Вплив трудової міграції на українську економіку

Такий широкомасштабний рух населення має значний вплив на українську економіку, приносячи як вигоди, так і витрати. Зокрема, грошові перекази покращують добробут сімей мігрантів та стимулюють внутрішній попит; їхній стабільний приплив відіграє контрциклічну роль у поточній економічній кризі та є одним з основних джерел валютних надходжень для країни. З іншого боку, еміграція зменшує пропозицію робочої сили на українському ринку праці, а отже, і потенційний ВВП, а якщо її використання в країні призначення є меншим, ніж її потенціал, це також призводить до втрати кваліфікації. Тому політика щодо використання позитивних наслідків трудової еміграції та мінімізації її вад дуже актуальна для України. Така політика може бути зосереджена на сферах зайнятості, соціальній та податковій політиці та покращенні ділового середовища.

Приплив грошових переказів в Україну значний. З 2015 року він поступово збільшився і в 2019 році досяг 11,9 млрд. доларів США, що еквівалентно 7,7% ВВП (дані НБУ). Попередні дані за 2020 рік показують, що, незважаючи на економічну кризу, спричинену пандемією, приплив грошових переказів в Україну трохи збільшився порівняно з 2019 роком — до 12,1 млрд. доларів США (графік 1). Стабільність грошових переказів, незважаючи на економічну кризу в країнах, де працюють українські мігранти, можна пояснити бажанням мігрантів компенсувати домогосподарствам, яким вони надсилають грошові перекази, за те, що вони залишили їх (література описує їх як “компенсаційні грошові перекази” ). Вони навіть схильні збільшувати свої грошові перекази, коли країни походження переживають складні економічні умови, щоб компенсувати втрачені доходи.

 

З міжнародної точки зору Україна є десятим за величиною одержувачем грошових переказів в абсолютних показниках серед країн із низьким та середнім рівнем доходу, та другим, після Єгипту, серед країн-сусідів ЄС (дані Світового банку за жовтень 2020 року). Як частка ВВП, грошові перекази в Україну подібні до таких країн, як Вірменія та Йорданія, але значно нижчі, ніж у Лівані, Молдові та Палестині (графік 2).

 

Найбільш очевидним економічним наслідком надходження грошових переказів є його внесок у значне покращення добробуту сімей мігрантів. За оцінками, грошові перекази підвищують дохід домогосподарств приблизно на 12%.

Такі опитування, як MOM (2016), показують, що приблизно половина грошових переказів в Україну витрачається на споживання, тоді як інша половина виділяється на заощадження, придбання та оновлення нерухомості та невелика сума інвестується. Українські домогосподарства витрачають, як правило, близько двох третин своїх витрат на споживання вітчизняних товарів та послуг, що безпосередньо стимулює внутрішнє виробництво. Припускаючи такий самий розподіл витрат, спричинених грошовими переказами, можемо оцінити, що споживчий попит від грошових переказів безпосередньо збільшує ВВП приблизно на 3%. І ця оцінка не включає мультиплікативний ефект споживання, а також вплив приватних інвестицій, що фінансуються за рахунок грошових переказів. Тому грошові перекази відіграють важливу контрциклічну роль у поточній економічній кризі в Україні.

Вплив грошових переказів та еміграції на державні фінанси України неоднозначний: надходження грошових переказів приводять до зростання надходжень від ПДВ, акцизів та митних надходжень за товари та послуги оплачені з переказів. З іншого боку, емігранти не платять податки на працю та внески на соціальне страхування в Україні, тоді як їхню освіту фінансувала держава. У нинішній ситуації, коли весь світ переживає шок спричинений одним чинником, може бути важко оцінити чистий вплив на державні фінанси за певний період. Однак протягом останніх років, коли Україна зазнала значних труднощів, очевидно, що грошові перекази зробили важливий контрциклічний внесок, особливо завдяки своєму впливу на доходи бюджету від споживання.

Грошові перекази є одним із найбільших джерел валютних надходжень в Україні. Середній приплив грошових переказів в Україну з 2011 р. був більш ніж удвічі вищим за приплив прямих іноземних інвестицій, більш ніж у чотири рази — за приплив портфельного капіталу, та більш ніж у вісім разів вищий за приплив офіційної фінансової допомоги на розвиток. Більше того, хоча приплив прямих та портфельних іноземних інвестицій був дуже мінливим і різко зменшився у 2014-2015 рр. та нещодавно у 2020 році після корона-кризи, грошові перекази мігрантів залишались надзвичайно стабільними (графік 3).

 

Хоча приплив грошових переказів певною мірою сприяє зростанню реального обмінного курсу в Україні, що знижує конкурентоспроможність, зростаючий приплив грошових переказів в цілому має помітний позитивний вплив на поточний рахунок України і є найважливішим елементом, що врівноважує торгівлю та дефіцит інвестиційного доходу. Це сприяло більшій стійкості платіжного балансу України протягом останніх років, поряд з іншими факторами, такими як фіскальне регулювання, зважена монетарна політика, структурні реформи, а також важлива офіційна макрофінансова допомога та інша фінансова підтримка надана Україні в тому числі Європейським Союзом.

 

 

Водночас міграція 2 – 3 мільйонів людей сприяла зменшенню пропозиції робочої сили в Україні, спричиняючи дефіцит робочої сили у певних професіях. Це також один із факторів (хоча і не обов’язково основний), що сприяє зростанню заробітної плати працівників, які залишаються в країні. Зарплата в Україні зростала в середньому на 13% на рік в реальних показниках між 2016 і 2019 роками. Однак через відносно низьку частку високоосвічених працівників серед емігрантів України (16% мігрантів мали повну вищу освіту згідно з опитуванням ДССУ у 2017 році проти 32% працевлаштованих в Україні, згідно з дослідженням робочої сили ДССУ у 2020 році), витік мізків не здається особливо актуальною проблемою в Україні (а, отже, вплив на продуктивність праці не слід перебільшувати). Більше занепокоєння викликає втрата кваліфікації, оскільки більшість українців за кордоном працюють не за спеціальністю або в найпростіших професіях.

Одне з найпоширеніших питань: чи продовжуватиметься українська трудова міграція у теперішньому вигляді? Незважаючи на те, що реальна зарплата в Україні зростає, різниця в зарплатах з основними напрямками трудової міграції до ЄС настільки велика, що вона, ймовірно, продовжить мотивувати людей працювати та заробляти за кордоном. Більше того, існування великої та зростаючої української діаспори заохочує міграцію інших членів родини та друзів, забезпечуючи інформаційну та логістичну підтримку в країнах призначення (ефект мережі). Водночас країни призначення для частини емігрантів можуть змінитися, особливо через поступове відкриття німецького ринку праці для українських працівників. Однак мовна та географічна близькість і надалі буде підвищувати привабливість таких країн як Польща, Чехія та Росія.

З огляду на наслідки трудової еміграції з України, описані в цьому документі, особливо актуальним є питання про те, як Україна могла б скоригувати свою політику для покращення вигод та обмеження витрат пов’язаних з великим відпливом робочих рук.

Дослідження трудової міграції підкреслюють переваги взаємодії з діаспорою та заохочення мігрантів, особливо кваліфікованих, інвестувати у свої країни та повертатися до них. Переваги включають повернення знань та умінь, розповсюдження технологічних та управлінських знань та появу сучасних МСП. Репатріанти також можуть принести із собою значні заощадження: згідно з опитуванням МОМ (2016), обсяг щорічних заощаджень, накопичених середньостатистичним українським довготривалим мігрантом за кордоном, більш ніж удвічі перевищує річний обсяг грошових переказів надісланих цією особою. Деякі країни зуміли повернути мігрантів та залучити діаспору до розвитку галузей високих технологій (Індія, Ізраїль). Молдавська програма PARE 1+1, що підтримується ЄС, субсидувала створення нових малих та середніх підприємств мігрантами, які повертаються до Молдови. З іншого боку, заохочення мігрантів повернутися може зменшити обсяг грошових переказів та вигод, пов’язаних з ними; тому тут необхідно досягти рівноваги.

Окрім спеціальних програм для тих, хто повернувся, створення більш привабливого ділового середовища було б очевидно корисним як для заохочення мігрантів повернутися, так і для стимулювання інвестицій в економіку в цілому. В Україні для цього потрібні ефективніші державні установи, посилені антикорупційні зусилля, реформи судів та ринку землі, а також краща інфраструктура.

Важливо також краще використовувати робочу силу, яка залишається в країні. Рівень зайнятості в Україні нижчий за рівень її сусідів із ЄС, таких як Польща, Румунія чи Словаччина. Політика зайнятості має поліпшувати можливості для працевлаштування, зокрема шляхом зменшення невідповідності попиту та пропозиції на робочу силу та скорочення неформальної зайнятості.

Ще одна варта уваги можливість — це фінансовий механізм для спрямування грошових переказів та заощаджень мігрантів на продуктивні інвестиції в Україну. Такі інструменти були розроблені в деяких країнах, наприклад, “облігації діаспори”, які випускає з 1950-х років Корпорація розвитку Ізраїлю та які продаються серед діаспори для фінансування інфраструктури.

Важливо також покращити соціальні аспекти української міграції. Майже 30% українських емігрантів не мають жодного юридичного статусу (наприклад, статусу проживання чи дозволу на роботу) у своїй країні перебування, і лише 22% українських емігрантів охоплені соціальним забезпеченням у країнах, де вони працюють (Держстат, 2017). Українська влада могла б надавати більшу підтримку мігрантам, наприклад, консультувати з правових та адміністративних питань у країнах, де вони працюють, та при поверненні додому (Luecke та Saha 2019). Вона також може співпрацювати з основними країнами призначення для поліпшення правового статусу трудових мігрантів та збільшення їх соціального забезпечення.

Європейський Союз допомагає Україні впоратися з багатьма із цих викликів. Рішення ЄС про безвіз з червня 2017 року покращило мобільність між ЄС та Україною, хоча права українців працювати в ЄС регулюються національними правилами держав-членів. Програми, що фінансуються ЄС, підтримують, наприклад, модернізацію системи професійно-технічної освіти в Україні, що має вирішальне значення для забезпечення якісних навичок для місцевого ринку праці. ЄС також підтримує вдосконалення ділового середовища, яке відіграє ключову роль для потенційних репатріантів та вітчизняних підприємців (боротьба з корупцією, підтримка МСП, податкова та митна реформи тощо), як за допомогою секторальних грантів, так і як умова макрофінансових програм допомоги від ЄС.

Використана література