Вихід «на світло» – питання виживання як держави, так і бізнесу
Beta

Вихід «на світло» – питання виживання як держави, так і бізнесу

Photo: ua.depositphotos.com / stokkete
29 Серпня 2022
FacebookTwitterTelegram
2047

Дискусія про оптимальні ставки податків, які були б вигідними як державі, так і бізнесу, ведеться в Україні роками. Однак, ця дискусія має провадитися після, а не замість вирішення питання з адмініструванням податків та митних платежів.

На початку повномасштабної війни парламент зробив декілька кроків зі скорочення податкового навантаження – де-факто поширив «спрощенку» на будь-який бізнес, скасував податки на імпорт (які пізніше довелося повертати), знизив акцизи на пальне. Такі зміни відчув не лише бізнес, але й державний бюджет, дефіцит якого переважно закривався друком грошей Нацбанку. Це стало одним із факторів високої інфляції, яка в липні сягнула 22,2% рік до року. 

Не дивно, що давня дискусія про те, якою має бути податкова система, щоб з одного боку не шкодити бізнесу, а з іншого – дозволяти державі фінансувати необхідні видатки, спалахнула в новою силою. При цьому головним аргументом прихильників радикального зниження ставок податків є очікувана детінізація бізнесу – мовляв, високі податкові ставки змушують підприємців залишатися в «тіні». 

Проте чи справді це так? Давайте розберемося.

Із 14 податків, які сплачують підприємства, найбільше впливають на фінансовий результат  та відповідно інвестиційні рішення податок на прибуток, ЄСВ та ПДФО. Два останні часто сприймаються не як податок на працю, а як витрати підприємства. Вони підвищують видатки компаній за найбільшою статтею витрат – оплатою праці – щонайменше на 40%. В останні роки масової трудової міграції до Польщі та інших країн підприємства були змушені підвищувати зарплату, щоб утримати кваліфіковані кадри (реальна зарплата у 2021 році була на 30% вищою, ніж у 2018; номінальна зарплата виросла в усіх секторах – рис. 1).

Рисунок 1. Номінальна середня зарплата за секторами, грн на місяць (штатні працівники юросіб, у яких понад 10 працівників)

Дані: Держстат

За недостатнього рівня доходів підвищення зарплати часто відбувалося за рахунок схем з “економії” на податках. Теоретично, компанії могли б закладати ці витрати в ціну товару і зберігати привабливу для інвестора маржу прибутку. Однак на практиці в такому разі багато товарів не витримали б цінової конкуренції з імпортом або з великими корпораціями, які мають доступ до інвестицій, кращі технології, а отже нижчі операційні витрати на одиницю продукції. 

Тіньові схеми оптимізації податків, а також «сірий» імпорт створюють у багатьох секторах нерівну цінову конкуренцію. Це стримує нових інвесторів, яким доведеться  конкурувати з товарами, ціна яких «оптимізована» за рахунок “схем”, звужує конкуренцію та гальмує економічний розвиток. 

Друга велика причина схем – це цінове змагання з імпортом, який отримує дотації від своїх урядів. Тут був певний прогрес: дотації від українського уряду спонукали виробників у цих секторах вийти з тіні, що відбулося, наприклад, в агробізнесі. А програма «5-7-9» підвищила можливості українських виробників до цінової конкуренції з імпортом.

Нарешті, бути в тіні – це не завжди про виживання. Тіньові схеми часто формують надприбутки, на тлі яких витрати на корупцію виглядають помірними. Надприбутки особливо помітні сьогодні за великим парком люксових авто з українськими номерами, які перемістилися до Європи й “випромінюють достаток” серед малолітражок тамтешнього середнього класу. На жаль, в Україні ухиляння від податків не стало аморальним явищем.  

Що змінилося в економіці з початку повномасштабної війни? 

Виробничі витрати виросли в середньому на 50%, а деякі процеси погіршилися в рази (наприклад, відплив людських ресурсів на інші ринки й при цьому зростання безробіття), багато активів зруйновано чи втрачено, решта – значно втратили вартість. 

В цих умовах бізнесу та державі потрібно більше коштів, але також і дешевших операційних рішень і нових стратегій. Криза змушує ухвалювати складні рішення:

  • радикальне зниження операційних витрат і підвищення ефективності. Треба бути готовим до відпливу людських ресурсів через масову еміграцію та падіння реальних доходів працівників. Значною мірою це стосується й державних фінансів: потрібне радикальне зменшення адміністративних витрат;
  • залучення інвестицій і дешевої фінансової, грантової і  кредитної підтримки – переважно з-за кордону.  Бізнесу не вистачає власних ресурсів, тим паче що вони швидко “випаровуються” через знецінення гривні та втрату активів унаслідок війни. Залучити інвестиції при збереженні тіньових схем неможливо. Сьогодні вихід із тіні – це питання доступу до фінансування.

Також потрібно прибрати “людський фактор” під час сплати податків – як у тих, хто «мав би платити», так і у тих, хто «мав би збирати». Останнє твердження звучить як мантра. Багаторічні зусилля різних урядів поки що не принесли результату: тіньова економіка залишається на рівні 30-35%.  Проте є успішні приклади виключення “людського фактора” із певного процесу.  Наприклад, там, де встановлені камери спостереження на дорогах, водії значно рідше перевищують швидкість. Механізм працює зручно і невідворотно: перевищення швидкості – штраф-повідомлення в Дії – сплата. Давайте зробимо те саме з паркуванням у Києві? Камери плюс закриття тіньового паркувального бізнесу – означає поповнення бюджету. Це матеріально і це те, що на поверхні. Для цього не треба нових законів, лише рішучість впроваджувати уже чинні. Можливо, українське суспільство, побудоване на горизонтальних зв’язках, потребує не стільки нових постанов «зверху», скільки впровадження «знизу». Крок за кроком, сфера за сферою. 

Бюджету потрібні кошти вже зараз, і бізнес втрачає свої потужності через війну вже зараз. Тому потрібна рішуча мобілізація коштів, а саме: 

  • значне скорочення державних адміністративних витрат;
  • швидка ліквідація збиткових та приватизація державних підприємств. Не варто чекати, що колись цей актив буде дорожчим. Це зовсім не факт;
  • завершити реформу митниці: закрити шлях для сірого імпорту й таким чином розширити базу оподаткування;
  • скасувати й більше не запроваджувати преференції, як-от митні чи податкові пільги на кшталт «євроблях» чи подібних групових бенефіціарів. Правила мають бути однакові для всіх. Для всіх, включно з Податковою службою, що має нарешті перетворитися на сервісний орган, а не репресивний.

І, звісно, необхідна зміна практики судочинства. Необхідно, щоб наша Феміда, яка сьогодні надає преференції певним особам, знову стала сліпою й нарешті забезпечила верховенство права. Тоді і з‘явиться  «план Маршалла» з грантами, інвестиціями, дешевими кредитами. 

Перегляд ставок податків (збільшення чи зменшення?) варто проводити після, а не замість згаданих тут дій. Така думка.

Автори

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний