«VoxUkraine мотивує розвиватися» – Валерія Золотарьова | VoxUkraine

«VoxUkraine мотивує розвиватися» – Валерія Золотарьова

8 Лютого 2020
FacebookTwitterTelegram
2313

Відео і графіка, сніданки і солодощі, танці та готичні романи – все це про молодшу мультимедійну продюсерку VoxUkraine Валерію Золотарьову.

Валерія щойно закінчила магістратуру в Інституті журналістики КНУ, але вже встигла попрацювати на фрілансі верстальницею, наповнювала сайти, потім була редакторкою лайфстайл і фешн видань. Подалася на стажування Vox і ось кілька місяців як в команді. Тут вона працює над відео для VoxCheck, створює анімацію для експлейнерів VoxConnector, графіку для івентів, ютуба і друкованих матеріалів. 

Окрім можливості працювати за фахом, у Vox Валерії подобається різноплановість задач: вона не терпить монотонної роботи. У Vox навчилася краще розподіляти свій час і зайнялася самоосвітою: колектив мотивує розвиватися. 

Серед найближчих планів – навчитися знімати танцювальні відео. Валерія 11 років свого життя танцювала в київській студії Тодес, відвідувала інші школи, потім сконцентрувалася на навчанні, але хотіла б незабаром відновити заняття. Танцювати Валерія спроможна будь-де, найохочіше виконує хаус (не доктор), вакінг (не вікінг) і вог (не заправка). Називає себе меломанкою, але найбільше любить електронну музику і її елементи в поп-культурі, скажімо, Elderbrook і Bonobo. 

В житті Валерія така ж енергійна і запальна, як її улюблена музика. Легка на підйом, але так само швидко «заводиться», коли бачить несправедливість. Каже, це іноді заважає у спілкуванні з людьми, проте намагається жити за принципом «стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе». Валерія намагається до будь-кого відноситися з розумінням і розбиратися в кожній кризовій ситуації. 

Валерія радше прокинеться на кілька годин раніше, ніж почне свій день без смачного та ситного сніданку. Його приготування — це цілий ритуал, а сам сніданок не минає без чогось солоденького. Довгими зимовими вечорами Валерія надолужує прослухане на шкільних уроках з історії читанням історичних романів, а під похмуру осінню погоду (або таку зимову як в цьому році) обирає готичну «Окаянну Дженет» Роберта Льюїса Стівенсона – ідеально відповідає настрою.

Автори

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний