Європейці згуртувалися навколо прапора ЄС після вторгнення росії в Україну

Європейці згуртувалися навколо прапора ЄС після вторгнення росії в Україну

Photo: ua.depositphotos.com / weyo
29 Червня 2023
FacebookTwitterTelegram
555

Вторгнення росії в Україну зустріло швидку та рішучу відповідь з боку урядів країн ЄС. У цій колонці ми розглядаємо опитування студентів європейських університетів, щоб дослідити вплив вторгнення на ставлення до ЄС та Європи. Виявилося, що проєвропейські настрої поліпшилися відразу після нападу. Цей вплив особливо сильно відчувається в суспільних аспектах європейської інтеграції порівняно з індивідуальними факторами. Вочевидь факт вторгнення зблизив європейців, згуртувавши їх навколо спільного європейського прапора.

Коли володимир путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року, він діяв, ґрунтуючись на кількох припущеннях. Він вважав, що українські військові не чинитимуть ефективного опору, який зійде нанівець за лічені дні. Він очікував, що українці зустрічатимуть його армію як визволителів. Нарешті, він, імовірно, сподівався, що своїми діями розділить Європу та послабить її єдність.

На щастя – як для України, так і для Європи – він помилявся в усіх трьох пунктах. Швидка та рішуча реакція урядів ЄС, які об’єдналися перед лицем значною мірою несподіваної агресії безпосередньо поруч із ними, була особливо примітною. Але чи відповідають дії урядів ЄС почуттям громадян ЄС?

Нещодавнє дослідження «Eurobarometer» дає ствердну відповідь на це запитання. Згідно з його результатами, більшість європейських громадян підтримують відповідь ЄС на російську агресію (ба більше, переважна більшість підтримують санкції, запроваджені проти росії), а підтримка ЄС серед його держав-членів є найвищою з 2007 року (European Parliament 2022). Однак це опитування проводилося в квітні-травні 2022 року. Окрім власне вторгнення, на погляди респондентів могла вплинути безліч інших чинників: здатність українців відбити первинний напад, новини про скоєні росіянами військові злочини або про успіхи наданої Україні західної зброї. Подібним чином аналіз настроїв на кшталт огляду в нещодавній колонці з українських дебатів (Nguyen et al. 2022), відображає все, що сталося за період з моменту початку вторгнення. Тому оцінити вплив самого вторгнення окремо від наслідків подальших подій непросто.

Те, що війни здатні спричиняти значні коливання громадської думки, продемонстровано дослідженнями ефекту «гуртування навколо прапора». Дослідження (наприклад, Mueller 1970) показують, як громадськість об’єднується навколо національних лідерів та інституцій у відповідь на військові конфлікти, що відображає прагнення національної єдності перед лицем зовнішньої загрози. Нещодавня стаття та колонка, присвячені Україні, показали, що ефект гуртування може поширюватися на наднаціональний рівень. Герінг доходить висновку, що незаконна анексія Криму росією в 2014 році спричинила підвищення європейської самосвідомості та підтримки ЄС в Естонії та Латвії – двох країнах, які мають спільний кордон із росією і в яких, подібно до Криму, мешкає значна частина російськомовного населення. Чи привів повномасштабний напад на Україну 24 лютого 2022 року до гуртування під прапором ЄС за межами цих двох балтійських країн?

У нашому новому дослідженні ми покладаємося на природний експеримент, щоб з’ясувати, як одна конкретна група європейців (студенти університетів) відреагувала на вторгнення росії в Україну одразу після нападу. На відміну від більшості академічних праць, це дослідження з’явилося випадково: нашою початковою метою було оцінити, наскільки змінюються світогляд і ставлення студентів після семестру навчання в іншій країні. Щоб відповісти на це запитання, ми розробили опитування, яке було надіслано великій кількості студентів дев’яти європейських університетів, відібраних на навчання в рамках програми Еразмус. Перший раунд проходив у травні-червні 2021 року до того, як у студентів розпочався семестр за кордоном. Другий раунд опитування надіслали тим самим студентам у лютому-березні 2022 року.

Через три дні після запуску другого раунду нашого опитування почалося вторгнення росії в Україну (запуск нашого опитування відбувся 21 лютого, а росія напала на Україну 24 лютого). Так сталося, що близько половини наших респондентів відповіли на запитання до вторгнення, а решта – після (рис. 1).

Рисунок 1. Еволюція відповідей на запитання опитування, лютий-березень 2022 р

Примітки: Еволюція відповідей на запитання опитування EUSMES, раунд 2. Сині смуги показують кількість відповідей, наданих до 23 лютого 2022 року. Червоні смуги вказують на кількість відповідей, отриманих між 24 лютого 2022 року та 13 березня 2022 року.

рф напала на Україну після місяців поступового зростання напруженості та бряцання зброєю. Втім, мало хто очікував повномасштабного вторгнення, тож зрештою час нападу також значною мірою виявився несподіванкою. Про це свідчать дані Google Trends для комбінації слів «росія-Україна-війна» в розрізі Великобританії та росії на рисунку 2. В обох країнах частота таких пошуків стрімко зросла 24 лютого. Отже, час вторгнення мав бути несподіванкою для респондентів. Оскільки надання відповідей респондентами в опитуванні до чи після початку вторгнення є по суті випадковим, ми можемо виокремити причинно-наслідковий ефект цієї несподіваної події. Це дозволяє нам оцінити вплив новин про вторгнення на ставлення, використовуючи методологічний підхід під назвою «неочікувана подія під час проведення опитування» (наприклад, Muñoz et al. 2020). Раніше цей метод використовувався для дослідження впливу терористичних атак, стихійних лих або пандемії коронавірусної хвороби.

Рисунок 2. Еволюція частоти пошукових запитів «росія-Україна-війна»

Панель А) Великобританія

Панель Б) рф

Примітки. Еволюція частоти пошукових запитів «росія-Україна-війна» з 1 січня по 31 березня 2022 року у Великобританії (англійською мовою) та росії (російською мовою).

Джерело: Google Trends.

Про що говорять ці дані? Ми поставили учасникам опитування низку запитань про те, як вони ставляться до ЄС та європейської інтеграції: чи вважають вони себе переважно європейцями, а не громадянами своєї країни; наскільки сильно вони відчувають прив’язаність до Європи; наскільки уважно вони стежать за політикою на рівні ЄС; чи вважають вони, що їхня країна та вони особисто виграли від членства в ЄС; чи повинні країни-члени ЄС, які переживають економічні труднощі, отримувати фінансову підтримку; і чи погоджуються вони з тим, що європейську інтеграцію слід рухати далі. Ми привели шкалу відповідей до діапазону від 0 до 1, де вищі значення відповідають більш проєвропейським настроям.

У найпростішій моделі ми оцінили регресію відповідей на ці сім запитань на фіктивну змінну, яка набувала значення одиниці, якщо відповідь було надано 24 лютого або пізніше й нуля в іншому випадку. Для проміжної моделі ми додали вік і стать респондентів, а також фіктивні змінні для їхніх національностей: це допомагає врахувати потенційні відмінності, викликані демографічними показниками або потенційними наслідками, пов’язаними з певною країною. Нарешті, у повну модель ми додали часовий тренд, тобто змінну, яка відраховує дні від початку опитування. Включення часових трендів потенційно важливе, оскільки допомагає контролювати вплив подій після вторгнення: наприклад, новин про звірства, скоєні під час конфлікту, виграні чи програні битви, а також санкції та інші покарання, накладені на росію. Крім того, часовий тренд звертає увагу на можливість того, що особи, яким знадобилося більше часу для відповіді на опитування, можуть систематично відрізнятися від тих, хто відповів швидше. Отже, повна модель має дозволити нам виокремити вплив новин про початок конфлікту серед інших потенційних чинників.

Результати оцінки трьох версій нашої моделі з використанням методу звичайних найменших квадратів (МНК) зображені на рисунку 3. Більшість оцінених ефектів є позитивними й статистично значущими та свідчать про те, що новини про російську агресію проти України підвищили проєвропейські настрої та погляди в нашій вибірці студентів програми Еразмус. Результати є особливо сильними в повній моделі, яка, на нашу думку, дає найкращі оцінки. Варто зазначити, що вплив є значущим насамперед для суспільних аспектів європейської інтеграції, а не для індивідуальних міркувань: наприклад, після вторгнення респонденти частіше вірили, що їхня країна виграє від європейської інтеграції, але не вважали, що вони виграють від цього особисто. Це свідчить про те, що зловісні новини про конфлікт біля кордонів ЄС змусили студентів краще оцінити колективні переваги, які надає ЄС.

Рисунок 3. Оцінки «ефекту вторгнення в Україну»

Примітки: На цьому рисунку наведені оцінки ефекту «вторгнення в Україну». Усі залежні змінні вимірювалися за п’ятибальною шкалою, але потім були перераховані в діапазон від 0 до 1. Показані довірчі інтервали: 95% (товстим, сірим) і 90% (тонким, чорним). Кількість спостережень коливається від 865 («Рухати європейське об’єднання далі») до 1086 («Слідкувати за політико ЄС»).

Отримані нами результати є надзвичайно стійкими: на них мало впливає скорочення періоду навколо дати вторгнення, вилучення відповідей, отриманих 21 або 24 лютого, повторна оцінка моделі лише з відповідями з трьох найбільш представлених країн (Бельгії, Франції та Німеччини), заміна фіктивних змінних щодо національності на фіктивні змінні щодо країни дослідження, зміна способу обліку часових тенденцій або використання нелінійних ймовірнісних моделей. Крім того, для підвибірки спостережень ми змогли врахувати погляди респондентів, висловлені роком раніше під час першого раунду нашого опитування (у травні-червні 2021 року): ці динамічні (різниця в різницях) результати знову дають ту саму картину позитивного впливу новин про вторгнення. Ми також показуємо, що російська агресія вплинула на ставлення до європейської інтеграції, але не на погляди щодо глобалізації чи ретроспективні оцінки навчання студентів за програмою Еразмус. Повна інформація про ці тести надійності міститься в онлайн-додатку нашого майбутнього дослідження.

Чи можна ці висновки узагальнити більш широко? Зрештою, вони спостерігаються у вибірці студентів програми Еразмус, які є молодшими та, ймовірніше, більш проєвропейськими, ніж загальне населення. Ми вважаємо, що наші оцінки становлять нижню межу ефектів, які можна спостерігати в більш репрезентативній вибірці. Це пояснюється тим, що наші респонденти вже мали досить доброзичливі погляди на Європу, тому потенційні можливості для посилення таких поглядів були відповідно обмежені. Крім того, більшість із них були із західноєвропейських країн, де російська агресія, ймовірно, була менш помітною. Якби у нас було більше респондентів із Польщі та країн Балтії, ефект міг би бути ще сильнішим.

Російська агресія не змогла посіяти розбрат та поглибити розбіжності серед європейців. Вона радше мала зворотний результат – вторгнення, здається, зблизило європейців, об’єднавши їх навколо нашого спільного європейського прапора та тісніше зблизивши їх на основі спільних європейських цінностей. Сподіватимемося, що й інші цілі російського диктатора зазнають краху.

Цю статтю вперше було опубліковано VoxEU у січні 2023 року.

Автори: Нільс Д. Штайнер, Руксанда Берлінші, Етьєн Фарвак, Ян Фідрмуц, Філіпп Хармс, Олександр Михайлов, Майкл Нойгарт, Пйотр Станек

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний