Жіноче підприємництво та недосконалість фінансування

Бізнес є важливою рушійною силою економічної діяльності, що сприяє підвищенню продуктивності праці, створенню робочих місць та розвитку інновацій. Однак у Сполучених Штатах все ще існують глибокі ґендерні дисбаланси в підприємництві, оскільки жінки становлять лише 35% загальної кількості підприємців. Ба більше, значні ґендерні розриви зберігаються й в інших напрямах, пов’язаних із діяльністю фірм, таких як фінансування, яке може по-різному впливати на бізнес, що належить жінкам та чоловікам.

Розуміння факторів, які визначають траєкторії руху бізнесу, яким володіють жінки та чоловіки, може мати важливе значення для дослідників та державних органів, що відповідають за формування політики, оскільки забезпечення розвитку усього підприємницького потенціалу є ефективним способом сприяння економічному зростанню.

У цій статті ми зосереджуємося на доступі до кредитування. Ми кількісно оцінюємо вплив ґендерних відмінностей в кредитних обмеженнях як на участь у підприємницькій діяльності, так і на розподіл капіталу між підприємствами – аспекті, який ще недостатньо вивчений у макроекономічній літературі. Ми прагнемо відповісти на такі питання: Чи стикаються жінки-підприємці з більш серйозними фінансовими обмеженнями, ніж чоловіки? Як це впливає на сукупну продуктивність і розподіл факторів виробництва? Наскільки виграє економіка США від скорочення ґендерного розриву в доступі до кредитів?

У нашому емпіричному аналізі ми використовуємо версію з обмеженим доступом Опитування фірм Кауффмана (Kauffman Firm Survey – KFS), яке охоплює 5000 підприємців-початківців у США в період з 2004 по 2011 рік. По-перше, ми знаходимо докази того, що кредитні обмеження більше «карають» жінок-підприємців. Вони повідомляють про нижчий рівень боргу в бізнесу. Серед тих, хто звертається за позикою, для жінок ймовірність отримати відмову на 10% вища. Банківські позики є основним джерелом кредиту для підприємців нашої вибірки, а ускладнений доступ до такого кредитування може завдати шкоди бізнес-операціям жінок-виробників. Цікаво, що ми змогли встановити, що вищий відсоток відмов у наданні кредиту не можна емпірично пояснити вищим ризиком чи нижчою прибутковістю підприємств очолюваних жінками. По-друге, ми документально підтверджуємо, що у жінок середня продуктивність капіталу на 12% вище, ніж у чоловіків, і що вони ведуть свій бізнес з нижчим відношенням капіталу до праці. Дотримуючись відповідної літератури щодо неправильного розподілу виробничих ресурсів, ми інтерпретуємо цю відмінність як ознаку того, що капітальні ресурси не перетікають туди, де вони можуть бути більш продуктивними. Отже, емпіричні дані свідчать про наявність ґендерної нерівності в доступі до кредитів, що може бути причиною неоптимального розподілу капіталу.

Щоб логічно обґрунтувати ці висновки, ми розробили модель підприємницького вибору в умовах фінансових перешкод, в якій представлена неоднорідність агентів за рівнем багатства, продуктивністю та статтю. У рамках нашого дослідження люди вибирають, бути їм найманими працівниками чи підприємцями. Підприємці фінансують придбання капіталу за рахунок позикових коштів, і ми спеціально вводимо ґендерні відмінності доступу до кредитування, що піддає жінок-підприємців більш жорстким кредитним обмеженням. Внаслідок цього жінки становлять меншу частку від загального числа підприємців, оскільки очікують, що зіткнуться з більш жорсткими фінансовими обмеженнями при руйнації бізнесу. А оскільки вони більш обмежені в фінансовому плані, жінки-підприємці працюють з нижчим рівнем капіталу. Рівень нераціонального використання капіталу є значним, особливо якщо високопродуктивні жінки-підприємці часто стикаються з кредитними обмеженнями.

Наша імітаційна модель передбачає, що фінансові обмеження за ґендерною ознакою визначають нижчий рівень показників жіночого підприємництва і менше співвідношення капіталу до праці для жінок-власників бізнесу. Зокрема, модель може пояснити понад 90% емпіричних ґендерних відмінностей в середньому продукті капіталу та співвідношенні капіталу і праці в даних KFS, одночасно реплікуючи інші емпірично релевантні характеристики пов’язані з розподілом боргу і багатства, а також динамікою розвитку бізнесу. Ми також використовуємо цю модель для кількісної оцінки негативного впливу ґендерного дисбалансу в доступі до кредитування на нераціональне використання капіталу, сукупне виробництво та розподіл підприємницького потенціалу для економіки США.

Нарешті, ми використовуємо нашу кількісну модель для проведення контрфактичних експериментів у двох вимірах. По-перше, ми показуємо, що, якби чоловіки-підприємці і жінки-підприємці мали рівний доступ до кредитування, це значно поліпшило б розподіл підприємницького потенціалу і загальний обсяг виробництва в економіці. Зокрема, показники жіночого підприємництва збільшилися б на 17%, нераціональне використання капіталу зменшилося б на 30%, а загальний обсяг виробництва виріс би на 5,18%. По-друге, в рамках іншого гіпотетичного сценарію ми вводимо фіскальні субсидії чи то на прибуток, чи на кредитний ліміт, чи на орендну ставку капіталу підприємств, що належать жінкам. Ми виявляємо, що всі ці фіскальні схеми сприяють розвитку жіночого підприємництва, але ступінь того, як можна ефективно пом’якшити вплив ґендерного дисбалансу на фінансових ринках, залежить від конкретного типу впроваджуваних субсидій.