Зараз я рідко беру участь у публічних дискусіях, бо служу у Збройних силах України. Однак, якщо ми говоримо про реформи, то моя думка проста — немає реформ важливих і неважливих. Їх потрібно робити, і їх потрібно робити всі. Окрім однієї – реформи армії.
В опитуванні «Вокс Україна» понад 85% українців висловились за важливість реформи армії. Всім нам болить армія, війна, і це змушує нас бажати змін у цій сфері. І емоційно я, звісно, підтримував би заклики реформувати армію тут і зараз. Але як людина раціональна я скажу по-іншому: армію реформувати не можна. Зараз не можна. Бо армія працює. Десь інерційно, десь за старими алгоритмами, але працює.
Існує велика спокуса для політиків, експертів, просто небайдужих людей повестися на заклики «давайте робити, ми придумали ідеальну нову схему, треба її імплементувати». Це призведе лише до того, що щось наштовхнеться на перепони, щось зламається і з’явиться привід казати «влада погана, вони зливають армію». Думаю, ми всі бачили подібні спроби розбурхувати суспільне невдоволення.
Зараз, щоб встояти, інколи потрібні неприємні компроміси, інколи потрібні широкі коаліції, в яких учасники не будуть сваритися, а будуть корисними один одному і підсилюватимуть спільну ідею. Тож я думаю, нам, українцям, зараз конче потрібно навчитися трохи приглушувати власну емоційність, щоб зрозуміти суть та зробити правильний вибір. Потрібно навчитися чітко розрізняти власні передчуття, здогадки, емоції і факти.
Повертаючись до питання реформ. Якщо є запит від суспільства, якщо є розуміння, куди рухатися, якщо є прецеденти та історії успіху або ж приклади, що щось можна змінити на краще, це потрібно робити.
Як відомо, найкраще – ворог хорошого. Я не думаю, що відразу все потрібно зробити ідеально і унікально. На мою думку, варто взяти найкращі можливі практики та розумно, зважаючи на обставини, їх імплементувати.
Всі реформи пов’язані між собою та всі потрібні. Якщо взяти за приклад ту саму армію: реформа закупівель впливає на армію, реформа медицини впливає, цифровізація — впливає і реформа держуправління також впливає. До того ж, уже зроблені реформи створюють підвалини для швидкого реформування інших сфер. І так формується повністю нова система. Якщо ж ви будуєте лише одну вузьку сферу відокремлено від інших, вона може бути нежиттєздатною у «ворожому середовищі».
Отже, нам потрібно робити одразу багато реформ, інтегрувати їх одна в іншу, зрощувати корінням і робити так, щоб ніякі наступники не змогли їх зруйнувати. Я зараз переосмислюю все, що колись бачив, і дивуюся, наскільки жага до наживи глибоко вкорінилася в людях. Так, що навіть під час війни вони не можуть позбутися меркантильних, іноді дурних, ідей. Вони думають, що світ не змінився. А світ змінився. І для того, щоб ця країна стала сильною — а ми зараз намагаємось зробити так, щоб Україна стала однією з найсильніших країн світу — потрібно, щоб зростала ця нова реформована система.
Якщо ви вже воюєте, якщо ви вже на фронті, я вважаю, що варто тут залишатися. Так роблю я сам. Хоча б тому, щоб сюди не потрапили інші. Якщо ви не тут — у вас свій фронт. Він полягає в тому, щоб створити краще життя, кращу Україну для тих, хто повернеться з війни після нашої перемоги.
А реформу армії ми зробимо обов’язково. Коли виграємо війну. Слава Україні!
Публікація видана в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Думки та позиції викладені у цій публікації є позицією автора та не обов’язково відображають позицію Посольства Швеції в Україні та Міжнародного фонду «Відродження».
Текст упорядкувала Ксенія Алеканкіна. Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу команді стажерів: Ярославі Богославець, Марії Глитень, Марті Цимбалісті, Дар‘ї Філіп‘євій.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
