Важливі законопроєкти. Випуск 59: мораторій на зміни правил оподаткування ФОП та збільшення фінансування ЗСУ

Перерозподіл видатків держбюджету-2026 на користь оборони та збільшення фінансування ЗСУ на 100 млрд грн

Законопроєкт 14311 пропонує змінити бюджет-2026: збільшити фінансування оборони на 100 млрд грн (з 1,143 трлн грн до 1,243 трлн грн або на 8,7%) за рахунок скорочення таких програм:

Крім того, законопроєкт пропонує спрямувати залишок невикористаних коштів із фондів соцстрахування та страхування на випадок безробіття на закупівлю та ремонт озброєння замість індустріальних парків, субсидій на вітчизняну сільгосптехніку чи «інвестнянь». Законопроєкт пропонує виключити з бюджету статтю, що дозволяє уряду дофінансувати «Укрфінжитло» на 15 млрд грн за рахунок випуску ОВДП, та спрямувати майже половину коштів (6 млрд грн із 12,6 млрд грн), передбачених на ремонт і будівництво доріг, на дороги стратегічного значення, які визначить Міноборони.

Податкова пільга для довгострокових інвестицій через особовий інвестиційний рахунок

Зараз фізособа може купувати і продавати цінні папери через інвестиційну компанію. Це працює так: особа переказує інвесткомпанії кошти, а компанія за дорученням особи купує або продає акції чи облігації на ринку. Після купівлі цінні папери записуються в на ім’я власника на спеціальному рахунку в цінних паперах. Податки залежать від виду цінних паперів: для процентного доходу чи купону за облігаціями (крім державних), а також на дивіденди від іноземної компанії чи неплатника податку на прибуток ставка податку становить 19,5% (18% ПДФО + 1,5% військовий збір). Стільки ж потрібно сплатити з інвестиційного прибутку, тобто коли особа продала цінні папери дорожче, ніж купила. А для дивідендів, виплачених українською компанією — платником податку на прибуток, ставка становить 6,5% (5% ПДФО + 1,5 ВЗ).

Законопроєкт 14296 пропонує механізм стимулювання «довгих» заощаджень. Людина зможе відкрити в інвестиційній компанії особовий інвестиційний рахунок (ОІР) з особливим податковим режимом (нульова ставка ПДФО та ВЗ). Щоб отримати пільгу, ОІР має існувати не менше 5 років, і кошти з цього рахунку не можна знімати. Кошти, що знаходяться на ньому, можна вкладати лише в цінні папери українських компаній, випущені в Україні. Поповнювати рахунок можна не більш як на 300 мінімальних зарплат на рік (сьогодні це 2,6 млн грн). НКЦПФР може встановлювати додаткові обмеження на використання цього рахунку та перелік цінних паперів, у які можна вкладати кошти з нього. 

Якщо користувач рахунку порушує ці правила (планує раніше зняти кошти з рахунку, вкласти кошти не в українські компанії або поповнити рахунок на більшу суму), тоді податки становитимуть 18% ПДФО + 1,5% ВЗ. Платник податків може мати лише один особовий інвестиційний рахунок. Проте він може відкрити ОІР в іншій компанії та закрити у попередній (в такому разі на короткий час у платника існують два рахунки). Про закриття й відкриття ОІР інвесткомпанії повідомляють Податкову службу. Відповідно податкова відмовить у відкритті ОІР, якщо особа намагатиметься відкрити їх у двох чи більше інвестиційних компаніях. 

Мораторій на зміну правил оподаткування ФОП на спрощеній системі

Зараз ФОП на спрощеній системі обирає 1–4 групу єдиного податку. Від групи залежать дозволені види діяльності, ліміти річного доходу та спосіб розрахунку податку.

1 група — це ФОП без найманих працівників, які або продають товари вроздріб на ринках, або надають побутові послуги населенню. Інші види діяльності ця група не покриває. Єдиний податок становить 10% від прожиткового мінімуму на 1 січня певного року й не залежить від доходу ФОП (зароблених коштів чи обороту).

2 група підходить для ФОП, що наймають не більше 10 працівників. Вони можуть виробляти та продавати товари, працювати у сфері ресторанного бізнесу або надавати послуги, причому їхніми клієнтами можуть бути населення чи платники єдиного податку. ФОП 2 групи заборонено надавати послуги комунальним підприємствам, неприбутковим організаціям, бюджетним установам, юридичним особам та ФОП не на спрощеній системі оподаткування. Єдиний податок становить 20% мінімальної зарплати на 1 січня року.

3 група підходить ФОП, які хочуть працювати з різними клієнтами та не мати обмежень у наймі працівників. Ключові обмеження тут — заборонені види діяльності. Як і для 2 групи, це азартні ігри, обмін валюти, більшість операцій з підакцизними товарами (алкоголь, тютюн), видобуток корисних копалин, поштові та телеком-послуги тощо. Податок становить 5% від доходу або 3% від доходу, якщо ФОП зареєструвався платником ПДВ.

4 група — «аграрна»: її застосовують лише фермерські господарства, які займаються виробництвом та реалізацією власної сільгосппродукції. Єдиний податок тут рахують не з доходу, а від нормативної грошової оцінки землі, яку обробляє ФОП.

Законопроєкти 14295 і 14285 пропонують «заморозити» ці правила станом на 1 січня 2026 року і заборонити робити їх жорсткішими. Зокрема, проєкти забороняють: підвищувати ставки єдиного податку, розширювати базу оподаткування (наприклад, додавати до коштів, які ФОП отримує від продажу товарів чи послуг, пасивні доходи, такі як проценти, дивіденди, роялті, страхові виплати й відшкодування). Проєкти забороняють додавати нові обмеження на види діяльності чи коло дозволених клієнтів/контрагентів ФОП (це насамперед стосується 2 групи). Різниця між проєктами така: 14295 закріплює ці заборони без прив’язки до воєнного стану, а 14285 робить їх тимчасовими — на період воєнного стану й до кінця року, в якому його припинять або скасують.

Від Кабміну вимагатимуть публікувати супровідні матеріали до проєктів нормативних актів

Зараз Кабмін зобов’язаний попередньо оприлюднювати лише ті проєкти своїх актів, які мають важливе суспільне значення та впливають на права і обов’язки громадян. На час воєнного стану і це робити не обов’язково. Законопроєкт пропонує зобов’язати Кабмін оприлюднювати проєкти всіх своїх актів разом із супровідними документами: пояснювальною запискою з фінансово-економічними розрахунками, стратегічною екологічною оцінкою, результатами громадської антикорупційної та/або антидискримінаційної експертизи та громадського обговорення (якщо їх проводили), довідкою про погодження проєкту акта з іншими органами влади, довідкою відповідності зобов’язанням України у сфері євроінтеграції та праву ЄС (acquis ЄС), висновком Європейської Комісії (за наявності), порівняльною таблицею, якщо проєкт змінює інші акти Кабміну. 

Посилення незалежності НКРЕКП від уряду 

Сьогодні уряд має суттєвий вплив на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Так, на засіданнях уряду інтереси й питання НКРЕКП представляє прем’єр-міністр, уряд може скасовувати акти комісії, НКРЕКП має погоджувати з Мінрегіоном ліцензійні умови для підприємств централізованого водопостачання, водовідведення і теплопостачання. Членів НКРЕКП відбирає конкурсна комісія, яку утворює Кабмін. Сьогодні в комісії троє членів від комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг і по одному від Міненерго та від Мінрегіону. 

Законопроєкт 14282 забороняє Кабміну впливати на НКРЕКП. Він визначає, що в Кабміні питання НКРЕКП представлятиме Голова комісії, Кабмін не зможе скасовувати рішення НКРЕКП, а замість погодження ліцензійних правил комісія проводитиме письмові консультації з Мінрегіоном. 

Проєкт пропонує змінити й склад конкурсної комісії з добору членів НКРЕКП. Їх буде шестеро: двох подаватиме профільний комітет Верховної Ради, одного міністерство енергетики, а трьох Кабмін визначатиме на підставі спільної пропозиції Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства. 

Для посилення незалежності НКРЕКП законопроєкт пропонує вивести її працівників зі статусу державних службовців і надати їй право самостійно затверджувати структуру, штатний розпис, чисельність, умови оплати праці та правила найму працівників. Фінансування НКРЕКП закладене в тарифи на комунальні послуги, тому законопроєкт пропонує, щоб Кабмін не міг змінити кошторис комісії, як зараз, але міг опублікувати свій висновок щодо нього.

Статус і трудові гарантії для працівників військових адміністрацій населених пунктів 

Закон України «Про правовий режим воєнного стану» передбачає, що Президент може створювати в населених пунктах (містах, селах і селищах) військові адміністрації та призначати їхніх начальників. До такої військової адміністрації залучають військовослужбовців, правоохоронців і працівників ДСНС, яких туди відряджають, а також інших людей, яких беруть на роботу за трудовим договором, наприклад, працівників органів місцевого самоврядування або інших громадян. Зараз такий трудовий договір укладають з обласною військовою адміністрацією. Водночас чинний закон прямо не визначає, який статус мають працівники військових адміністрацій населених пунктів: їхні посади не відносять ні до посад в органах місцевого самоврядування, ані до державної служби. Тому вони не складають присягу і не мають статусу посадових осіб, а оплату праці їм встановлюють за правилами, які застосовують в органах місцевого самоврядування, але без норм про ранги та надбавку за вислугу років.

Законопроєкт 14319 пропонує, щоб працівники, яких беруть до ВА за трудовим договором, укладали його не з обласною військовою адміністрацією, а з військовою адміністрацією населеного пункту, в якій вони будуть працювати. Законопроєкт також пропонує поширити дію Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» на працівників військових адміністрацій, які виконують обов’язки, притаманні місцевому самоврядуванню. Він дозволяє надавати працівникам ВА ранги співставні з рангами на аналогічних посадах у місцевому самоврядуванні — рішення затверджує начальник ВА, а ранги начальникам ВА громад надає начальник районної військової адміністрації. Законопроєкт передбачає, що в разі призначення посадовців місцевого самоврядування (голів місцевих рад, їхніх заступників, секретарів, керівників виконкомів рад) на посади у військовій адміністрації, на попередній посаді вони йдуть у неоплачувану відпустку, але зберігають попередні посади, гарантії служби в органах місцевого самоврядування.

Якщо начальником ВА стає відповідний сільський, селищний або міський голова, то на час його роботи на посаді начальника військової адміністрації за ним зберігаються раніше займана посада і правові гарантії служби в органах місцевого самоврядування за Законом «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Зміни у вимогах до робочого часу водіїв

Законопроєкт 14280 змінює правила контролю за роботою водіїв і використанням тахографів у автомобільних перевезеннях. Він гармонізує українські правила з підходом ЄС до контролю режимів праці водіїв і використання тахографів (зокрема орієнтується на Регламент ЄС №561/2006 та сучасні правила про «розумні» тахографи). Законопроєкт визначає, коли тахограф є обов’язковим, запроваджує окремі вимоги для «розумних» тахографів, дозволяє дистанційний попередній відбір транспортних засобів для перевірки та посилює відповідальність перевізників за порушення режимів праці й відпочинку водіїв.

Нині ці питання врегульовані переважно підзаконними актами: положенням про робочий час і час відпочинку водіїв, інструкцією з використання тахографів, яка визначає серед іншого правила їх встановлення і калібрування, наказом про зразки карток для цифрових тахографів та порядком ведення переліку суб’єктів, що встановлюють та обслуговують тахографи. Зараз в Україні діє вимога застосовувати тахограф, по-перше, для міжнародних перевезень пасажирів і вантажів — як наслідок міжнародних зобов’язань України; по-друге, у тих випадках, коли на перевезення поширюються правила обліку робочого часу і відпочинку водіїв (перевізники і водії, які виконують внутрішні перевезення пасажирів на автобусах масою від 3,5 тонн і на відстань понад 50 км та вантажів з тонажністю понад 12 тонн; не поширюються ці правила на відомчі перевезення поліції, служби надзвичайних ситуацій, швидкої допомоги, для перевезення спецтехніки дорожніх служб тощо). 

Законопроєкт передбачає, що тахограф обов’язково має бути на всіх вантажних транспортних засобах із дозволеною максимальною масою понад 3,5 тонн і на транспортних засобах, призначених для перевезення понад дев’яти осіб разом із водієм. 

Законопроєкт встановлює, що «розумні» тахографи мають автоматично фіксувати місце початку і завершення робочого періоду водія, факт перетину державного кордону, а також місця завантаження і розвантаження. Крім того, контролюючий орган — Укртрансбезпека — отримає право дистанційно зчитувати з такого тахографа деякі дані (ознаки втручання або помилок, перебої живлення, роботу без чинної картки, коригування часу, дані калібрування, ідентифікацію транспортного засобу та швидкість) для попереднього відбору авто для перевірки на дорозі.

Законопроєкт дублює режим праці та відпочинку водіїв із наказу №340: перерва 45 хвилин після 4 годин 30 хвилин керування, добовий ліміт керування 9 годин із можливістю двічі на тиждень керувати до 10 годин, в тиждень не більше 56 годин і 90 годин за два послідовні тижні. Проєкт забороняє перевізникам організовувати роботу, строки доставки або систему оплати так, щоб водій був змушений порушувати режим.

Значно підвищується відповідальність за порушення правил. Замість нинішнього символічного штрафу 340 грн за порушення режимів праці та відпочинку законопроєкт пропонує 8 500 грн. Штраф за порушення правил роботи з даними тахографа становитиме 10 200 грн, за втручання або обхід тахографа 17 000 грн, за керування без картки водія (у тахографі картка водія — це персональна смарт-картка, яка ідентифікує конкретного водія і записує дані його роботи) там, де тахограф є обов’язковим, — 5 100 грн. 

Новий закон про політичні партії

Проєкт 14289 пропонує нову редакцію чинного Закону «Про політичні партії в Україні». По-перше, він змінює правила створення партії. За чинним законом партію створюють не менше 100 осіб, але це рішення мають підтримати підписами не менше 10 тис. виборців, причому підписи потрібно зібрати не менш як у ⅔ районів не менш як ⅔ областей України.

За законопроєктом, партію зможуть створити щонайменше 200 засновників. Це громадяни України, які мають право голосу на виборах і не перебувають в інших зареєстрованих партіях. На установчому з’їзді засновники ухвалюють рішення про створення партії, затверджують статут і програму, обирають керівництво й визначають особу для реєстраційних дій. Після держреєстрації їхні повноваження як засновників закінчуються. 

Проєкт дозволяє подати документи на реєстрацію онлайн через портал електронних сервісів для юросіб та через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія». Проєкт також зобов’язує партію за шість місяців після реєстрації створити й зареєструвати обласні організації щонайменше у п’яти областях, тоді як чинний закон зобов’язує протягом шести місяців створити обласні організації в більшості областей України, а також у Києві, Севастополі та в АРК.

Проєкт передбачає, що в керівних органах партії має бути не менше 40% представників кожної статі, в статутних документах мають бути прописані гендерно-вікові квоти для керівних органів та виборчих списків. Партія має ухвалити обов’язковий для виконання її членами етичний кодекс. Проєкт забороняє використовувати в назві партії прізвище, ім’я та по батькові фізичних осіб.

Проєкт змінює періодичність подання фінансової звітності партій до НАЗК. Партія, яка отримує гроші з держбюджету на свою діяльність, звітує щокварталу. Інші партії звітують раз на півріччя. Зараз усі партії подають звіт щокварталу.