Вплив російсько-української війни на світ

Повномасштабне вторгнення росії в Україну в першу чергу було спричинене прагненням росії домінувати на території пострадянського простору. З іншого боку, Путін не міг би здійснити цей крок без погодження з Китаєм. Китай не підштовхнув росію до вторгнення 24 лютого 2022 року, але можна сказати, що формально погодив ці дії. 

Про викликані російсько-українською війною наслідки для різних регіонів світу докладно розповів кандидат історичних наук та журналіст-міжнародник Єгор Брайлян. Наводимо основні тези лекції експерта, що відбулася у межах благодійного марафону «Вокс Україна» 22 листопада 2022 року.

Індо-Тихоокеанський регіон (ІТР)

Характеристика регіону

У цьому регіоні зосереджений основний театр геополітичного протистояння між Китаєм та США. Між цими двома країнами є багато спільного, але водночас у них багато моментів суперечностей. Один із ключових таких моментів — Тайвань, який Китай прагне де-факто приєднати до себе.

До Тайваню переїхали китайські націоналісти з партії «Гоміндан» після того, як у 1949 році до влади у Китаї прийшли комуністи. Саме на Тайвані зараз виробляється багато новітніх високотехнологічних товарів, зокрема чіпи та напівпровідники: у кожному з наших телефонів, планшетів, ноутбуків є частинка Тайваню.

Китай прагне економічно домінувати у регіоні, водночас США прагнуть консолідувати союзників. Основні союзники США у цьому регіоні: Японія, Республіка Корея, Австралія, Нова Зеландія, Філіппіни.

В цілому Індо-Тихоокеанський регіон є досить строкатим. До нього належать колишні колонії європейських метрополій: Британії (наприклад, Бруней та Сінгапур), Франції, Нідерландів, Німеччини. Важливою країною регіону є Індонезія, через яку проходять багато торговельних шляхів. Окремі держави мають особливий травматичний досвід. Можемо згадати, наприклад, В’єтнамську війну. Попри те, що американці бомбардували територію В’єтнаму, тепер США є одним із основних торговельних партнерів В’єтнаму, який досі залишається комуністичним.

Вплив війни на регіон

Російсько-українська війна а енергетичному сенсі досить серйозно вплинула на Індо-Тихоокеанський регіон. росія значно знизила постачання енергоресурсів до Європи – частково через власну політику енергетичного шантажу, а згодом унаслідок санкцій. Тепер такі країни як Індія та Китай прагнуть отримати найдешевші ресурси для себе. Хоча Китай хоче отримувати енергоресурси не лише від росії, а й від, наприклад, Близького Сходу.

Чому напад росії на Україну був вигідний Китаю?

У першу чергу тому, що Китай має намір використовувати дешеві природні ресурси рф задля подальшої економічної експансії у світі. По-друге, для Китаю росія — це такий собі васал, країна, яка буде виконувати будь-які його забаганки. Крім того, Китай прагне використати російський досвід, військові технології, зокрема космічні, та отримати за допомогою росії доступ до Арктики.

В Україні ми доволі рідко думаємо про такі регіони, як, наприклад, Арктика. Але там зараз триває напружена боротьба, бо росія панувала в Арктиці доволі давно, ще з радянських часів. Проте зараз Китай вважає себе приарктичною державою, адже частина світової торгівлі відбувається за так званим великим північним шляхом – через Північний Льодовитий океан. Китай використовує як російські судна, так і в цілому росію для проникнення до Арктики.

Геополітичне об’єднання росії та Китаю і стало однією із першопричин вторгнення в Україну. Але якщо ми порівнюємо росію і Китай в економічному сенсі, то, очевидно, що Китай є другою економікою у світі за обсягом ВВП, а росія – в другій десятці (частка Китаю у світовому ВВП, за даними МВФ, становить 18%, частка росії – 2% – ред.).

Україна в регіоні

Ситуація у взаємовідносинах України Китаєм складна, тому що в лютому 2021 року помер Посол України в Китаї Сергій Камишев. З того часу у Китаї є лише Тимчасово повірена у справах України в КНР Жанна Лещинська. Відсутність посла ускладнює можливість налагодити економічну співпрацю, хоча Китай за результатами 2021 року — це найбільший торговельний партнер України.

За останні десять місяців Україна почала активізацію своїх дій в Індод-Тихоокеанському регіоні. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба нещодавно був у Камбоджі. Це важливо, бо Камбоджа головує в АСЕАН — основне об’єднання країн Південно-Східної Азії.

Президент Індонезії Джоко Відодо влітку був у Києві. В середині в Індонезії на Балі відбувся Саміт G20, де стало зрозуміло, що росія – вигнанець у світовій політиці. Там відбулася важлива зустріч президента США Джо Байдена та керівника КНР Сі Цзіньпіна – це їхній перший контакт відтоді як Байден очолив Білий Дім, а Сі втретє став лідером Китаю. Індонезія є важливою країною для України, в першу чергу через економічні чинники: торгівля новітніми технологіями, туризм. 

Позиція країн щодо війни

Позиція країн ІТР щодо російсько-української війни особлива. Офіційно вони наголошують на своїй нейтральній позиції. Китай каже, що виступає лише за переговори між росією та Україною, але при цьому він не засудив російську агресію проти України.

Україна не була активною в цьому регіоні з різних причин: нестача кадрів, відсутність розуміння ситуації. Але, незважаючи на це, після 24 лютого громадська думка в країнах регіону потроху змінюється. Наприклад, у Китаї, попри те, що це комуністична країна, є частина людей, які підтримують Україну.

Нещодавно були новини про те, що Камбоджа спрямує своїх саперів для розмінування територій України, а на Філіппінах буде відкрито посольство України.

Південно-Східна Азія і взагалі Індо-Тихоокеанський регіон цікавий тим, що країни можуть бути в економічному плані ближчими до Китаю, але водночас у безпековому плані ближчими до США. Так, Філіппіни, Пакистан, Таїланд, Тайвань, Японія, Республіка Корея, Австралія, Нова Зеландія мають статус основного союзника США поза НАТО.

Водночас в Індо-Тихоокеанському регіоні є такі країни як Австралія та Нова Зеландія — ліберальні демократії, які після 24 лютого стали більше підтримувати Україну. Приміром, на початку липня відбувся перший за всю історію українсько-австралійських відносини візит до Києва прем’єр-міністра Австралії Ентоні Албаніз.

Австралія та Нова Зеландія доєдналися до операції Interflex із тренування українських військовослужбовців, яка триває на території Великої Британії. У ній беруть участь як країни НАТО, так і країни поза НАТО. У листопаді міністр оборони Нової Зеландії Пеені Хенаре відвідав Київ. Раніше таке було важко уявити.

Індія і Китай до останнього не погоджувалися засудити війну росії проти України на Саміті G20, що відбувався на Балі. Індія має історичні зв’язки з Москвою — ця дружба триває ще з радянських часів. Сьогодні Індія вважається головним економічним гравцем, тому що китайська економіка дещо просідає. Проте Індія – дуже складна країна. Поки що наша держава не зуміла переконати керівництво Індії у необхідності активізувати надання підтримки Україні. Тут можна використовувати той факт, що багато індійських студентів навчалися в Україні. 

Близький Схід

Характеристика регіону

У цьому регіоні декілька країн борються за домінування. У першу чергу, це — Туреччина, яка бачить себе основною країною у Чорноморському регіоні та Східному Середземномор’ї, веде активну та самостійну зовнішню політику.

Водночас є Іран, який прагне дестабілізації у регіоні. Щойно у 1979 році було скинуто прозахідного шаха з династії Пахлаві, у державі встановився теократичний режим ісламських фундаменталістів, шиїтського духовенства. З вересня тривають протести в Ірані, головною причиною яких є смерть Масхи Аміні внаслідок побиття у відділку поліції. Іранська опозиція, яка перебуває на Заході, не консолідована. 

Ще 40 років тому Іран заявив, що в цього є три основні вороги: США, Ізраїль та Ірак (у 1980х відбувалася ірано-іракська війна, на той час Іраком правив диктатор Саддам Хусейн). Саме Іран фінансує такі організації як «Хезболла» та інші, які здійснюють теракти проти Ізраїлю.

росія дестабілізує Близький Схід через підтримку сирійського диктатора Башара Аль Асада. Москва підтримувала Сирію ще з часів СРСР, коли диктатором країни був батько Башара Аль Асада Хафас Аль Асад. Нещодавно Україна розірвала дипломатичні відносини з Сирією через те, що Сирія приймала вкрадене росіянами в України зерно.

росія прагне зберегти свій вплив на Близькому Сході, але через Туреччину їй важко це зробити. Після 24 лютого росіяни вивели свої основні війська з Сирії. Зараз все залежатиме від того, чим завершаться протести в Ірані (протести в Ірані тривають на заході та півночі країни, де мешкають переважно курди і азербайджанці).

ЄС розраховує на Близький Схід, щоб зменшити свою енергетичну залежність від росії. 

Позиція щодо війни

З одного боку, Туреччина надає Україні “Байрактари”, гуманітарну допомогу, а з іншого — у Туреччині досі відпочивають російські туристи, існує багато економічних зв’язків із росією.

Туреччина — це переговорник, країна, яка хоче бути над конфліктом, але водночас і впливати на його перебіг. Саме Туреччина пропонувала себе як переговорника ще напередодні 24 лютого, у березні саме в Туреччині відбулися переговори між росією та Україною.

Іран постачає росії дрони, вже йдеться про потенційне постачання балістичних ракет. Дружба між росією та Іраном виникла в 1990-ті роки, коли Москва надала технології та спеціалістів для початку іранської ядерної програми. Зараз ми не можемо впевнено сказати, чи є в Ірану ядерна бомба, але той факт, що Іран постачає своє озброєння росії, а іранські дрони-камікадзе вже в Європі, мав би викликати більш жорстку реакцію Заходу.

Україна на Близькому Сході

Безумовно, для російсько-української війни Близький Схід (Саудівська Аравія, Катар, Кувейт) важливий як джерело енергоресурсів. Українське посольство в Кувейті чудово працює щодо культурної та публічної дипломатії. 

Певна частина людей на Близькому Сході підтримують Україну, як-от громадяни Туреччини. Потрібно розуміти, що позиція країн Близького Сходу щодо війни не може надто радикальною.

Зараз Україна робить усе можливе, щоб її підтримував Ліван. З цією державою ми маємо багато історичних паралелей — наприклад, щодо Івана Мазепи. У Лівані активно працював український посол Ігор Осташ, який цього року завершив свою каденцію.

Африка

Характеристика регіону

Сучасна Африка — це колишні колонії європейських метрополій. Африканські країни мають особливе ставлення до Заходу через те, що відбувалося у XIX-XX століттях.

Москва використовує створений іще радянською пропагандою образ себе як визволителя, який підтримував деколонізацію Африки, надавав усебічну підтримку новим лідерам африканських країн — адже багато африканців навчалися в СРСР. Для африканських держав СРСР означає росія, для них не існує України або інших пострадянських держав.

росія дестабілізує колишні французькі колонії в Західній Африці. Нещодавно Еммануель Макрон заявив, що це саме росія дестабілізує ситуацію в Центральноафриканській республіці. В економічному плані в Африці головними гравцями залишаються Китай і Туреччина.

Україна в Африці

Довгий час Україна не надто багато уваги приділяла розвитку дипломатичних відносин із країнами Африки, хоча певні важливі кроки були здійснені після 2014 року. Загалом на континенті на 56 країн діє 10 посольств України. Складна ситуація в Ефіопії – у цій державі вже певний час немає українського посла. 

Втім, нещодавно Дмитро Кулеба домовився про відкриття посольства в Гані. На початку жовтня від відвідав Африку (його тур було перервано атаками на українські міста 10 жовтня). Вже після вторгнення росії у 2022 році Україна призначила спецпредставника з питань Близького Сходу та Африки – Максима Субха, колишнього посла України в Алжирі. На початку 2023 року планується наступний африканський тур Кулеби (Нігерія, Ефіопія, Танзанія, Нігерія). 

В Україні навчалися африканські студенти. Коли вони після російського вторгнення прагнули виїхати з України до Польщі, відбулися невеликі сутички на українсько-польському кордоні. Для африканців це виглядало як прояв расизму.

Сьогодні в українському МЗС є окрема платформа NAZOVNI для посилення економічної присутності у світі. Йдеться про так званий Глобальний Південь, колишні колонії європейських метрополій, країни Азії, Африки і Латинської Америки.

Позиція щодо війни

Частина африканських країн підтримували проукраїнські та антиросійські резолюції ООН, інші — не підтримували. Країни Африки не приєдналися до санкцій проти РФ зі зрозумілих причин, але для України африканські країни є важливими з точки зору освітніх, культурних та економічних проєктів. росія має вплив у таких країнах як Буркіна-Фасо, Сомалі, Центральноафриканська республіка, Мадагаскар. Для африканських країн Москва – це досі ностальгія за часами СРСР, коли їх підтримували в антиколоніальній боротьбі проти Заходу. 

Враховуючи потреби частини африканських країн у гуманітарній допомозі, очікувати надання Україні відповідної підтримки не варто. Щоправда, активізувався діалог на рівні правозахисних організацій, посилилася адвокація (Центр прав людини ZMINA, Центр громадянських свобод), а також переговори щодо економічної співпраці (Торгово-промислова палата України).

Вплив війни на регіон

Після 24 лютого росія зберегла свій військово-політичний вплив у Африці. Здебільшого це колишні французькі колонії на Заході Африки – Малі, Буркіна-Фасо. росія прагне дестабілізувати ситуацію там через бойовиків ПВК Вагнер. Блокування українських портів російськими військами вплинуло на продовольчу безпеку країн Африки. 

За посередництва Туреччини та ООН було створено Зернову ініціативу, щоб можна було вивозити аграрну продукцію через порти Одеса Чорноморськ та Південний. США зі свого боку прагнуть підтримати Африку фінансово, щоб наслідки продовольчої кризи через російсько-українську війну не були такими болючими для континенту. 

Центральна Америка

Нікарагуа в ООН постійно голосує так, як росія, Білорусь, Китай та частина африканських країн. Це пояснюється тим, що в Нікарагуа владу ще у 1979-му році захопили комуністи. Відтоді країну незмінно очолює Данієль Ортега Сааведра. З часів Радянського Союзу держава має тісні історичні зв’язки з росією.

Латинська Америка

Характеристика регіону

Особливістю Латинської Америки є специфічна політична культура. Минулі 100 років у країнах регіону диктаторів змінювали військові, а військових – диктатори. З багатьох причин формування західної, європейської політичної культури в Латинській Америці не відбулося.

Позиція щодо війни

Більшість держав Латинської Америки висловили нейтралітет щодо російсько-української війни. Це пов’язано з тим, що в країнах регіону високий рівень антиамериканізму через історію своїх взаємовідносин зі США, а США — один із головних партнерів України.

Україна в Латинській Америці

Влітку в Україні був Президент Гватемали Алехандро Джамматеї – він став першим латиноамериканським лідером, який відвідав Україну за останні 12 років.

Частина країн Латинської Америки (Гватемала, Беліз, Суринам) приєдналася до Парламентського саміту Кримської платформи в Загребі онлайн. Україна веде міжпарламентський діалог із Мексикою, і цей потенціал потрібно розвивати, як і відносини з українською діаспорою Бразилії та Аргентини. 

Вплив війни на регіон

Країни Латинської Америки відчули російсько-українську війну через підвищення цін на продовольство, паливо, комунальні послуги. Це зумовлено тим, що росія, напавши на Україну, зруйнувала глобальні торговельні ланцюжки.

Країни Євроатлантики

Характеристика регіону

Країни цього регіону найбільше підтримують Україну. Це — країни Євросоюзу та НАТО, які засудили агресію росії.

Британія, в якій досить довго панували російські гроші, зрозуміла, що росія — це загроза, ще у 2018 році — після спроби отруєння родини Скрипалів у Солсбері. Коли у 2019 році Борис Джонсон змінив Терезу Мей на посаді прем’єр-міністра, Британія стала однією з перших країн, які визнали, що політика Заходу щодо росії 2014 році, після початку війни в Україні, була неадекватною.

Вплив війни на регіон

Євроатлантичні держави почали переоснащувати свої армії і вкладати більше грошей у свою безпеку та оборону.

Дві нейтральні країни — Швеція і Фінляндія — подали заявки на вступ до НАТО. Залишилася лише ратифікація з боку Угорщини та Туреччини. Анкара прагне домогтися того, щоб Швеція та Фінляндія не надавали підтримку курдам, бо вважає курдів терористами.

Позиція щодо війни

Громадська думка, безумовно, відрізняється від країни до країни, але переважно громадяни цього регіону підтримують Україну.

Політичне керівництво Угорщини активно співпрацює з росією. Віктор Орбан при владі вже 12 років. При цьому угорські волонтери допомагали українцям, які прагнули виїхати через Угорщину далі до ЄС. Найважливіше те, що інколи громадянське суспільство у країнах євроатлантики може відігравати значно більшу роль, ніж офіційні структури.

У Канаді проживає понад мільйон українців. Сучасна Канада була створена у тому числі українцями. Канада наголошує на тому, що відновлювати Україну потрібно вже зараз. Саме там було створено перший у НАТО центр передового досвіду з питань клімату і безпеки. Адже російсько-українська війна — це також про клімат і навколишнє середовище.

Попри різні політичні погляди, суспільство США підтримує Україну. Через такі трагічні події, як ця війна, багато американців дізналися більше про Україну, її історію, культуру та сучасність. Гарний приклад – проект від Українського Інституту при МЗС України “Notes From Ukraine” про Щедрик Миколи Леонтовича, відомий у світі як “Carol of the bells”. 

Україна в Євроатлантиці

Україна на офіційному рівні прагне активувати свою культурну і публічну дипломатію за допомогою проєктів Українського інституту — установи при МЗС, яка займається спільними культурними проєктами.

Багато українців, рятуючись від війни, виїхали до Європи. Вони й формують значною мірою громадську думку щодо України.

Події після 24 лютого показали, що варто працювати з різними регіонами світу, а не тільки країнами, які підтримують Україну. Інформаційна війна триває щодня. Дуже важливим для роботи з громадською думкою у світі є Твіттер. Тому кожен на своєму місці може робити свій внесок — твітом, коментарем для іноземних медіа, волонтерством. Україна зараз є прикладом незламності для всього світу. 

Через російську війну в Україні увага світу прикута до трагічних подій у нашій державі. У багатьох куточках світу про Україну заговорили вперше, відчувши нищівний вплив російських злочинів на добробут своїх громадян.

Сьогодні українська дипломатія надолужує прогалини у співпраці з низкою держав та робить усе можливе, щоб увага до України не згасала. Проте цей напрямок роботи має стати завданням не тільки на час війни, а й, що не менш важливо, після неї, і не лише для дипломатів, а й для всіх українців, у тому числі тих, які вимушено стали посланцями держави у світі.