Як правильно рахувати екологічні збитки України від війни?

Руйнування довкілля – це воєнний злочин, як встановила у 2022 році Комісія з міжнародного права ООН. В усіх загальноприйнятих визначеннях «довкілля» складається з людського середовища та створеної людьми інфраструктури для зниження забруднення, а також природних екосистем, які надають послуги людині та природі. Однак, оцінюючи екологічну шкоду, завдану Україні війною, західні донори та фінансові установи матимуть труднощі з узгодженням українських методів оцінки екологічних збитків із загальноприйнятими методами. Наприклад, український уряд використовує методику, яка ґрунтується на недоотриманих доходах від зборів, податків та інших регуляторних платежів за забруднення, спричинене комунальними та промисловими викидами. Ця цифра потім множиться на кілька коефіцієнтів для відображення оціночних збитків, спричинених військовими руйнуваннями, в результаті чого загальна сума становить 27 млрд. доларів за забруднення повітря, 1,6 млрд. доларів за забруднення водних ресурсів, 23 млрд. доларів за забруднення внаслідок захоронення відходів і 0,3 млрд. доларів за забруднення ґрунту. Разом це $52 млрд або приблизно 2 трлн грн за рік війни. 

Ця цифра значно відрізняється від наведеної у Другій швидкій оцінці збитків та потреб (RDNA2), проведеній Світовим банком у координації з ЄС та українським урядом, яка охоплює повний рік неспровокованої та невиправданої агресії Росії проти України, з 24 лютого 2022 року по 24 лютого 2023 року. За оцінками RDNA2, збитки, завдані довкіллю та лісовому господарству, становлять близько 2 млрд доларів США. Як можна узгодити такі великі розбіжності в оцінках збитків?

Обидва методи мають недоліки. Методологія RDNA2 використовувала визначення прямих збитків від руйнування або пошкодження фізичних активів та інфраструктури, оцінених в грошовому еквіваленті як витрати на заміну або ремонт фізичних активів та інфраструктури, з урахуванням довоєнної вартості ціни заміни певного активу. Вартість при цьому визначалася для відновлення довоєнної діяльності за допомогою ремонту і реставрації.

Це означає, що аналіз RDNA2 оцінював лише витрати на відновлення фізичних активів та інфраструктури. Він не врахуває вартість забруднення довкілля через руйнування та нефункціонування таких об’єктів, як очисні споруди та інші промислові об’єкти, а також вартість відновлення деградованих екосистемних послуг або компенсацію за їхнє погіршення [водні, наземні екосистеми]. Наприклад, якщо було знищено ліс, RDNA враховує вартість заміни такого лісу, але не втрату його екологічних функцій і послуг під час періоду повторної висадки/вирощування лісу. Українська оцінка збитків може бути завищеною, але випадково виявилася ближчою до повного обсягу екологічних збитків, який має включати всю кількісно оцінену деградацію наземних і водних екосистем, ґрунтів і лісів.

Хоча оцінка Світового банку може бути корисною для визначення пріоритетних напрямків відновлення базової критичної інфраструктури на етапі негайного повоєнного відновлення [комунальне господарство, водопостачання, якість повітря, водоочисні споруди тощо], вона є суттєво заниженою оцінкою загального обсягу екологічних збитків та вартості довгострокового відновлення довкілля на території України, які, ймовірно, суттєво зростатимуть під час війни.

Значні розбіжності в оцінках значною мірою пов’язані з різними визначеннями того, що є «екологічними збитками», де відмінності в термінології ще більше спотворюються через об’єднання оцінок витрат на відновлення на двох етапах післявоєнної відбудови: негайного відновлення та довгострокової відбудови. Фази негайного відновлення та довгострокової відбудови не можна порівнювати, оскільки вони стосуються різних пріоритетів та елементів.

Очевидно, що негайне відновлення, яке здійснюється протягом відносно короткого періоду 2-5 років після завершення бойових дій, вимагає зосередження на відновленні основних комунальних послуг і швидкій відбудові критично важливої інфраструктури, що, по суті, є оцінкою, наданою Світовим банком. Довгострокова фаза відновлення, що триватиме протягом наступного десятиліття, має охоплювати такі аспекти, як «зелена інфраструктура», відновлення екосистем, компенсація збитків, завданих здоров’ю населення, та пов’язаних травм, а також вирішення питань пом’якшення наслідків зміни клімату та підвищення рівня адаптації до очікуваних наслідків зміни клімату. Українські оцінки збитків включають довгострокові потреби у відбудові.

Чинний проект плану відновлення енергетичного сектору України включає декарбонізацію, модернізацію та підвищення енергоефективності як основні завдання. Оновлення житлового фонду та інфраструктури є найкращим і найшвидшим шляхом до підвищення енергоефективності, і це дійсно є одним із основних компонентів проекту плану відновлення. Це також у центрі уваги Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та довкілля (Eastern Europe Energy Efficiency and Environment Partnership – E5P) – багатостороннього донорського фонду, який виділив Україні 175 млн євро.

Чинний проект «зеленого» плану відновлення сектору екологічної безпеки України включає переважно превентивні заходи (скорочення викидів та управління відходами) та заходи з захисту довкілля, в той час як заходи з відновлення становлять лише кілька відсотків бюджету плану. На перший погляд, у цьому плані дуже мало саме зеленого відновлення. Відновлення пріоритетної інфраструктури для запобігання забрудненню та заходи з управління відходами не можуть відновити сильно деградовані екосистеми. Можна мінімізувати майбутні негативні впливи на стан довкілля та екосистемні послуги, але не можна виправити вже завданої шкоди.

Війна може сприяти прискоренню зеленого переходу в Україні та за її межами. Під час відновлення та відбудови України, ймовірно, деякі зі зруйнованих найбільш викидонебезпечних та забруднюючих активів, особливо у важкій промисловості, будуть замінені більш зеленими альтернативами. Чіткі імперативи декарбонізації випливають не лише з очевидної необхідності досягнення більшої енергетичної безпеки та незалежності, але й з вимог щодо вступу до Європейського Союзу після надання Україні статусу країни-кандидата на вступ у червні 2022 р. [див. статтю Екологічна відповідальність, правосуддя та відновлення в умовах війни Росії проти України].

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України здійснило оцінку шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок військової агресії Російської Федерації, відповідно до Постанови Кабміну №326 від 20 березня 2022 року. Методологія оцінки ґрунтувалася на концепції цивільної відповідальності за «традиційну шкоду» – пошкодження майна, тілесні ушкодження та економічні збитки.

Відповідно до Постанови, Мінприроди вже у квітні 2022 року затвердило методику, розроблену Державною екологічною інспекцією України (ДЕІ). Однак методика не ґрунтується на міжнародних принципах та рекомендаціях щодо оцінки шкоди довкіллю таких організацій, як Європейське агентство з охорони навколишнього середовища (ЕЕА), Агентство з охорони навколишнього середовища США (US EPA), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та ін. 

З іншого боку, ДЕІ не була залучена до жодних обговорень до війни, як того вимагає Постанова КМУ №275 від 19.04.2017). ДЕІ є державним органом, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища. Таким чином, вона має бути безпосередньо залучена до процесу оцінки шкоди довкіллю. Саме тому рекомендується, щоб Мінприроди (розробник політики) розробило методику, яку використовуватиме ДЕІ. 

У червні 2022 р. робоча група [РГ] Державної екологічної інспекції України розглянула розробку методів і процедур розрахунку збитків, завданих природним ресурсам внаслідок російського вторгнення, вказавши рік тому, що найбільш підходящим підходом для ситуації в Україні є Компенсаційна комісія Організації Об’єднаних Націй (UNCC). Вона була створена в 1991 році як допоміжний орган Ради Безпеки ООН з мандатом розглядати претензії та виплачувати компенсації за збитки та шкоду, завдані незаконним вторгненням Іраку та окупацією Кувейту.

Водночас РГ, до складу якої входить багато міжнародних екологічних організацій, порадила Міндовкілля не використовувати методи цивільної відповідальності за «традиційну шкоду» – майнову шкоду, тілесні ушкодження, економічні збитки – для відшкодування екологічної шкоди, оскільки такі позови, скоріш за все, не будуть враховані в жодній майбутній міжнародній компенсаційній комісії, незалежно від того, який трибунал буде створено. На жаль, аналітичний звіт РГ не був врахований під час поспішної розробки методики оцінки.

В аналітичному звіті РГ зазначено, що при розгляді позовів про відшкодування завданої довкіллю шкоди UNCC спиралася на визначення американського Закону про комплексне екологічне реагування, компенсацію та відповідальність [Comprehensive Environmental Response, Compensation, and Liability Act – CERCLA]. Визначення, що використовуються CERCLA, фокусуються на природних ресурсах та екосистемних послугах. Таким чином, UNCC розуміла:

• під ушкодженням (вражено) – спостережувану або вимірювану негативну зміну в природному ресурсі або погіршення якості послуг, пов’язаних із природними ресурсами,
• під відшкодуванням збитків (збитки) – відшкодування збитків за пошкодження, знищення, втрату або неможливість використання природних ресурсів, включаючи обґрунтовані витрати на оцінку збитків,
• під відновленням – дії, спрямовані на повернення пошкоджених природних ресурсів або послуг до їхнього базового стану – стану природних ресурсів та екосистемних послуг, який існував би, якби інцидент не стався,
• первинне відновлення – будь-яка дія, зокрема природне відновлення, яка повертає порушені природні ресурси та екосистемні послуги до їхнього початкового стану,
• компенсаційне відновлення – будь-яка дія, спрямована на компенсацію тимчасових втрат природних ресурсів та екосистемних послуг, що відбуваються з моменту інциденту до моменту відновлення,
• що заходи з відновлення пошкоджених ресурсів мають бути спрямовані на первинне відновлення, тобто відновлення екологічного функціонування,
• що компенсаційне відновлення слід розглядати лише тоді, коли є достатні докази того, що первинне відновлення не зможе повністю компенсувати виявлені втрати, тобто відновити екологічне функціонування.

В аналітичному звіті РГ також зазначено, що американські визначення CERCLA дуже близькі до визначень «чистої екологічної шкоди» в європейській Директиві 2004/35/ЄС «Про екологічну відповідальність за запобігання та ліквідацію наслідків екологічної шкоди». Директива 2004/35/ЄС розрізняє три типи «чистої екологічної шкоди»:

1. шкода, завдана біологічним видам та природним ареалам, що перебувають під охороною, зокрема, будь-яка шкода, що значною мірою впливає на запровадження або підтримку сприятливого стану збереження таких природних ареалів або біологічних видів; розмір наслідків такої шкоди оцінюється відносно вихідного стану,
2. шкода, що вражає водні ресурси, зокрема, шкода, що значною мірою негативно впливає на екологічний, хімічний або морфологічний стан або екологічний потенціал зазначених водних ресурсів,
3. пошкодження ґрунтів, зокрема будь-яке зараження ґрунтів, що викликає ризик значних негативних наслідків для здоров’я людини від безпосереднього або опосередкованого проникнення у поверхню або в ґрунт речовин, препаратів, організмів або мікроорганізмів.

Окремо в Директиві сказано, що завжди необхідно встановлювати причинно-наслідковий зв’язок між діяльністю та шкодою за схемою Європейського екологічного агентства (ЄЕА) D(Рушійна сила) → P(тиск) → S(Стан) → I(Вплив) → R(Реакція). Існує цілий Посібник про те, як ці визначення слід використовувати в оцінці екологічної шкоди.

Європейське законодавство (acquis), корпус спільних прав та обов’язків, яких мають дотримуватися усі країни-члени ЄС, має якісний довідник щодо відновлення стану водного середовища. Європейська Комісія також підкреслює важливість екосистемних послуг у новому Європейському законі про відновлення природи, який пропонується ухвалити національним парламентам до кінця 2024 року. Європейська Комісія запропонувала цей новий закон саме для відновлення екосистем для використання людиною, пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них, а також для досягнення цілей сталого розвитку. Закон має стати ключовим елементом Стратегії біорізноманіття ЄС, яка передбачає обов’язкові цілі з відновлення деградованих екосистем. Зокрема, тих, які мають найбільший потенціал як для захоплення та зберігання вуглецю, так і для підвищення кліматичної стійкості. Відновлення водно-болотних угідь, річок, лісів, лук, морських екосистем та видів, які в них мешкають, сприятиме збільшенню біорозмаїття, збереженню функцій, які природа надає нам безкоштовно, наприклад, очищення води та повітря, запилення сільськогосподарських культур, зменшення впливу повеней та посух, стримування глобального потепління.

Принципи та методи оцінки збитків, завданих довкіллю та екосистемам як основа для фінансової компенсації збитків, завданих війною, є еквівалентними принципам та методам оцінки збитків, завданих приватній власності, комерційним підприємствам та державній інфраструктурі. Наприклад, компенсація повинна включати оцінку всіх компонентів активів [видів, ареалів] та вартості компанії [екосистеми], які прямо чи опосередковано зазнали негативного впливу війни. Міжнародні стандарти оцінки (IVS 2022) уже давно застосовуються у всьому світі для визначення вартості активів і компаній у численних судових рішеннях про компенсацію. Існують подібні стандарти та методи оцінки для навколишнього середовища, екосистем та цінних екологічних ресурсів, розроблені Організацією Об’єднаних Націй (ООН), Європейським Союзом (ЄС), Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), Національною стратегією обліку природного капіталу США та іншими організаціями.

Водночас в літературі доступні численні методи оцінки екосистемних послуг (див., наприклад, тут, тут, тут, і тут), які дозволяють дистанційно оцінювати збитки за допомогою супутникових знімків, дистанційного зондування та використання ГІС. Це особливо важливо для України, де війна ще не закінчилася. Лише у США було реалізовано тисячі проектів з відновлення екології та знешкодження небезпечних і токсичних речовин. Кожне відомство, включаючи NOAA, EPA, Корпус інженерів, Міністерство сільського господарства, Міністерство енергетики та інші, щороку витрачають мільярди доларів на такі проекти. Існує великий обсяг інформації, пов’язаної з витратами на ліквідацію небезпечних відходів та відновлення екосистем, яку слід використовувати для більш точного обліку екологічної шкоди, заподіяної Росією в Україні.

Існує три окремі категорії вигод, витрат і шкоди, які необхідно враховувати при оцінці шкоди, завданої екосистемам, а також цінності та вартості екосистем. Вони належать до різних загальноприйнятих методологічних підходів, що використовуються для оцінки вартості екологічних атрибутів та екологічних послуг. Перший підхід до оцінки – це пряма економічна вартість потоку послуг, що надаються екосистемою, – наскільки вони сприяють підтримці природних екологічних систем, разом із цінністю, яку люди отримують від полювання, риболовлі та інших видів діяльності. Другий підхід – це вартість відновлення або реабілітації таких екосистем у разі їх пошкодження. Третя категорія методологій зосереджена на рекультивації токсичних і небезпечних відходів, що є набагато складнішим і дорожчим процесом, оскільки рішення приймаються відповідно до прямого впливу та ризиків для здоров’я і безпеки населення, які регулюються дуже суворими нормами щодо забруднюючих речовин. Війна спричинила значне токсичне забруднення від військових боєприпасів і руйнування хімічних заводів, заводів з виробництва добрив та інших промислових об’єктів, що виробляють токсичні хімічні речовини. Ці токсичні хімікати безпосередньо впливають на здоров’я військових і цивільних осіб, забруднюють сільськогосподарські угіддя, джерела підземних вод і водні екосистеми, що має довгострокові негативні наслідки для здоров’я населення.

У США існує багато прикладів дорогого знешкодження токсичних і небезпечних відходів, які можна легко застосувати в Україні, скоригувавши їхню вартість за паритетом купівельної спроможності (ПКС), де вартість продукції та робочої сили в Україні була б нижчою, ніж у США. У США існує близько 11 000 об’єктів «Суперфонду», тобто місць захоронення промислових небезпечних відходів, які впливають на здоров’я людей, що регулюються законом CERCLA від 1980 року. На сьогоднішній день на реабілітацію цих об’єктів було витрачено $21 мільярд при середній вартості $41 мільйон на один об’єкт. Вартість поводження з небезпечними відходами коливається від $50 до $130 за тонну. В Україні забруднено тисячі гектарів землі, що вимагає рекультивації мільйонів тонн ґрунту. До моменту завершення російсько-української війни в Україні може з’явитися еквівалент 10 000 об’єктів «Суперфонду».

Іншим прикладом компенсації за негативний вплив токсичних і небезпечних відходів на здоров’я є нещодавня угода про виплати за забруднення підземних вод у морському таборі Лежен протягом 50 років. За оцінками Бюджетного управління Конгресу США, $6,1 млрд буде витрачено на компенсацію тисячам жертв, які пили цю воду протягом багатьох років безперервного забруднення, що спричинило широкий спектр нервових і онкологічних захворювань.

Одним із способів оцінки вигод і витрат на відновлення екосистем є порівняння вартості відновлення одного гектара з вигодами, які приносить один гектар природного середовища для підтримання екосистеми в стані виконання різних функцій. Звичайно, різні екосистеми та ареали мають різну цінність і вигоди – заболочений лиман коштує в середньому більше, ніж прісноводне болото, яке коштує більше, ніж гектар лісу. 

Комплексне дослідження з оцінки екосистемних послуг було проведено у 2020 році Міністерством навколишнього середовища, продовольства та сільських справ Великобританії. Воно охопило понад 25 типових послуг, що надаються природними середовищами та екосистемами, починаючи від продуктів харчування, генетичних ресурсів, біорізноманіття, регулювання клімату і закінчуючи естетичними враженнями та полюванням. Дослідження охопило широкий спектр екосистем – від відкритого океану, коралових рифів до мангрових лісів, боліт і прісноводних водно-болотних угідь. Середня вартість набору екосистемних послуг для всіх типів екосистем була розрахована на рівні $3500 за га/рік [у доларах 2020 року]. Спектр оцінок доволі широкий – від $119 000 за га/рік для тропічних лісів до $1600 для лук. Ближчими до українських екосистем є цифри для водно-болотних угідь, які знаходяться на березі моря чи всередині країни ($49 000), оброблюваних земель ($8 000), річок і озер ($20 700 за га/рік).

У 2022 році Інженерні війська армії США витратили $710 млн на проєкти з відновлення водних ресурсів. Відомство відновило, покращило або захистило 108 000 акрів [44 000 гектарів] у 2019 році та 115 000 акрів [46 500 га] у 2021 році. Це означає, що в середньому витрати на відновлення становлять приблизно 13 000 доларів США/га.

Міністр екології та природних ресурсів України Р. Стрілець визначив велику кількість екологічно захищених територій, які були порушені або серйозно пошкоджені російськими військами. Україна є домом для 35% біорізноманіття Європи. Повідомляється про пошкодження 160 [із 271] об’єктів Смарагдової мережі загальною площею 627 000 гектарів. Ці «смарагдові» об’єкти є частиною європейської системи охоронюваних природоохоронних територій і природних середовищ існування видів, що перебувають під загрозою зникнення. Крім того, були значно порушені 16 Рамсарських угідь ЮНЕСКО загальною площею 2,9 мільйона гектарів. Це водно-болотні угіддя, визначені як такі, що мають міжнародне значення відповідно до Рамсарської конвенції, міжурядової природоохоронної угоди, укладеної ЮНЕСКО у 1971 році.

Першочерговим пріоритетом України в період безпосереднього відновлення є усунення фізичної шкоди, завданої критично важливим об’єктам інфраструктури та житловим приміщенням, щоб мільйони біженців могли повернутися до своїх домівок. У цей період багато донорів і міжнародних багатосторонніх банків надішлють команди для проведення більш детальної оцінки збитків, завданих екологічним об’єктам, культурним пам’яткам, звалищам небезпечних відходів і пов’язаних із ними наслідків для здоров’я людей. Вони використовуватимуть більш прийнятні західні методики оцінки збитків. У будь-якому разі вартість відновлення довкілля, включно з природними екосистемами, місцями захоронення небезпечних відходів і пов’язаних із ними наслідками для здоров’я людей, буде величезною.

Враховуючи значну шкоду для довкілля, завдану Україні війною, та її вплив на природні екосистеми, аграрні системи та руйнування міст і містечок, таких як Бахмут, Буча, Маріуполь чи Авдіївка, легко зауважити, що потрібно буде реабілітувати екосистеми щонайменше на 100 гектарах, а також відновлювати сотні територій, еквівалентних об’єктам «Суперфонду», у багатьох містах та мікрорайонах, де були розташовані промислові майданчики. Грунтуючись на порівнянних територіях у США, довгострокова вартість реабілітації та відбудови може сягнути $50 млрд. Випадково це співпадає з оцінкою Міністерства захисту довкілля України, хоча і розрахована вона була за допомогою проблематичних спрощених методів. Очікується, що після більш точних оцінок міжнародних агентств, відновлення та реабілітація екологічних середовищ існування, лісових та сільськогосподарських територій розпочнеться протягом більш тривалого десятирічного періоду реконструкції, ймовірно, між 2025 та 2035 роками.