Визнання Росією «ЛДНР» та провал Нормандського формату. Як маніпулювали проросійські медіа за тиждень 9-16 лютого
Beta

Визнання Росією «ЛДНР» та провал Нормандського формату. Як маніпулювали проросійські медіа за тиждень 9-16 лютого

Photo: ua.depositphotos.com / microgen
19 Лютого 2022
FacebookTwitterTelegram
158

Цього тижня проросійські ресурси писали, що потенційне визнання Росією так званих «ДНР» та «ЛНР» може завершити війну на Донбасі та повернути регіон до «нормального життя». На фоні цієї ініціативи особливо активно просувався меседж, що Україна мусить виконати Мінські угоди: або «Мінськ», або визнання «ЛДНР» Росією. Крім цього, актуалізувався новий наратив: нібито Захід штовхатиме Київ до прямих перемовин з псевдореспубліками. 

Які російські наративи потрапляють в український інфопростір — VoxCheck аналізує в рамках співпраці з Центром стратегічних комунікацій. Деталі співпраці описані в Меморандумі. Попередні випуски читайте тут.

«Націоналісти готують агресивні дії»

Проросійські медіа «Страна», «News24UA», «Медиапоток» та «Klymenko Time» написали про загрозу агресії зі сторони ультраправих груп в Україні. Ця «цілком реальна», на думку нардепа від «ОПЗЖ» Олега Волошина, загроза протиставляється загрозі російського вторгнення у яку, мовляв, «жодна розсудлива людина не вірить». Проте сам Волошин 14 лютого покинув Україну, як і його колеги по фракції.

За словами Волошина, на тлі «військової істерії, що роздмухується Заходом», радикальні націоналістичні групи в столиці та інших містах планують «агресивні дії». Вони нібито ведуть підготовку вже кілька місяців, зокрема складають списки, виділяють транспорт тощо. 

Також проросійський сайт «Klymenko Time» із посиланням на статтю «NYT» написав, що українські націоналісти готові воювати не тільки з Росією, але й з українською владою, якщо вона вирішить здати національні інтереси РФ. До цього «Klymenko Time» додає, нібито американське видання «ставить знак рівності між праворадикалами та громадянським суспільством України».

Російські медіа також процитували Волошина:

  • «Розправу над громадянами України, які не підтримують націоналістичну ідеологію, організують праворадикали та учасники націоналістичних угруповань України»,«Красная Весна»
  • «Зростання русофобських настроїв призвело до появи великої кількості непідсудних радикалів, здатних поставити Україну на межу громадянської війни»,«РИА новости»

Як насправді?

Окрім «різних джерел» Волошина, підтверджень того, що ультраправі групи готують масові розправи над українцями, які «не підтримують націоналістичну ідеологію», немає жодних.

Порівняння громадянського суспільства України з ультраправими націоналістами від «Klymenko Time» виглядає досить сумнівним. У статті «NYT» дійсно зазначається, що компроміс із Москвою може викликати протести правих груп проти Зеленського: «Київ заохочує озброєння націоналістичних воєнізованих формувань, щоб протистояти вторгненню Росії. Але вони також можуть виступити проти уряду, якщо він погодиться на мирну угоду (з Росією – ред.), яку вони відкидають»

Джерело — «NYT»

Єдина згадка громадянського суспільства («civil society») в американського видання зустрічається при цитуванні Олександра Іванова, учасника «Руху опору капітуляції». Дослівна цитата Іванова виглядає так: «Громадянське суспільство має більший вплив на політику, ніж реальні політичні партії». Для пана Зеленського, додав він, «загроза війни насправді є лише загрозою, а підписання компромісів гарантовано призведе до протестів». 

Джерело — «NYT»

Але по-перше, самі протести не є однаковими за своєю формою. Це можуть бути мирні демонстрації без застосування насильства. Звичайно, можна припустити, що для авторитарного режиму Росії абсолютно всі протести виглядають однаково: як загроза порядку, яку треба знищити. По-друге, громадянське суспільство, очевидно, не складається з одних ультраправих груп. Громадський сектор об’єднує всі недержавні організації, які відстоюють інтереси громадян.

Крім того, важливо розрізняти протести проти уряду та «розправу над інакодумцями». У статті «NYT» йдеться саме про антиурядові протести, а не погроми всіх «інших», про які говорить Волошин. 

Утім, і саму статтю «NYT» можна назвати маніпулятивною. Її автор Ендрю Крамер — кореспондент московського бюро «NYT». Він пише, що, на думку міністра оборони України, внутрішня дестабілізація є більшою загрозою, ніж вторгнення. Тоді як говорячи про можливу внутрішню дестабілізацію, Олексій Резніков мав на увазі, що вона буде інспірована Росією й використана нею ж як привід для ескалації.

Ендрю Крамер навмисно чи несвідомо перебільшує вплив правих партій в Україні й таким чином повторює російський наратив про «засилля нацистів та фашистів». Може скластися враження, що український уряд під впливом крайніх правих партій буде змушений відкинути будь-які пропозиції Росії та Заходу з врегулювання ситуації.

У статті «NYT» також пишуть, ніби український уряд «закликав націоналістичні партії озброюватися сильніше». Жодних офіційних заяв про це з боку української влади не було. 

Росія може визнати «ЛДНР» 

Проросійське видання «Страна» випустила статтю та відеоблог про те, що російська Держдума закликала президента РФ визнати псевдореспубліки — так звані «ДНР» та «ЛНР». «Страна» стверджує, що це визнання допомогло б завершити війну та налагодити в регіоні «нормальне життя» після інтеграції «республік» до Росії. І що РФ нібито або знає, що на Донбасі з боку України почнуть «масштабну війну», або хоче їй запобігти. 

«У російських експертних колах останнім часом активно курсувала ідея кардинально вирішувати питання Донбасу, яке вже вісім років перебуває у підвішеному стані. Логіка така – якщо Київ відмовляється виконувати Мінські угоди (а він відмовляється і поки нічого не говорить про те, що позиція зміниться), то треба якимось чином підбивати межу під війною. Щоб вона не тривала десятиліттями, а територія «ЛДНР» із населенням у кілька мільйонів людей не залишалася вічно «сірою зоною». Це дозволить інтегрувати території до Росії та налагодити там нормальне життя», — «Страна».

Тому, що «Страна» допускає інтеграцію українського регіону до складу Росії, вже важко здивуватися — видання і російську агресію проти України не визнає.

«Reuters» взяло інтерв’ю у ватажків «ДНР» Пушиліна та Ходаковського, «Страна» прокоментувала: «Українське МЗС відреагувало на публікацію вкрай жорстко, що й не дивно: адже вона руйнує одну з базових позицій Києва у його протистоянні Мінським угодам, показуючи, що на Донбасі – сепаратизм, а не «російська окупація».

Російські ЗМІ

  • «Росія визнає ДНР та ЛНР при наступі Києва на Донбас, щоб мати юридичні підстави укладання договору про взаємну допомогу та оборону», — «Lenta.ru»
  • «…ступінь небажання Заходу обговорювати можливі заходи деескалації конфлікту на території показують, що погіршити те, що важко погіршити, вже неможливо. Це захист наших громадян», — «РИА Новости» з посиланням на депутата від КПРФ Юрія Афоніна 
  • «МЗС України: визнання ДНР та ЛНР не матиме правових наслідків, але завадить урегулюванню»,«Известия» 

Російські політики відпрацьовують ще один наратив: мовляв, ініціатива Держдуми відображає «громадську думку» росіян. Народ нібито «боляче реагує на все те, що відбувається на Донбасі» і «співчуває жителям Донбасу». Це говорив і Путін, і його прессекретар Пєсков

Як насправді?

«Співчуття» до окупованого Росією Донбасу не таке поширене серед росіян, як це намагаються показати. Зараз прямо не йдеться про «приєднання» «ЛДНР» до Росії, але ця думка не дуже популярна серед росіян. За даними російського «Левада-Центру», входження псевдореспублік до складу Росії з 2014-го стало підтримує не більше чверті населення. Необхідність надати незалежність псевдореспублікам залишається найбільш поширеною відповіддю росіян. Але цей показник не такий значний. У березні 2021-го тільки 28% відповіли, що так звані «ДНР» та «ЛНР» мають стати незалежними. 16% — що Донецька та Луганська області мають бути автономними в складі України, 10% — що мають входити до складу України на загальних підставах.

Налагодити «нормальне життя» чи закінчити війну визнання «ЛДНР» навряд чи допоможе. У «конституціях» псевдореспублік вказано, що їхні кордони лишаються незмінними з моменту створення. Тобто з моменту «референдумів» 2014 року, які, на думку сепаратистів, пройшли по всій території Донецької та Луганської областей — включно з територіями, підконтрольними українському уряду. А у 2019 році «ДНР» ухвалила «закон» про держкордон, включивши в його межі всю Донецьку область. Якщо Росія визнає «ЛДНР» та почне відкрито надавати воєнну допомогу, може розпочатися масштабна ескалація.

Визнання «ЛДНР» є тиском на Україну та міжнародних партнерів задля виконання Україною Мінських угод в інтерпретації Росії. 

Мінські домовленості: нова доза маніпуляцій 

Показово, що в проросійських медіа цього тижня особливо активно просували наратив, що Україні необхідно прийняти «Мінськ» — на тлі того, що Росія може визнати «ЛДНР».

Проросійські медіа «112» (тут, тут, тут і тут), «ZIK» (щонайменше 6 публікацій), «NewsOne» (щонайменше 9 публікацій) звинуватили Україну в ескалації конфлікту на Донбасі через невиконання Мінських домовленостей. Нібито Україна — джерело небезпеки для всієї Європи, а тому треба примусити Зеленського виконати Мінські угоди. При цьому нібито увесь світ вимагає цього від України. 

Утім, не всі проросійські медіа в цьому одностайні. «Klymenko Time» написало, що США не зацікавлені у виконанні Мінських угод, бо якщо закінчиться конфлікт на Донбасі, «США втратять один із ключових способів політичного та економічного тиску на РФ».

Джерело — «NewsOne»

Пропаганда Кремля далеко не вперше публікувала аналогічні тези:

  • «Україна відмовилася виконувати головну вимогу Мінських угод»,«Газета.ru»
  • «Викрутаси України: Київ відмовляється виконувати Мінські угоди», — «Regnum»

Як насправді?

Більшість пунктів Мінських домовленостей не виконує саме Росія, тим самим продовжуючи конфлікт. РФ блокує спостерігачам ОБСЄ доступ до певних районів та не забезпечує поставки гуманітарної допомоги на основі міжнародних механізмів. Росія не виконує безпекові положення Мінських угод: припинення вогню, повне виведення підрозділів проросійських бойовиків та російського озброєння з території України. За це проти РФ було продовжено європейські санкції. 

Росія намагається примусити Україну до виконання «Мінська» на своїх умовах. По-перше, Україна має ухвалити особливий статус для Донбасу, що надасть регіону значні привілеї та поставить у нерівноправне положення решту областей України. По-друге, Україна має погодитися на те, що їй повернуть контроль над окупованими територіями лише після проведення там місцевих виборів. Але ці вибори мають пройти за українським законодавством, що в умовах фактичної окупації цих територій неможливо. Крім того, за останні роки понад 600 тисяч українців на окупованих територіях отримали російські паспорти. Водночас кількість тимчасово переміщених осіб, переважно з ОРДЛО, становить 1,4 млн, і більшість із них не зможе взяти участь у виборах. 

Україна намагається виконувати безпекову частину «Мінську», якої не дотримується Росія. Проте політичні пункти явно суперечать інтересам нашої країни. Мінськ залишається основою мирного врегулювання за принципом «поганий мир краще гарної війни». Наразі неможливо від нього відмовитися: альтернативного плану не існує, а вихід України з Мінських угод міг би стати підгрунтям для зняття з Росії частини західних санкцій та ескалації конфлікту на Донбасі. 

«Провал» Нормандського формату

Проросійські сайти з «пулу Медведчука» «112», «NewsOne», «Zik», «Перший Незалежний» поширюють заяви «ОПЗЖ», дослівно співзвучні з мантрами російської пропаганди. Цього тижня писали, що перемовини в Нормандському форматі провалилися, бо Зеленський виконував «план Заходу по розв’язуванню війни з Росією». «Англосаксами поставлено чітке завдання: розв’язати війну та втягнути в неї Росію, а Донбас — зручна модель та плацдарм для реалізації цього злочинного плану», — цитують сайти нардепа Іллю Киву. 

«Страна» про «провалені перемовини» написала, що уникнути війни допомогла б лише реалізація Мінських угод, зокрема їх політичної частини. В інших публікаціях «Страна» маніпулювала прямими перемовинами з псевдореспубліками, яких вимагає Кремль. Мовляв, Захід через публікації в медіа готують до сприйняття «республік» як сепаратистських формувань, щоб потім західні політики могли говорити про необхідність прямих перемовин з ними. Начебто «на Заході це й так не новина» — а сюрприз тільки для української влади. 

Російські ЗМІ «Regnum», «РБК», «Lenta.ru», «Газета.ру», «Столетие» пишуть про те саме, що й Кива: «прагнення англосаксів розв’язати війну будь-якою ціною». Про «саботаж Мінська» через те, що Україна не йде на прямі переговори з бойовиками, російські ЗМІ пишуть роками.

Як насправді? 

Вимога до Києва йти на прямі перемовини з «ДНР» та «ЛНР» — послідовна позиція Росії. Вона не визнає себе стороною конфлікту на Донбасі й прагне довести, що в Україні — «внутрішній конфлікт». Тому логічно, що Росія наполягає на прямих перемовинах Києва з бойовиками: аби для зовнішнього світу виглядало, немов Україна сама визнає війну на Донбасі «внутрішньою». Відтак уся кампанія російських та проросійських ЗМІ — «українська влада не хоче миру, бо не йде на перемовини з Донецьком та Луганськом» — підміна понять і заперечення факту російської агресії на Сході. 

Діалог із повністю підконтрольними Кремлю бойовиками може призвести не до деескалації, а до «замороження» конфлікту. Так само Росія займалася «врегулюванням конфліктів» у Молдові та Грузії: офіційну владу схиляли до перегоровір з очільниками сепаратистів у Придністров’ї та Абхазії і Південній Осетії. В обох випадках до відновлення територіальної цілісності це не привело. 

Наша методологія

Аналітики VoxCheck моніторять сайти та соціальні мережі українських проросійських медіа та визначають головні новини чи теми за тиждень, яким виділили найбільше етерного часу чи уваги в стрічці новин. Ми визначаємо ключові наративи за тиждень, що минає, та аналізуємо їхнє походження.

Медіа, які ми моніторимо: «Страна», «Klymenko Time», «Вести», «Українські новини», «Подробности», «Апостроф», «From.ua», «Голос.ua»,  «КП в Україні», «Znaj.ua», «Телеграф», «112», «Zik», «NewsOne», «Politeka», «Mignews», «Главред», «Антикор», «Рупор», телеканали «Наш», «Перший Незалежний» та інші. Ми не стверджуємо, що ці ЗМІ навмисне поширюють російську пропаганду, втім, їхні матеріали містять елементи російської дезінформації.

VoxCheck шукає фейки та маніпуляції і спростовує їх. В основі перевірки — методика «натисни та перевір». Кожен може перевірити нашу аргументацію та джерела. Перевірка може базуватися тільки на відкритих даних з відповідними посиланнями. Статтю з фактчеком можна публікувати тільки за умови, що її підписали два члени редакційної колегії.

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний