Вперед у майбутнє. Позитивні зміни за 30 років незалежності України

Вперед у майбутнє. Позитивні зміни за 30 років незалежності України

25 Серпня 2021
FacebookTwitterTelegram
2658

Троє українців — із минулого, теперішнього та майбутнього — зібралися обговорити здобутки перших 30 років незалежності України. Це вигадане, але водночас правдиве інтерв’ю. Оскільки відображає ті реальні зміни, якими можна і треба пишатися.

Стаття написана в рамках спільного проєкту з Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Дослідник (Д): Запис №23/91. Інтерв’ю в рамках проєкту «Позитивні наративи в перше тридцятиліття незалежності». Дата і місце проведення — 23 серпня 2091 року, Київ, Україна. Учасники проєкту — двоє громадян України з 1991 та 2021 років відповідно. 

Отже, панове, пропоную почати розмову. Сподіваюся, вам зрозуміла мета дослідження?

Гість із 1991 року (1991): Насамперед хотілося би зрозуміти, як ми опинилися в 2091 році…

Гість із 2021 року (2021): Так, не кожен день тебе переносять у далеке майбутнє!

Д: Запевняю, ви у безпеці. Щойно розмова закінчиться, вас повернуть назад…

1991: А як…

Д: Технології, за допомогою яких ви опинилися в іншому році, краще залишити за дужками. Все одно після повернення додому ви не будете пам’ятати нашої розмови. Прокинетесь немовби після звичайного сну. 

2021: Схоже на сюжет фантастичного фільму…

Д: Майже. Тепер ближче до теми. Я зібрав вас, щоб обговорити незалежність України. Як і чим живе українська держава у вашому історичному періоді.

1991: У 2091 році зникли історичні архіви про минуле України?

2021: І Державна служба статистики припинила своє існування?

Д: На щастя, ні. Всі необхідні дані — у вільному доступі. Річ у тому, що ми в майбутньому трохи оновили підхід до історії. Розкриваємо минуле не лише мовою сухих фактів, але й за допомогою вражень тих, хто безпосередньо творив це минуле.

2021: Це як мемуари, але в режимі онлайн?

Д: Саме так. Мені необхідні ваші особисті враження. Друга складова новітнього підходу — формування позитивного наративу про нашу країну.

1991: Наративу?

2021: Можна українською, будь ласка?

Д: Іншими словами, позитивні розповіді, історії про Україну.

1991: І навіщо на них наголошувати?

Д: Дозвольте вас запитати. Які новини ви чули на телебаченні останнім часом?

1991: Дефіцит, економічна криза, конфлікти, пов’язані з розпадом СРСР. Одним словом, нестабільність, хаос, невизначеність…

2021: Із 2020 року я взагалі рідко коли чую позитивні новини. Набір стандартний: пандемія, криза, бідність, війна.

Сьогодні телебачення досі залишається основним джерелом новин для близько двох третин українців. 

Д: Питання в тому, чи справді наша реальність складається лише з негативних подій, чи ж нас обдурює власне сприйняття цих подій?

1991: Навряд чи все навколо сповнене негативом. Зрештою, я 1 грудня (на Всеукраїнському референдумі про незалежність України — ред.) віддав свій голос із надією на краще…

2021: Позитивні новини, безумовно, теж є. Але вони гірше запам’ятовуються.

Д: Ви маєте рацію. Негативні новини більше впливають на нашу свідомість, але вони не відображають всю картину світу. Особливо це помітно на великих історичних проміжках. Візьмемо для прикладу ХХ століття, яке найближче розташоване до ваших рідних всесвітів. Зниження смертності, масовий доступ до освіти та медицини, зменшення насилля, повалення диктатур та поява молодих демократій, зменшення частки людей, які живуть в умовах крайньої бідності — все це відбулося впродовж другої половини ХХ століття. Проте, звісно, ви краще запам’ятаєте випуск новин про жахливу подію або короткострокове погіршення рівня життя.

Негативні події дійсно справляють більше враження на людей: глибше впливають на емоції, краще запам’ятовуються, частіше змінюють поведінку. У психології цей ефект називають негативним упередженням (negativity bias — англ.). Негативні новини пропонують «додану вартість» — вони більш інформативні, неочікувані та шокуючі. Деякі вчені пояснюють це еволюцією — мовляв, увага до негативних подій допомагала нашим пращурам вчасно реагувати на загрози та виживати.

Цим ефектом користуються не лише фейкороби, але й ЗМІ, що розповідають про реальні події. Наприклад, вчені дослідили, як нідерландські ЗМІ висвітлювали авіакатастрофи протягом 1991-2015. За цей період загальна кількість авіакатастроф зменшилась, однак увага ЗМІ до цих трагедій виросла. Хоча з новин могло здатися інакше, статистика свідчить, що цивільна авіація з часом стає безпечнішою. Сьогодні вона вважається найбільш безпечним видом громадського транспорту (з розрахунку на людино-кілометр шляху). 

ЗМІ створювали свою реальність, в якій авіаперельоти асоціювались зі значними ризиками. І проблема не тільки у сприйнятті, але й в ухваленні рішень. Так, вчені встановили, що пасажири скептично ставились до авіаперельотів у ті місяці, коли ЗМІ приділяли значну увагу авіаційним інцидентам.

За дослідженням «Вокс Україна», 45% новин українських онлайн-ЗМІ мають негативне забарвлення, тоді як решта розподілені майже порівну між позитивними і нейтральними новинами.

1991: І ви хочете переконати аудиторію, що негативні наративи не відповідають дійсності?

2021: І тільки позитивні історії мають право на існування?

Д: Не зовсім. Поширюючи позитивний наратив про досягнення України або світу, ми не ігноруємо негативні тенденції. Навпаки, негативні події не можна ігнорувати, оскільки про них постійно говорять усюди. У наших силах — підкреслити історії, які люди не почують щодня. Дати людям альтернативу. Надію.

1991: Добре, давайте спробуємо побудувати ваш….наратив.

2021: Це гарна ідея. Негативні новини дуже втомлюють.

Зміна ВВП та структури економіки

Д: Тоді почнемо з економіки. Ви знаєте, яким був ВВП вашої країни в 1991 році?

1991: ВВП?

Д: Валовий внутрішній продукт. Іншими словами, наскільки заможна Україна у вашому році?

1991: Моя Україна — це індустріальна держава, одна з найбагатших колишніх радянських республік. Думаю, після переходу з планової на ринкову економіку ми легко зможемо стати одними з найперших у Європі.

Д: Вас не хвилює невизначеність?

1991: Тобто?

Д: Недостатньо досвіду управління незалежною державою та ринковою економікою…

1991: Це все так. Але, бачите, у 1991 році ми попри невизначеність маємо надію.

Д: Добре. А ви як вважаєте? Економіка зросла в 2021 році у порівнянні з 1991 роком?

2021: Гадаю, що так, зросла. Звісно, на тлі пандемії можна очікувати падіння….

1991: Пандемії?

2021: Але за 30 років Україна пройшла значний шлях. Хоча багато промислових підприємств закрилися на початку 1990х, зараз стрімко розвивається сфера послуг та сільське господарство. Нарешті, найбільше досягнення — це зменшення ролі держави в економіці та розквіт приватного сектору.

Зміна ВВП

ВВП України з урахуванням паритету купівельної спроможності (цей метод розрахунку враховує рівень цін на послуги й товари в кожній країні) у постійних цінах зменшився: з $748,6 млрд у 1991 році до $516,6 млрд у 2020 році. Реальний ВВП впав на 31% з 1991 до 2020 року.

ВВП на душу населення за ПКС у постійних цінах знизився з $14 396 у 1991 році до $12 377 у 2020 році. Реальний ВВП на душу населення впав на 15,2% за період незалежності.

Важливо пам’ятати, що в СРСР ВВП не розраховувався, тому показник 1991 — це пізніша оцінка, з якою не всі погоджуються. Держстат запровадив міжнародну методологію розрахунку ВВП у 1996 році. 

Зміна структури економіки

За часи незалежності змінилася структура економіки України. Наприклад, збільшилася частка сфери послуг та знизилася частка промисловості. У 2018 році сфера послуг створила близько 23% ВВП, забезпечила 33% зайнятості та 17% податкових надходжень.

Зростав у період незалежності й сільськогосподарський сектор. Так, за останні десять років частка сільського господарства у структурі українського ВВП зросла з 7 до 9 %. У 2019 році аграрний сектор забезпечував 18% зайнятості та 6% податкових надходжень. Частка сільського господарства в експорті станом на 2019 рік складала 40%.

Виробництво культур на одну особу 1990 2020
Зернові та зернобобові культури, кг. 983 1555
Цукрові буряки (фабричні), кг. 853 219
Картопля, кг. 322 499
Овочі, кг. 128 231
Плоди та ягоди, кг. 56 48

З урахуванням скорочення населення виробництво картоплі та плодів і ягід скоротилося, виробництво решти культур виросло

Сільське господарство стало більш ефективним – зараз аграрії збирають більше урожаю з 1 га, ніж у 1990 році. Зернові стали на 20% більш продуктивними, а цукрові буряки – на 50%.

Урожайність с/г культур (ц з 1 га площі зібраного врожаю) 1990 2020
Зернові та зернобобові культури 35,1 42,5
Цукрові буряки (фабричні) 275,7 416,2
Культури олійні 15,3 20,5
Картопля 116,8 157,2
Культури овочеві 149 207,4

За виробництвом окремих культур Україна є світовим лідером. Наприклад — виробництво соняшнику та соняшникової олії.

Продукція 1991 2020
Соняшникова олія, млн.т 1,04 6,1

Виробництво соняшникової олії за період незалежності виросло у 6 разів. Україна є світовим лідером за експортом даного продукту. Так, у 2020 році Україна експортувала 6,86 млн тонн соняшникової олії (10,81% від усіх надходжень України з експорту товарів), тоді як внутрішнє споживання олії в Україні становить близько 400 тис. тонн. 

Доходи населення

Д: А ви відчули на собі зростання економіки?

2021: Ви маєте на увазі зростання доходів? Скоріше так. За свою зарплату я можу дозволити собі набагато більше, ніж батьки в 1990-ті роки. 

Д: Чудово, що згадали батьків, адже ми ще маємо поговорити на тему пенсій. Як ви вважаєте, люди похилого віку отримують гідне забезпечення?

2021: Гідне? Певно, що ні. Водночас я би збрехав, якби сказав, що пенсії взагалі не ростуть. Пенсійна система, сформована ще за радянських часів, сьогодні знаходиться у стані реформування. Уряд планує запровадити накопичувальну ланку. Ви, напевно, це й без мене знаєте.

1991: А що не так із нашою пенсійною системою? Здавалося би, працює стабільно не перше десятиріччя…

Д: Вас влаштовує розмір пенсії в 1991 році?

1991: Ні. Зовсім ні. Я скоріше сказав би, що не знаю іншої системи.

2021: Припускаю, проблема в тому, що стара система не відповідає реаліям ХХІ століття. Можливо, демографічна ситуація в ХХ столітті дозволяла зберегти баланс солідарної системи. Проте Україна в 2021 році стикається із зовсім іншими тенденціями: кількість пенсіонерів збільшується, а кількість працездатного населення зменшується.

1991: А який стан справ із пенсіями в 2091 році?

Д: Скажімо так, ми близькі до відкриття, що дозволить прибрати саму причину, через яку люди виходять на пенсію.

2021: Невже безсмертя?

Д: Мабуть, я сказав занадто багато. Переходимо до наступного питання…

Зростання середньої зарплати та пенсії

Показник 1992 2020
Середня зарплата, грн 0,0065054 (6505,4 крб) 11591
Середня пенсія, грн 0,00596 (539,6 крб) 3300

Держстат у щорічниках звітує про середньомісячну заробітну плату за 1991 рік на рівні 474 крб. Проте зрозуміти її реальний розмір важко, адже розрахунок інфляції Держстат почав лише з серпня 1991 року. Тому VoxCheck взяв середній розмір заробітної плати за 1992 рік — 6505 крб (дані Держстату). З урахуванням інфляції середня зарплата з 1992 по 2020 рік виросла в 2,43 раза.

Динаміка зростання середніх пенсій та зарплат (з урахуванням інфляції)

Пенсіонерам у незалежній Україні ніколи не було легко, але найскладніші часи випали на перші роки незалежності, коли гіперінфляція інколи «зменшувала» пенсії до двох десятків доларів в еквіваленті. За даними Держстату, середня пенсія протягом 1992 року була 539,6 крб (еквівалент $25 або 327 грн у цінах 2020 року). Після приборкання гіперінфляції і запровадження гривні ситуація стала поліпшуватися. У 2020 році середня пенсія становила 3300 грн, тобто з урахуванням інфляції вона виросла майже у 9 разів.

Що зараз відбувається з пенсійною реформою — читайте в нашому матеріалі

Зовнішня торгівля

Д: З якими країнами, на вашу думку, Україна має розвивати економічні відносини?

1991: Багатовекторна політика — ось наш шлях. Не розриваючи тісних відносин із колишніми радянськими республіками, ми намагатимемось будувати партнерство з Європою, Америкою, іншими регіонами.

2021: Я не проти збалансованих відносин з усіма регіонами. Однак, зі зрозумілих причин, наразі ми не можемо співпрацювати з Росією і тим більше знову потрапити до неї у залежність, навіть за умови зміни влади…

1991: Росії? А чому ж ви віддалилися від неї?

  1. Якщо коротко, то «дружелюбний сусід» виявився не надто дружелюбним…

Д: І яку нішу Україна повинна займати на світовому ринку?

1991: Я не знавець ринкової економіки, але в будь-якій справі треба намагатися зайняти лідерські позиції.

2021: Не можу не погодитися зі своїм співрозмовником.

Д: Чи вдалося це зробити Україні в 2021 році?

2021: Я знаю, що Україна займає непогані позиції на ринку сільськогосподарських товарів. Напевно, це той самий позитивний наратив, який ви шукали?

Показники зовнішньої торгівлі

Показник 1992 2020
Експорт, млрд дол. США 8 59 

Протягом періоду незалежності Україна стала більш відкритою та більш інтегрованою до світової економіки. Обсяги зовнішньої торгівлі збільшилися з 50% від ВВП у 1991 році до 79% від ВВП у 2020 році. Обсяг експорту виріс з 26% від ВВП (1991) до 39% ВВП (2020). 

У 1992 році експорт товарів та послуг склав $8 млрд. До 2008 року він виріс у десять разів – до $85,6 млрд. Фінансова криза та падіння світових цін на сировину обвалили його на 36%. Але вже за три роки експорт відновився, досягнувши рекордної позначки у $90 млрд. У 2014–2015 роках військові дії, тимчасова втрата територій та падіння цін обвалили експорт на 55%. З 2016 року обсяг експорту поступово відновлювався. У 2020 році через пандемію обсяги експорту та імпорту знизилися на 7,8% та 11% відповідно – до $59 млрд та $59, 2 млрд.

Показник 1992 2020
Імпорт, млрд дол. США 7 59,2

У 1992 році показники імпорту товарів та послуг, за даними Бюлетеня НБУ, становили $7 млрд. У 2020 — $59,2 млрд. Протягом майже всього періоду незалежності України імпорт перевищував експорт.

Минулого року головними торговельними партнерами України були ЄС (40,7%), країни СНД (у т.ч. Росія. вага якої у зовнішньоторговельному обороті з Україною становила 8,5%), Китай (13,3%), Туреччина (4,9%), США (4,6%). У порівнянні з початком незалежності Україна набагато менше торгує з країнами СНД, зокрема Росією, та нарощує обсяги торгвілі з країнами Європи.

Україна експортувала в 2020 році:

  • продукцію АПК та харчової промисловості (45,1%);
  • продукцію металургійного комплексу (18,3%);
  • продукцію машинобудування (11,0%);
  • мінеральні продукти (10,8%);
  • продукцію хімічної промисловості (5,5%).

А імпортувала:

  • продукцію машинобудування (34,3%);
  • продукцію хімічної промисловості (19,9%);
  • мінеральні продукти (15,5%);
  • продукцію АПК та харчової промисловості (12,0%);
  • продукцію металургійного комплексу (5,8%);
  • продукцію легкої промисловості (5,5%).

Охорона здоров’я

Д: Скажіть, будь ласка, вас влаштовує сучасна вам система охорони здоров’я?

1991: Система Семашка? Складно критикувати, коли немає, з чим порівнювати… Звичайно, у реаліях 1991 року лікар — це скоріше покликання, ніж професія, що здатна прогодувати твою родину. І фінансування лікарень, і ставлення до пацієнтів, напевно, може бути кращим. 

2021: Ми все ще знаходимось у перехідному періоді — між старим і новим. Утім, вважаю, що обраний напрям змін охорони здоров’я правильний.

Д:. Тобто ви підтримуєте медичну реформу?

2021: А чому ні? Я — за раціональне використання коштів та гідну винагороду для лікарів. Сподіваюсь, пандемія стане саме тим випадком, коли криза створює не лише ризики, але й можливості для модернізації галузі.

За період незалежності можна виокремити принаймні три позитивні тенденції в Україні — зростання середньої тривалості життя, зменшення смертності та поступове збільшення витрат на охорону здоров’я.

Збільшення державних витрат на охорону здоров’я

Показник 1991 2019 2021 (план) 
Витрати на охорону здоров’я, % від ВВП 3.29 3.2 4,3

У порівнянні з показником 1991 року (3,29%) державні витрати на охорону здоров’я незначно зросли. У 2019 році видатки на медицину все ще залишалися на рівні 3,2%, а в 2020 році на тлі пандемії COVID-19 видатки збільшили до 3,4% ВВП. На 2021 рік заплановані видатки на охорону здоров’я у розмірі 4,3% ВВП. До 2023 року Кабмін планує збільшити видатки на охорону здоров’я до 5% ВВП.

Розвинені країни, наприклад, у 2019 році витрачали на охорону здоров’я в середньому 6,3 % ВВП.

Раніше VoxCheck розповідав про хід медичної реформи в Україні та спростовував маніпуляції, які поширюють про неї.

Зростання середньої тривалості життя

Однією з незалежних оцінок якості медицини є середня очікувана тривалість життя в країні. Згідно з даними Держстату, у 1991 році серед чоловіків цей показник дорівнював 64,6 років, а серед жінок — 74,2 років. У 2019 році (останні доступні дані) ми бачимо покращення — українці стали жити в середньому на два роки довше (66,9 років — чоловіки та 76,9 — жінки). Причому зростання тривалості життя — це світова тенденція. Показник середньої тривалості життя для обох статей в Україні — 72,01, — трохи менше середньосвітового показника (72,6). 

Зниження дитячої смертності

Показник 1991 2019
Дитяча смертність до 1 року, смертей на тис. живонароджених 16,5 7,1

Статистика каже, що нам вдалося зменшити смертність серед малюків до одного року в 2,3 раза. Показник дитячої смертності в Україні (7,1 на 1000 живонароджених) трохи менше показника розвинених країн (6).

У світі також розглядають такий показник як рівень смертності дітей до 5 років на 1000 живонароджених. У 1991 році в Україні в 1991 році цей показник дорівнював 19,3. У 2019 — 8,4, що трохи більше, ніж у країнах ОЕСР — 7 смертей на тисячу живонароджених.

Докладний аналіз Цілей сталого розвитку в частині здоров’я населення читайте у статті.

Освіта

Д: Який напрям освіти ви вважаєте найважливішим?

1991: Своїм дітям я би порадив вступати на технічні спеціальності. За цим — майбутнє, та й у нас збереглася непогана технічна школа.

Д: А ви?

2021: Сьогодні популярний напрям – інформаційні технологій. Проте багато молоді прагнуть отримати освіту за гуманітарною спеціальністю. Наскільки виправданий їхній вибір — покаже час.

Збільшення кількості випускників університетів

Випускників університетів, інститутів та інших закладів III–IV рівнів акредитації у 2020 стало у 2,8 раза більше, ніж у рік проголошення незалежності. За цей же самий період кількість випускників технікумів, училищ знизилася в 4,4 раза. 

У 2021 році серед абітурієнтів найпопулярнішими залишаються гуманітарні напрями: філологія, право, середня освіта, менеджмент, журналістика тощо.

Зростання кількості людей з вищою освітою відбулося не стільки через збільшення популярності вищої освіти, скільки через збільшення кількості вищих навчальних закладів (ВНЗ). Їх стало більше завдяки уже згаданому підвищенню статусу ПТУ та коледжів, а також через появу приватних ЗВО. Втім, і державні університети скористалися новими можливостями та запровадили платну освіту. 

Збільшення кількості аспірантів та докторів наук

Протягом років незалежності, як свідчать дані Держстату, кількість аспірантів збільшилася у 1,9 разів, а докторантів — у 2,1 рази. 

Використання української мови

Д: Ви зараз розмовляєте українською?

1991: Звісно.

Д: Ви і вдома нею користуєтесь?

1991: Щиро кажучи, ні, звик до російської в побуті. Проте коли мене запрошують на інтерв’ю, та ще й із гостем з майбутнього, я намагаюся розмовляти державною мовою.

Д: Цікаво. Чи погодилися би ви надати російській мові статус офіційної?

1991: На це питання я одразу не відповім… Думаю, це не зашкодить. Зрештою, не збираємося ж ми воювати з росіянами.

2021: Взагалі-то…

Д: У 2021 році панує інша думка?

2021: Використання української мови зростає — це незаперечний факт. У публічній сфері це особливо помітно. У побуті українська мова теж стає популярнішою, але не так швидко, як хотілося б.

Д: А розмовляєте вдома ви…

2021: Переважно українською. Перевчився кілька років тому.

Д: Тобто це світоглядний вибір?

2021: Війна з Росією вплинула на мене та моє оточення. Я все частіше приходжу до думки, що українська мова — це складова нашої незалежності. 

Використання української мови в побуті та публічній сфері

Підтримка української мови поступово зростає. Так, у 2019 році 46% респондентів спілкувалися в родині переважно або повністю українською, а в 1992 році – 36,8%. Позитивною тенденцією можна вважати зниження підтримки наданню російській мові статусу «офіційної» — у 2020 році близько 66% українців вважали, що єдиною державною мовою повинна бути українська, тоді як у 2011 році частка прихильників української як єдиної державної мови була 48%.

Дослідження останніх років свідчать про те, що:

  • У 2017 році 68% населення вважали рідною мовою українську, 14% – російську, 17% – і українську, і російську однаковою мірою. За результатами Всеукраїнського перепису 2001 року 67,5% жителів країни вважали українську рідною мовою – тобто ця частка майже не змінилася;
  • За останні 20 років знизилася частка українців (з 46% до 30%), які вважають, що російську мову потрібно вивчати в тому ж обсязі, що й українську (2019);
  • 36,3% українців розмовляють вдома виключно українською, 12,4% – переважно українською, 26,8% – і українською, і російською однаково часто, 14,1% – переважно російською, 10,3% – лише російською.
  • 48,4% населення України вважають за краще спілкуватися вдома українською мовою (2021).

Українська мова в сфері послуг, на радіо та ТБ

Поширення української мови в інтернеті

Прикладом популяризації української в мережі можна вважати Вікіпедію. На початку 2000-х років української Вікіпедії майже не існувало — у січні 2004 році (рік заснування української Вікіпедії) вона містила 33 статті, а наприкінці 2004 року — близько 9 500 статей (+28 690%). Станом на серпень 2021 кількість статей української Вікіпедії перевищує 1,1 млн. Англомовна Вікіпедія, що стала першим виданням на сайті, з’явилася в 2001 році. У 2004 році кількість англомовних статей зросла зі 195 000 до 419 000 (+115%). Сьогодні вона має найбільшу кількість статей серед усіх версій — понад 6 млн. Сьогодні українська Вікіпедія на 17 місцеіза кількістю статей.

Популяризація української Вікіпедії

Декомунізація

Д: Скажіть, будь ласка, на якій вулиці ви живете?

1991: На Червоногвардійській.

Д: І що ви думаєте з цього приводу?

1991: Не розумію питання…

Д: Вулицю, вочевидь, назвали на честь Червоної гвардії, збройного формування більшовиків. Як би більшовики поставилися до проголошення незалежності України?

1991: Не зовсім розумію, до чого ви ведете. При більшовиках була створена Радянська Україна.

Д: Так, але йдеться не про радянську «незалежність» України, а про Україну, незалежну від Росії. Чи змирилися би комуністи з такою ідеєю?

1991: Певно, що ні. Прибічників такої незалежності в моїх шкільних підручниках називали «буржуазними націоналістами»…

Д: І ви згодні з подібною оцінкою?

1991: Скоріше ні, довіри до радянської ідеології більше немає. 

Д: Як би ви поставились до перейменування рідної вулиці?

1991: Все ж таки, будь-який пам’ятник чи назва — це частина нашої історії. Хорошої чи поганої історії — інша розмова. Головне завдання наразі — забезпечити добробут людей. А коли базові потреби будуть задоволені, можна посперечатися на тему історичних символів. Можливо, у 2021 році доречно вести цю дискусію.

Д: Що ж, давайте перевіримо. Ваша відповідь?

2021: У мене було цілих шість років, щоб обміркувати це питання. Я вважаю, що незалежність України – це її незалежність насамперед від радянської спадщини. З цієї точки зору памятники людям, які знищували незалежність України, виглядають дивно.

Д: А яка пріоритетність? Символи чи добробут?

2021: Для мене це взаємопов’язані поняття. Як без надійних символів не може бути повноцінного добробуту, так і без матеріальної бази складно повірити в символи. Можливо, цю думку не поділяють не всі українці, але впевнений, поступово прибічників цієї ідеї стане більше.

Хід декомунізації

До 2015 року в Україні теж перейменовували населені пункти та демонтували пам’ятники радянським лідерам, однак це не відбувалося на системному рівні. 9 квітня 2015 року Верховна Рада прийняла 4 закони про декомунізацію, і 21 травня того ж року вони вступили в силу. За перші 5 років декомунізації вдалося:

  • перейменувати 51 тисячу об’єктів, із них близько тисячі населених пунктів, 26 районів, 75 закладів освіти, понад 30 залізничних об’єктів та морських портів;
  • демонтувати 2500 монументів, пам’ятних знаків, у тому числі 1300 пам’ятників Володимиру Леніну. Всього в Україні станом на кінець 2020 року залишилося близько двох десятків пам’ятників Леніну.

Тим часом українці суперечливо ставляться до декомунізації:

  • 32% позитивно сприймають заборону комуністичної символіки, 34% — негативно (решта не визначилися з вибором або не цікавляться темою);
  • 30% українців схвалюють перейменування населених пунктів та вулиць, названих на честь комуністичних діячів, тоді як 44% ставляться до цього негативно;
  • 34% українців погоджуються із засудженням СРСР як комуністичного тоталітарного режиму, а близько 31% не підтримують таке рішення.

«Так, підтверджую»

Д: Пам’ятаєте цей бюлетень?

1991: Авжеж, пару тижнів тому заповнював його.

2021: Здається, я колись бачив його в інтернеті…

Бюлетень для голосування на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року

Д: І що ви відповіли?

1991: «Так, підтверджую».

Д: Чим ви керувалися? 

1991: Надією. На новизну. На зміни. На краще життя для українців. Звучить не занадто пафосно?

Д:. Достатньо, але емоції ніхто не забороняв. Цікаво, як ставилися до ідеї незалежності через 30 років?

2021: Я вважаю, що в 1991 році ми зробили правильний вибір.

Д: Ваші співвітчизники притримуються тієї ж думки?

2021: Переважна більшість — так. 

Підтримка незалежності України сьогодні знаходиться на доволі високому рівні, хоча в сучасних опитуваннях ніколи не досягає результатів Всеукраїнського референдуму 1991 року, тобто 90% підтримки при явці 84%.

Згідно з результатами останніх опитувань, підтримка проголошення незалежності знаходиться в межах 80-84%. Так, в дослідженні «Рейтингу» 2019 року 82% українців підтримали цю ідею. А за опитуванням, проведеним Центром Разумкова та Фондом «Демократичні ініціативи» в серпні 2020 року, 84,4% українців проголосували би на референдумі за незалежність України. У 2021 році опитування демонструють 80% підтримки («Рейтинг») та 83% підтримки тих українців, хто визначився з вибором (Центр «Соціальний моніторинг»)

А незалежність України від Росії, відповідно до опитування КМІС у березні 2021 року, підтримують 88% українців.

Повернення додому

Д: Цього вистачить. Дякую вам за відповіді, незабаром ви повернетеся додому.

1991: Невже вам вистачить відповідей лише двох людей?

Д: Повірте, ви далеко не перші й не останні респонденти. У 2091 році ніхто не скасовував статистичну вибірку…

2021: Зачекайте…

Д: Так?

2021: Ми обговорили минуле, теперішнє, а як же майбутнє? Чого нам очікувати? Яких помилок уникати?

1991: Чудова ідея! Розкажіть краще, чого і як ви досягли в 2091 році.

Д: Я вже казав, що після повернення додому ви забудете нашу розмову, тому в цьому немає сенсу. Навіть якщо би ви зберегли спогади про нашу зустріч, я не дозволив би собі втручатися в історію інших всесвітів. 

1991: Навіть із благими намірами?

Д: Навіть так. Ми обговорювали незалежність, правильно? Незалежність — це шлях, не позбавлений помилок, а іноді й приголомшливих невдач і поразок. У тому й сенс, щоб боротися, вчитися на своїх і чужих помилках, а не мати готові відповіді на будь-які виклики.

2021: Тож куди нам рухатися?

Д: Тільки вперед… У майбутнє. Власне майбутнє.

Команда VoxCheck щиро вітає своїх читачів із Днем Незалежності України. З нагоди свята бажаємо відкинути негативні думки та замислитись, який шлях Україна та її громадяни подолали за ці 30 років. Впевнені, ви згадаєте чимало як особистих, так і національних досягнень.

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний