Українські мігранти: витрати, працевлаштування та вплив на економіки країн-реципієнтів

Кількість українських мігрантів

За даними ООН, за межами України через війну станом на кінець травня 2025 року перебуває 5 млн 620 тис. українських мігрантів (без урахування тих, хто знаходиться в рф). Із них станом на травень 2025 року 4.2 млн мають статус тимчасового захисту в ЄС, як свідчать останні наявні дані Євростату. Найбільше таких статусів, за даними Євростату, надали Німеччина (майже 1.2 млн осіб), Польща (987 тис. осіб), Чехія (371 тис. осіб) та Іспанія (236 тис.). Понад 100 тис. українців зареєстровано у кожній із цих країн: Румунія, Італія, Словаччина, Нідерланди та Ірландія. Проведене у 2022 році опитування REACH на польському кордоні показало, що основними чинниками, які впливали на вибір країни призначення, були: родина чи друзі в місці прибуття (39%), близькість до України (31%) та поради, отримані в центрах прийому (17%). 

Однак із часом макроекономічні умови й умови ринку праці, а також обсяги соціальної підтримки в країнах-реципієнтах стали відігравати важливішу роль у виборі мігрантами країн. Зокрема, вища соціальна підтримка зумовила переорієнтацію (переїзд) частини мігрантів з Польщі до Німеччини. 

Згідно з опитуванням UNHCR на початку повномасштабного вторгнення 87% мігрантів становили жінки з дітьми, із жінок 65% були працездатного віку (від 18 до 59 років). Близько 70% опитаних мігрантів мають вищу освіту. 

Водночас, за даними Центру економічної стратегії, серед мігрантів останнім часом зростає кількість чоловіків, а частину мігрантів становлять квазітрудові мігранти, що виїхали за кордон не лише через війну, а й для роботи. В результаті все більше мігрантів працевлаштовуються, що забезпечує відновлення їхніх доходів майже до рівня до повномасштабного вторгнення. 

Мігранти дедалі менше навантажують системи соціального захисту країн-реципієнтів, а їхня роль в економіках цих країн зростає як завдяки активній участі в місцевих ринках праці, так і через високі обсяги споживчих витрат.

Використання українських карток за кордоном та результати третьої хвилі опитування банків

В умовах зростання рівня зайнятості українських мігрантів триває скорочення їхніх витрат з українських карток за кордоном. Середньомісячні обсяги операцій у торговельних мережах у І кварталі 2025 року становили 485 млн дол. (550 млн дол. протягом 2024 року та 157 млн дол. за 2021 рік). З березня 2023 року зниження обсягів зняття готівки за кордоном сповільнилося. Середньомісячні обсяги зняття готівки в І кварталі 2025 року становлять близько 130 млн дол. (155 млн дол. протягом 2024 році та 40 млн дол. у 2021 році) – графік 3.

У квітні 2025 року НБУ провів черговий раунд опитувань шести українських банків (ПриватБанк, Універсал Банк, ПУМБ, Райффайзен Банк, Ощадбанк, Укрсиббанк) щодо використання українських карток за кордоном (графік 5). Наразі результати опитувань охоплюють період з березня 2022 року до березня 2025 року, рівень охоплення третьої хвилі становить 82% для операцій зі зняття готівки та 80% для операцій у торговельних мережах. 

Результати третьої хвилі опитування засвідчили таке:

• найбільші обсяги операцій з українських карток за кордоном, як і раніше, здійснювалися в Польщі та Німеччині. Водночас витрати українців у країні перебування не є пропорційними їхній кількості, що може пояснюватися наявністю й розміром соціальних виплат та рівнем зайнятості українських мігрантів. Зокрема, в Німеччині перебуває близько 20% українських мігрантів, водночас у І кварталі 2025 року там здійснювалося лише 10% від суми всіх операцій з карток (графік 4);

• попри певне зниження, загальні витрати мігрантів у торговельних мережах за кордоном залишаються високими. Спостерігається відносно стабільна географічна структура витрат з початку повномасштабного вторгнення. Близько 20% загальних витрат здійснюється в Польщі, 10% у Німеччині та 8% в Іспанії (графік 6);

• завдяки посиленню ефективності заходів фінансового моніторингу та валютного нагляду, а також звуженню різниці між офіційним та готівковим курсами, обсяги зняття готівки за кордоном у 2023 році суттєво скоротилися і перебувають на стабільному рівні з липня 2023 року. Порівняно з 2021 роком цей рівень все ще значно вищий – у 2021 році середньомісячні обсяги зняття готівки становили 40 млн дол., тоді як у І кварталі 2025 – 130 млн дол. (рис. 3)

Зайнятість українських мігрантів за кордоном

Українці дедалі більше працевлаштовуються за кордоном. Так, за даними опитування SEIS у 2024 році, рівень зайнятості мігрантів з України значно виріс порівняно з 2023 роком у більшості країн і на регіональному[1] рівні підвищився на 9 в. п. – до 64%. Наразі цей показник лише на 7 в. п. нижчий від еквівалентно зваженого середнього значення для населення приймаючих країн (71%). Ураховуючи зниження загального рівня безробіття, ступінь участі мігрантів у робочій силі у 2024 році становив 70%. 

Водночас рівень зайнятості відрізняється за країнами. Так, у 2024 році рівень зайнятості українських вимушених мігрантів у Польщі за різними оцінками становив від 53% до 71%, у Чехії – близько 60% (приблизно 30% українських мігрантів працюють більше ніж на одній роботі), у Румунії – 43%. Високі показники зайнятості спостерігаються в тих країнах, які досі зосереджувалися на тимчасовому проживанні, а не на довгостроковій інтеграції мігрантів. У цих країнах їх швидко влаштовують на роботу без особливих кваліфікаційних вимог. У результаті велика частина українських мігрантів влаштовується на некваліфіковану роботу, рівень якої часто нижчий за їхню освіту та кваліфікацію.

Структура зайнятості за професіями майже не змінюється: більшість людей з тимчасовим захистом досі працюють на таких низькокваліфікованих посадах як підсобні робітники на будівництві чи виробництві. 

Найнижчі рівні зайнятості фіксуються в країнах, які забезпечують високі соціальні виплати. Так, у Німеччині спостерігається один із найменших показників зайнятості українців (близько 25%), що пояснюється німецькою системою соціального страхування, яка є найкращою серед усіх країн, що прийняли вимушених мігрантів з України. Один українець в Німеччині може розраховувати приблизно на 950 євро на місяць (‘Bürgergeld’ плюс оренда). Самотня мати з однією дитиною отримує, ймовірно, близько 1300 євро на місяць або близько 15 000 євро на рік. Для порівняння, в Австрії одна людина отримує близько 420 євро на місяць, в Італії та Франції – від 300 до 400 євро на місяць або близько 4000–5000 євро на рік. 

Крім того, мовний бар’єр і невідповідність кваліфікацій ускладнює інтеграцію українців на ринку праці країн Європи. Так, респонденти з середнім рівнем володіння місцевою мовою повідомили про майже вдвічі більший рівень зайнятості порівняно з тими, хто не знає мову (9% респондентів). Навіть українці, які володіють базовими навичками мови (28% вибірки), демонструють помітне збільшення зайнятості порівняно з тими, хто не володіє місцевою мовою взагалі. 

Водночас рівень освіти не є вирішальним під час працевлаштування, яке серед українських вимушених мігрантів виявилося майже однаковим для всіх рівнів освіти. Це можна пояснити перешкодами для визнання іноземних кваліфікацій (зокрема українських) приймаючими країнами та іншими бар’єрами, які перешкоджають працевлаштуванню на висококваліфіковану роботу (мова, невідповідність між кваліфікацією та місцевим попитом тощо). 

Дані словацького урядового Інституту фінансової політики свідчать, що значна частина українських мігрантів працює на посадах, які не вимагають вищої освіти, що є невикористаним потенціалом цієї робочої сили. Зокрема, до 7.8% емігрантів і 4.2% трудових мігрантів з вищою освітою були зайняті як підсобні і некваліфіковані робітники. Крім того, 13.7% трудових мігрантів і 5.9% емігрантів з вищою освітою працюють механізаторами. Отже, відносно високий рівень зайнятості українських мігрантів у окремих країнах Європи (близько 50% у Великобританії, Нідерландах та Литві в IV кварталі 2022 року) має свою ціну: багато українців, маючи високу кваліфікацію, змушені погоджуватися на низькокваліфіковану, нестабільну і зазвичай низькооплачувану роботу. 

В результаті середній рівень оплати праці вимушених мігрантів значно нижчий, ніж у місцевого населення. Так, попри підвищення середньозваженої регіональної заробітної плати мігрантів у 2024 році на 28%, цей показник все ще на 30% нижчий, ніж у місцевого населення. Зокрема, у Польщі рівень оплати праці українців зростав швидше, ніж у поляків (51% порівняно з 46% у поляків за період 2019-2023 років), проте він залишається відчутно нижчим, ніж у поляків (на 15% у 2023 році). 

Опитування SEIS 2024 року (Socio-Economic Insights Survey, звіт від 17.03.2025, відповіді від 8 723 домогосподарств із 19 803 особами) свідчить, що, попри зниження фінансової вразливості вимушених мігрантів з України, кожен п’ятий все ще має дохід нижче межі бідності. Ситуація погіршується, якщо взяти до уваги надзвичайно великі витрати на розміщення, з якими стикаються вимушені мігранти. Через високий рівень володіння будинками серед місцевих жителів та, відповідно, дуже вузький ринок оренди мігранти витрачають значну частину доходів на житло. З урахуванням цього їхній рівень бідності[2] становить 40%, що більш ніж утричі перевищує рівень бідності в приймаючих громадах.

Вплив українських мігрантів на економіку країн-реципієнтів

Проведений аналіз та огляд досліджень показують, що присутність значної кількості мігрантів з України позитивно впливає на ВВП та бюджет країн-реципієнтів. Так, згідно з дослідженням Bank Gospodarstwa Krajowego (BGK) українці сплачують до державного бюджету Польщі більше податків, ніж отримують із нього соціальної допомоги. 

У 2024 році українці, кількість яких становить близько 5% від усіх працівників у Польщі, сплатили близько 15.1 млрд злотих (3.6 млрд євро) до державного бюджету Польщі через податки та внески на соціальне страхування. Водночас, ураховуючи суттєве скорочення Польщею з 01 липня 2024 року грошової допомоги українським мігрантам, останні отримали вагому частку коштів (близько 2.8 млрд злотих або близько 0.7 млрд євро) через основну польську програму допомоги дітям.

Українці збільшують ВВП Польщі, підвищуючи споживання та обсяги торгівлі з Україною. Однак, вони також відправляють перекази в Україну, хоча й у відносно невеликих масштабах. За різними оцінками, українці забезпечують від 0.5 до 2.4 в. п. річного зростання ВВП Польщі. Зокрема, за результатами опитування Національного банку Польщі, внесок українців у приріст польського ВВП збільшився з 0.5 в. п. у 2013–2018 роках до 0.7-1.1 в. п. у 2023 році. Дослідження Deloitte для Агентства ООН UNHCR Refugees стверджує, що економіка Польщі швидко адаптувалася та залучила велику кількість українських мігрантів на свій ринок праці, що, зі свого боку, посприяло зростанню продуктивності. Ці чинники компенсували будь-які негативні наслідки посилення конкуренції на польському ринку праці. В результаті, у 2024 році внесок доданої вартості, створеної українськими мігрантами, у ВВП Польщі становив 2.7%. 

Завдяки великій участі мігрантів на внутрішньому ринку праці Чехії загальний баланс доходів і витрат є позитивним для чеської економіки: особи з тимчасовим захистом у довгостроковій перспективі принесуть більше, ніж отримають із неї. Державні видатки на підтримку українських вимушених мігрантів охоплюють, серед іншого, гуманітарну допомогу, яка з 01 вересня 2024 року містить також допомогу на оренду житла у зв’язку із закінченням терміну безкоштовного проживання. Крім того, з лютого 2025 року зросла пільга для людей з інвалідністю. Видатки також містять допомогу на охорону здоров’я та освіту. 

Зі свого боку мігранти забезпечують частину доходів державного бюджету за рахунок страхових внесків, ПДВ, акцизного збору та інших надходжень. Чеські експерти очікують, що в найближчому майбутньому надходження від українських мігрантів надалі зростатимуть, водночас видатки на їхню підтримку, навпаки, знижуватимуться. Такий прогноз ґрунтується на тенденціях попередніх років. 

Наприклад, у 2022 році видатки на українських мігрантів становили 25 млрд крон (більше 1 млрд євро), тоді як їхні внески у бюджет були на рівні 12.6 млрд крон (близько 0.5 млрд євро). Уже в 2023 році баланс між витратами та доходами майже вирівнявся: видатки становили 21.6 млрд крон (близько 0.9 млрд євро), а доходи – 21 млрд крон (0.8 млрд євро). За перше півріччя 2024 року Чехія заробила 4.4 млрд крон (0.2 млрд євро) від податків і страхових внесків, які сплачують українські вимушені мігранти, за вирахуванням видатків: видатки на їхню підтримку становили 7.3 млрд крон (0.3 млрд євро), а доходи — 11.7 млрд крон (0.5 млрд євро).

За оцінками словацького урядового Інституту фінансової політики, українські вимушені мігранти сплатили більше податків та внесків, ніж Словаччина витратила на їхню підтримку. Загалом за 2022–2024 роки валові державні витрати Словаччини на допомогу мігрантам з України сягнули понад 590 млн євро, з яких понад 65% було відшкодовано з фондів ЄС. Вони стосуються насамперед витрат, пов’язаних із початковою інтеграцією вимушених мігрантів, субсидій на житло (118 млн євро) та витрат на інтеграцію неповнолітніх українців у навчальний процес (75 млн євро). Крім того, Словацька Республіка надала гуманітарну допомогу безпосередньо Україні в перший рік повномасштабного вторгнення. Загальні витрати на допомогу мігрантам з України та освіту їхніх дітей до вересня 2024 року сягнули 0.41% ВВП, з яких 0.35% ВВП було рефінансовано з фондів ЄС. 

За даними Інституту фінансової політики, у 2024 році обсяг фінансової допомоги українським мігрантам значно скоротився: з 231 млн євро до 98 млн євро, у тому числі через зниження наданої допомоги на утримання житла. Водночас мігранти з України щороку збільшують податкові надходження до бюджету Словаччини на 0.1-0.2% ВВП. Найбільшу частку цих надходжень становлять податкові надходження з ринку праці, які у 2025 році мають досягти 165 млн євро. Очікується, що податки на споживання також зростуть до 78 млн євро у 2025 році. Загальні податкові надходження в 2025 році збільшаться до 231 млн євро.