Ескалація війни в Україні сягнула нового рівня 30 вересня після того, як Путін проголосив Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку області України територією росії, хоча російські війська де-факто контролюють близько 80% заявленої території (на нашу думку, проведені там фейкові «референдуми» нікого не ввели в оману). Оскільки ЗСУ просуваються вперед і звільняють окуповані території, проголошення їх «російськими» має лише одну мету – створити привід для введення в дію військової доктрини росії, яка допускає застосування ядерної зброї у разі нападу на територію рф. Звісно, таке виправдання теж нікого не обдурить. Ключове питання полягає в тому, чи застосує росія ядерну зброю, чи світ зможе її ефективно стримати?
Сьогодні росія має близько 1900 тактичних ядерних зарядів потужністю до 100 кілотонн та різні системи озброєння, здатні нести ядерні боєголовки різного розміру та вражати цілі на різній відстані. З технічного погляду, вони можуть доставляти ядерну бойову частину на відстань до 2500 км від точки пуску за допомогою крилатої ракети «Калібр», ракетного комплексу «Іскандер-М» або зробити це прямо на полі бою за допомогою САУ «Малка».
Навіть найменша тактична ядерна боєголовка потужністю 1 кілотонна може вразити до 13 квадратних кілометрів території й спричинити смертельний викид радіації, який охопить до 2 квадратних кілометрів. Отже, ядерна зброя потужністю всього 1 кілотонна може спричинити катастрофу більшу за будь-який інший вид озброєння. Така зброя створить вогняні хмари, ударні хвилі та смертельні радіоактивні уламки. Залишкова радіація може забруднити повітря, воду та ґрунт. Так, через 36 років Україна все ще витрачає близько 5-7 відсотків свого бюджету на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи. Для більшого розуміння, вибух у Хіросімі мав потужність 15 кілотонн, що вважається вельми невеликою ядерною бомбою. Безпосередній збиток (станом на серпень 1945 року) оцінювався в 884 мільйони єн, що в сьогоднішніх цінах становить приблизно 290 мільйонів доларів. Бомбовий удар зруйнував 70% будівель у Хіросімі та вбив близько 140 тисяч людей до кінця 1945 року. Багато з тих, хто вижив після вибуху, згодом померли від раку, лейкемії чи інших побічних ефектів радіації. Незважаючи на величезну трагедію Хіросіми, відновлення міста зайняло лише близько двох років, головним чином через те, що вибух стався в небі над Хіросімою, і це врятувало від смертельного випромінювання більшість об’єктів водної та санітарної інфраструктури.
У разі застосування ядерної зброї в одному з південних регіонів (або значного пошкодження Запорізької АЕС), наслідки відчує весь світ, оскільки це основні зернові регіони України.
Наприклад, у 2018 році лише Херсонська область торгувала з понад 120 країнами світу, а близько ⅔ її території (20 тисяч квадратних кілометрів) становлять сільськогосподарські угіддя, які можуть бути остаточно знищені ядерним ударом. Це призведе до скорочення пропозиції та підвищення цін на продовольство у світі на десятиліття. Міжнародна кампанія із заборони ядерної зброї (ICAN) дійшла висновку, що використання навіть 1% ядерної зброї у світі призведе до руйнування глобального клімату та загрожуватиме голодом майже двом мільярдам людей. За цим послідує криза біженців – масштабніша за будь-яку, що ми колись бачили, що становитиме величезну загрозу для світової економіки.
Якщо росія вирішить застосувати ядерну зброю, вона найімовірніше використає заряд потужністю набагато більшою за 1 кілотонну. Такий крок може повністю змінити хід поточної війни, проте, що важливіше, це матиме руйнівні наслідки для глобальної безпеки. За відсутності рівнозначної відповіді з боку України чи її союзників перший тактичний ядерний удар продемонструє урядам, які мають терористичні або територіальні претензії до інших країн, що вони також можуть застосовувати тактичну ядерну зброю. Це може спровокувати ланцюгову реакцію, яка, ймовірно, призведе до використання більших стратегічних ядерних зарядів потужністю до 1000 кілотонн. Можливі наслідки цих подій страшно навіть уявити. Сьогодні ми перебуваємо в найближчій до ядерної війни точці з часів Холодної війни. І хоча деякі лідери НАТО досі мислять у парадигмі російсько-української війни, ця війна вже стала глобальною та вимагає глобального підходу.
Однак, ООН та НАТО не проявляють ініціативи в плануванні дій щодо цієї небезпеки. Тоді як Путін заявляє, що може застосувати ядерну зброю в Україні, бо США застосовували її проти Японії в 1945 році, НАТО не розкриває жодних планів своїх дій у разі застосування ядерної зброї. Можливо, НАТО не оприлюднює свою відповідь, бо остання не передбачає використання ядерної зброї. Лідери країн НАТО можуть вважати, що жорстка відповідь може призвести до ядерного знищення їхніх власних держав і навіть світу. Однак у разі застосування росією ядерної зброї та за відсутності рівнозначної відповіді з боку НАТО, світові лідери, які заявляли про рівнозначну відповідь, повністю втратять довіру.
Тож український уряд пропонує єдине можливе рішення в ситуації, що склалася. По-перше, НАТО має прийняти Україну до альянсу або надати гарантії безпеки до завершення офіційного процесу вступу. По-друге, союзники України мають розширити її військовий арсенал, у тому числі надати Україні ядерну зброю НАТО. Потенційно, Україна могла би сама набути мінімальний ядерний арсенал. Найменша ядерна бомба на озброєнні армії США (B-61) може нести заряд потужністю до 400 кілотонн. Вартість найновішої версії (B-61 mod 12) оцінюється як мінімум в 28 млн дол. США за одиницю без урахування вартості носія.
Однак, поки Україна не має власних боєголовок, ядерна зброя НАТО в Україні є єдиним рішенням. Здатність України захистити себе за допомогою ядерної зброї створить реальну загрозу відплати для росії та стримає її від застосування ядерної зброї. Відмінна від нуля ймовірність ядерної відповіді з боку України не лише зменшить ризик ядерної війни (згадаймо концепцію взаємного гарантованого знищення, яка утримувала Холодну війну в холодному стані), але й збільшить шанси на зміну режиму в росії. Але що важливіше, це продемонструє іншим авторитарним державам, що демократії здатні захищати себе та забезпечувати виконання міжнародного права.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
