаревої Національний банк не видавав кредити рефінансування банкам, які стали неплатоспроможними. Для прикладу: 24.02.2016 року було видано 190 млн. грн рефінансування банку Хрещатик, а менше ніж за 2 місяці (05.04.2016) його було визнано неплатоспроможним. Також неодноразово видавалося рефінансування таким банкам як Дельта, Фінансова ініціатива, ВіЕйБі та іншим.

 

“За премьерство госпожи Тимошенко было выдано 84,9 млрд грн. За каденцию Гонтаревой был возврат 37,6 млрд грн.”

Гонтарева, напевно, має на увазі два роки прем’єрства Юлії Тимошенко (кінець 2007 – початок 2010), коли залишок кредитів рефінансування збільшився з 1,8 млрд грн на кінець 2007-го до 87,5 млрд грн (кінець 2009-го) – тобто на 85,7 млрд грн. В той час у світі лютувала глобальна фінансова криза, яка також значно вплинула на Україну, банківська система якої зіткнулася зі значним відпливом депозитів та неплатежами за кредитами.

Але голова НБУ маніпулює, співставляючи обсяг видачі рефінансу за часи прем’єра Юлії Тимошенко та обсяги повернення рефінансу за часи Гонтаревої як голови НБУ (голова уряду не надає рефінансування, це входить до повноважень керівника Нацбанку). Більше того, впродовж 2014 року, коли головою НБУ спочатку був Степан Кубів, а потім Гонтарева, було видано 222 млрд грн. Але велику частину було повернуто: залишки на кінець року дорівнювали 113 млрд грн.

 

“Я хочу, чтобы все понимали, насколько государственные банки приносили угрозу и что после кризиса 2008 года в банковскую систему было влито $10 млрд. <…> То же самое с рекапитализацией банков, когда в такие банки как Родовид, банк Киев, которые уже мы вывели с рынка… Один присоединился к Укргазбанку, а второй вышел просто в Фонд гарантирования. Так вот в эти банки было влито больше 60 млрд, 25 млрд грн по курсу 5”

Як було зазначено вище, в період попередньої кризи в банківську систему надійшло понад 85 млрд грн кредитів рефінансування (або $10 млрд за курсом 8 UAH/USD).

Основна рекапіталізація трьох банків – Родовід, Київ та Укргазбанк – відбулася в 2009 році на загальну суму 25 млрд грн. Укргазбанк отримував докапіталізацію ще в 2011 та 2015 рр, тому сумарні витрати держави на рекапіталізацію цих банків упродовж 6 років дорівнюють не 25 млрд грн, а 29 млрд грн. (Ось – розрахунки: Укргазбанк: 5 млрд + 4,3 млрд + 3,2 млрд + 633 млн = 13,1 млрд грн. Родовід банк: 2,8 млрд + 5,6 млрд + 3,95 млрд = 12,35 млрд. Банк Київ: 3,56 млрд).

Щодо суми “60 млрд грн”, то нам складно сказати, до чого Гонтарева її згадала і що саме вона мала на увазі.


Застереження

The author doesn`t work for, consult to, own shares in or receive funding from any company or organization that would benefit from this article, and have no relevant affiliations