Зарплати міністрів: завеликі чи замалі?

Навіщо чиновникам високі зарплати і як на це вплинула реформа держслужби

Чому у вчителя зарплата 5 тис. грн, а у міністра – 200 тис. грн? Одні кажуть, що «кінець епохи бідності» настав тільки для міністрів, а інші, що чиновники справді заслуговують такі зарплати.

В рамках проекту «Відсоток правди» VoxCheck та Українське радіо спробували з’ясувати, чи потрібні на державній службі високі зарплати. Аргументи «за» і «проти» високих зарплат для чиновників, про реформу державної служби, а також спростуванням міфів про зарплати чиновників і добірка достовірних джерел про реформу держслужби – у цій статті.

Дисклеймер: Цей матеріал підготовлено завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю VoxUkraine та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.

Тож, чи повинні у держслужбовців бути такі захмарні зарплати?

Реформатори стверджують, що не можна мати чесну та ефективну державу поки чиновники отримують мізерні зарплати. Якщо проаналізувати останні дослідження на цю тему, можна сформулювати такі аргументи «за» і «проти».

Аргумент «за» №1️. Корупція є компенсацією низької зарплати

Низька зарплата посадовця, керівника державного підприємства чи бюджетного працівника підвищує його стимули шукати джерела додаткових доходів. Так звучить типовий аргумент на користь підвищення зарплат. Якщо брати такий аргумент у чистому вигляді, то держслужбовці і бюджетні працівники зловживають посадами і вдаються до хабарництва, щоб довести свої доходи до оптимального рівня і покрити основні життєві потреби. Але такий аргумент спрацьовує не завжди, оскільки інколи корупційні доходи дозволяють задовольняти потреби, які складно назвати типовими чи базовими.

Аргумент «за» №2️. Низькі зарплати не дозволяють залучати якісних працівників на держслужбу

Брак висококласних спеціалістів і складність їхнього навчання підвищує конкуренцію за них. Приватний сектор, який має більшу гнучкість у встановленні зарплат, рухає їх угору. Отже, у працівників держсектору з’являються стимули переходити до приватних компаній. Це особливо стосується оплати праці топ-менеджерів великих державних корпорацій чи експертів вищих органів влади. Їхні зарплати мають не лише покривати гідний рівень життя, а й переконати відмовитися від альтернативи у приватному секторі. 

Аргументи проти високих зарплат

Типові аргументи проти часто пов’язані з питанням справедливості. Але, якщо низькі зарплати і справді збільшують стимули до корупції, цей аргумент має серйозні вади: зарплати залишаються низькими, тому що всі розуміють, що чиновники беруть хабарі; а чиновники продовжують брати хабарі, зокрема, тому, що зарплати низькі.

Інший аргумент проти стосується мотивації. Встановлення надто високих зарплат може приваблювати на держслужбу людей, яких цікавлять насамперед гроші. Це може створювати додаткові ризики зловживань. До того ж, це погано узгоджується з самою ідеєю державної служби, яка, в своїй некорумпованій версії, повинна залучати людей, здатних і зацікавлених у тому, щоб дбати про суспільне благо.

Тож, зарплати діють як позитивний матеріальний стимул, знижуючи потребу у незаконних доходах. Але вони жодним чином не впливають на ризики бути покараним. За відсутності гарантованого покарання стійкі корупційні норми в організації й толерування розкоші серед посадовців стимулюють не відмовлятися від хабарів навіть якщо офіційні доходи зростають. Тому крім позитивних матеріальних стимулів, таких як гідні зарплати, важливі також негативні соціальні стимули – суспільний тиск від громадян і чесних колег всередині організації.

На думку виконавчого директора ЦЕСу Гліба Вишлінського, оклад міністра чи депутата в 100-150 тис. грн. на місяць – це нормально і правильно. Низькі зарплати на державній службі по суті означатимуть встановлення майнового цензу для українських політиків. Лише люди з пасивними доходами від бізнесу, інвестицій, або ж з великими заощадженнями зможуть собі дозволити йти в політику. Але в чиїх інтересах вони прийматимуть рішення? Очевидно, що вузького кола таких самих власників бізнесів.

Що передбачала реформа державної служби, розпочата у 2016 році?

Згідно з дослідженням VoxUkraine, після Революції гідності реформа держслужби стала одним із пріоритетів, оскільки розробити та впровадити якісні політики та регулювання може лише якісна державна служба. Наприкінці 2015 року було ухвалено новий закон про держслужбу, який передбачав відкриті конкурси на посади, зміну структури оплати праці держслужбовців, робив акцент на їхній доброчесності. Однак, оскільки закон запровадив значний захист державних службовців, зокрема і від звільнення, значного оновлення державної служби й припливу туди нових людей не відбулося. Частково це можна пояснити відсутністю політичної волі, частково – низькими зарплатами, які пропонує державна служба, та загалом її не надто добрим іміджем у суспільстві.

Для подолання цієї проблеми 2017 року у 10 пілотних міністерствах були створені директорати відповідальні за формування політик, які з часом мали перебрати на себе функції департаментів (при цьому функції, які прямо не стосуються формування політик, мали би бути скорочені). Як показало дослідження лідерки проекту iMoRe Тетяни Тищук, ця модель виявилася доволі успішною. 

Наприкінці вересня 2019 року закон про Державну службу було значно змінено, а саме:

  • спрощено процедури як призначення, так і звільнення державних службовців (держслужбовців повністю виведено з-під законодавства про працю);
  • запроваджено можливість державної служби за строковим контрактом;
  • значно посилено вплив політичного керівництва на працівників відповідних органів;
  • визначено, що систему оплату праці держслужбовців встановлюватиме Кабмін (раніше мінімальну зарплату та різницю між мінімальною та максимальною зарплатою встановлював закон). Кабмін має це зробити до 1.01.2020.

Це має пришвидшити впровадження політик згідно з баченням керівників державних органів – оскільки новий керівник зможе змінити значну частину команди. Водночас, роль державної служби – підтримувати стабільну роботу державних органів незалежно від змін політичного керівництва. Тому, а також через те, що, як правило, оплата праці в державному секторі нижча, ніж у приватному, поширеною практикою у світі є вищий захист державних службовців від звільнення.

Наскільки ефективна реформа державної служби, яка змінила систему оплати праці для чиновників? 

На сьогодні у державних службовців та експертів відсутнє розуміння подальших кроків з реформування державної служби. Наприклад, чи залишаться у якомусь вигляді директорати? Яким чином відбуватиметься оцінювання державних службовців? Адже не завжди можна адекватно визначити КРІ для кожного, й інколи досягнення індивідуальних КРІ може суперечити ефективній роботі органу в цілому чи досягненню цілей політик. Нарешті, є ризик, що будуть звільнені «нові» державні службовці, яких доволі складно було залучити на державну службу, та які показали гарні результати діяльності. Для авторів реформи цей ризик є зрозумілим та прийнятним.

Однак, іншим ризиком є те, що незрозуміла ситуація навколо державної служби стримає потенційних кандидатів із приватного сектору від участі у конкурсах на посади в органах влади.

Так, згідно з дослідженням Центру економічної стратегії, попри відчутні зміни на краще після 2016 року системі оплати праці державних службовців в Україні ще бракує цілісності та прозорості, а також стабільності та передбачуваності заробітної плати. Посадові оклади державних службовців залишаються неконкурентними, особливо на керівних посадах. Значну частину сукупної оплати праці становлять стимулювальні надбавки та премії, які за визначенням є непостійними компонентами оплати і в українських реаліях залежать більшою мірою від прихильності керівництва та наявності фінансових ресурсів у державного органу, аніж від результатів діяльності працівника. Це не лише не дозволяє залучити найкращих з приватного сектору, де посадовий оклад становить до 100 % оплати праці, але й зменшує ефективність використання бюджетних коштів на оплату праці.

Аналіз Центру економічної стратегії показує, що рівень оплати праці в секторі центрального державного управління є значно нижчим порівняно з приватним сектором для середньої та вищої керівної ланки, але є конкурентним для рівня спеціалістів. Для фахівців з питань реформ, які є рольовою моделлю реформи держслужби, рівень заробітних плат більш конкурентний, але значна частина оплати є негарантованим компонентом, що знижує прогнозованість виплат. Також існують диспропорції у заробітних платах працівників у межах однієї ланки різних відомств, що є демотивуючим фактором.

Про що найчастіше маніпулюють політики, говорячи про зарплати державних службовців?

Неправда

«Вони (менеджмент “Нафтогазу” – прим. ред.) собі 45 млн євро премії виплатили і вивели вже. Один мамі в Америку, інший жінці в Ліхтенштейн».

Олег Ляшко про премії Нафтогазу, 9/11/18 (1:28 – 1:36)

Рішення про виплату премії керівництву (насправді $46 млн) приймала незалежна Наглядова рада «Нафтогазу», а не менеджмент компанії. Ця сума становить 1% від суми виграшу і поки виплачена лише перша частина премії – $20,7 млн. Вона виплачена з коштів, які тепер, за рішенням Стокгольмського суду, Нафтогаз не повинен сплачувати Газпрому за газ, поставлений 2014 року. (Раніше ця сума значилася у звітності НАКу як борг). Натомість друга частина премії – $26 млн – буде виплачуватись протягом 3 років у разі отримання усієї суми виграшу. 

Щодо виводу грошей за кордон, то політик говорить про те, що вчинили Юрій Вітренко (офіційно не підтверджено) та Андрій Коболєв (підтвердив особисто). Премія ж була виплачена ще 39 особам з керівництва «Нафтогазу». Чи вивели вони отримані гроші за межі України, нам не відомо

Неправда

«Первое, что я сделал, чтобы разобраться в этой ситуации (відмова “Укрпошти” розносити пенсії за низьким тарифом – ред.), это “поднял” зарплаты первым 10 топ-менеджерам “Укрпочты”. Ребята, вы не поверите. Даже сейчас я вам скажу, вы не поверите. <…> Ну зарплаты примерно в месяц такие: 500 тыс., 480 тыс., 400 тыс».

Вадим Рабінович про зарплаты топ-менеджерів «Укрпошти», 11/11/18 (29:19 – 29:30) (29:33 – 29:40)

Останні доступні дані про зарплати топ-менеджменту «Укрпошти» ми взяли з електронних декларацій за 2017 рік. У 2017 році місячна зарплата генерального директора «Укрпошти» Ігоря Смілянського була 330 тис. грн, Олександра Перцовського – 510 тис. грн, Лілії Бушіної – 178 тис. грн, Костянтина Мішустіна – 202 тис. грн, Олександра Находа – 196 тис. грн, Леоніда Бортнічука – 172 тис. грн, Михайла Василенка – 81,5 тис. грн, Валентини Дудко – 204 тис. грн, Артура Цвинтарного – 149 тис. грн, Артура Моравицького – 187 тис. грн . Отже, зарплати топ-менеджерів «Укрпошти» справді високі, але переважно значно нижчі, ніж називає спікер.

Де шукати правду?

Що передбачала реформа державної служби і навіщо вона проводилась можна почитати на сайті Кабінету міністрів України. Також варто звернути увагу на положення Закону України «Про державну службу».

Зарплати міністрів, чиновників та депутатів вказані у їх деклараціях, які є на сайті НАЗК або на ресурсі «Декларації», створеному антикорупційними громадськими організаціями.

Слідкувати за ходом реформи державної служби та конкурсами на державні посади можна завдяки інформації від Національного агентства з питань державної служби. 

Що ще планується змінити на державній службі у наступні 2 роки – у Стратегії реформування державного управління до 2020 року. 

Що відбувається на державній службі і як просувається реформа пишуть такі експерти:

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Sorry, Comments are closed!

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний