Як може вчинити «Етичний Інвестор» з прибутками від викопного палива, отриманими через війну проти України?

Як може вчинити «Етичний Інвестор» з прибутками від викопного палива, отриманими через війну проти України?

Photo: unsplash.com / Zbynek Burival @zburival
13 Березня 2024
FacebookTwitterTelegram
1913

Нафтові компанії очевидно виграли від зростання цін на нафту, викликаного повномасштабним вторгненням Росії в Україну в 2022 році. Деякі компанії одразу визнали це й того самого року пожертвували частину своїх прибутків українцям. Інвестори компаній, що займаються видобутком і торгівлею викопним паливом, також отримали вигоду, і серед них – сталі фонди університетів (endowments). Ми використовуємо підхід книги «Етичний Інвестор» (The Ethical Investor), яка була вперше опублікована у 1972 році, для аналізу можливих варіантів дій для університетських спільнот та наглядових рад.

Ми обговорюємо причини, чому деякі університети вирішили працювати безпосередньо з українськими студентами та дослідниками. У цій статті ми пояснюємо необхідність таких кроків, якщо університети розглядають себе не лише як науковий, але і як моральний авангард суспільства. Ми пропонуємо відділам університетів, які збирають кошти та забезпечують фінансування,  звернутися до випускників та благодійних організацій, якщо університети не можуть безпосередньо зв’язатися з українськими вченими. 

Ми також зазначаємо, що високі нафтові ціни спричинили соціальні негаразди у багатьох країнах, і їх необхідно визнати групою держав, що постраждали від високих цін на нафту внаслідок війни, яку веде Російська Федерація.

Мета університету та вільний обмін ідеями як засіб досягнення цього

Приблизно п’ятдесят років тому Єльський університет опублікував кілька праць, які заслуговують на увагу з погляду зроблених припущень, а також питань, які в них розглядаються.

Видатний історик американського Півдня К. Ван Вудворд писав про свободу слова в Єльському університеті. Його звіт починається такими словами: 

Основною функцією університету є створення й розповсюдження знання за допомогою досліджень та викладання. Виконання цієї функції потребує вільного обміну ідеями не лише в його стінах, а й зі світом поза його межами.

Ми пишемо в традиції «вільного обміну ідеями» з університетськими спільнотами. У час зниження довіри до більшості інституцій, у тому числі університетів, відкрите спілкування – це нагальна потреба.

«Етичний Інвестор»: відповідальність за етичну поведінку починається з кожного

Нові знання можна застосовувати відразу, тож університети природно стають першими користувачами. За інформацією вебсайту, публікація «Етичного Інвестора» зробила Єль лідером в управлінні сталими фондами з «етичною відповідальністю». Книга використовується в практиці відповідального інвестування відомої у США інституції, а також є широко знаною в цій галузі.

«Етичний інвестор» починається зі шляхетної й піднесеної традиції повної довіри до принципово гідного людського розуміння та морального судження. У цій мальовничій, ліберальній, гуманістичній традиції ХХ століття окрема особа може осягнути людське знання та людські цінності. Суспільні установи мають наслідувати приклад індивідів в управлінні своїми фінансовими активами з етичною відповідальністю (стор. 6):

Тут ми пояснюємо, як відправну точку, те, що ми вважаємо мінімальною моральною відповідальністю, якої завжди просили дотримуватися усіх членів суспільства: як індивіди, ми визнаємо різні ступені готовності вживати позитивних дій задля суспільного блага  – однак ми всі поділяємо зобов’язання не завдавати шкоди іншим… Ми вважаємо, що такі зусилля мають робитися не лише окремими чоловіками та жінками, а й великими колективними установами, за допомогою яких чоловіки та жінки функціонують у складному суспільстві.

Як саме уявляють автори етичні дії  індивідів, а тоді інституцій?

Суспільна шкода – міра мінімуму етичної поведінки

На думку авторів, етична поведінка людини грунтується на визнанні, уникненні та виправленні «суспільної шкоди» – саме це є «моральним мінімумом»:

Хоча, як ми побачимо, настанову запобігти й виправити те, що ми називаємо суспільною шкодою, легше висловити в абстрактній формі, аніж перетворити на конкретні дієві правила, ці складнощі не дозволяють нам уникати зусиль із виконання цього зобов’язання   (стор.6)

Ця  вимога уникати та виправляти суспільну шкоду  проходить крізь усю мораль. Ми називаємо це «моральним мінімумом», маючи на увазі, що цієї вимоги не можна оминути за будь-яких обмежень  соціальної відповідальності…

Думка, що всі громадяни однаково зобов’язані уникати або виправляти будь-яку завдану ними суспільну шкоду, знаходить підтримку в нашій традиції права та моралі (стор. 18)

Підсумовуючи, ми стверджуємо першочерговий обов’язок усіх громадян (як окремих осіб, так і організацій) уникати та виправляти завдану ними суспільну шкоду. Від певних груп громадян можна очікувати набагато більше  дій з метою виправлення шкоди, проте ніхто не вільний від цього «морального мінімуму».

У деяких випадках може бути неправдою – або принаймні неочевидним, – що якась особа спричинила або допомогла спричинити суспільну шкоду, і все-таки вона може бути відповідальною за усунення наслідків шкоди чи запобігання їй (стор. 21).

Хоча в короткостроковій перспективі може виявитися, що акціонерів менше турбують суспільні інтереси, ніж на те сподіваються деякі прихильники відповідальності акціонерів [за дії корпорацій], у довгостроковій перспективі суспільство виграє від більш широкої участі в моральних і соціальних питаннях. Якщо тримати людей подалі від цих питань, це лише посилює атрофію відповідальності, яка вже широко поширена у високоорганізованому суспільстві. Система довіри, яка є такою необхідною для демократичної країни, ґрунтується на вірі у те, що індивіди та установи – кожний та кожна – нестимуть  відповідальність за соціальні наслідки – навмисні чи ненавмисні – власних дій (стор. 64).

У розділі Керівних принципів «Етичного Інвестора» суспільна шкода визначена так:

д) Суспільна шкода; засвідчений шкідливий вплив діяльності компанії на споживачів, працівників або інших осіб, особливо діяльність, яка порушує або перешкоджає виконанню норм національного або міжнародного права, спрямованих на захист індивідуумів від позбавлення їх здоров’я, безпеки або основних свобод (стор. 171).

Наведене вище обмежене визначення використовується для створення конкретної політики у певний час та у певному місці. «Етичний інвестор» ясно дає зрозуміти, що це визначення розвиватиметься з часом та по мірі докладання зусиль, як зазначено на початку книги:

Незважаючи на те, що зміст поняття суспільної шкоди означений не повністю, і хоча у разі його застосування доведеться зіткнутися з багатьма складними  випадками, ми вважаємо, що це корисне означення, і що конкретні справи можуть вирішуватися на його основі. У законодавстві є багато так само розпливчастих понять (як-от недбалість у деліктних законах чи зустрічне надання у договірному праві), які з часом набули змісту в результаті неодноразового застосування… Ба більше, наші Керівні принципи є спробою надати змісту поняттю суспільної шкоди, посилаючись на зовнішні норми…

Для авторів нові знання можуть змінити визначення шкоди з часом:

Сподіваємося, що відповідно до запропонованих нами Керівних принципів буде розвиватися подібне «прецедентне право». (стор. 21)

Авторам цієї статті та «Етичного інвестора» зрозуміло, що люди все одно мають виправити ненавмисну та непередбачену шкоду:

У деяких випадках може бути неправдою – або принаймні неочевидним, – що якась особа спричинила або допомогла спричинити суспільну шкоду, і все-таки вона може бути відповідальною за усунення наслідків шкоди чи запобігання їй (стор. 21).

Повернемося до незвичного випадку, коли особа шкоди  не завдавала, але «може бути відповідальною за усунення наслідків шкоди чи запобігання їй». Наразі ми також можемо запитати себе, як цей підхід можна застосувати до такого випадку:

Припустимо, що єдиною причиною найбільшої частини економічних прибутків є низка подій, де обов’язково була присутня суспільна шкода, завдана великій групі людей. Ця шкода  не була спричинена компаніями, де університет є співвласником чи акціонером, але шкода точно була присутня в низці подій, що стала основною причиною прибутку бізнесу. Зрозуміло, що настільки значні прибутки були можливими лише у разі, якщо страждань та травм було завдано великій групі. Як має чинити університетська спільнота?

Ми говоримо про тривале зростання цін на нафту на початку брутального повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року та першого вторгнення в Україну Російської Федерації у 2013-14 роках.

Чи призвела війна проти України до зростання цін на нафту у 2021-22 роках?

У січні 2024 року на презентації книги Ярослава Трофімова про війну 2022 року ми запитали автора, чи були економічні міркування частиною «розрахунку»  вторгнення. Ми отримали ствердну відповідь з указанням на зміцнення позиції Російської Федерації як постачальника енергоносіїв у Європі після першого нападу в 2014 році. На конференції Українського наукового інституту Гарвардського університету «Деколонізація України» ми поцікавилися динамікою цін на енергоносії та розвитком агресії: загрози, фактична агресія, за якою йде зростання цін на енергоносії та збільшення частки ринку, ще більше потужності для забезпечення вищих цін, загроза більшої агресії та більша фактична агресія у нескінченному циклі ескалації. Таке “замкнене коло”, на жаль, добре відображає реальність.

За інших рівних умов очікування та реалізація очікувань російської агресії проти України призвели до подорожчання нафти, як стверджують тогочасні  експертні та медіа публікації. Заголовки від 3 березня 2022 року та 1 липня 2022 року передають суть аргументу про підвищення цін у разі більшої ескалації: «JPMorgan прогнозує нафту за 380 доларів у найгіршому випадку через обмеження з боку Росії» та «JPMorgan говорить про 185 доларів у разі скорочення російських поставок». У статті Bloomberg за липень 2022 року також є аргумент про стратегічне використання нафти як інструменту економічної агресії:

Світові ціни на нафту можуть сягнути «стратосферних» 380 доларів за барель, якщо санкції США та Європи змусять Росію скоротити видобуток у відповідь, попередили аналітики JPMorgan Chase & Co…

Спостережливі читачі запитають про початок війни Росії проти України в 2014 році, яка закінчилася окупацією Криму та частини Східної України. Чи спостерігався подібний ефект зростання цін на нафту? У травні 2015 року Федеральне бюро статистики праці (BLS) зазначило (ми визнаємо перед нашими читачами факт вживання мови, яка не визнає  війни):

Як показано… ціни почали неухильно зростати на початку 2014 року. У лютому тенденція до зростання цін прискорилася… оскільки напруженість між Росією, великим світовим виробником нафти, та Україною викликала побоювання, що поставки енергоносіїв може бути перервано.

Ми бачимо тотожні механізми як у 2013-2014, так і у 2021-22 роках. Насправді відверта підготовка нападу з боку Російської Федерації у 2021-22 роках  збільшує доходи від експорту енергоресурсів в очікуванні тепер уже передбачуваного циклу ескалації агресії.

Ми можемо звернутися до безпосередніх учасників ринку, щоб дізнатися їхню точку зору. Енергетичні компанії помітили брутальну агресію та почали негайно діяти, надаючи гуманітарну допомогу. Принаймні в свідомості учасників енергетичного ринку існував зв’язок між цінами та війною. Одна компанія пожертвувала  0,04% публічної ринкової капіталізації або 1% прибутку за перший квартал 2022 року. Литовська компанія Ignitis Grupe виділила 10% «додаткового прибутку» за 2022 рік на гуманітарні цілі в Україні та звернулася до компаній галузі із закликом наслідувати її приклад.

У січні 2024 року провідний науковий журнал Nature опублікував дослідження китайських учених про вплив війни на ціни на нафту:

…виявилося, що російсько-українська війна призвела до зростання цін на сиру нафту марки WTI на 37,14 дол. або 52,33% та зростання цін на сиру нафту марки Brent на 41,49 дол. або 56,33%

Ми вважаємо це дослідження ще одним підтвердженням зв’язку між вторгненням та підвищенням цін на нафту.

Академічні дослідження, надзвичайно великі пожертви енергетичних компаній на українські гуманітарні цілі, поточні коментарі преси та експертів, історія вторгнення 2014 року та його вплив на енергетичні ринки, а також розуміння виграшу від агресії для Російської Федерації свідчать про те, що війна спричинила підвищення цін на енергоносії у 2021-22 роках.

Більшість акціонерів погоджуються з наданням гуманітарної допомоги корпораціями, проте обов’язки діяти в інтересах корпорацій (фідуціарні обов’язки)  обмежують допомогу Україні.

Фідуціарні обов’язки компаній обмежують суму пожертвувань на гуманітарні цілі. Рівень благодійних пожертвувань має ряд прецедентів, які визначають звичайне і прийнятне. Тепер ми знаємо, що пожертвування енергетичних компаній на українські гуманітарні цілі у 2022 році не оскаржувалися їхніми акціонерами. Цей факт мовчазної підтримки допомоги Україні говорить про те, що разом із  керівництвом компаній акціонери як група відчували обов’язок допомогти Україні.

Багато світових компаній поза енергетичною сферою зробили пожертви на гуманітарні цілі в Україні. Переважна більшість із них працювали з прибутком у Російській Федерації з 2014 року, фінансово підтримуючи агресію, що триває. Повномасштабна війна 2022 року змінила світогляд  цих фірм, і гуманітарні пожертви Україні стали найменшим відображенням такої зміни.  Це також стосується деяких енергетичних компаній.

Чому енергетичні компанії, не пов’язані ані з Україною, ані з Росією, мали «лізти зі шкіри», щоб надати гуманітарну допомогу Україні? Однією з причин є визнання джерела прибутків у 2022 році: більші прибутки стали можливі лише через війну. Ще однією причиною є власне випадок, описаний «Етичним Інвестором», коли компанія не є джерелом «суспільної шкоди», проте «виправлення» останньої є «моральним мінімумом». Визнання джерела прибутку призвело до необхідності діяти в межах фідуціарних обов’язків, надаючи гуманітарні пожертви.

Енергетичні компанії надали інформацію про джерело прибутку всім своїм акціонерам, малим і великим, а також залишили їм переважну більшість прибутків. Разом із прибутком приходить відповідальність ухвалювати рішення про використання таких доходів. І серед таких акціонерів є багато  закладів вищої освіти.

Як мають чинити університети з прибутками від енергетичних компаній, отриманими через війну в 2022 році?

Енергетичні компанії намагаються мінімізувати свої прибутки від війни, роблячи гуманітарні внески. Акціонери компаній, організації та приватні особи, підтримали ці дії, не оскарживши рішення керівництва компаній в судах. Податки на прибутки компаній, сплачені в демократичних країнах,  уряди використовували для підтримки свободи та життя українців протягом останніх двох років. Жодна з цих інституцій не має зобов’язань допомагати Україні, але вони зробили це повною мірою.

Чи може університет прагнути обмежити джерела прибутку від своїх сталих фондів? Значна частина «Етичного інвестора» присвячена саме такій меті. Як це можна зробити в цьому конкретному випадку? Ми знову звертаємося до концепції суспільної шкоди в«Етичному Інвесторі». Вважаємо, що факт «суспільної шкоди» є очевидним. У дусі підходу «Етичного Інвестора» ми вважаємо, що відмова отримати прибуток від такої шкоди на рівні сталих фондів університету чи коледжу є «моральним мінімумом»:

Сталі фінансові фонди (endowments) не мають наживатися на подіях, які спричинили або очікувано спричинять серйозну шкоду групі людей. 

Ми відчуваємо, що люди погодяться з таким твердженням та зможуть і захочуть втілити його на практиці. Фактично, автори «Етичного Інвестора» згадують, що подібний підхід уже був запропонований раніше:

Не наживайтеся на аморальності (с.5)

Наша пропозиція відмовитися від отримання прибутку дозволить зробити практичні кроки, щоб «виправити шкоду» у випадку, що його згадує  «Етичний інвестор» вище, де сторона не завдає шкоди, але повинна нести відповідальність за усунення її наслідків:

У деяких випадках може бути неправдою – або принаймні неочевидним, – що якась особа спричинила або допомогла спричинити суспільну шкоду, і все-таки вона може бути відповідальною за усунення наслідків шкоди чи запобігання їй (стор. 21).

Прикладом такої ситуації є дії енергетичних компаній з допомоги Україні. Енергокомпанії діяли оперативно відповідно до нашої пропозиції; подібного висновку дійшли і акціонери цих енергетичних компаній.

Чи отримали сталі фонди прибуток від цін на енергоносії? Три випадки доходів сталого фонду

Пропозиція університету відмовитися від прибутків, отриманих виключно в результаті лиха та шкоди, завданої  іншим, зовсім не  радикальна. Насправді, значна частина університетів та коледжів, формально чи неформально, можливо, вже застосовує таку логіку в етичному управлінні своїми фондами. Зробивши певні припущення, це можна побачити у річних звітах про фінансові результати сталих фондів за 2022 фінансовий рік, що закінчується у червні.

«Прибуток» можна визначити як сукупний позитивний дохід портфелю сталого фонду університету («позитивний номінальний прибуток») за фінансовий рік. Якщо ендавмент не продемонстрував позитивної прибутковості у фінансовому році, що закінчується в червні 2022 року, то університет не отримує прибутку від підвищення цін на нафту. Тож не буде жодних підстав для будь-яких дій з боку університету.

Реальна купівельна спроможність фонду могла впасти через інфляцію, навіть якщо номінальний прибуток був позитивним. Наприклад, номінальний дохід у розмірі 7% для ендавменту та індекс інфляції на рівні 8% фактично свідчитимуть про реальну втрату купівельної спроможності ендавменту на 1% за інших рівних умов. Багато університетських фондів справді націлені на отримання реальних доходів, визначених як номінальний дохід мінус відповідний індекс інфляції. Університети, які націлені на реальну віддачу від свого ендавменту, не отримають прибутку, якщо реальний дохід не буде позитивним. Тож не буде підстав для дій.

Деякі університети розглядають купівельну спроможність своїх фінансових активів наприкінці року з тим, щоб вирішити, чи був прибуток в ендавменті. Купівельна спроможність може знизитися порівняно з початком фінансового року через 1) дохід сталого фонду, 2) високу фактичну інфляцію, 3) вищу очікувану інфляцію в майбутньому та 4) здійснені капітальні інвестиції. Якщо прибутковість ендавменту становила 11%, індекс інфляції був 8%, а витрати на капітальні інвестиції сягали 4,5%, то купівельна спроможність ендавменту зменшилася ceteris paribus. Якщо інфляція не тимчасова, а інфляційні очікування виросли, купівельна спроможність знизиться ще суттєвіше. Так було в червні 2022 року, коли інфляційні очікування за десятирічний період становили 2,4% порівняно з 1,59% у червні 2021 року.

Усі перераховані вище підходи є обґрунтованими. Наглядова рада та органи планування університету можуть застосовувати цілу низку підходів, щоб визначити, чи отримав університетський ендавмент прибуток від підвищення цін на енергоносії. У разі відсутності прибутків немає підстав для будь-яких подальших дій, якщо прийняти це тлумачення нашої пропозиції.

Прибуток сталого фонду: рік чи десять? До чи після 2022 року?

Наше обговорення прибутку та його різні визначення припускали період в один рік. Чи це правильно? Безумовно, у тумані війни університетські спільноти вчинили добре, скориставшися певністю найкоротшого періоду в один рік. У більшості річних звітів прийнято відображати ефективність ендавменту за довший період часу: три, п’ять, десять або навіть двадцять років. Успіх інвестиційних стратегій вимірюється десятиліттями та в різних економічних і ринкових циклах. Правила здійснення витрат [в залежності від рівня фінансових сталих активів] також залежать від ефективності портфеля протягом більш тривалих періодів часу.

Ми пропонуємо під час визначення прибутку сталого фонду використовувати періоди трьох, п’ятьох та десяти років – це звичайна практика інституцій та окремих осіб. Якщо у минулому ендавмент не приносив прибутку протягом такого періоду, включно з 2022 роком, тоді університет не матиме підстав для будь-яких дій.

У повсякденному житті ми навряд чи можемо стверджувати, що отримали прибуток від події, якщо ніколи не витрачали отримані в результаті цього гроші. Тож нам хотілося б додати часовий компонент до нашого визначення прибутку: витрати, спричинені отриманими прибутками. За такого визначення університетська спільнота мала би рацію, стверджуючи, що не отримала вигоди, оскільки фінансові доходи не були перетворені на матеріальні вигоди через витрати. Це станеться лише з часом, і це і є причиною цього обговорення.

Часовий аспект прибутку також вимагає від нас  зважати на майбутні доходи ендавменту, щоб вирішити, чи був прибуток, для цілей нашої пропозиції. Тут допоможе приклад. Оскільки фінансові прибутки отримуються в 2022 році, але, будучи невитраченим, можуть зникнути через дохід, який з часом відстає від інфляції, університетська спільнота знову-таки не побачить жодного прибутку для цілей нашої пропозиції. Це визначення відповідало б індивідуальному досвіду отримання прибутку, який вимагає фактичного витрачання коштів.

Вищі ціни на нафту та газ, породжені війною Російської Федерації проти України: хто постраждав?

Підвищення цін не було б можливим без втрат  українців у війні з Російською Федерацією. Багато країн, що є членами Організації Об’єднаних Націй, також зазнали втрат і також є постраждалими. Для цих країн вищі ціни на нафту означали вибір між енергією та їжею, енергією та соціальними послугами, енергією та безпекою. До 2022 року ці країни не могли забезпечити базові права людини для своїх громадян. Щойно виросли ціни на нафту, недоїдання та громадянські конфлікти могли призвести до втрат людських життів. Голод та відсутність медичної допомоги є типовими вбивцями в історії людства.

Чи відмова від прибутку також означала б виправлення шкоди? Критерії від «Етичного Інвестора»

Відмова є відсутністю  дії, і її вочевидь недостатньо для досягнення моральної мети окремою особою чи інституцією. Людина зазвичай прагне  відшкодувати втрати за допомогою активних дій. Відмова від наживи є лише першим кроком і надає можливість розглядати позитивні дії. В «Етичному інвесторі»  правова традиція слугує орієнтиром для визначення критеріїв, необхідних для позитивних дій для «виправлення шкоди» (стор. 22-25): «потреба», «близькість», «здатність» та «відсутність інших засобів допомоги ».

Наведені вище критерії «Етичного Інвестора» дозволяють сформулювати практичні запитання, щоб вирішити, чи існує обов’язок діяти:

  1. Чи потребує постраждала сторона гуманітарної/освітньої допомоги у цей момент?
  2. Чи впливає конфлікт на університетську спільноту значущим та безпосереднім чином?
  3. Чи має університет можливість ефективно надавати таку допомогу?
  4. Чи має університет діяти до того, як зникне така потреба або  допомогу нададуть інші організації?

Одна спільнота змогла відповісти ствердно на всі чотири запитання. Університет Каліфорнії (Берклі)  підтримав наукову спільноту в Україні у 2022 році. Так само вчинив і Університет Індіани. Чинники, які дозволили обом установам зробити крок уперед, це: віддана група волонтерів, попередні зв’язки з Україною та сильна інституційна підтримка. Ці виші також бачили потребу, яку не покривала допомога інших організацій.

Припустимо, що університетській спільноті не вистачає необхідної групи волонтерів. Тож які ще є способи ефективного надання допомоги? Перш ніж відповісти на це запитання, давайте розглянемо основні обов’язки наглядової ради, щоб повністю оцінити доступні варіанти.

Наглядова рада має забезпечити фінансування наукових досліджень та викладання

Основна мета університету може бути досягнута лише за наявності необхідного фінансування: дослідження та викладання вимагають наявного бюджету.  Ефективність діяльності наглядової ради буде оцінюватися за її здатністю забезпечити фінансування університету.

Варто згадати нещодавні події, щоб збагнути  важливість фінансування досліджень та викладання для наглядової ради. Якщо впливові випускники, які довгий час надають благодійні внески університетам, висловлюють незадоволення діями президентів університету та вирішують припинити пожертви, які були би зроблені за звичайних обставин, то наглядова рада заради “фінансування” скоріше спонукатиме університетське керівництво подати у відставку, ніж врешті зіткнутися з дефіцитом бюджету. Це може пояснити хід подій, який закінчився відставками  президентів провідних університетів в осінньому семестрі 2023 року, навіть якщо інші важливі соціальні міркування вказують на інший можливий результат.  Думки викладачів, студентів або співробітників щодо дій президентів могли бути важливими, але розглядатимуться через призму їхнього впливу на фандрайзинг.

Чи може Опікунська рада вжити заходів для безпосереднього виправлення шкоди? Вчиню щось нове! 

Ми вважаємо, що єдиною метою та результатом дій Ради не може бути виправлення шкоди шляхом надання гуманітарної/освітньої допомоги. Проте спільноти Університетів Берклі та Індіани змогли надати допомогу оскільки, як ми віримо, у процесі надання гуманітарної/освітньої допомоги створюватимуться певні види знань або нові зв’язки, які забезпечать створення нових знань. Лідери університетів також не забули про важливість розповісти студентам про найбільший конфлікт у Європі в 21 столітті.

Очевидно, що багато освітніх закладів не мають особливих  умов Берклі та Індіани. Ми віримо, що навіть за цих обставин Рада може діяти відповідно, дотримуватися своїх фідуціарних обов’язків та досягати цілей дослідження та викладання.

Випускники та благодійні фундації можуть допомогти університетам зберегти Академічний Контекст

«Етичний Інвестор» (стор. 70) та його численні читачі погоджуються, що підтримка Академічного Контексту – найбільш сприятливого середовища для створення та поширення знань – є першорядним завданням. Для деяких науковців і студентів той факт, що їхня освіта частково фінансується  ціною суспільної шкоди, негативно вплине на Академічний Контекст. Пропозиція відмовитися від прибутків, що походять від суспільної шкоди, відновить належний Академічний Контекст принаймні для частини університетської спільноти. Знов-таки, як цього досягти?

Офіси розвитку університету та відділи зв’язків з випускниками змогли зібрати величезні кошти для цілей, у які твердо вірить університет. Ми пропонуємо, щоб університети використали цю мережу для діалогу з меценатами – фізичними особами та благодійними фондами, – які розуміють поточну ситуацію та воліли би допомогти виправити шкоду  через гуманітарні та освітні проекти, яким довіряє і які підтримує університет. Ці проекти можуть реалізовуватися консорціумами університетів або бути незалежними.

Університети ніколи не зверталися до своєї бази фінансування  – меценатів та випускників – з метою підтримки проектів поза межами установ, і тому такі дії означали би «відмову від прибутку, який завдає шкоди групі людей».  Пошук серед постійних донорів університету коштів на проекти, напряму не пов’язані з університетом, імовірно, призведе до зменшення пожертв самому університету. Водночас такий підхід допоможе залучити низку донорів, які оцінять максимальну увагу до Академічного Контексту, а також залучити нових членів університетської спільноти.

Індивідуальна благодійність у США вже демонструє чудові приклади успішних гуманітарних проєктів в Україні. Статки Баффета допомогли залучити 500 мільйонів доларів з початку повномасштабної війни; також було обіцяно надати ще 300 мільйонів доларів у 2024 році. Знов-таки, це є прикладом вельми досвідченого економічного гравця, який уважно вивчив ситуацію та зміг вчинити відповідно до принципів, які ми знаходимо в «Етичному Інвесторі».

Висновок

Ми дуже сподіваємося, що наведене вище обговорення буде корисним для університетських спільнот, випускників та громадськості. Деякі групи читачів слушно матимуть питання до заплутаної дискусії щодо визначення прибутків загального портфеля університету або його сталого фонду, а не просту правду про виграш від інвестицій у викопне паливо у періоди 2014 і 2022 років, спричинений безпосередньо війною. Ми визнаємо цей факт та віримо, що так само роблять багато університетських спільнот та наглядових рад.

Університетські донорські спільноти продемонстрували надзвичайну далекоглядність у розвитку вищих навчальних закладів, які залишаються ядром американського суспільства. Чим більше ми чуємо про проблеми та виклики вищої освіти, тим більше усвідомлюємо її важливість та сподіваємося, що перебування у центрі уваги, суперечки та дискусії зроблять заклади сильнішими. Разом зі спільнотою благодійників університети мають шанс відповісти на виклик нашого часу – відновлення спустошених насильством та економічним зубожінням громад – знайти ці знання та передати їх. 

При підготовці статті автор користувався Chat-GPT.

Автори
  • Юрій Омельченко, економіст, бакалавр економіки та математики випуску 1999-го року, Коледж Грейс Гоппер, Йельський Університет

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний