Як Вадим Рабінович збирається рятувати Україну: фактчек презентації його «Української мрії»

Наскільки добре один з лідерів соціологічних опитувань та лідер партії «За життя» Вадим Рабінович знається на економіці? Спойлер: погано. У статті також є бонус – фактчек тверджень Нестора Шуфрича, однопартійця Рабіновича

Вадим Рабінович збирається рятувати Україну: фактчек презентації його політичної програми «Українська мрія»

politeka.net

Автори:

Яр Батог, Світлана Сліпченко, Юлія Жага, Олексій Крименюк

25 липня лідер партії «За життя» Вадим Рабінович презентував свою політичну програму на телеканалі NewsOne, який належить його однопартійцю Євгенію Мураєву. Це друга представлена передвиборча  програма після «Нового курсу» Юлії Тимошенко (VoxCheck її виступу читайте за посиланням). Як і Тимошенко, Рабінович багато критикував владу, але й запропонував конкретні заходи.

Опитування читачів VoxUkraine
Основні пропозиції Рабіновича зводилися до того, що необхідно:

  • ухвалити закон про банківську таємницю, щоб в Україна стала тихою гаванню для капіталу (насправді закон про банківську таємницю в Україні вже існує);
  • надати українське громадянство іноземцям в обмін на інвестиції в нашу економіку від $250 тис.;
  • скасувати оподаткування та податкові перевірки малого та середнього бізнесу на 2 роки (мораторій на перевірки наразі діє);
  • ухвалити податкові пільги для виробників сільськогосподарської техніки;
  • відмовитися від кредитів МВФ за рахунок надходження коштів від іноземних інвесторів;
  • знизити облікову ставку НБУ для стимулювання кредитування в Україні;
  • заборонити роботу через офшори, ввести виборність суддів, повернути в державну власність підприємства стратегічно важливих галузей та інше.

Не всі з цих пунктів програми потрапили до перевірки VoxCheck. Проект перевіряє тільки фактологічні твердження або такі судження, що базуються на фактах. Тому, наприклад, пропозицію Рабіновича ввести громадянство для іноземних інвесторів або відмовитися від кредитів МВФ VoxCheck не перевіряв.

Нижче – 22 твердження Вадима Рабіновича і 2 – Нестора Шуфрича, який також брав участь у програмі, про стан української економіки, Зону вільної торгівлі з ЄС, експорт в Росію, банківський ринок і т.д. Правдивих тверджень – 2 на двох.

Про кредитування

Маніпуляція

Самое важное. Нам нужна новая кредитная политика. Дорогие друзья, я не хочу вас засыпать цифрами и сложными понятиями, но сегодня учетная ставка у нашего (центрального – ред.) банка 17%, а нам нужно 1,5%. Любой бизнесмен знает, что взять деньги и отдать их 17% плюс расходы заранее невозможно. Это НБУ кредитует только миллиардеров, которые в состоянии с ним договориться. Бизнес он вообще не кредитует. А зачем нам такой НБУ?

Вадим Рабінович, 25/07/2018 (15:47 – 16:15)

Рабінович маніпулює в цьому твердженні. Він майже правильно називає розмір облікової ставки, але неправильно описує функції НБУ та облікової ставки.

Якщо спрощено, облікова ставка – це відсоток, під який комерційні банки можуть взяти кредит у центрального банку або навпаки, тимчасово надати центробанку кошти (насправді, для цих операцій існують окремі ставки, які прив’язані до облікової). Комерційні банки користуються коштами НБУ лише в окремих випадках для підтримання ліквідності. Національний банк не кредитує компанії чи фізичних осіб. Їм кредити надають комерційні банки, які збирають депозити від населення та інших компаній. Ставки комерційних банків залежать від облікової ставки та інших факторів, таких як ризики позичальників (у тому числі захист прав кредиторів та якість позичальників), ціна залучених коштів, операційні витрати та конкуренція на ринку банківських послуг. Причому головна ціль Нацбанку України – не кредитувати економіку, а стримувати інфляцію (див. Стратегія НБУ).

13 липня Нацбанк вчергове підняв облікову ставку – з 17% до 17,5%. Ця дія спрямована на гальмування високої інфляції, яка є шкідливою для економіки – оскільки за високої інфляції бізнесу складно планувати наперед свою діяльність. Якби уряд проводив більш зважену фіскальну політику та більш помірковано, відповідно до економічного зростання, нарощував витрати бюджету, то, можливо, облікова ставка сьогодні була б нижчою. Реальна ж, з урахуванням інфляції, облікова ставка в Україні сьогодні складає 8-9%.

Відсоткові ставки за кредитами банків залежать не лише від облікової ставки, а й від кредитного ризику. Якщо відсутній захист прав кредиторів, а якість позичальників залишається низькою, то й кредитні ставки не знижуються.

Те, що Україні потрібна нова кредитна політика, – це суб’єктивна оцінка Рабіновича, тому VoxCheck не коментує його позицію. Проте, якщо ми знизимо облікову ставку до 1,5% без економічних для цього підстав, то стабільно низька інфляція для нас буде недосяжною мрією.

Про розмір вкладів у банківській системі

Маніпуляція

…сегодня, ну вы сами понимаете, когда у нас было $54 млрд сбережений украинцев в банках. Осталось $19 млрд. Ни одна система не выдержит этого. <…> Почему забрали люди [деньги – ред.] из банков?

Вадим Рабінович, 25/07/2018 (12:05 – 12:15)

Якщо всі депозити рахувати в доларах, то Рабінович буде правий. Але це маніпуляція – адже зменшення депозитів на певну суму в доларах не означає, що всі ці гроші люди забрали з банків. Як раніше, так і сьогодні близько половині вкладів населення зберігаються в гривні. Якщо подивитися на звітність уважніше, виявиться що зменшення суми депозитів у доларах – це результат девальвації та відпливу передусім валютних депозитів.

Обсяг гривневих депозитів населення на 31 грудня 2013 року складав 252,3 млрд грн, а на 30 червня 2018 – 263 млрд грн (вкладка 3.2.1.2, домашні господарства без фізичних осіб-підприємців); у доларах – це зменшення з $31,5 млрд (курс на дату) до $10,04 млрд. Сума депозитів в іноземній валюті за курсом на 31 грудня 2013 року складала $23 млрд (183,6 млрд грн), а на 31 червня 2018 – $8,4 млрд (221 млрд грн).

Тобто обсяг валютних вкладень впав майже утричі, тоді як обсяг гривневих депозитів підвищився на 4%. Звісно, в реальному вираженні (з урахуванням інфляції) обсяг гривневих депозитів сьогодні все ще нижчий, ніж 2014-го року, але це природно враховуючи глибину економічної кризи та масштаби «чистки» банківської системи протягом останніх років.

Про аграрний сектор України

Маніпуляція

Мы с вами аграрная страна, об этом тоже не надо забывать. У нас почти 12% (ВВП – ред), это наше, это то что мы отправляем сегодня за рубеж нашего ВВП.

Вадим Рабінович, 25/07/2018 (16:29 – 16:37)

У 2017 році сільське господарство складало 12,1% відносно усієї створеної валової доданої вартості (ВДВ), або 10,2% від ВВП; тобто цю цифру Вадим Рабинович навів правильно. Чи можна назвати Україну аграрною країною? Скоріше, ні. За класифікацією Світового банку Україна, належить до урбанізованих країн – агросектор генерує менше 29% ВВП (див. 3 стор відповідного звіту).

Наприклад, у США близько 1% ВВП припадає на агросектор, тоді як в деяких країнах Африки частка агросектору перевищує 30% ВВП (наприклад, у Сьєрра-Леоне вона становить навіть 60%). В Європі найвища вага сільського господарства в Албанії (19%).

На агропродукцію (включаючи також готові харчові продукти, жири, зернові та ін., які є продукцією переробної промисловості) припадає 41% українського експорту, тому не можна казати, що це весь наш експорт (хоча останню частину його твердження важко зрозуміти). Також агросектор активно працює на внутрішній ринок, на відміну від іншого важливого експортного сектору – металургії.

Про землю в Україні

Неправда

Сегодня у нас 60,4 млн грунтов (земли – ред). Из них засевается 42,4 млн га. Запомнили? 42. 12 из них находятся в государственной собственности и никто не знает, ни где они, ни что они, ни кто там сеет. Посчитать вам доходы (государства от аренды с/х земли – ред)? Давайте я посчитаю. Итак, в среднем, я вот сегодня беру цифру, в среднем земля передается один гектар в аренду от $400 – 1000. в год. Я беру сумму $500, почти к низшему потолку. И получаю $6 млрд.

Вадим Рабінович, 25/07/2018 (24:59 – 25:36)

Вадим Рабінович правильно називає дані по кількості земель, але говорить неправду щодо вартості оренди державної землі.

За даними Геокадастру, площа України становить 60,4 млн га. З них 42,7 млн га – це землі сільськогосподарського призначення. 10,4 млн га (а не 12 млн га) сільгоспземель знаходяться в державній чи комунальній формі власності.

Відповідно до даних Держгеокадастру, з цих 10,4 млн га 3,2 млн га знаходиться у постійному користуванні (найбільший користувач державних земель – 450 тис. га – Академія аграрних наук). Ще 2,5 млн га належить до земель запасу. Решта 4,7 млн га здаються в оренду. Починаючи з березня 2016 року державні та комунальні землі здаються в оренду виключно через земельні аукціони.

За тими ж даними Геокадастру, у 2017 році 1 га землі державної власності було надано в оренду в середньому за 2793,2 грн/га ($105 за 1 га) . Для порівняння, за договорами оренди державної землі, які були укладені до 2016 року (деякі з них укладені на 49 років), орендна плата складає в середньому лише 1053 грн/га ($39 за 1 га). Для приватних земель орендна ставка у 2017 році складала в середньому 1369 грн за гектар ($50,7 за 1 га). Отже, цін оренди $400-$1000 за га за рік в Україні наразі не існує (в першу чергу через відсутність ринку землі). Навіть якби такі ціни були, здати в оренду всі державні землі на «нових» умовах можна було б тільки після закінчення чинних договорів оренди або для земель запасу.

Тобто цифра $6 млрд – це нічим не обгрунтована фантазія.

Про умови отримання траншу з Європи

Неправда

«Вы помните, что за 1 млрд мы вырубаем лес, пенсионеров убиваем, чтобы взять кредит в 1 млрд (євро – ред)»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (31:26-31:32)

Євросоюз, з яким ведуться перемовини про надання макрофінансової допомоги (а не кредиту!) на суму до 1 млрд євро, не вимагає від України чогось, що напряму стосується пенсіонерів, або щоб ми вирубали ліс.

Основна умова надання такої допомоги від ЄС – це прогрес у розвитку демократичних механізмів, зокрема протидія корупції та створення антикорупційного суду. Включення до цих умов зняття мораторію на експорт лісу-кругляка обговорювалося, але затихло і не згадується в рішеннях Європейської Ради чи то Європейського Парламенту. (При тому, що така вимога є абсолютно логічною та легальною в рамках підписаної Україною Угоди про асоціацію з ЄС). Водночас, остаточних домовленостей з надання допомоги  немає, бо меморандум взаєморозуміння поки що не підписано.

До речі, наявність мораторію не зменшила вирубку лісу в Україні – читайте детальніше у статті VoxUkraine «Рік другий. Куди привів Україну мораторій на експорт лісу-кругляку?»

Про зарплати в Білорусі

Неправда

Белоруссия в два раза обошла нас сегодня по зарплатам.

Вадим Рабінович, 25/07/2018 (8:12 – 8:14)

Рабінович говорить неправду: ані номінально, ані в реальному вимірі зарплата в Україні не менша за білоруську вдвічі.

Ось наші розрахунки.

З грудня 2017-го і по сьогодні в Білорусі діє ставка мінімальної зарплати 305 рублів або $152 (за курсом на червень 2018 року). В Україні «мінімалка» на рівні 3723 грн або $142 (курс за червень). Українська мінімальна зарплата менша за білоруську на 7%.

Середня зарплата в Білорусі в травні 2018 (останні наявні дані) становила 943,9 рублів або $472 (курс за червень), в Україні на той же період – 8725 грн або $333 (курс за червень). Українська середня зарплата менша за білоруську на 29,4%.

Зазначимо, що такі номінальні показники не показують купівельну спроможність заробітної плати. Для її вимірювання потрібно коригувати номінальні показники на паритет купівельної спроможності (ПКС), який нівелює інфляцію та курсову різницю.

Тож порахуємо різницю мінімальної та середньої зарплати за ПКС.

Згідно з розрахунками МВФ, курс долара за ПКС на 2018 рік для білоруського рубля складає $0,611, для гривні – $8,56. Таким чином мінімальна зарплата в Білорусі становить $499 (305 руб/$0.611), а в Україні – $435 за ПКС (3723 грн/$8.56). Українська мінімальна зарплата за ПКС менша за білоруську на 12,8% .

Cередня зарплата за паритетом купівельної спроможності за травень 2018 в Білорусі – $1573 (943.9 руб./$0.611), а в Україні – $1019 за ПКС (8725 грн/$8.56). Українська середня зарплата за ПКС менша за білоруську на 35,2%.

Отже, за жодним із показників Білорусь не обійшла Україну по зарплатам вдвічі.

Вердикт по цьому твердженню неправда, а не перебільшення, тому що для другого вердикту максимальне перевищення показника має бути не більше 20%.

Про експорт з Росією і СНД

Неправда

«Войны за рынки сбыта, а мы взяли без войны и отдали рынок сбыта. Мы раздали такой рынок сбыта, который восстанавливать надо десятилетиями. <…> Вот смотрите цифры. За 4 года прямые экспортные потери с Россией у нас получились $38 млрд, $38 млрд. В 3,8 раза спал экспорт по всему СНГ (из Украины – ред), и мы на этом потеряли еще громадные деньги»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (31:13-31:22) (31:33-31:48)

Навіть якщо відкинути те, що Вадим Рабінович надає незрозумілі дані, він «забуває» вказати важливу інформацію.

По-перше, твердження «без войны» виглядає дивним, бо війна з Росією триває вже 4 роки.

По-друге, експорт до країн СНД міг скоротитися також через транзитну блокаду України Росією.

Щодо цифр, то, за даними НБУ, експорт України до країн СНД (не враховуючи Росію) впав удвічі з 2013 року: з $8,8 млрд до $4,2 млрд. Якщо рахувати СНД разом з РФ, то падіння становить 2,9 раза (з $32,8 млрд до $11,4 млрд). Відповідно, обсяг торгівлі з РФ скоротився на $16,9 млрд.

Які показники Вадим Рабінович використовує для вирахування прямих експортних втрат у торгівлі з РФ, VoxCheck не зміг знайти.

Про збитки від асоціації з ЄС

Маніпуляція

«Если бы это (втрата ринку СНД – ред.) компенсировалось договором с Европой – то замечательно. Но никто же не говорит о том, что договор с ЕС принес нам убыток в 5,8, простите, млрд долларов»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (31:48-32:00)

Знову незрозуміло, які дані використовує Вадим Рабінович. Втрата українського експорту до Росії набагато більша: в 2013 році Україна постачала $24 млрд товарів та послуг до РФ, в 2017 – $7,1 млрд. Це скорочення на $16,9 млрд. Пряма заміна ринку РФ ринком ЄС неможлива, бо ці ринки потребують різних товарів. Зона вільної торгівлі з ЄС – це потенційні можливості виходу на ринок ЄС. Ціла низка експортерів уже скористалися цими можливостями.

Експорт до Європейського Союзу скоротився на $6,5 млрд (з $48,9 млрд у 2013 до $42,4 млрд у 2017). Але й загалом в результаті війни, втрати територій та економічної кризи український експорт за цей період знизився на $28 млрд або на третину. Водночас, частка ЄС зросла з 24,9% у 2013 році до 37,1% у 2017 році, тобто дійсно відбувається заміщення інших ринків ринком ЄС. Зрозуміло, що таке зниження не може відбутися одномоментно.

Про торгівлю з Росією

Маніпуляція

«Сегодня они (украинские компании – ред.) все равно торгуют с Россией и продолжают торговать. Объем торговли каждый год растет, в этот час на 30,8%. Только теперь торгуют те, кому разрешили, те, кому можно. Отдельными видами патриотических товаров: углем, нефтью, конфетами»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (32:29 – 32:46)

Вадим Рабінович маніпулює, бо об’єм торгівлі з Росією зріс лише минулого року, а не «кожен рік», і він досі в рази менший, ніж 2013 року. Зростання відбулося  переважно за рахунок постачання нафтопродуктів та вугілля в Україну.

Минулого року зовнішньоторговельний оборот з Росією зріс на 22,1% після різкого падіння у 2014 році та постійного зниження у наступні роки. За січень – травень 2018 (останні дані), Україна поставила до Росії товарів на $1,5 млрд, тоді як 2013р. – на $6,3 млрд.

Основні напрямки українського експорту до РФ – машини та устаткування (31,4% від загального експорту до Росії), чорні й кольорові метали (31,3%), продукція хімічної промисловості (15,9%). Імпортуємо ж ми продукцію хімічної промисловості (23,7%), вугілля (21,6%), сиру нафту й нафтопродукти (21,6%) та машини й устаткування (13,9%).

Про експорт з країнами СНД

Неправда

«По итогам 2017 года по сравнению с 2013-ым объем экспорта в страны СНГ сократился на $47,3 млрд»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (32:54-33:03)

Експорт України до країн СНД впав з $32,8 млрд 2013 року до $11,4 млрд 2017 року, тобто на $21,4 млрд.

Про бідність в Україні

Без вердикту

«В результате так называемой реформы по данным ООН 60% населения живет за чертой бедности. Такого нет, только у нас и в Габоне»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (39:19-39:27)

Для цієї цитати ми не змогли визначити вердикт – існує відповідна заява на сайті представництва ООН в Україні є, але підтвердити її статистикою ООН або даними з інших джерел неможливо. Також неможливо довести, що такий стан справ – результат реформи, особливо без уточнення – якої.

Згідно із заявою представника ПРООН в Україні, зробленою у березні 2017 року, в Україні справді було 60% людей за межею бідності. Проте звіт, за яким була зроблена заява, відображає стан на 2016 рік.

За іншою методикою межа бідності визначається як фактичний прожитковий мінімум. За даними Держстату, у ІІІ кв. 2017 року було 46,3% господарств, що отримували менше фактичного прожиткового мінімуму на особу (2989 грн). У ІІІ кв. 2016 року таких домогосподарств було 53,5% (фактичний прожитковий мінімум тоді складав 2688 грн). Це висока частка як тоді, так і тепер, проте за цим показником рівень бідності знижується.

Також, Держстат проводить опитування громадян, у якому населення оцінює свій матеріальний стан. Опитування за 2017 рік показало, що близько 4,5% домогосподарств не могли забезпечити собі достатнє харчування; 38,1% забезпечували харчування, проте відмовляли собі в інших необхідних речах, таких як одяг. Решта домогосподарств могли забезпечити базові потреби, а деякі з них – навіть більше.

Про скорочення прожиткового мінімуму

Маніпуляція

«Прожиточный минимум сократился в 2 раза (в результаті реформ – ред.), вы это все прекрасно знаете. Он установлен на уровне сегодня вот 1777 грн, а это в пересчете, ну примерно, у них каждый день курс плавает, $66,4. А был сколько только что? $147»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (39:31-39:47)

Рабінович так само, як багато інших політиків, порівнює економічні показники в доларах, тоді як коректніше порівнювати у гривні з поправкою на інфляцію, бо всі ми живемо на гривні, а не долари.

Якщо рахувати за методикою Вадима Рабіновича у доларах, то з 2013 року по липень 2018 прожитковий мінімум в Україні впав у 2,2 раза (прожитковий мінімум за 2018 рік складає 1777 грн або $66,8 за поточним курсом, прожитковий мінімум за 2013 рік – 1176 грн або $147 за тодішнім курсом гривні).

Якщо рахувати з поправкою на інфляцію, то різниця теж буде вражаючою, але меншою – 1,5 рази. Ось як ми рахували: у 2014-2017 роках інфляція склала 128,7%. Прожитковий мінімум 2018 року у цінах 2013-го складає 777 грн. 100% – 777 грн /1176 грн = 34%.  

UPD. Вердикт по цій цитаті був помилково поставлений “правда”. Насправді це маніпуляція з боку Рабіновича.

Про пенсію

Неправда

«В результате 4 лет правления в 3 раза это все пошло туда… <…> Минимальная пенсия сократилась в 4 раза»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (39:48-39:59)

Мінімальна пенсія дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб. З 1 липня 2018 року це 1435 грн або $54 за поточним курсом. У 2013 вона була 949 грн або $118. У такому обчисленні пенсія скоротилася в 2,2 рази, а не в 4.

Але краще рахувати у гривнях з коригуванням на інфляцію – тобто купівельну спроможність пенсії. Інфляція у 2014-2017 роках склала 128,7%. Тоді мінімальна пенсія 2018 року в цінах 2013 року буде 627 грн. Таким чином з коригуванням на інфляцію мінімальна пенсія (її купівельна спроможність) впала на 34% (100% – 627 грн / 949 грн).  

Про альтернативні джерела енергії

Правда

«Пожалуйста, передо мной цифры. За 4 года удельный вес всех абсолютно альтернативных источников (энергии – ред.) поднялся с 0,6 до 1,5. (Это – ред.) ничего.»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (40:36-40:44)

За останні 4 роки частка альтернативних джерел у виробництві електроенергії зросла з 0,6% у 2013 році до 1% у 2017 році, тобто зараз їх частка навіть менша, ніж каже Вадим Рабінович.

Про тваринництво

Неправда

«Кстати реформы затронули наше животноводство бедное. Чтобы вы знали, для себя раньше у нас было 25 млн, 25 повторяю миллионов свиней. А сегодня, знаете сколько? 6,5 (млн – ред.)»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (40:47-40:58)

Станом на 1 липня 2018 року у господарствах усіх категорій було справді близько 6,5 млн голів свиней. У 2014 році році – близько 8 млн голів. Навіть у 1991 році, коли поголів’я свиней було найбільшим за часів незалежності України, їх було близько 19,5 млн голів, а не 25 млн, як каже Рабінович. Поголів’я свиней в Україні стабільно скорочується, і «реформи» (які?) тут ні до чого.

Про пенсійну реформу

Неправда

«Уже в ближайшие 3 года, чтобы вы знали, для получения трудовой пенсии в 60 лет надо иметь 35 лет страхового стажа»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (41:08-41:16)

35 років страхового стажу будуть необхідні для виходу на пенсію в 60 років лише з 2028 року. Починаючи з наступного 2019 року кількість необхідних років стажу буде збільшуватись на одиницю кожного року. Таким чином, через 3 роки (у 2021) 60-річні для виходу на пенсію потребуватимуть 28 років стажу.

Про медичну реформу

Неправда

«Сегодня у нас в стране, просто так, один человек, всю страну лишил конституционного права на бесплатное медицинское обслуживание»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (41:51-42:00)

У 49 ст. Конституції України справді сказано, що у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безкоштовно. Змін до Конституції не проводилося, отже формально це право залишається.

Однак, фактично безкоштовної медицини в Україні давно не існує. За даними Світового банку майже половина витрат на медицину надходять з кишень пацієнтів. «Безкоштовні» послуги насправді оплачує держава з коштів платників податків, проте в держави не вистачає коштів, щоб оплатити всю медичну допомогу.

Втім, поки що медична реформа не змінює той факт, що майже вся медична допомога оплачується за державний кошт. Наразі до гарантованого державою медичного пакету входять такі медичні послуги:

  1. екстрена медична допомога;
  2. первинна медична допомога;
  3. вторинна (спеціалізована) медична допомога;
  4. третинна (високоспеціалізована) медична допомога;
  5. паліативна медична допомога;
  6. медична реабілітація.
  7. медична допомога дітям до 16 років;
  8. медична допомога у зв’язку з вагітністю та пологами.

З 2020 року пакет гарантованих послуг буде затверджуватися щорічно, тобто його склад може змінитися. Але гарантоване безкоштовне лікування в будь-якому випадку залишиться на первинній, екстреній та паліативній ланках.

Про видобуток газу

Маніпуляція

«Сегодня объем добычи газа в Украине, очень простые цифры вам скажу, доступные любому человеку, кроме 5 олигархов – 21 млрд м3 газа мы добываем. Все население Украины вместе со всеми бюджетными организациями потребляет 15 млрд (м3 – ред.). Вы обязаны газ Украины давать людям по цене по 2,5 тыс., по которой добывают. Это значит, что тарифы единомоментно обязаны быть снижены в 3 раза»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (43:18-43:48)

Якби Україна все ще була радянською республікою з плановою економікою, то уряд міг би примусити газові компанії продавати видобутий газ населенню за спеціально встановленою ціною. Але в Україні демократія, і газ населенню продає тільки одна державна компанія – Укргазвидобування.

У 2017 році в Україні було видобуто 20,5 млрд м3 газу. З них державними компаніями (Укргазвидобування, Укрнафта) – 16,4 млрд м3. При цьому виробництво товарного газу для потреб населення було ще меншим.

Наприклад, «Укргазвидобування» для населення могла поставити 13,9 млрд м3 з 15,3 видобутого газу. Решта – видобуток за договорами спільної діяльності та виробничо-технологічні втрати. При цьому населення у 2017 спожило 15,8 млрд м3.

У 2016 році видобуто було 15,9 млрд м3, а спожито  населенням – 17,6 млрд м3.

Варто також зазначити, що поки що Укргазвидобування є єдиною державною компанією, яка в обов’язковому порядку має продавати газ населенню. Інші виробники – приватні компанії та Укрнафта, яка на 42% належить приватним власникам, – продають газ тим споживачам, які здатні платити ринкову ціну (а саме, промисловості).

Отже, на даний момент Україна не має потужностей для повного забезпечення населення газом власного видобутку.

Окреме питання – собівартість газу. Низька собівартість газу власного видобутку можлива лише за умови відсутності інвестицій у розвідку і побудову нових потужностей для видобутку, без яких видобуток у найближчому майбутньому істотно скоротиться.   

Більше того, подвійна ціна на один і той самий товар завжди призводить до того, що створюється мотивація використовувати для потреб бізнесу дешевий газ, який був нібито придбаний для потреб населення. Це – корупційна схема, якої Україна має позбутися.

Додатковий негативний ефект від низьких тарифів для населення – багатші домогосподарства споживають більше дешевого газу, ніж бідні, таким чином, національний ресурс, що належить усім, перерозподіляється на користь багатих.  Субсидії для бідних домогосподарств і ринкова ціна за ресурси для багатих – шлях, яким можна уникнути такої несправедливості.

Про скасування оплати комунальних послуг для пенсіонерів

Неправда

«Я подал сейчас законопроект об этом. 11,8 млн пенсионеров должен быть отменен коммунальный платеж. И когда вам скажут, что это какой-то там “дрим”, мечта, я вам скажу, что в России, задавленной санкциями, это сделали. В Белоруссии рядом стоящей это сделали. Это укладывается в бюджетные рамки субсидий»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (44:13-44:36)

У Білорусі окрема група пенсіонерів (наприклад, непрацюючі пенсіонери-військослужбовці або учасники Другої Світової війни) має право на пільги при сплаті комунальних послуг, але про повне скасування «комуналки» не йдеться. Така ж ситуація і в Росії – є субсидії для певних груп пенсіонерів. Однак Путін не підписував указ про скасування плати за ЖКП для тих, хто досягли 70-річного віку, тобто Вадим Рабінович посилається на фейкові новини.

Щодо подачі законопроекту Вадимом Рабіновичем. 15 травня політик справді подав законопроект, який передбачає звільнення ветеранів праці та громадян похилого віку від оплати житлово-комунальних послуг, і надає безоплатне паливо громадянам похилого віку, які проживають в житлових будинках, що не мають центрального опалення. Тобто це справді всі пенсіонери, яких в Україні близько 12 млн. Економічну доцільність та фінансові можливості держбюджету для такого субсидіювання VoxCheck не оцінював.

Про дефіцит Пенсійного фонду

Неправда

«Потом нам объявляют, если вы помните, дырка в Пенсионном фонде 152 млрд (грн – ред.)»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (45:38-45:43)

Відповідно до «Плану бюджету Пенсійного фонду на 2018 рік» дефіцит складе 139 млрд грн. З них обов’язкові виплати пенсіонерам з Держбюджету – 97 млрд грн. Це ті гроші, які держбюджет в будь-якому випадку має заплатити пенсіонерам, згідно із законодавством. Тобто власний дефіцит фонду – 42 млрд грн. Це значно менше, ніж у 2017 році, коли він сягав 66 млрд грн.

Про борги українців перед МВФ

Неправда

«Каждый украинец, которого вынесли из детского дома, он должен почему-то МВФ 10 тыс. долларов»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (48:02-48:06)

Україна має повернути МВФ $13,04 млрд. Чисельність населення України станом на 1 червня – близько 42,3 млн осіб. Отже, на одну особу припадає $308.

Про свої законопроекти

Правда

«Я подал законопроект об уголовной ответственности за невыполнение предвыборных обещаний»

Вадим Рабінович, 25/07/18 (49:22-49:27)

Вадим Рабінович справді подав такий законопроект. Зазвичай у світі невиконання передвиборчих обіцянок карається виборцями, які можуть обрати іншого кандидата, якщо незадоволені виконанням обіцянок. Тоді як законодавчої відповідальності за це ніде не передбачено.

Про ліквідацію банків в Україні

Маніпуляція

«Так получилось, что банк президента Украины оказался сверхприбыльным. Но около 80 банков было уничтожено, и там погибли, в том числе, и ваши вклады. Что, всем вернули деньги? Нет. И это был грабёж, это было латание дыр. Каких дыр? Которые они сами и спровоцировали. И поставили задачу – забрать деньги у людей»

Нестор Шуфрич, 25/07/2018 (6:40-7:02)

Шуфрич маніпулює: протягом 2014-2017 років в Україні справді було ліквідовано багато банків (96), але для цього були реальні, а не надумані причини.

Чистка банківської системи відбувалася через те, що багато українських банків  (як виявилося зрештою – більше половини) не дотримувалися регуляторних вимог – наприклад, вони не розкрили структуру своєї власності, коли це стало нормативною вимогою НБУ, мали недостатній рівень капіталу для покриття проблемних кредитів, проводили «сірі» операції, тощо. Такі банки були небезпечними для зберігання грошей і рано чи пізно спричинили б кризу на банківському ринку.

Але при цьому усім банкам надавався певний строк для того, щоб виконати вимоги НБУ та відповідно не бути ліквідованими. Таким чином, ліквідували тільки такі, що не захотіли або не змогли виконати регуляторні вимоги. Тоді як інші 80+ банки виявилися або чистими, або виконали вимоги.

Щодо банку Петра Порошенка, то він справді стрімко наростив свій прибуток за 4 роки. Прибутковість «Міжнародного інвестиційного банку» з І кварталу 2014 по І квартал 2018 року зросла у майже утричі – з 3,6 млн грн до 9,8 млн грн. Однак невідомо, чи це заслуга президента Петра Порошенка. Можливо, через велику кількість виведених банків ті, які залишилися, змогли збільшити свою частку на ринку. Для порівняння  «Таскомбанк», власник якого Сергій Тігіпко не перебуває при владі останні 4 роки, за цей самий період збільшив свій прибуток у 16,4 рази – з 7,6 до 124,8 млн грн.

Про рівень корупції

Неправда

«Мы с тобой вместе где-то стояли, что-то делили и что-то украли. Я извиняюсь, такие кадры Украине не нужны. И поэтому мы по коррупции на первом месте в мире»

Нестор Шуфрич, 25/07/2018 (11:38-11:43)

Україна не на першому місці в світі за рівнем корупції. У рейтингу сприйняття корупції від Transparency International за 2017 рік Україна посідає 130 місце, нижче від неї ще 50 країн світу.

Можливо, Нестор Шуфрич мав на увазі інший рейтинг – Global Fraud Survey від компанії EY. Це опитування щодо толерантності корупції в бізнесі (але не обов’язково про корупцію в держорганах). Цьогоріч Україна на 9 місці, а минулого, 2017 року справді очолювала рейтинг. Але цей рейтинг складно назвати світовим: у 2017 він охоплював 41 країну, у 2018 – 55.

VoxCheck — це незалежний фактчек-проект, який фінансується міжнародними донорськими організаціями (National Endowment for Democracy, PACT та ін.), а також за кошти сотень українських доброчинців.

З березня 2018 року VoxCheсk є підписантом Кодексу етики Міжнародної мережі фактчекерів інституту Poynter.

Хочете, щоб VoxCheck перевірив політика? Напишіть нам!

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний