Beta

Уривок з книжки Леоніда Зябрева «Самовчитель гри в офісний покер, або як вигравати у грі під назвою «робота»

Photo: depositphotos
16 Липня 2021
FacebookTwitterTelegram
180

У книжці Леоніда Зябрева – PR-експерта із понад 25-річним досвідом, ви знайдете багато іронії і захопливих пригод, які відбувається з людьми під час подорожі під назвою «робота». Сам автор книги зазначає, що це перша відверта вітчизняна книга про справжнє життя-буття українських офісів. Автор говорить, що робота – це офісний покер, така собі теорія, яка полягає в тому, що будь-яка наймана праця є рольовою грою, і ставитись до неї слід відповідно. Автор пояснює правила гри (принципи корпоративної культури), яких треба дотримуватися, щоб повсякчас на роботі мати добрий настрій і до того ж досягати успіху. Ілюстрації намалював відомий український карикатурист та лідер гурту «Ot vinta!» Юрій Журавель.

«Чудова книга про корпоративну політику. Приємно вразила мене своєю відвертістю, простотою та гумором. Вона точно варта вашого часу. Але думаю, що ви повертатиметесь до неї, оскільки поради автора слушні й дуже практичні», – прокоментували CEO «Вокс Україна» Ілона Сологуб.

Публікуємо уривок з книжки, яку презентувало видавництво «Діти підземелля» Юрія Журавля.

Розділ Нова гра – комплаєнс

Термін «комплаєнс» з’явився в широкому вжитку менше десяти років тому. Дослівно він означає дотримання всередині компаній певних регулятивних норм. А коли простіше – запобігання компанією зловживань серед своїх співробітників.

Приймаючи на роботу нового працівника, зараз часто запитують, чи є він засновником якихось компаній та чи здійснює підприємницьку діяльність. Те саме потенційний роботодавець хоче знати про найближчих родичів кандидата на робоче місце. Інколи обов’язкова вимога – закриття ФОПу та вихід з числа засновників комерційних підприємств. Раніше про це не запитували. Чому почали запитувати?

Реалії ринкової економіки, яка прийшла до нас лише тридцять років тому, приносять у наше життя нові терміни й поняття. Один із них – конфлікт інтересів. Саме так тепер називають поєднання офіційної роботи з власним бізнесом. 

Працюючи в компанії, ви можете оголосити тендер на придбання, наприклад, туалетного паперу. Як у представника компанії ваш інтерес – купити папір якнайдешевше. Але коли ви є власником чи засновником організації, що торгує туалетним папером, у вас з’являється інший інтерес, протилежний інтересу компанії, де ви працюєте. Як власник фірми, ви зацікавлені, щоб у тендері взяло участь менше потенційних постачальників. Тоді ваша фірма матиме більше шансів виграти. Ось тут і виникає конфлікт інтересів. Не є секретом, чий саме інтерес у такому випадку візьме гору.

Конфлікт може виникнути й на попередньому етапі – під час планування закупівель. Можливо, те, що ви пропонуєте придбати як працівник одної компанії та власник іншої, взагалі не варто купувати? Навіщо танковому заводу стільки туалетного паперу? Хіба що в їхніх танках їздити дуже лячно…

Інформація щодо підприємств, де засновниками є працівники компанії, ще не убезпечує від зловживань при закупівлях. Врешті, за певний відсоток можна домовитись і зі сторонньою людиною. Щоб цього не сталося, в компаніях віднедавна уважно прописують правила тендерів, уводять багаторівневий контроль при підписанні договорів, періодично проводять аудиторські перевірки процесу закупівель.

Коли людина працює на двох роботах одночасно – це теж сфера комплаєнсу. Далеко не всі роботодавці це дозволяють.

Ось відповідне регулювання компанії Tesla: «Ви можете працювати десь ще за умови, що ви добре даєте раду зі своїми обов’язками тут і не розкриваєте там нашу внутрішню інформацію. Ми не будемо до вас поблажливими через те, що ви працюєте на кількох роботах. Ми вимагатимемо від вас того, що й від інших. Якщо ваша друга робота стане завадою, вас можуть попросити кинути її, якщо ви хочете залишитись у Tesla».

Цікаво, що в «Антипосібнику» для нових працівників компанії Tesla, котрий я процитував вище, є розділ, який цілком можна віднести до сфери комплаєнсу. Він називається «Дурощі»:

«Якщо ви зробите дурість, залежно від обставин, із вами можуть провести виховну роботу і дати другий шанс. Або попросять піти. Ми не можемо дозволити витрачати наш час на дурощі, коли є стільки важливих справ, які слід зробити. Якщо вам потрібні приклади дурощів, які роблять люди, ось декілька:

  • крадіжки чи свідоме псування власності компанії;
  • розкриття конфіденційної інформації;
  • харасмент[1] чи булінг[2];
  • застосування насильства чи загроза застосування;
  • зберігання наркотиків;
  • зберігання вибухових речовин чи зброї.

Це далеко не повний перелік. Якщо ви припускаєте, що здатні зробити щось, чому може бути місце в переліку дурощів, зробіть нам послугу і підіть прямо зараз».

Процедури комплаєнсу унеможливлюють працевлаштування родичів, принаймні на пов’язані посади. Це теж є конфліктом інтересів.

Ще одна сфера комплаєнсу – подарунки. Донедавна бюро перепусток в українських державних установах 7 березня нагадувало квіткові салони, а напередодні Нового року – хатинку Санта-Клауса. Бізнесмени дарували держслужбовцям, які «вирішують питання», декалітри дорогих напоїв, кілограми ікри та інші делікатеси. Дарували і гроші – чому ні? Не знаю, чи збереглося це донині. Принаймні в державній установі, де я нещодавно працював, цього вже немає. Норми комплаєнсу чітко регламентують, якою є гранична вартість подарунка, котрий можна прийняти, і в яких випадках ці подарунки треба декларувати.

Багатьом не подобається копмлаєнс. Люди бідкаються, що він позбавляє їх приватності і втручається в особисте життя. Але комплаєнсу не уникнути. Від працівників державних органів України тепер взагалі вимагають повної майнової та фінансової прозорості. Вони мають декларувати все: з ким живуть, скільки заробляють, скільки мають коштів на банківських рахунках та вдома. І наші чиновники цим особливо не переймаються…

Попервах після оприлюднення розмір їхні статки декого здивував. Хоча те, що українські чиновники зовсім не бідні, було відомо завжди. Але щоб настільки?! Наші можновладці володіють будинками, автомобілями, яхтами, дорогими годинниками і цілими вантажівками готівки. Походженням цього всього ніхто особливо не цікавиться – декларування перетворюється на своєрідний «фінансовий стриптиз». Є люди, яким це навіть подобається: «Дивіться, який я багатий, і заздріть!». Тож і вам не варто перейматися через те, що в анкеті перед прийомом на роботу ви вказали, що ваша сестра в Житомирі має на ринку ларьок із курками гриль. Суворе око державного контролю до цих курей ніколи не дістанеться!

Дотримання правил комплаєнсу важливе не лише на вашій нинішній роботі. Через них можуть бути проблеми під час подальшого працевлаштування. Колись в СРСР існував термін «вовчий квиток». Він означав такий запис у трудовій книжці під час звільнення, після якого влаштуватися на нормальну роботу було дуже складно. Я про це вже згадував.

У сучасній Україні на запис у трудовій книжці мало хто зважає. Хоча маю підозру, що «чорна база» працівників, які порушили норми комплаєнсу, десь таки існує і може бути переглянута рекрутерами найбільших компаній у разі потреби. Це як бюро кредитних історій, але цього разу йдеться не про здатність людини виплатити кредит, а про підтверджену репутацію. Коли ж такої бази нема, рекрутер за бажання завжди може зателефонувати до вашого попереднього місця роботи і з’ясувати ваш бекграунд[3]. Воно вам треба?

[1] Від англ. «harassment» – всі вчинки, які чіпляють, лякають чи принижують людину на роботі. Найчастіше під цим терміном маються на увазі сексуальні домагання.

[2] Від англ. «bullying» – агресивне цькування одного представника співтовариства іншими.

[3] Від англ. «background» – попередня діяльність.

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний