Як паплюжити досягнення громадського активізму? «Методичка» шкідливих порад
Beta

Як паплюжити досягнення громадського активізму? «Методичка» шкідливих порад

Photo: ua.depositphotos.com / Afotoeu
14 Лютого 2022
FacebookTwitterTelegram
217

 В Україні працює 96,5 тис. громадських організацій, 2 тис. громадських спілок та ще 20,5 тис. благодійних організацій. Багато з них — активні учасники громадського життя країни. Вони працюють у найрізноманітніших сферах: захищають права українців, адвокатують реформи, розвивають демократію, досліджують економіку, допомагають вразливим верствам населення тощо. Тобто займаються суспільно корисною діяльністю.

Проте декому робота громадських активістів не до вподоби. Переважно проти громадських активістів виступають ті, хто не бажає позитивних змін в Україні. Яскравий приклад — противники так званих «соросят». «Соросятами» почали називати тих, хто хоча б колись отримував фінансування від Міжнародного фонду «Відродження», що заснований, зокрема, Фондом Відкрите Суспільство (Open Society) Джорджа Сороса. З часом термін прижився і «соросятами» почали називати ледве не всіх, хто активно виступає за реформи та євроінтеграцію, а також бореться з будь-якими проявами агресії Росії проти України. 

Але якщо з абсурдністю заяв про ефемерних «соросят» давно все зрозуміло, то нещодавно жертвами наступу на громадський сектор стали борці проти куріння. Так, 22 січня в ефірі «5 каналу» вийшла програма «Особливий погляд», присвячена антитютюновим активістам — але геть не в позитивному ключі. 

Ми уважно подивилися програму та проаналізували всі маніпуляції, до яких вдалися автори у підготовці сюжету. Тож до вашої уваги «методичка» паплюження громадського активізму — збірка шкідливих порад, за якими можна побудувати будь-який матеріал такого типу. Яскравим прикладом такого матеріалу є «Особливий погляд» про уже підписаний президентом «антитютюновий» закон. 

Матеріал підготовлено у рамках співпраці між VoxCheck та Центром демократії та верховенства права. Деталі співпраці описані в Меморандумі між ЦЕДЕМ та VoxCheck.

Про що йшлося у сюжеті?

Приводом для нападок на антитютюнових активістів стало ухвалення проєкту закону №4358. 6 січня 2022 року президент підписав його, і тепер це Закон України №1978-ІХ. 

Положення закону чітко класифікують тютюнові вироби, розширюють перелік місць, де заборонено курити, та оновлюють норми щодо попереджень на упаковках тютюнових виробів. Також закон забороняє будь-яку рекламу та спонсорство всіх без винятку тютюнових виробів, зокрема, й електронних пристроїв для куріння.  

Щоб відтермінувати ухвалення закону, народні депутати подавали численні правки. Аналіз 515 поправок до комплексного антитютюнового закону читайте в матеріалі «Тютюнові поправки: хто та як у парламенті пропонує спростити куріння в Україні». Крім того, послабити положення закону намагалися і схожим точковим законопроєктом №4212. Чому положення цього закону гірші для комплексної боротьби з тютюнопалінням, ми проаналізували у матеріалі «З’явився конкурент: парламенту рекомендують ухвалити слабші заборони реклами тютюну».  

У 2006 році Україна ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну — її ратифікувала 181 країна світу, де живе близько 90% населення планети. 

«Європейський Союз та його держави-члени, які ратифікували Конвенцію, щоб посилити виконання її положень, додатково запроваджують заходи з контролю над тютюном і на національному рівні. Одним із таких заходів стало ухвалення Європейським Парламентом та Радою ЄС Директиви 2014/40/ЄС щодо виробництва, презентації та продажу тютюну та супутніх товарів. Імплементація положень цієї Директиви була зобов’язанням України відповідно до Угоди про асоціацію,» — розповідає Гліб Колесов, юрист, керівник напрямку проєкту «Київ без тютюнового диму»  Центру демократії та верховенства права.

Тож всі вимоги нового закону повністю відповідають європейським нормам та директиві з регулювання тютюну. Власне вони є частиною української євроінтеграції.

Крім того, закон уже позитивно оцінили експерти проєкту Індекс реформ. Він отримав +1 реформаторський бал.

Прийоми з «методички»

Факти — лише невелика частина сюжету. Більше екранного часу в матеріалі приділили зовсім не фактологічним заявам, а емоціям та нагнітанню. Аби глядач зробив єдиний висновок: такий громадський активізм лише стимулює тіньовий ринок. Далі ми описуємо методи, які допомогли журналістам переконати аудиторію в цій думці. 

Додай більше епітетів та метафор

Автори матеріалу використовують багато емоційно забарвлених фраз. Вони легко запам’ятовуються, сильніше впливають на емоції, а отже – створюють більший тісний зв’язок слухача з сюжетом. 

Фрази на кшталт «метастази альтруїзму», «гра в турботу», «широкий фронт бойових перформансів» мають негативне емоційне забарвлення і ніби підказують, що має відчувати глядач до героїв сюжету. 

Загалом, надмірна апеляція до емоцій — одна з найбільш поширених практик маніпуляцій у медіа, серед псевдоекспертів чи політиків. Натомість у збалансованому, якісно підготовленому журналістському матеріалі або коментарях експертів переважають факти, а не художні прийоми.  

Вчені вже неодноразово доводили, що емоції більше впливають на нас, ніж сухі факти. Наприклад, у цьому дослідженні вчені аналізували дописи в китайській соцмережі Weibo, подібної до Twitter. Виявилося, що агресивні повідомлення поширюються швидше, ніж позитивні історії. Іншими словами, агресія — найбільш «вірусна» емоція в соцмережах.

Автори цієї американської роботи перевірили механізм поширення новин на прикладі статей The New York Times. Вони стверджували, що контент, який викликає емоції, є більш популярним. Щоправда, вчені вважали, що сильні позитивні емоції (напр. захоплення) можуть бути більш «заразними», аніж гнів чи агресія. Водночас агресивні повідомлення переважають за впливовістю сумні історії. А історії без емоційного підкріплення взагалі мають найменший вплив.

У цій роботі вчені роблять огляд 45 різних досліджень про зв’язок між характеристикою контенту та взаємодією з ним (коментарі, вподобання, поширення) в соцмережах. За попередніми результатами, емоційний контент має більшу кількість взаємодій. Проте автори зазначають, що потрібні подальші дослідження для того, щоб краще зрозуміти цей зв’язок.

Аналіз постів у японському та американському сегменті Twitter продемонстрував, що наші культурні цінності теж впливають на поведінку в соцмережах. Користувачі схильні до створення або поширення контенту, який підтримує їхні цінності. Водночас контент, який суперечить нашим цінностям та викликає обурення, гнів, здатний сильніше впливати на нас, аніж позитивний контент, що підтримує наш світогляд.

Ще більше авторитетної авторитетності

Часто в медіа експертів використовують для підтвердження головної думки матеріалу, а не для справжнього аналізу ситуації чи її оцінки.

Так сталося і в цьому випадку. У сюжеті новий закон коментують Олег Гетман, (координатор експертної групи Економічної експертної платформи), Вадим Денисенко, (виконавчий директор Українського інституту майбутнього), Олег Гавриш (перший заступник головного редактора видання The Page), Борис Кушнірук (голова експертної аналітичної ради Українського аналітичного центру) й Тарас Загородній (керуючий партнер Національної антикризової групи).

Деякі з них – це так звані «універсальні солдати» — ті, хто у медіа може коментувати різні мало пов’язані між собою теми. Наприклад, Тарас Загородній з Національної антикризової групи, яка займається політичним PR-ом, у медіа коментує як політичні питання, так і бюджет, МВФ, тарифи, Мінські перемовини та реформу охорони здоров’я. Борис Кушнірук пише блоги та коментує теми від зарплати та публічних закупівель до енергетики та судової реформи.

А Олега Гавриша, українського журналіста, а нині першого заступника головного редактора видання The Page, в матеріалі представляють «економічним експертом» або «авторитетним економічним експертом». Гавриш коментує атомну енергетику, реформи, бюджет. Тепер серед його тем і тютюнове законодавство. 

Медіа The Page неодноразово публікували партнерські матеріали з IQOS. Так, в огляді тютюнової тематики за вересень-листопад 2021 року «Детектор медіа» виявили, що партнерські матеріали з British American Tobacco на «The Page» були зосереджені на тому, що перехід на бездимну продукцію є корисним для здоров’я тих, хто курить. В іншому матеріалі йшлося, зокрема, що чимало людей вважають електронні сигарети шкідливішими за звичайні і це — провина «агресивної меншості», під якою, найімовірніше, мали на увазі антитютюнових активістів.

Олега Гавриша ще й часто представляють як директора центру досліджень у сфері паливно-енергетичного комплексу. Втім про таку організацію Google і навіть особистий Facebook Гавриша нічого не знає. Перевірка у YouControl також не показала Гавриша як директора чи засновника подібної організації. 

Тож якщо маєш зробити якийсь незручний висновок, рішення просте — нехай це скаже «експерт». Цей принцип часто використовують у матеріалі. Наприклад, звинувачення  активістів у зв’язку з нелегальними виробниками сигарет і контрабандистами вуалюють фразою «як кажуть експерти». А «експерти» зі свого боку в матеріалі часто говорили бездоказові речі.

Подавай оціночні судження як факти, не шукай доказів

Автори та спікери у матеріалі часто використовують не лише емоційні, але й бездоказові фрази. Наприклад:
Вадим Денисенко: «І якщо крутяться величезні гроші в цьому бізнесі, то безумовно будуть і далі спроби заробляти на цьому гроші» (про активістів).

Деякі ж цілком прийнятні думки сюжету журналісти загорнули в емоційні фрази, які розмивають фактаж. 

Закадровий голос: «Невідомо, скільки разів експерти парламентського ГНЕУ (Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України — ред.) били себе долонею по чолу, читаючи у проєкті 4358 перли, як, наприклад, заборону тютюнових пачок із заокругленими або скошеними кутами».

Пропозиції про заборону пачок з округлими та скошеними кутами подавали Олександра Устінова та Ольга Стефанишина. Їхні поправки відхилили. Утім Директива 2014/40/ЄС каже, що «округлі або скошені краї вважаються прийнятними, за умови що медичне попередження охоплює площу поверхні, еквівалентну площі на одиничній пачці без таких країв.» Тобто виробники можуть використовувати нестандартну форму для того, аби попередження було гірше видно або від нього відволікалась увага — тобто не заборона проте окрема увага таким нестандартним формам має сенс.

Такий прийом часто використовують на ток-шоу: спікери не користуються фактами, а описують власні емоції і домисли. Одне з таких шоу на нині підсанкційному каналі ми перевіряли ось тут. Там, до слова, також говорили про громадські організації та активістів, які отримують гранти.

Утім не всі твердження експертів зовсім нефактологічні. Деякі все ж можна перевірити, і зробити це може кожен, а не лише фактчекери. Наприклад, кожен може скористатись інструментом «Антологія брехні» від VoxCheck або простим пошуком у Google.

Так, у сюжеті Борис Кушнірук каже: «Коли закони пишуть люди без відповідної освіти, це юридичний спам. Люди, які починають займатися цією темою, не мають відповідних знань. <….> Одна з проблем ГО, я навмисне навіть перевірив, хто ж там має юридичну, економічну, медичну освіту. Виявилось, що нікого немає, а фактично там люди, які займаються піаром.» 

Така заява — це маніпуляція. По-перше, більшість членів ГО «Життя», якій «5 канал» присвятив свій сюжет, — юристи та політологи, а не PR-ники. По-друге, не обов’язково бути економістом та медиком, щоб впроваджувати норми тієї ж Рамкової конвенції ВООЗ. По-третє, вони не подають свої законопроєкти чи правки через депутатів — вони надають свої напрацювання, а вже депутати вирішують, як їх використовувати.

«Фахівці команди «Життя» збирають дані ВООЗ, конференцій Сторін Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну, досвід реалізації України та інших держав, аналізуємо всі ці дані та поширюємо у експертному середовищі та серед урядовців та парламентарів,» — повідомив VoxCheck виконавчий директор ГО «Життя» Дмитро Купира.

Крім того, члени ГО для якісного аналізу даних звертаються по допомогу до профільних експертів — Центру Громадського здоров’я МОЗ України, Київського міжнародного інституту соціології, представництва ВООЗ в Україні, Київської школи економіки, Центру демократії та верховенства права та Реанімаційного пакету реформ. До речі, представники Центру демократії та верховенства права мають юридичну освіту і працюють як юристи за фахом. Саме тому вони брали участь у засіданнях Комітету ВРУ з питань здоровʼя нації під час напрацювання законопроєкту №4358 та адвокатували його ухвалення. 

Чи от що каже Олег Гетман: «Неможливо курців шляхом жорстких заборон змусити кинути палити. Тобто це неможливо в жодній країні світу, і тому ці країни застосовують різні хитрі інструменти для цього. Пропонують переходити на нікотинові пластинки (пластирі — ред.), продукцію меншого ризику і багато-багато інших заходів, а не шляхом «тупих» заборон.»

Це неправда. Насправді жорсткі заборони — якщо за їх дотриманням слідкують як власники будівель чи закладів, так і правоохоронні органи, — діють. Наприклад, Ісландія в 2001 році заборонила видиме розміщення сигаретних пачок на вітринах. Тютюнові вироби дозволили розміщувати на полицях за спеціальними ролетами чи дверцятами, які закривають пачки з сигаретами, або у спеціальних боксах, а інформацію про наявні тютюнові вироби та їхні ціни публікують в однакових чорно-білих таблицях на вітрині або біля каси. Завдяки цій забороні помітно знизилося споживання сигарет серед дітей та молоді. У 1999 році, до заборони, курили (принаймні в останні 30 днів до опитування) 28% молодих ісландців (ст. 152), а за 12 років після заборони, у 2011 році – 10% (ст. 12).

А у Сінгапурі закон забороняє продаж одиничних сигарет, малих пачок сигарет, бездимного тютюну та тютюну для кальянів, продаж тютюнових виробів через торгові автомати та інтернет. А ще — продаж тютюнових виробів особам, які не досягли 21 року. Також там ще у 2010 році заборонили продаж, імпорт і використання пристроїв для паління та рідин до них і запровадили високі штрафи за порушення (наприклад у 2019 році за продаж електронних сигарет онлайн чоловіка оштрафували на рекордні 99 тисяч сінгапурських доларів — приблизно 70 тисяч доларів США). 

Більше подібних досліджень проаналізував Павло Яворський у статті «Товар обличчям: чи є зв’язок між гарними «сигаретними вітринами» та кількістю курців». Також читайте у статті «Семирічний план підвищення акцизів на тютюнові вироби: де зараз Україна і куди рухається?» як зростання акцизів впливає на зменшення споживання тютюнових виробів. 

Звинувачуй активістів у тому, що вони продалися Держдепу, Соросу, Блумбергу 

Кілька разів у сюжеті нагадують, що ГО «Життя» отримує фінансування від Фонду Блумберга. 

Опосередковано це правда. 56% свого фінансування за 2020 рік ГО «Життя» отримало від організації The Campaign for Tobacco-Free Kids (Кампанія за дітей без тютюну). Її серед інших фінансує і Фонд Блумберга. Проте це не означає, що Блумберг може впливати на те, що публікує організація. Так само як Сорос не впливає на те, кого фінансує фонд «Відродження», і тим більше що публікують його грантери.

Інформацію про свої джерела фінансування активісти не приховують і щороку публікують у своїх звітах. Проте автори матеріалу подають цей зв’язок як щось апріорі негативне.

Крім того, вони вважають отримання зарплат людьми, які просувають антитютюнові закони, як ознаку антидержавницької чи злочинної поведінки. «Поки одні віддають останнє для України, хтось на активізмі непогано заробляє», — кажуть, наприклад, у матеріалі. Крім того Олег Гавриш каже, що у ГО «Життя» «роблять це тупо за гроші», а Борис Кушнірук зауважує, що «чим більше вони зроблять якихось активностей, тим більше вони отримають грошей». Хоча зазвичай все відбувається навпаки: що більше організація отримає грошей, то більше своїх планів зможе втілити. Відчуваєте різницю? 

Це не єдиний випадок, коли активістів намагаються намагаються «присоромити» їхніми статками. Так, у 2017 році схожа інформаційна атака була спрямована проти Віталія Шабуніна, голови Центру протидії корупції.

До слова, це не найдієвіша маніпуляція у матеріалі. Дослідження Центру моделювання комунікацій показує, що українці добре ставляться до роботи та заробітків у громадських організаціях. Так, 80% українців подобається, що талановита молодь може навчатися й заробляти завдяки грантам донорів. 70% вважають, що іноземне фінансування громадських організацій не означає, що вони працюють не в інтересах України (ст. 9

Принагідно нагадуємо: будь-яка робота має бути гідно оплачена і відповідно оцінена.

На городі бузина, а в Києві дядько

Найпростіший спосіб заплутати глядача — поєднати дві теми, які не мають нічого спільного. Бажано, щоб одна з тем була болючою або не мала однозначної оцінки в суспільстві.

Так, автори припускають, що «на гроші від тіньового ринку цигарок можна було б облаштувати кордон з Росією».

Проте це — маніпуляція. По-перше, не можна безапеляційно стверджувати, що заборони збільшать тіньовий ринок. Експерти не наводять вагомих пояснень, а у сюжеті немає жодних відсилок до досліджень чи оцінок заснованих на даних, які б доводили, що тотальні заборони точно збільшать тіньовий ринок. Утім, якщо за дотриманням правил буде неякісний контроль, а існування тіньового ринку і далі стимулюватиме корупція, то заборони справді можуть збільшити «тінь». Тому важливо, щоб разом із нововведеннями у галузі зменшення тютюнопаління Україна продовжувала антикорупційні реформи та реформи правоохоронних органів. 

По-друге, обсяги тіньового ринку в Україні точно не визначені. Про суму недонадходжень у бюджет в 14,4 млрд грн каже Kantar, компанія з маркетингових досліджень. А от Бюро економічної безпеки України зазначає, що тіньовий ринок становить 14,4% від легального — тобто цих недонадходжень у 2021 році було біля 13 млрд грн. Якби весь тіньовий ринок вийшов «на світло», частина цих грошей залишилася б на місцях — як акциз із роздрібної торгівлі — тобто пішла б на потреби громад. Власне проєкт «Стіна» — тобто все інженерно-технічне облаштування кордону з Росією —  голова Державної прикордонної служби Сергій Дейнеко зараз оцінює в 2,5 млрд гривень. І каже, що грошей на нього вистачає. А ще дефіцит держбюджету торік становив 168,4 млрд грн — тобто понад вдесятеро більше, ніж ці недонадходження. Тобто ці гроші могли піти на будь-які цілі. 

Або ж Олег Гавриш каже, що «у нас людина може ухвалювати рішення (…) про зміну статі умовно кажучи з 16 років, але може купувати сигарети тільки з 21 року.» 

Це порівняння також некоректне. Адже самоідентифікація людини не має нічого спільного з виробленням шкідливої звички. До речі, «страшилки» про зміну статі з’являються у медіапросторі не вперше. Ще два роки тому медіа почали розганяти статті із залякуючими заголовками, нібито підліткам хочуть дозволити змінити стать з 14 років. Тоді критикували законопроєкт №2684, метою якого було закріпити в законодавстві термін «підліток», а також дозволити їм обирати лікаря та отримувати повну інформацію про стан здоров’я і методи лікування. Про зміну статі не йшлося взагалі.

Крім того автори кілька разів протягом сюжету намагаються перекинути відповідальність за контрабанду та незаконний обіг тютюну в Україні на активістів. «Що робити з незаконним обігом цигарок, у вже згадуваному законі ні слова,» — начитує закадровий голос. Втім, по-перше, незаконний обіг не був темою цього закону. Він фокусувався на охороні здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну. Тобто створення правил для легальних продавців. По-друге, викоріненням такого незаконного обігу мають займатися правоохоронці, а не активісти.

Щоб проілюструвати неефективність запропонованої норми про уніфікацію пачок цигарок чи збільшення медичного попередження, у сюжеті використали опитування, проведе Info Sapiens на замовлення Центру політичного консалтингу. За результатами опитування, лише 2% людей почали курити через дизайн упаковки.  

Хоча таке опитування справді є і результати його вказані коректно, все  ж доцільність використання опитування викликає сумніви. По-перше, соціологи опитали лише 605 людей, натомість, ​​масштаби опитувань, яким можна довіряти, починаються з 1500-2000 осіб. По-друге, журналісти ймовірно не звернули увагу на похибку вибірки. Вона становить 4%. Для 605 респондентів це прийнятна похибка. Але всі результати, менші 4%, не є значущими

Крім того, є більш глибинні дослідження, які показують, що вплив попереджень на упаковках цигарок все ж впливає на рішення про куріння. Наприклад, у цьому та цьому дослідженнях доведено, що збільшення графічних та текстових зображень на упаковках цигарок стимулює курців частіше задумуватися про відмову від куріння. Інше рандомізоване клінічне дослідження, проведене з 2149 дорослими курцями, показує, що графічні зображення можуть на 18% збільшити частку курців, які хочуть відмовитись від паління. Тут важливо підкреслити, що люди можуть не повністю усвідомлювати вплив на них тих або інших стимулів, тож опитування можуть істотно занижати вплив, навіть якщо вони проведені з достатньою вибіркою. 

Про необхідність оновлення попереджень на упаковках іде дискусія щонайменше з 2017 року. Тоді у Глобальному опитуванні дорослих щодо вживання тютюну, проведеному за підтримки МОЗ, ВООЗ, Національної академії медичних наук та Київського міського інституту соціології, визначили, що в Україні відбувалось зниження уваги до попереджень на пачках сигарет. Простіше кажучи, курці звикли до наявних попереджень. Тож у звіті рекомендували врегулювати на законодавчому рівні оновлення медичних попереджень на сигаретних пачках. Це вдалося зробити, зокрема, завдяки закону 1978-ІХ. 

Висновок

Всі ці пункти «методички» створюють для глядача такий собі «альтернативний всесвіт». У ньому хороші лише ті громадські активісти, що допомагають армії. Решта ж — лише наживаються на проблемах українців, але мали б одночасно і боротися з контрабандою, і не лізти у державні справи. Кожне слово тих, хто підтримує новий закон, ставлять під сумнів (наприклад, «над законопроєктом працювали аж два роки — так довго, бо ж ніби доводилося долати опір тютюнового лобі, заявляє нардеп Лада Булах»), натомість у експертів сюжету жодних фактологічних підтверджень не запитують. 

А ще в оцінці ринку посилаються на тютюнові компанії, які напряму зацікавлені, щоб розповсюдження сигарет та ТВЕНів не обмежували.

Головний висновок, який намагаються зробити журналісти: активісти нібито сприяють збільшенню нелегального ринку та розповсюдженню контрафактної продукції. Утім використані у сюжеті методи аргументування цієї думки переважно позбавлені фактажу або маніпулятивні. Тож і загальний висновок не може відповідати дійсності. Журналісти та запрошені експерти не наводять досліджень, заснованих на даних, які б чітко показували, що обмеження споживання тютюну збільшують тіньовий ринок. 

Крім того, журналісти «не помічають» реальний позитивний вплив антитютюнових кампаній. Так, за даними Державної казначейської служби, за 2021 рік надходження до Державного бюджету від акцизів становили 63,47 млрд грн, що на 8,75 млрд грн, або на майже 16% більше, ніж у 2020 році. На це вплинуло, зокрема, приведення акцизів на ТВЕН у відповідність до акцизів на сигарети з 1 січня 2021 року. Отже, спільна робота «антитютюнових» активістів та держави має вплив на доходи бюджету (вплив на паління можна буде оцінити за кілька років). До того ж, антитютюнові активісти комунікують про ризики росту нелегального ринку і поширення контрафакту під виглядом товарів з Duty Free та закликають Україну ратифікувати Протокол про ліквідацію нелегальної торгівлі тютюновими виробами. Однак, цього журналісти при підготовці сюжету (навмисне) не помітили.

Отож, якщо хочете зробити низькоякісний, заангажований і ну дуже сумнівний матеріал — слідуйте порадам з нашої саркастичної методички. Якщо ж не хочете соромити українську журналістику та бажаєте дотримуватись високих стандартів фактажу — робіть усе навпаки: уникайте емоцій та особистих оцінок, запрошуйте справжніх фахівців галузі, робіть коректні порівняння, аналізуйте проблему з різних боків та уважно обирайте джерела інформації.

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний