Заклик до обговорення політичної децентралізації в Україні

За правильного підходу, децентралізація може стати ефективним розв’язком для України

http://www.dailydot.com/

Автори:

Заклик до обговорення політичної децентралізації в Україні. За правильного підходу, децентралізація може стати ефективним розв’язком для України. Політична та економічна децентралізація є невідкладною системною зміною, якої потребує Україна для створення здорової та стабільної демократії. Демократична регіональна децентралізація матиме три важливі та помітні переваги для демократичних інституцій, які зараз зароджуються в Україні.

«Жити разом в різноманітності. Навчатися приймати наші відмінності»
Надпис при вході до храму Хігаші Хонганджі в Кіото, стародавній столиці Японії.

  1. Вона ефективно забезпечить ухвалення важливих економічних та соціальних питань реґіону тими людьми, яких такі рішення найбільше зачіпають, а не під диктатом сторони, яка здобуде владу в Києві.
  2. Вона знизить ставки сторін у політичних конфліктах національного масштабу й допоможе зосередитись на негайних економічних й політичних проблемах в Україні, а не на тому, що один реґіон може нав’язувати свою волю іншому.
  3. Активні демократичні процеси на місцевому рівні чимдуж зміцнять всеукраїнські політичні інституції й нададуть новим політикам регіонального ґатунку майданчик для утвердження себе, здобуття довіри народу й отримання досвіду у виконавчій гілці влади.

І навпаки, чинна система інституцій урядування, за якої посадових осіб обласного чи районного (в областях) рівня призначають централізовано, часто ігнорує ширші інтереси, перешкоджає будь-якому оновленню чи еволюції політичної еліти та не надає достатнього захисту чи можливості представництва групам регіональних інтересів.

Натомість, політична еволюція, на даний момент, може відбутися виключно через повторювані національні та регіональні масові протести, Майдани та сутички з контролю над регіонами. Такі масові рухи висувають нових політичних лідерів, яких пізніше поглинає чинна ешелонована система. Масові рухи підривають природний розвиток демократичного процесу, створюють нестабільність, і при цьому не забезпечують гарантій учасникам у меншості, чи тим, які програли. Водночас, нові лідери піддаються корупційним реакціонерам та, в окремих випадках, самі перетворюються на диктаторів, що завершує порочне коло.

Думку, що «за правильного підходу, децентралізація може стати ефективним розв’язком для України» поділяють багато українських та західних вчених. Обговорення переваг децентралізації та подальшої інституційної реформи мусить увійти до найвищих пріоритетів у ці надзвичайні часи.

Стисле та влучне бачення запропонував 24 лютого 2014 року Роджер Маєрсон (Roger Myerson), Hобелівський лауреат 2007 року з економіки. Він відзначив важливість послаблення повноважень центру та значущість регіонального представництва в обранні регіональних лідерів. Нещодавні призначення голів адміністрацій у Східній Україні, мета яких – послабити стурбованість в цих реґіонах, показують, що центральний уряд визнає важливість децентралізації для майбутнього об’єднаної України:

«Демократія передбачає, що виборці мають можливість обирати серед альтернативних кандидатів, яким вони можуть довірити відповідальне здійснення влади. Коли таких довірених лідерів не вистачає, демократія неодмінно розчаровує та стає крихкою. Президентські вибори можуть надати престиж переможцю, але вони аніяк не створюють ширшу пропозицію гідних довіри альтернативних кандидатів, від чого, у підсумку, залежить успіх демократії. Необхідна пропозиція гідних довіри демократичних лідерів може з’явитися у повноважних органах та установах місцевої влади, де успішні місцеві керівники зможуть довести свої здібності, аби згодом серйозно конкурувати за вищу посаду.

Чи відчувають люди в Україні розчарування через нестачу кандидатів з гарними репутаціями обраних посадовців, які відповідально здійснювали свої повноваження? В інших країнах кандидати, яким довіряють лідерство на національному рівні, зазвичай виходять з лав губернаторів та міських голів, що довели свої можливості через надання кращих адміністративних послуг в уряді області чи великого міста.

Проте Конституції України надають Президенту повноваження призначати голів усіх державних адміністрацій. Саме чинний Президент є загальнонаціональним політиком, що втрачатиме найбільше від появи та розвитку конкурентоспроможних кандидатів на його посаду, які мають більший рівень довіри. За такої конституційної системи цілком очікувано, що голів місцевих державних адміністрацій регулярно обиратимуть з-поміж лояльних прибічників Президента, не схильних створити атмосферу довіри з виборцями, яка була б незалежною від репутації президента.

Перехід до незалежної демократії в Україні ніколи не вбачали легким, але,на мою думку , ця глибоко недосконала конституційна структура є одним з важливих чинників, який людям варто усвідомити та спробувати змінити. Найвищу надію у розвиткові демократичних лідерів, гідних довіри, слід покладати на децентралізацію регіональної політики, за якої голови місцевих адміністрацій відповідають, насамкінець, перед місцевими виборцями свого реґіону. Деякі, хто сподівається здобути національну владу, можуть спокушатися перспективою призначити десятки своїх прибічників на впливові посади по всій країні. Але той, хто справді прагне збудувати сильну, конкурентну демократичну систему в Україні мусить замислитися над підтримкою конституційних реформ, які б делегували частину відповідальності до лідерів, обраних на місці, в кожному районі та області.

В кожній області чи районі України вже існують ради, обрані місцевими мешканцями. Конституційна реформа, яка б надала цим місцевим радам повноваження з обрання керівників місцевих адміністрацій, могла б стати ключовим кроком на шляху полегшення напружених відносин між реґіонами та посилення демократії в Україні»

Децентралізація вибору голови місцевої державної адміністрації на рівень міських рад або виборців у регіонах не означатиме федералізацію, оскільки Верховна Рада України все одно матиме значну загальнонаціональну владу над регіонами, включаючи монополію на законодавчу владу (згідно із Статтею 75), а також повноваження призначати позачергові вибори до органів місцевого самоврядування та встановлювати і змінювати межі районів (згідно із Статтею 85). Проте така децентралізація зміцнить повноваження місцевих органів влади та сприятиме усуненню сепаратистських настроїв.

Переваги децентралізації є зрозумілими, але будь-яка спроба децентралізації повинна бути надзвичайно обережною. Необхідне обачне втілення та детальне обговорення:

  • запровадження децентралізації задля об’єднання України та заохочення позитивного сприйняття розмаїтості української нації;
  • ризику розвитку корупції місцевих державних адміністрацій та органів самоврядування;
  • відповідності повноважень місцевих державних адміністрацій та органів самоврядування й ресурсів у їхньому розпорядженні до покладених на них обов’язків;
  • рівня необхідної децентралізації, чіткого окреслення та наповнення ролей і компетенції місцевих, районних, обласних та національних посадовців;
  • запобіжників належного балансу та противаг між інтересами регіональних громад та держави, між різними прошарками суспільства, які потрібно запровадити задля уникнення домінування однієї з груп, що вже набуло поширення в країні.

Підписали:

Українські науковці, економісти та юристи:

Юрій Городніченко, PhD, Берклі, університет Каліфорнії • Тимофій Милованов, PhD, університет Пітсбургу • Дмитро Боярчук, MA, CASE Україна • Дмитро Яблоновський, MA • Ігор Санжаровський, Директор проекту РЕОП в Україні • Мирослав Пітцик, к.ф.-м.н., Виконавчий директор Асоціації міст України • Борис Додонов, PhD, NoSEP • Iрина Акімова, PhD, NoSEP • Олег Загнітко, LL.M.,к.ю.н., Україна • Олена Нізалова, PhD, Київська школа економікита університет Кенту • Денис Нізалов, PhD, Київська школа економіки • Андрій Запечельнюк, PhD, університет Глазго • Олег Коренок, PhD, університет Вірджинії • Дмитро Гришко, PhD, університет Альберти • Максим Чабан, PhD, університет Саскачеваня • Андрій Боднарук, PhD, університет Нотр Даму • Сергій Писаренко, MA, університет Гвельфу • Олександр Нікольсько-Ржевський, PhD, університет Ліхай • Олександр Талавера, PhD, університет Шефільду • Олексій Кривцов, PhD, заступник голови напрямку розвитку моделей, канадський відділ економічного аналізу • Анна Нестеренко, PhD • Зоя Милованова, LLM • Наталя Товстоп’ят, МА • Олександр Демчук, МА • Дмито Жосан, PhD, Ріпон коледж • Вадим Волосович, PhD, Еразмус університет,Ротердам • Світлана Таран, МА • Анна Сердюк, PhD, сфера діяльності інвестиційний менеджмент, Едінбург, Великобританія • Вікторія Шум, МА • Юлія Дем’янюк, PhD • Ольга Піндюк, МА, Віденський інститут міжнародних економічних досліджень • Олександр Жолудь, ICPS, Київ • Наталія Шамовал, МА • Доктор Володимир Білоткач, університет Ньюкасл • Євген Мілованов, Федерація органічного руху України • Богдан Кухарський, PhD, університет Тюбінгена • Роман Шеремета, PhD,Сase Western Reserve University • Роман Петров, PhD, Національний університет Києво-Могилянська Академія • Світлана Максименко, PhD, університет Пітсбургу • Олександр Шепотило, PhD, Київська школа економіки • Сергій Санжар, PhD, Віце-президент в Сітігруп, Великобританія

Іноземні науковці:

Roger B. Myerson, PhD, 2007 Nobel Prize in Economics, University of Chicago • Gerard Roland, PhD, University ofCalifornia, Berkeley • Sergei Guriev, PhD, New Economic School, Moscow, and Sciences Po, Paris • Konstantin Sonin, PhD, Higher School of Economics, Moscow, and New Economic School, Moscow • Paul Roderick Gregory, PhD, Hoover Institution at Stanford and University ofHouston • Jan Svejnar, PhD, Columbia University • John Londregan, PhD, Princeton University • Vernon L. Smith, PhD, 2002 Nobel Prize in Economics • Ruben Enikolopov, PhD, Universitat Pompeu Fabra, Barcelona, and New Economic School, Moscow • Jenna Bednar, PhD, University of Michigan • Antonio Merlo, PhD, University of Pennsylvania • Dan Berkowitz, PhD, University of Pittsburgh • Jim Leitzel, PhD, University of Chicago • Steven Callander, PhD, Stanford University • Hanming Fang, PhD, University of Pennsylvania • Bent Sorensen, PhD, University of Houston • Erik Snowberg, PhD, California Institute ofTechnology • E. Glen Weyl, PhD, University of Chicago • Mattias Polborn, PhD, University of Illinois at Urbana­ Champaign • Hulya Eraslan, PhD, John Hopkins University • Nathaniel Wilcox, PhD, Chapman University • Marina Azzimonti, PhD • Mallesh Pai, PhD, University of Pennsylvania • Guido Friebel, PhD, Goethe University,Frankfurt • Mark Daniel Bernhardt, PhD, University of Illinois at Urbana­Champaign and University of Warwick • Victor Ginsburgh, PhD, Universite Libre de Bruxelles • Arnaud Dellis, PhD, Laval University,Quebec • Alessandra Casella, PhD, Columbia University Arianna Degan, PhD, Universite du Quebec a Montreal • Zvika Neeman, PhD, Tel Aviv University • Bard Harstad, PhD, University of Oslo • Maria Luengo­Prado, PhD, Northeastern University • Al Slivinski, PhD, University of Western Ontario • Moira Daly, PhD, Copenhagen Business School • Irina Murtazashvilli, PhD, Drexel University • Richard E. Ericson, PhD, East Carolina University • Evgeny Finkel, PhD, George Washington University • Juergen Wolters, Prof (emeritus) FU Berlin • Jon X Eguia, PhD, New York University • Richard Van Weelden, PhD, University of Chicago • Keith Darden, PhD, American University • Serguey Braguinsky, PhD, Carnegie-Mellon University • Jorge Soares, PhD, University of Delaware • Gaurab Aryal, PhD, University of Chicago • Orhan Torul, PhD, Boğaziçi University • Ross Hickey, PhD, University of British Columbia, Okanagan • Dimitri Landa, PhD, New York University • Cathy Hafer,PhD, New York University • Ugo Panizza, PhD, the Graduate Institute, Geneva • Camilo Garcia-Gimeno, PhD, University of Pennsylvania • Matt Shugart, PhD, University of California Davis • Navin Kartik, PhD, Columbia University • Maria Popova, PhD, McGill University • Marie-Louise Vierø, PhD, Queen’s University • Jin Yeub Kim, PhD (expected), University of Chicago • Gennadi Pobereżny, PhD, Harvard University • Daniel A. Diermeier, PhD, Northwestern University • Alan Miller, PhD, University of Haifa • Célestin Monga, PhD, Association for Education and Development-USA • Alberto Bisin, PPhD, New York University • Roee Tepper, PPhD, University of Pittsburgh • Alistair Wilson, PPhD, University of Pittsburgh


Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний