З відтінком ностальгії: чи гарно Віктор Ющенко розуміється на економіці. VoxCheck

Втричі збільшив бюджет, вдесятеро підняв пенсії, зробив безробіття мінімальним, а темпи економічного росту – найшвидшими… Що з цього Ющенку насправді вдалось, а що – ні?

depositphotos.com / fotos123

Автор:

У серпні «Українська правда» опублікувала інтерв’ю з третім президентом України Віктором Ющенком. Роки свого правління Ющенко згадує з гордістю. Мовляв, і економіка зростала швидше за всіх у Європі, і мільйони робочих місць створили, і золотовалютні резерви наростили.

VoxCheck F.A.Q.

Економіка – це м’язи війни, вважає екс-президент та колишній голова НБУ. Але наскільки добре Віктор Ющенко пам’ятає основні макроекономічні показники 2005-2009 років і чи коректно оперує сучасними даними? Виявилось, що не дуже. У своєму великому інтерв’ю Ющенко намагався підкреслити власні досягнення, часто перебільшуючи реальні показники або маніпулюючи даними.  

Неправда

«Якщо ми беремо історію 2005-2009 років, то це роки з найвищими економічними темпами. Ми не опускалися нижче 7% динаміки. Це були найвищі економічні темпи в Європі.»

У 2005 році економічне зростання в Україні склало 3%. По 7% на рік Україна зростала лише у 2006 і 2007 рр. У 2008 році внаслідок кризи економічне зростання сповільнилось до 2,3%, а у 2009 році відбувся спад, і економіка України скоротилась майже на 15%. Тож середнє зростання за 2005-2009 становило 1,1%.

Також у ці роки темпи росту української економіки не випереджали решту європейських країн. Згідно з даними Світового банку, у 2005 році швидше за Україну зростали 19 країн ЄС, у 2006 – 5 країн, у 2007 році за темпами росту нас випереджали 4 країни, у 2008 році – 9 країн. Тоді як падіння економіки України у 2009 році було найбільшим у Європі.

Неправда

«За 15 років до цього (до 2005 року – ред.) Україна мобілізувала $5,3 млрд іноземних інвестицій»

Офіційні дані щодо прямих іноземних інвестицій починаються з 1994 року. Ми беремо для оцінки чисті прямі інвестиції (ПІІ в Україну мінус ПІІ з України).

Отже, з 1994 до 2004 року чисті прямі іноземні інвестиції склали майже $8 млрд. Хоча даних за 1991-1993 рр. немає, ми припускаємо, що ПІІ в Україну у цей час були, отже, реальна цифра більша за $8 млрд. Оскільки Ющенко значно применшив обсяг інвестицій в Україну до початку свого президентства (більше, ніж на 20%) – вердикт неправда.

Правда

«А ми за чотири роки (2005-2008 рр. – ред.) мобілізували $32 млрд»

За час правління Ющенка, з 2005 до 2008 року (ст. «Платіжного балансу») Україна мобілізувала $32,4 млрд чистих прямих інвестицій. З них $4,8 млрд (або 15%) – це ціна реприватизованого заводу «Криворіжсталь». Інші інвестиції переважно припадають на український банківський сектор, на який після «помаранчевої» революції звернули увагу міжнародні банки.

Маніпуляція

«Ми збільшили бюджет втричі — за чотири роки (2004-2008 рр. – ред.)»

З 2004 до 2008 року доходи Державного бюджету України збільшилися навіть більше ніж утричі: зі 70,3 млрд грн у 2004 році до 231,7 млрд грн у 2008 році. Однак, за рахунок зростання цін (а вони за цей період зросли на 75%) реальне зростання бюджету склало 88,4% – тобто трохи менше, ніж вдвічі.

Маніпуляція

«Мінімальну пенсію (ми – ред.) збільшили в 10 разів…»

З 2004 року до 2010-го (на цей рік розмір пенсії ще затверджувався за каденції Ющенка) розмір мінімальної пенсії зріс майже у 8 разів: з 92,4 грн до 734 грн.

Водночас темпи інфляції у 2007-2009 рр. були більшими за темпи приросту мінімальної пенсії. За 4 роки мінімальна пенсія зросла втричі, якщо скоригувати на інфляцію. Тому маніпуляція.

Неправда

«У країні, яка є парламентською за типом, очевидно, план перемоги вибудовує парламент країни. У його компетенцію входить і військова доктрина, і міжнародна політика, і оборонна, і безпекова, й економічна, соціальна. Ми чотири роки воюємо, у нас немає жодного документу цього високого органу.» 

Україна не чисто парламентська республіка, а парламентсько-президентська. Стаття 85 Конституції України визначає повноваження Верховної Ради України. Зокрема, п.п. 5 і 6 цієї статті говорять, що до повноважень парламенту належать внутрішня і зовнішня політика, а також розробка програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля.

Права і обов’язки президента України визначені статтею 106 Конституції України. Згідно з п. 3 пунктом цієї статті, саме президент представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України. Отже, зовнішня (міжнародна) політика входить до сфер діяльності як президента, так і парламенту.

П. 17 ст. 106 Конституції регламентує першочерговість та впливовість президентських рішень відносно оборони та безпеки України. Отже, оборонна і безпекова політики відносяться до сфери діяльності президента, а не парламенту.

Також, згідно з п.1 ст. 4 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України», до компетенцій РНБОУ належить:

  1. визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів та напрямів забезпечення національної безпеки і оборони;
  2. розробка проектів державних програм, доктрин, міжнародних договорів та інших НПА з питань національної безпеки і оборони.

Щодо «плану перемоги». В Україні існують деякі нормативно-правові акти, які мають концепцію «планів перемоги»:

Отже, Ющенко каже неправду, тому що:

  1. військова доктрина, оборонна і безпекова політики належать до компетенції президента та РНБО, а не парламенту,
  2. міжнародною політикою займається як парламент, так і президент,
  3. з названих Ющенком, лише соціальна і економічна політики – сфери відповідальності парламенту та уряду, а не президента,
  4. т.зв. «плани перемоги» існують, хоча затверджені вони переважно президентом, а не парламентом.

Перебільшення

«Що з нами відбувається? Коли ворог, який окупував, анексував 7% української території, сьогодні має безвізовий режим (з Україною – ред.)? Ви можете в Москві сісти в перший поїзд і приїхати вранці в місто-герой Київ. Пересічний росіянин може з Камчатки заїхати в будь-який прикордонний район України. Легально!»

Показник того, що 7% території України окуповано – коректний, хоча офіційних розрахунків у публічному просторі немає (але можна порахувати приблизну територію ОРДЛО разом із Кримом). А от фраза «ворог, який окупував, сьогодні має безвізовий режим» – це перебільшення.

З одного боку РФ справді входить до країн, громадяни яких можуть в’їжджати в Україну без візи. Але існує низка обмежень.

Може знадобитися підтвердження фінансової спроможності. Росіяни, які приїжджають до України, повинні мати кошти на суму не менше 20 прожиткових мінімумів на одну особу на місяць. Ці документи вимагають за потребою, у чому можна переконатися за посиланням: іноді українські прикордонники не питають жодних документів у росіян, а іноді – питають. Те саме стосується зворотного квитка.

По-друге, 17 квітня 2014 року був призупинений пропуск громадян РФ – чоловіків віком від 14 до 60 років. Їх пропускають на територію Україну лише на запрошення або через смерть членів родини та подібні обставини. Також з 1 березня 2015 року для перетину кордону з Україною росіянам потрібен закордонний паспорт. А з 1 січня 2018 року процедура в’їзду в Україну для громадян РФ складається з трьох етапів: онлайн повідомлення про намір відвідати Україну, фіксація біометричних даних на кордоні, реєстрація в органах влади за місцем проживання.

Правда

«Росія залишається першим торговельним партнером (України – ред). <…> Росія у 2014 році перший торговий партнер, у 2015-му, в 2016-му, в 2017-му.»

Це коректна інформація. Якщо дивитися серед окремих країн, то основний торговельний партнер – це справді Росія.

Але додамо, що у 2014-2016 рр. обсяги торгівлі з РФ істотно скорочувались. У 2013-му на Росію припадало 27,7% торговельного обороту України, в 2017-му – 13,3%.

Маніпуляція

«За чотири роки девальвували національні гроші на 350% і мали другу в світі інфляцію — 48,5%. Після Венесуели ми були другі. Це велика помилка»

Якщо фразою «це велика помилка» Ющенко звинувачує у девальвації керівництво НБУ, то він маніпулює.

З 2014 року гривня втратила дві третини своєї вартості (і це з точки зору математики та економіки більш правильне формулювання, ніж «девальвувала на 350%»). Девальвація була пов’язана з економічним станом України та валютного ринку у 2014-2015 рр, хоча цілком можливо, що політика НБУ, зокрема видача рефінансування банкам у 2014 році, також вплинула на здешевлення гривні.

Але якби у 2010-2013 роках Нацбанк не стримував курс гривні, він би плавно знижувався ще тоді, адже у цей період в Україні накопичувався дефіцит поточного рахунку платіжного балансу (грубо кажучи, валюти виходило з України більше, ніж заходило). Проте тодішній НБУ утримував курс гривні фіксованим, «спалюючи» резерви та залучаючи зовнішні борги. До того ж на 2014-2015 роки припала чергова корекція цін на світових ринках – що також призвело до зниження надходжень від експорту українського металу та агропродукції.

Так само, як і девальвація, інфляція в Україні була зумовлена економічною ситуацією. За 2015 рік інфляція сягнула 48,7% через підвищення тарифів на комунальні послуги, яке треба було провести ще кілька років тому, та девальвацію, причини якої ми зазначили вище. Але це правда, що вища інфляція того року була тільки у Венесуелі (121,7%) та Південному Судані (50,2%).

За 2017 рік інфляція становила 14,4%.

Більше про монетарну політику НБУ у 2014-2016 рр. за посиланням.

Неправда

«Ми 4 мільйони робочих місць зробили за 4,5 роки. Там була криза, тому п’ятий рік можна не рахувати. Ми за чотири роки привели в Україну 32 мільярди (доларів – ред.) інвестицій. Звісно, ці 32 мільярди сформували мільйони робочих місць. Валютні резерви країни були 37 мільярдів. А прийняв я 5 мільярдів. Як кажуть в Одесі: “Вопросы есть?”»

Як свідчить статистика, протягом 2005-2010 не були створені мільйони робочих місць, а міжнародні резерви НБУ і до Ющенка були у досить гарному стані. Приплив інвестицій був ситуативним і, на жаль, не свідчив про суттєве покращення інвестиційного клімату.

З 2004 до 2009 кількість зайнятих в економіці зросла, але на сотні тисяч, а не мільйони: з 20,3 млн у 2004 році до 20,97 млн у 2008 році. Також безробіття скоротилось з 8,6% у 2004 до 6,4% у 2008 році, але зросло до 8,8% у 2009 році.  

Стосовно міжнародних резервів. Станом на січень 2005 року, коли Ющенко став президентом, резерви НБУ складали $10 млрд. Протягом всього 2004 року середній показник резервів був $9,6 млрд. Тобто Ющенко отримав міжнародні резерви не у найгіршому стані.

Але це правда, що резерви протягом 2005-2009 років сильно зросли.

Протягом наступних кількох років резерви зростали через популярність України після «помаранчевої» революції та сподівання іноземних інвесторів на швидкий розвиток у наступні роки. Інша причина зростання резервів – підйом світових ринків, зокрема металургійного. Так, у серпні 2008 року міжнародні резерви НБУ складали вже більше $38 млрд.

Але такі великі резерви – це також наслідок утримування фіксованого курсу гривні – отже, в умовах припливу валюти Нацбанк був вимушений її скуповувати, відповідно збільшуючи кількість гривні в обігу та інфляцію. До того ж, політика фіксованого валютного курсу зі «стрибковими» девальваціями під час криз, яка сформувалась ще у 1990-х, створила в людей стійке переконання, що курс гривні має бути стабільним. Що призвело до паніки як наприкінці 2008-го, так і 2014-го року та посилило девальвацію гривні.

Інша проблема тих років – відсутність суттєвих зрушень в інвестиційному кліматі України. Не була проведена судова реформа, реформа силових органів, податкової служби і т.д. Тому падіння української економіки 2009 року, під час світової фінансової кризи, було поглиблене недостатнім реформуванням українських інституцій протягом попередніх років та, як наслідок, відпливом іноземного капіталу з України. Після 2009-го іноземні інвестори так і не повернулися у тому обсязі, який спостерігався протягом 2005-2007 рр.

Правда

«План судової реформи в мій час був заблокований парламентом на чотири роки»

Ймовірно, Віктор Ющенко має на увазі проект Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Він вніс цей законопроект до Ради ще у грудні 2006 року, однак його так і не було прийнято навіть після закінчення президентського терміну: у травні 2010 року документ зняли з розгляду.

Натомість, на початку свого правління вже Віктор Янукович вніс інший законопроект, який був прийнятий протягом 2 місяців.  

Неправда

«Ми зараз маємо валовий продукт 2 трлн 525 млрд гривень. Динаміка його така: у 2014 році мінус 17%, у 2015-му — мінус 14%, у 2016 році — плюс 1%, у 2017-му — 2% приросту. Якщо ми будемо жити такими темпами, економічно, для того, щоб наздогнати 2013 рік, нам треба жити до 2032 року.»

Ющенко називає неправильні показники падіння ВВП і некоректно рахує кількість років, які необхідні для досягнення рівня ВВП 2013 року.

У 2014 році ВВП скоротився на 6,6%, а не 17%, у 2015 році – на 9,8%, а не 14%. У 2016 році зростання складало 2,4%, а у 2017 році – 2,5%. При цьому номінальний ВВП у 2017 році склав 2,983 трлн грн, а не 2,525 трлн грн.

І хоча VoxCheck не робить власних прогнозів і не перевіряє прогнози політиків, ми можемо суто математично розрахувати, чи справді Україна відновить обсяги виробництва 2013 року лише у 2032 році з такими темпами зростання. Якщо зростати хоча б на 2% щорічно, то рівня 2013 року ми досягнемо у 2024 році. А якщо зростати по 2,5% (як у 2017 році), або на 3% і більше (згідно з прогнозами МВФ і НБУ), тоді ВВП 2013 року буде досягнутий раніше.

Перебільшення

«У нас країна, де більше 50% економіки в тіні, а це значить 1 трлн 200 млрд у тіні обслуговуються готівкою. 100 млрд доларів на руках людей, бо вони не довіряють фінансово-банківській системі»

Існують різні оцінки розміру тіньової економіки. Наприклад, МЕРТ за різними методами оцінює тіньову економіку від 20% до 47% у 2017 році, остання оцінка МВФ – 42,9% у 2015 році, АCCA – 46,1% у 2017.

Існує також оцінка австрійського професора Фрідріха Шнайдера (див. звіт Міжнародного центру перспективних досліджень, ст. 2). Станом на 2013 рік він оцінював тіньову економіку у 52,8% ВВП. Але з 2013 року ситуація могла змінитись (тим більше із окупацією Криму та Донбасу), тоді як нових досліджень професора Шнайдера на цю тему не було.

Але скільки грошей є на руках у людей? Люди можуть тримати як гривню, так і валюту, і ці показники можна знайти у звітності Нацбанку.

Станом на червень 2018 року (ст. 3) в обігу перебувало 343,86 млрд грн готівкових гривень. За офіційним курсом НБУ за червень це $14,15 млрд. Але не вся ця готівка перебуває на руках у домогосподарств, певні залишки є у бізнесу. Отже, обсяг гривневої готівки на руках у домогосподарств менше, ніж $14,15 млрд.

За оцінкою НБУ, готівкова іноземна валюта (ст. 13) у позабанківському секторі складала майже $84 млрд. Тобто разом виходить $14 млрд + $84 млрд = $98 млрд (майже $100 млрд, про які каже Ющенко).

Але дуже імовірно, що суттєва частина цієї суми використовується не для економічних транзакцій населенням (оплата товарів або послуг, заощадження), а для виводу капіталу бізнесом або оплати «сірого» імпорту. Тобто обсяг готівкової іноземної валюти в економіці справді може сягати $100 млрд, але далеко не всі ці гроші є на руках у людей.

Отже, вердикт перебільшення, тому що:

  1. жодна з останніх оцінок поточного стану тіньової економіки не дає 50%,
  2. обсяг готівки на руках домогосподарств явно менший за $100 млрд.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний