Шановний професоре Хомський!
Нас, групу українських учених-економістів, дуже засмутили низка Ваших недавніх інтерв’ю та коментарів щодо російської війни проти України. Ми вважаємо, що Ваші думки з цього приводу, висловлені публічно, є контрпродуктивними для припинення невиправданого російського вторгнення в Україну та смертей і страждань, які воно принесло нашій рідній країні.
Ознайомившись із серією Ваших інтерв’ю з цього приводу ми помітили кілька логічних помилок у Вашій аргументації. Нижче ми обговорюємо ці помилкові тези та надаємо наші коментарі:
Теза №1: Заперечення суверенітету та цілісності України
14 квітня 2022 року в інтерв’ю Джеремі Скехіллу з The Intercept Ви заявили: «Річ у тім, що питання Криму неактуальне. Нам це може не подобатися. Кримчанам це, вочевидь, подобається». Хочемо звернути Вашу увагу на декілька історичних фактів:
По-перше, анексія Криму у 2014 році була порушенням росією Будапештського меморандуму (в якому вона обіцяла поважати та захищати українські кордони, включно з Кримом), Договору про дружбу, співробітництво і партнерство (який вона підписала з Україною у 1997 році з тими ж обіцянками), а також, згідно з рішенням Міжнародного суду ООН, порушенням міжнародного права.
По-друге, «кримчани», на відміну від кримських татар, не є окремою етнічною чи іншим чином пов’язаною групою людей. Натомість кримські татари – це корінний народ Криму, яких Сталін депортував у 1944 році (вони отримали змогу повернутися додому під час розпаду СРСР), і які знову були вимушені тікати в 2014 році, коли росія окупувала Крим. А десятки тих, хто залишився, зазнали переслідувань, були ув’язнені за фальшивими звинуваченнями, зникли безвісти, імовірно, загинули.
По-третє, якщо під словом «подобається» ви маєте на увазі результати кримського «референдуму» 16 березня 2014 року, то зверніть увагу, що цей «референдум» проводився під дулами автоматів та визнаний недійсним Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй. До того ж більшість виборців у Криму підтримали незалежність України в 1991 році.
Теза №2: Ставлення до України як до американського пішака на геополітичній шаховій дошці
Спеціально чи мимоволі, Ваші інтерв’ю містять натяк на те, що українці воюють з росіянами, тому що США підбурили їх до цього, та що Євромайдан стався тому, що США намагалися відірвати Україну від російської сфери впливу тощо. Таке ставлення заперечує суб’єктність України і є ляпасом мільйонам українців, які ризикують власним життям заради бажання жити у вільній країні. Простіше кажучи, чи розглядали Ви можливість того, що українці воліли би відірватися від російської сфери впливу через історію геноциду, культурного гноблення та постійного заперечення права на самовизначення?
Теза №3. Натяк на те, що Росії загрожує НАТО
У своїх інтерв’ю Ви завзято згадуєте обіцянку, яку [держсекретар США] Джеймс Бейкер та президент Джордж Г. В. Буш нібито дали Горбачову, що, якщо останній погодиться дозволити об’єднаній Німеччині знову приєднатися до НАТО, то США попіклуються про те, щоб НАТО не ступило «ні на дюйм на схід». По-перше, просимо звернути увагу на те, що історичність цієї обіцянки серйозно оспорюється науковцями, хоча Росія активно це пропагує. При цьому росія стверджує, що розширення НАТО на схід не залишило путіну іншого вибору, окрім як атакувати. Проте реальність інша. Східноєвропейські держави вступили, а Україна та Грузія прагнули вступити в НАТО для того, щоб захиститися від російського імперіалізму. Вони мали рацію, оскільки Росія справді напала на Грузію в 2008 році та на Україну в 2014 році. Ба більше, нинішні заявки Фінляндії та Швеції щодо вступу до НАТО стали прямою відповіддю на повномасштабне вторгнення росії в Україну. Отже, розширення НАТО є наслідком російського імперіалізму, а не навпаки.
Крім того, ми не погоджуємося з думкою про те, що суверенні країни не мають укладати союзи на основі волевиявлення свого народу через суперечливі усні обіцянки, дані Джеймсом Бейкером та Джорджем Г. В. Бушем Горбачову.
Теза №4. Твердження, що США нічим не кращі за росію
Хоча Ви називаєте вторгнення Росії в Україну «воєнним злочином», втім, нам видається, що Ви не здатні це робити без одночасної згадки про всі минулі діяння, вчинені США за кордоном (наприклад, в Іраку чи Афганістані) та, зрештою, витрачаєте більшу частину часу на обговорення останніх. Як економісти, ми не будемо виправляти ваші історичні метафори, і, ми безперечно засуджуємо невиправдані вбивства мирних жителів будь-якою владою в минулому. Однак непритягнення путіна до відповідальності за звинуваченнями у військових злочинах у Міжнародному кримінальному суді в Гаазі лише тому, що свого часу подібним чином не повелися з якимось лідером, було би неправильним висновком з будь-якої історичної аналогії. Навпаки, ми стверджуємо, що переслідування путіна за воєнні злочини, які навмисне вчиняються в Україні, створило би міжнародний прецедент для світових лідерів, які намагатимуться робити подібне в майбутньому.
Теза №5. «Відбілювання» цілей путіна щодо вторгнення в Україну
У своїх інтерв’ю Ви докладаєте багато зусиль, щоб логічно обґрунтувати цілі путіна щодо «демілітаризації» та «нейтралізації» України. Зверніть увагу, що в його телевізійному зверненні від 24 лютого 2022 року, яке ознаменовує початок повномасштабної війни, метою оголошеної путіним «військової операції» дослівно є «денацифікація» України. Ця концепція спирається на його липневу довжелезну псевдоісторичну статтю 2021 року, в якій заперечується існування України та стверджується, що українці не є нацією. Як зазначено в «посібнику з денацифікації», опублікованому російським офіційним прес-агентством РИА Новости, «нацист» — це просто людина, яка ідентифікує себе українцем, створення української держави тридцять років тому було «нацифікацією України», отже, будь-яка спроба вибудувати таку державу є «нацистським» діянням. Згідно з цим посібником з геноциду, денацифікація передбачає військову поразку, чистку та «перевиховання» цілого народу. «Демілітаризація» та «нейтралізація» переслідують одну й ту саму мету – Україна не зможе захиститися без зброї, а росія досягне своєї довгострокової мети знищення України.
Теза №6. Припущення, що путін зацікавлений у дипломатичному розв’язанні
Усі ми дуже сподівалися на припинення вогню та домовленість, які могли би врятувати багато людських життів. Проте ми вважаємо безглуздими Ваші постійні намагання покласти провину за недосягнення такого врегулювання на Україну (за те, що не запропонувала путіну якийсь спосіб «зберегти обличчя») або на США (за те, що вони нібито наполягають на військовому, а не дипломатичному вирішенні), а не на фактичного агресора, який неодноразово й навмисно бомбардував мирне населення, пологові будинки, лікарні та гуманітарні коридори під час тих самих «переговорів». З урахуванням ескалаційної риторики (наведеної вище) російських державних ЗМІ, метою росії є знищення та підкорення України, а не «дипломатичне рішення».
Теза №7. Пропагування того, що поступка вимогам росії – це спосіб уникнути ядерної війни
Після російського вторгнення Україна живе в ситуації постійної ядерної загрози не лише через те, що була головною ціллю для російських ядерних ракет, а й через окупацію росією українських АЕС.
Однак якими є альтернативи боротьбі за свободу? Беззастережна капітуляція, а тоді знищення українців з лиця Землі (див. вище)? Чи замислювалися Ви коли-небудь, чому президент Зеленський, за підтримки переважної більшості українського народу, благає західних лідерів надати країні важке озброєння попри потенційну загрозу ядерної ескалації? Відповідь на це питання – не «через дядька Сема», а через те, що російські військові злочини, що вчинялися в Бучі та багатьох інших українських містах і селах показали, що життя під російською окупацією – це справжнє «пекло на землі», яке відбувається цієї миті та вимагає негайних дій.
Можна стверджувати, що будь-які поступки росії не зменшать ймовірність ядерної війни, а призведуть до ескалації. Якщо Україна впаде, росія може напасти на інші країни (Молдову, Грузію, Казахстан, Фінляндію чи Швецію), а також використати ядерний шантаж, щоб підштовхнути решту Європи до капітуляції. Однак росія не єдина ядерна держава у світі. Інші країни, як-от Китай, Індія, Пакистан і Північна Корея, наразі спостерігають. Лише уявімо, що станеться, коли вони дізнаються, що ядерні держави можуть отримати все, що забажають, за допомогою ядерного шантажу.
Професоре Хомський, ми маємо надію, що Ви поміркуєте над фактами та переглянете Ваші висновки. Якщо Ви дійсно цінуєте життя українців так, як стверджуєте, ми би люб’язно попросили Вас утримуватися від підливання пального в російську військову машину, поширюючи погляди, дуже схожі на російську пропаганду.
Якщо Ви матимете бажання продовжити обговорення будь-якої з вищеозначених тез, ми завжди відкриті до дискусії.
З повагою,
Богдан Кухарський, Міський університет Нью-Йорка
Анастасія Федик, Каліфорнійський університет, Берклі
Юрій Городніченко, Каліфорнійський університет, Берклі
Ілона Сологуб, ГО «Вокс Україна»
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
