Важливі законопроєкти. Випуск 42: оподаткування криптовалюти, ліквідація фонду підтримки фермерських господарств і запровадження наставництва для молоді

За цей період у парламенті зареєстрували 39 законопроєктів: 4 від Президента України, 6 урядових і 29 — від народних депутатів. Серед них оподаткування віртуальних активів, новий закон про наставництво, нові процедури допомоги фермерам (створення єдиної виплатної агенції) та обов’язкові квоти зі створення робочих місць для учасників бойових дій. Крім того, парламент розглядає додаткові відпустки для військових та скасування відстрочки для студентів коледжів і ПТУ, яким виповнилося 25 років. Про ці та інші законодавчі ініціативи читайте в огляді. 

Нові критерії обрання та вища зарплата Уповноваженого з прав людини

Народні депутати пропонують ухвалити новий закон (проєкт 13181) про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Порівняно з чинним законом проєкт уточнює вимоги до кандидата на посаду Уповноваженого та до його представників, змінює їхні умови праці та додає їм нові функції: сприяння поверненню громадян України з держави-агресора та виїзду з тимчасово окупованих територій та сприяння документуванню воєнних злочинів.

Сьогодні Уповноваженим може бути громадянин України віком від 40 років, який має досвід роботи у сфері прав людини. Законопроєкт пропонує знизити вік до 35 років, але додати вимогу про освіту не нижче рівня магістра та щонайменше 10 років досвіду у сфері захисту прав людини. Зміняться й процедури добору кандидатів на посаду Уповноваженого. Сьогодні кандидатури можуть пропонувати Голова ВР або не менше чверті (113) депутатів від повного складу Ради. Переможець обирається таємним голосуванням (за допомогою бюлетенів). За проєктом, парламент оголошуватиме конкурс на посаду, кандидати подаватимуть документи (автобіографію, мотиваційний лист, диплом про вищу освіту, документи про досвід роботи у сфері захисту прав людини, про знання української мови, згоду на спецперевірку тощо). Ці документи будуть опубліковані, окрім диплома й паспорта. Комітет з питань прав людини, деокупації та реінтеграції обере трьох «фіналістів», із яких депутати відкритим голосуванням оберуть Уповноваженого.

В чинному законі представники Уповноваженого згадані лише побіжно: напрямки їхньої діяльності встановлюються Уповноваженим. Проєкт закону визначає їх як окрему ланку, що координує роботу Секретаріату Уповноваженого, встановлює для них процедури призначення, обов’язки та напрями роботи (права дитини, оборонний сектор, недискримінація, національний превентивний механізм — механізм, за яким Уповноважений та його представники можуть без попередження відвідувати місця несвободи — тюрми, СІЗО, психлікарні тощо — щоб перевірити умови утримання і запобігти катуванням або жорстокому поводженню).

Крім того, проєкт встановлює посадові оклади: Уповноваженому — 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (сьогодні це приблизно 166,5 тис. грн), його представникам — 35 прожиткових мінімумів (приблизно 106 тис. грн). Також прописані надбавки за стаж, премії, оплата відпусток. Сьогодні посадовий оклад Уповноваженого встановлений постановою уряду на рівні 15 тис. грн. Згідно з декларацією за 2024 рік, загальна сума зарплати Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (тобто з надбавками, преміями, матеріальною допомогою) становила 1,221 млн грн, або в середньому 102 тис. грн на місяць. 

Зміни в системі наставництва дітей і молоді

У чинному законі наставництво є вузько спрямованою формою підтримки лише для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають в інтернатних закладах. Його мета зводиться до допомоги в підготовці до самостійного життя — у побуті, правовій обізнаності, соціальній адаптації. Наставником може бути лише фізична особа. Усі дії відбуваються через центри соціальних служб та в межах формалізованого порядку і договору. 

Проєкт 13200 дозволяє бути наставниками і юрособам, наприклад, підприємствам чи благодійним організаціям. Адресатами підтримки зможуть бути не лише діти-сироти, а й діти з сімей у складних життєвих обставинах, депортовані діти, діти загиблих військових, малолітні вагітні, одинокі матері, молодь до 23 років без належної підтримки. Розширюються й завдання наставництва: якщо раніше воно охоплювало переважно побутову адаптацію, правову обізнаність і соціалізацію, то тепер передбачено також підтримку в освітньому процесі (допомога у навчанні, пояснення навчального матеріалу, допомога з домашніми завданнями, мотивація до навчання, супровід під час вступу до закладів освіти або підготовка до іспитів, сприяння в доступі до освітніх ресурсів тощо), розвиток професійних навичок, профілактику ризикованої поведінки, формування здорового способу життя, сприяння працевлаштуванню чи підприємницькій діяльності. 

У законопроєкті організація наставництва визначається як окрема соціальна послуга. До неї увійдуть пошук і навчання майбутніх наставників, перевірка їхньої готовності, підбір пари наставник–підопічний, супровід наставника протягом усього періоду наставництва, допомога в складних ситуаціях, а також інформаційна робота для популяризації наставництва. Цю послугу зможуть надавати лише офіційно зареєстровані організації, які мають відповідне погодження від держави й занесені до реєстру надавачів соціальних послуг. Наразі в проєкті не визначено, що передбачає «погодження», можливо, це буде визначено пізніше в підзаконних актах. Діяльність у цій сфері координуватиме Державна службу у справах дітей, яка вестиме облік кандидатів у наставники, наставників та договорів про наставництво в Єдиній інформаційно-аналітичній системі «Діти». 

Визначення опікуна заздалегідь

Законопроєкт 13215 пропонує дозволити кожній повнолітній людині заздалегідь визначати, хто має бути її опікуном (доглядає за малолітньою дитиною до 14 років або дорослим, визнаним недієздатним) або піклувальником (піклується про неповнолітню дитину від 14 до 18 років або дорослого з обмеженою дієздатністю), якщо вона втратить дієздатність. Також будь-яка людина може визначити, хто має бути опікуном чи піклувальником для її дітей, якщо вона втратить дієздатність або помре. Батьки можуть скласти подібне розпорядження щодо своїх дітей на випадок своєї смерті або інших обставин, за яких вони не зможуть виконувати батьківські обов’язки (втрата дієздатності, інвалідність, хвороби). Вони можуть робити це спільно або окремо, але в обох випадках список осіб має бути однаковим. У цьому розпорядженні можна вказати й осіб, які не можуть бути опікунами. Опікуни та піклувальники, які вже піклуються про іншу людину, можуть заздалегідь визначити, хто дбатиме про їхнього підопічного у разі їхньої смерті чи втрати здатності виконувати свої обов’язки. Особа може у будь-який момент скасувати розпорядження або скласти нове. Чинним вважатиметься останнє розпорядження.

Для визначення майбутнього опікуна чи піклувальника для себе або своїх дітей людина видає «розпорядження про забезпечення опіки і піклування», яке має бути нотаріально посвідчене та зареєстроване у Спадковому реєстрі. Якщо особу, яка раніше склала «розпорядження про забезпечення опіки і піклування», позбавлено батьківських прав або звільнено від повноважень опікуна чи піклувальника (наприклад, через зловживання або невиконання обов’язків), то всі її особисті розпорядження автоматично втрачають чинність. Отже, нотаріус, отримавши інформацію про таке рішення суду або органу опіки, повинен скасувати ці розпорядження в реєстрі. До реєстру матимуть доступ суд і органи опіки. 

Коли настає ситуація, що вимагає призначення опікуна чи піклувальника, органи опіки або суд зобов’язані перевірити, чи є чинне розпорядження. Якщо є — призначення здійснюється згідно з ним, якщо вказана в ньому особа відповідає вимогам законодавства (дієздатна, на перебуває на обліку або не лікується в психоневрологічних та наркологічних закладах, не позбавлена батьківських прав тощо) і це відповідає найкращим інтересам підопічного. Якщо всі зазначені особи не можуть бути опікунами, відмовляються чи не підходять за станом здоров’я, органи влади призначають опікуна на загальних підставах. Переважно це люди, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними.

Якщо орган опіки вважає, що призначення вказаної в розпорядженні людини не відповідає інтересам дитини чи дорослого, який потребує опіки, він має право звернутися до суду, який ухвалює остаточне рішення.

Ці правила поширюються і на усиновлювачів, і на тимчасове влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Пріоритет у призначенні тимчасових вихователів надається особам, визначеним у розпорядженні батьків або опікунів.

Оподаткування віртуальних активів

Закон про віртуальні активи набере чинності після внесення змін до Податкового кодексу про особливості оподаткування операцій з віртуальними активами. Для цього депутати розробити законопроєкт 10225-д, що пропонує зміни в оподаткуванні. 

Віртуальні активи — це нематеріальні об’єкти, які мають вартість і можуть бути передані або використані в електронному вигляді. Прикладами таких активів є NFT (унікальні цифрові об’єкти, наприклад, цифрові картини або музика), криптовалюта або токени (тобто цифрові цінні папери). Обіг цих активів здійснюється через цифрові системи. Як правило, операції з віртуальними активами використовують технологію блокчейн. Вона зберігає інформацію у вигляді послідовного ланцюга блоків, де кожен новий блок містить дані про попередній. Завдяки цьому дані неможливо змінити або підробити без помітного втручання. 

Згідно з проєктом, учасниками ринку віртуальних активів будуть як звичайні користувачі (тобто будь-хто, хто купує або продає криптовалюту чи токени у власних інтересах), так і постачальники послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів. Це юридичні особи, які допомагають іншим проводити операції: зберігають активи або ключі до них (унікальні цифрові комбінації, які дозволяють розпоряджатися активом), проводять обміни (наприклад, обмін однієї криптовалюти на іншу), здійснюють перекази, працюють як посередники чи брокери. Прикладами таких постачальників є криптобіржі, платформи обміну, цифрові гаманці або оператори маркетплейсів.

Віртуальний актив може бути забезпеченим або незабезпеченим. Забезпечений віртуальний актив — це цифровий об’єкт, що прив’язаний до чогось реального й підтверджує право власника отримати конкретне майно або послугу. Наприклад, токен може надавати право отримати 1 грам золота, 10 кіловат-годин електроенергії або 1 т CO2 вуглецевого кредиту. Такий актив «застрахований» майном або договором, тобто компанія, організація чи біржа зобов’язана надати відповідний товар або послугу власнику токена. Незабезпечений актив є лише цифровим об’єктом, який має вартість на ринку, наприклад, криптовалюта. Обіг цих активів зараз виводиться в правове поле, й операції з цифровими активами будуть оподатковані.

Фізичні особи, які продають віртуальні активи, сплачуватимуть податок з різниці між ціною купівлі та продажу. Тобто, якщо людина купила актив за 10 тис. грн, а продала за 15 тис., то податок сплачуватиметься з 5 тис. грн прибутку. Цей дохід зазначатиметься в окремому рядку податкової декларації. Ставка податку становить 23%: 18% податку на доходи фізичних осіб і 5% військового збору. Якщо платник податку отримує збиток від операцій з віртуальними активами, то цей збиток можна буде переносити на наступні податкові роки й враховувати його при визначенні прибутку в майбутньому. Для активів, які були придбані до набрання чинності законом, передбачене перехідне правило: такі активи можна буде зарахувати в річний дохід за 2026 рік і сплатити при цьому податок за зниженою ставкою — 5% податку на доходи фізичних осіб + 5% військовий збір (тобто загалом 10%). По суті це легалізація віртуальних активів, накопичених за попередні роки. 

Проєкт забороняє фізичним особам-підприємцям і компаніям на спрощеній системі оподаткування працювати з віртуальними активами. Якщо «спрощенець» проведе таку операцію, він буде зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування. В такому разі йому доведеться вести повний облік, подавати звітність і сплачувати податки на загальній системі. Якщо підприємство було резидентом «Дія Сіті» та здійснило операцію з віртуальними активами, воно втрачає право на пільговий режим і переходить на загальну систему оподаткування з наступного місяця після такої операції. 

Юридичні особи, які купують або продають віртуальні активи, мають вести окремий облік за такими операціями. Прибуток або збиток визначається як різниця між доходами від продажу та вартістю активів. У вартість включаються витрати на придбання, створення або обмін активів, якщо вони документально підтверджені. Якщо компанія отримала активи безкоштовно, у витрати включається підтверджена вартість їх отримання (наприклад, комісія за переведення або інші послуги). Якщо протягом звітного періоду не було отримано прибутку, то збитки можуть бути перенесені на наступні звітні періоди за загальними правилами. Юридичні особи сплачують податок на прибуток від таких активів за загальною ставкою 18%. 

Юридичні особи – посередники на ринку віртуальних активів (криптобіржі, обмінники, платформи) оподатковуються на загальних підставах — 18% податку на прибуток. Протягом 60 днів після початку роботи з резидентами України їм необхідно зареєструватися в податкових органах України. Щороку до 31 січня такі компанії мають подавати податковій електронний звіт про операції з віртуальними активами. Він включатиме інформацію про операції клієнтів з України: дати, суми доходів і витрат, типи активів. На підставі цих даних податкова зможе проводити камеральні перевірки (без виїзду до платника податків). Якщо буде виявлено порушення, здійснені посередником (наприклад, неподання звіту або неправдиві відомості в ньому), це стане підставою для документальної перевірки. Податковий орган має п’ять років (1825 днів) для визначення штрафу з моменту граничної дати подання звіту посередником. Якщо звіт не подано взагалі — строк не обмежується.

Якщо компанія не стала на облік як постачальник послуг, на неї накладається штраф у 20 мінімальних зарплат, тобто 160 тисяч гривень (за мінімальної зарплати у 8000 грн у 2025 році). Якщо не подано річний звіт, штраф становитиме 100 мінімальних зарплат або 800 тисяч грн. За несвоєчасне подання звіту — штраф 0,5 мінімальної зарплати за кожен день прострочки, але не більше 100 мінімальних зарплат. Якщо звіт подано з помилками або неповними даними — штраф 0,5 мінімальної зарплати за кожну операцію з виправлення звіту.

На 2026-2029 рр. запланований перехідний період. У 2026 році штрафи будуть накладатися в зменшеному розмірі: лише 10% від встановлених сум, а у 2027–2029 роках — 25%. Це дає можливість учасникам ринку поступово адаптуватися до нових вимог.

Операції з емісії, розміщення, обміну або погашення віртуальних активів не оподатковуються ПДВ. 

Таким чином, держава не просто встановлює податки для криптовалют і токенів — вона створює нову систему контролю і регулювання цифрових активів. Це дозволить врегулювати ринок, легалізувати доходи, мінімізувати ризики шахрайства і забезпечити надходження до бюджету.

Централізація державної допомоги аграріям: створення Виплатної агенції 

Чинна система державної підтримки сільськогоспвиробників в Україні базується на обов’язковій реєстрації в Державному аграрному реєстрі (ДАР). Тільки у ньому можна подати заявки на участь у програмах фінансової підтримки. Водночас ДАР не є розпорядником коштів і не здійснює виплати. Це електронна платформа, де зберігається інформація. 

Фінансування програм державної підтримки наразі здійснюється через різні установи. Ключовим є Український державний фонд підтримки фермерських господарств, який отримує кошти від Міністерства аграрної політики та продовольства України та здійснює виплати фермерам відповідно до бюджетних програм. У деяких випадках кошти підтримки проходять через обласні департаменти агропромислового розвитку, Мінекономіки (компенсація вартості нової сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва), Мінагрополітики (наприклад гранти на теплиці або на сад) або за участі міжнародних донорських організацій. 

Законопроєкт 13202 пропонує змінити цю модель, створивши замість Українського державного фонду Виплатну агенцію — єдину установу, яка об’єднає всі функції: від прийому заявок через ДАР до ухвалення рішень, розпорядження коштами та контролю за їх використанням. Вона буде підпорядковуватися Мінагрополітики. Виплатна агенція буде бюджетною установою, тобто фінансуватиметься з державного бюджету. Крім того, вона зможе залучати і використовувати кошти міжнародної технічної допомоги, гранти, благодійні внески тощо. Вона стане головним розпорядником бюджетних коштів і адміністратором усіх видів державної фінансової підтримки агровиробників. Планується, що в агенції працюватимуть 107 осіб, і на 2025 рік для роботи цієї установи уряд має виділити з бюджету 6,1 млрд грн.

Окремо законопроєкт передбачає створення двох цифрових інструментів. Перший — це Система сільськогосподарських даних (ССД). Вона забезпечуватиме щорічний збір економічних, соціальних, фінансових та екологічних показників від репрезентативної вибірки фермерів. Ці дані будуть використовуватись для аналітики, прогнозування і розробки державної аграрної політики. Уся інформація знеособлюватиметься, але публікуватиметься у відкритому доступі. Дані з ССД також передаватимуться інституціям Європейського Союзу відповідно до міжнародних угод.

Другий інструмент — Інтегрована система адміністрування та контролю (ІСАК). Це автоматизована цифрова платформа, яка дозволить контролювати повний цикл надання державної підтримки від моменту подання заявки до перевірки цільового використання коштів. ІСАК включатиме дані про земельні ділянки, тварин, продукцію, заявників, умови виплат. Система дозволятиме автоматичний обмін інформацією з іншими державними реєстрами (наприклад, кадастром, податковими базами), проводити перевірки на місцях і в режимі дистанційного моніторингу.

ІСАК буде пов’язана з Державним аграрним реєстром (ДАР). ДАР і надалі виконуватиме функцію реєстрації сільськогосподарських виробників та зберігання базових даних про них. Водночас ІСАК матиме розширений функціонал і стане технічною платформою для адміністрування виплат. Таким чином, ДАР, ІСАК і ССД працюватимуть паралельно в новій системі управління аграрною політикою. Створення одразу трьох цифрових систем (ДАР, ССД і ІСАК), функції яких частково перетинаються, виглядає надмірно складним. Можливо, ефективніше було б розширити функціонал уже існуючого аграрного реєстру, а не створювати нові платформи, що потребуватимуть значних коштів і адміністративного ресурсу.

Зміни до порядку використання та оренди земель державної власності

Законопроєкт 13203 пропонує спростити процедури здачі державних земель в оренду підприємствам, які на 100% належать державі. Якщо така земля використовується не для вирощування товарної сільгосппродукції, орендар зможе надати їй таке призначення просто подавши заяву до Державного земельного кадастру — без дозволів від державних органів і без додаткової технічної документації з землеустрою. Договір оренди при цьому залишатиметься без змін. При цьому держпідприємство не зможе здавати ці землі в оренду компаніям, які належать іноземцям, особам, пов’язаним з агресором, або які перебувають під санкціями.

Законопроєкт пропонує змінити й загальні правила земельних торгів. Для участі в аукціоні на право оренди державної сільськогосподарської землі потрібно буде внести гарантійний внесок у розмірі 100% стартової річної орендної плати (зараз для всіх земель 30%). Для участі в торгах потрібно буде підтвердити, що учасник не пов’язаний з державою-агресором або підсанкційними особами.

Проєкт також дозволяє передавати в суборенду державну землю з водними об’єктами або будівлями, що зараз заборонено.

Колишні власники зруйнованого майна зможуть отримати ділянки, де розташоване це майно, без торгів і містобудівних процедур

В Україні багато будівель і споруд було зруйновано під час війни, і їхні власники втратили не лише самі об’єкти, але й право на землю під ними. Зараз така земля вважається вільною державною або комунальною і не закріплена за людьми, які втратили майно.

Законопроєкт 13174 пропонує вирішити цю проблему, дозволивши власникам зруйнованих будівель безоплатно отримати у власність землю, на якій ці будівлі були розташовані. Для цього не потрібно проводити земельні торги, навіть якщо право власності на знищене майно було припинене в реєстрі у зв’язку зі знищенням. Також не доведеться проходити процедуру узгодження нового цільового призначення землі: землю можна буде оформити з тим самим призначенням, яке мало знищене майно.

Такі пільгові умови діятимуть протягом дії воєнного стану та ще 5 років після його завершення.

Зміни у відстрочках від мобілізації для студентів і педагогів

Зараз право на відстрочку від мобілізації мають студенти, які навчаються очно або за дуальною формою (навчання в закладі освіти з практикою на підприємстві) і здобувають вищий рівень освіти, ніж уже мають, а також докторанти, інтерни та педагоги, які працюють в освітніх і наукових закладах хоча б на 0,75 ставки.

Законопроєкт 13193 пропонує дещо змінити ці правила: студенти професійно-технічних і фахових передвищих навчальних закладів, які вступили на навчання з 25-річного віку, не матимуть права на відстрочку. Це правило не стосується студентів, які вступили до закладу до того, як їм виповнилося 25 років.

Також уточнено, що право на відстрочку мають не лише лікарі-інтерни (лікар після університету, який ще проходить базову практичну підготовку), а й лікарі-резиденти (лікар, який уже пройшов інтернатуру й проходить поглиблену спеціалізацію в обраній галузі медицини, наприклад, хірургія, кардіологія, онкологія).

Крім того, законопроєкт пропонує надати право на відстрочку не лише педагогам і науковцям закладів освіти, а й педагогам гуртків мистецького, технічного, наукового, спортивного або патріотичного спрямування, які працюють у державних і комунальних установах на ставку не менше 0,75 і були працевлаштовані на початок 2025 року. 

Нові правила працевлаштування для ветеранів: квоти, компенсації та штрафи

Законопроєкт 13180 пропонує нову систему працевлаштування для учасників бойових дій (УБД) після завершення війни. Роботодавці, в яких працює понад 8 людей, мають наймати ветеранів за квотою. Під час війни та протягом одного року після її завершення ця квота становитиме 2%, а згодом виросте до 5% штатних працівників.

У квоту зараховуватимуться лише ветерани із зарплатою понад мінімальну (сьогодні це 8 тис грн). Якщо роботодавець не заповнить квоту, то сплачуватиме штраф — подвійний розмір мінімальної зарплати (16 тис. грн на рік) за кожне незайняте «ветеранське місце» (тобто якщо за квотою мало бути два ветерани, а працює лише один, працедавець повинен буде сплатити штраф). Роботодавці будуть зобов’язані щороку повідомляти центр зайнятості й Міністерство у справах ветеранів про те, як вони виконують вимоги з працевлаштування ветеранів. 

Схожа квота — 4% — існує для працевлаштування осіб з інвалідністю, однак сума штрафу за кожне незайняте по квоті місце дорівнює середній річній зарплаті на підприємстві.

Проєкт передбачає і заохочення для бізнесу: якщо роботодавець бере ветерана на роботу щонайменше на рік за направленням центру зайнятості, держава компенсує половину витрат на його зарплату (але не більше, ніж 16 тис. грн) протягом 6 місяців. До 1 січня 2028 року роботодавці, які працевлаштували ветеранів згідно з квотою, сплачують за них мінімальний єдиний соціальний внесок – сьогодні це 1760 грн (22% від 8 000 грн). 

Додаткова відпустка військовослужбовцям, які не звільняються зі служби, хоча мають на це право

Законопроєкт 13209 пропонує щорічну додаткову оплачувану відпустку 30 днів для військових, які мають право на звільнення через сімейні обставини або з інших поважних причин (зокрема полон, втрата близьких, які несли службу, вагітність, наявність трьох і більше дітей, догляд за хворими або людьми з інвалідністю, самостійне виховання дитини), але залишаються на службі. 

Оновлення санітарно-епідеміологічного законодавства 

До 2017 року функції санітарного нагляду в Україні виконувала Державна санітарно-епідеміологічна служба. Після її ліквідації основні завдання у сфері санітарного та епідемічного благополуччя були передані Державній службі з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужбі). Законопроєкт 13205 пропонує передати функції Держпродспоживслужби у сфері санітарного контролю до Центру громадського здоров’я (ЦГЗ) Міністерства охорони здоров’я.

Проєкт передбачає, що ЦГЗ (а не Держпродспоживслужба) буде погоджувати рішення про скидання стічних вод у річки, використання стічних вод для зрошення, контроль якості питної води, а також отримувати повідомлення про аварійні забруднення. Крім того, до переліку органів, яких підприємства зобов’язані інформувати про погіршення якості води (це Міндовкілля і місцева влада), додаються ЦГЗ та його територіальні підрозділи.

Окрім перерозподілу функцій між державними органами, законопроєкт містить зміни, які можуть погіршити умови праці медичних працівників. Зокрема, він пропонує скасувати страхування медичних працівників. Зараз закон гарантує, що медики, які працюють з інфекційними хворобами або в умовах підвищеного ризику, мають бути застраховані за рахунок державного бюджету. Законопроєкт повністю виключає цю норму, тобто в разі його ухвалення держава не буде зобов’язана страхувати таких працівників. Це напряму стосується лікарів, молодшого медперсоналу та інших фахівців, які працюють у небезпечних умовах.

Крім того, проєкт вилучає із Закону про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів статтю про виявлення осіб, які незаконно вживають наркотики або психотропні речовини. Зараз передбачено, що якщо до поліції чи медичних установ надійшла інформація, що якась людина незаконно вживає наркотики або психотропи чи перебуває у стані наркотичного сп’яніння, таку людину направляють на медогляд. Факт вживання встановлюється за ознаками сп’яніння, результатами тесту, показами свідків. Діагноз «наркоманія» встановлює лікарська комісія, а порядок обліку таких осіб визначається окремим спільним наказом МОЗ, МВС та Офісу Генпрокурора. Законопроєкт пропонує повністю скасувати цю процедуру без пропозиції нової моделі або перенесення її до іншого закону.

Захист позичальників та їхніх поручителів на час війни

Законопроєкт 13206 пропонує змінити правила відповідальності позичальників перед банками й іншими кредиторами на час дії воєнного стану. Якщо людина під час війни не змогла вчасно повернути кредит, з неї не стягуватимуть штрафи, пеню чи інші додаткові платежі. Такі платежі, якщо вони були нараховані з 24 лютого 2022 року, мають бути списані.

Крім того, законопроєкт забороняє кредиторам вимагати повернення боргів, якщо виробництво боржника після початку повномасштабної війни (або активи вартістю принаймні 50% суми застави) опинилося на тимчасово окупованій території або в зоні активних бойових дій. Це стосується договорів кредитування, за якими держава надала гарантії або частково компенсувала відсоткову ставку (тобто це кредити, надані за державними програмами підтримки бізнесу, зокрема субсидовані кредити, наприклад, за програмою 5-7-9%). 

Проєкт забороняє під час дії воєнного стану вимагати повернення боргу за рахунок грошей або майна фізичних осіб, які стали поручителями за кредитами.