Війна і державний борг – що маємо і що буде

Повномасштабна війна, що розпочалася в результаті агресії росії проти України, призвела до значних дисбалансів у всіх сферах життя країни, і в тому числі у публічних фінансах – можливості збирати надходження скоротилися, а видатки зросли більше ніж удвічі. Це призвело до значного дефіциту державного бюджету, для покриття якого необхідні додаткові фінансові ресурси. Держава залучає їх у вигляді грантів та кредитів від міжнародних партнерів та донорів. У цій статті ми проаналізували, скільки допомоги та в якому вигляді (кредитів чи грантів) отримала Україна, а також оцінили зміну рівня державного боргу та як і на що він вплине у майбутньому.

З початком повномасштабної війни рівень добробуту громадян та ділова активність суб’єктів господарювання знизилися, водночас виросли безробіття, інфляція, девальвувала національна валюта, багато громадян покинули свої домівки і перемістилися у більш безпечні місця нашої країни або за кордон. За оцінкою Мінекономіки, Україна втратила 30,4% ВВП. За таких умов позикові кошти та безповоротна фінансова допомога відіграли роль “рятівного кола” для державних фінансів, забезпечивши їхню стійкість. Завдяки допомозі міжнародних партнерів, а також залученням від військових облігацій (напряму викуплених Нацбанком та розміщених на аукціонах), система публічних фінансів України встояла в умовах величезного економічного шоку.

Водночас залучення фінансових ресурсів на зовнішньому та внутрішньому ринку боргових інструментів призвело до зростання боргового навантаження, яке впливає на фіскальну стійкість, а тому потребуватиме кроків з ефективного управління державним боргом.

До повномасштабної війни

Стан державного боргу України у 2015-2021 роках є відображенням економічної ситуації того періоду та політики Уряду передусім в сфері публічних фінансів. Серед інших факторів, 2015 рік – перший рік після початку агресії росії на сході нашої країни, окупації частини Донецької та Луганської областей та анексії АР Крим, які спричинили серйозне падіння економіки України. За 2014 рік реальний ВВП скоротився на 6,6%, у 2015 році – на 9,8%. Щоб утримати ситуацію, Уряд залучив додаткове фінансування, зокрема від МВФ. Зростання загального обсягу державного боргу до ВВП (з 59,7% на кінець 2014 року до майже 67% на кінець 2015 року) також було зумовлене значною девальвацією гривні у 2015 році. Цього ж року Уряд провів комплекс заходів з реструктуризації боргу, що були спрямовані на зменшення боргового тиску на економіку України. В результаті було досягнуто домовленостей з кредиторами про списання 20% боргу та продовження терміну погашення українських єврооблігацій. Не виключено, що у майбутньому цей досвід можна буде використовувати в переговорах щодо поточних боргів.

У 2017-2019 роках Уряд проводив політику фіскальної консолідації, було прийнято Стратегію управління державним боргом, зокрема, уряд намагався збільшити частку гривневого боргу та залучати кошти на довший термін. У 2019 році п’ятирічні ОВДП України стали першими гривневими інструментами, включеними в глобальні індекси боргових цінних паперів MV Index Solutions, іноземні інвестори почали більш активно додавати в свої портфелі українські ОВДП. Порівняно невелике падіння ВВП у 2020 році, під час “пандемічної кризи”, і зростання у 2021 стало можливим через виважену державну фіскальну політику, а також через структуру економіки України – світовий попит на агропродукцію під час кризи не знизився, а в Україні вагома частка агросектору у ВВП (9,3% у 2020 році та 10,6% у 2021) та експорті (49% і 43,9% у 2020 та 2021 роках відповідно).

Незважаючи на номінальне зростання державного боргу – протягом 2015-2021 років із 1,3 трлн грн до 2,4 трлн грн – його частка у ВВП починаючи з 2016 року постійно зменшувалася як через зростання реального ВВП, так і через доволі високу інфляцію до 2019 року (рис. 1). У 2019 році відношення прямого державного боргу до ВВП становило 44,3%, у 2021 – 43,3%. У 2020 році державний борг виріс майже на 10 в.п. – до 53,5%, що було зумовлено потребою у додаткових коштах на підтримку системи охорони здоров’я, викликаною пандемією коронавірусу. Проте таке зростання боргу було короткостроковим. Уряд докладав зусилля для зниження частки зовнішнього боргу у ВВП, щоб зменшити валютні ризики (у 2021 році 45% прямого боргу становив внутрішній борг порівняно з 38% у 2015 році).

Навіть під час коронакризи Уряд зміг стримати значне зростання боргу, та втримати фінансову стійкість, що дозволило після початку повномасштабного вторгнення росії одразу розпочати перемовини із зарубіжними партнерами про залучення необхідного фінансового ресурсу.

Рис. 1. Частка державного боргу* у ВВП за 2015-2021 роки, %

*без гарантованого державного боргу

Джерело: Державна служба статистики та Міністерство фінансів України

Після повномасштабного вторгнення

З початком війни державні видатки дуже швидко виросли через необхідність фінансувати військові потреби та підтримувати людей, які втратили житло та роботу. Водночас спроможність збирати податки та наповнювати бюджет катастрофічно впала. Отже, потреби України у фінансуванні вийшли на безпрецедентний рівень.

З січня по листопад 2022 року державний борг України виріс із 2,4 трлн грн до 3,6 трлн грн або на 50%. Згідно з жовтневим прогнозами Мінекономіки, реальний ВВП України на кінець 2022 року скоротиться на 32%, а номінальний – до 4,7 трлн грн. За такого прогнозу відношення боргу до ВВП на кінець року мало би становити близько 76,6%. Хоча по факту він, можливо, був вищим, оскільки за оцінкою Мінекономіки реальний ВВП скоротився на 30,4%. Однак борг зростатиме і надалі, оскільки потреба у борговому фінансуванні залишиться і у 2023 році.

В результаті накопичення державного боргу та стрімкого падіння номінального ВВП рівень боргу у 2022 році вже значно перевищив розмір, передбачений фіскальним правилом (60% від ВВП), що діяло до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Однак через війну чинність цього та інших фіскальних правил було призупинене (ст. 18 Бюджетного кодексу України).

Рис. 2. Державний борг за січень-листопад 2022 року, млрд грн