Більше експерток, менше оцінок та якісні гендерні політики для редакцій — рекомендації ЗМІ для формування неупереджених уявлень про жінок
Beta

Більше експерток, менше оцінок та якісні гендерні політики для редакцій — рекомендації ЗМІ для формування неупереджених уявлень про жінок

3 Грудня 2021
FacebookTwitterTelegram

29 листопада 2021 року в онлайн форматі відбулася дискусія «Експертки та спокусниці: які уявлення про жінок формують ЗМІ». Учасники заходу дізналися результати дослідження «Жінки у медіа: які уявлення про жінок формують ЗМІ», здійсненого аналітиками «Вокс Україна» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Посольства Швеції в Україні, а також почули думки фахівців із гендерної тематики щодо причин викривленого позиціонування жінок у медіа. У підсумку обговорення експерти надали перелік рекомендацій: що можуть і повинні робити ЗМІ, аби формувати уявлення про жінок неупереджено. Нижче наводимо ключові тези дискусії.

Переглянути відео запис дискусії можна за посиланням.

Участь в обговоренні брали:

  • Оксана Тимченко, аналітикиня «Вокс Україна», авторка дослідження;
  • Яна Машкова, медіааналітикиня ГО «Інститут масової інформації»;
  • Микола Ябченко, гендерний експерт, спеціаліст з цифрової грамотності Програми розвитку ООН в Україні;
  • Анастасія Багаліка, гендерна координаторка кампанії протидії сексизму і дискримінації в політиці і ЗМІ «Повага» і ресурсу «Жінки — це 50% успіху України»;
  • Ліза Кузьменко, голова ГО «Жінки в медіа», членкиня Комісії з журналістської етики.

Прірва між жіночою та чоловічою експертизою

Оксана Тимченко: «Над дослідженням ми працювали останні декілька місяців. Ми дослідили 477 тисяч статей із 42 топових українських медіа за літо 2021 року, проаналізувати присутність експерток у ЗМІ, як блоги пишуть жінки, яка лексика вживається щодо жінок у публікаціях медіа. Результати описали у двох статтях, які ви можете знайти на сайті «Вокс Україна».

Звичайний аналіз слова «експерт» показує велику прірву між жінками і чоловіками в цій сфері. Адже в реченнях із чоловіками слово «експерт» вживалося вчетверо частіше, ніж у реченнях із жінками. До того ж, в україномовних новинах у 40% випадків щодо жінок вживалося слово «експерт» замість «експертка», тобто фемінітиви, на жаль, ще недостатньо поширені в українських ЗМІ, не кажучи вже про російськомовні новини, де вживання фемінітивів не унормоване й загало використовується чоловічий рід.

Бачимо, що до гендерного балансу ще далеко. З усіх експертів, яких ми знайшли в новинах за літні місяці, лише 29% становили жінки».

Яна Машкова: «З 2014 року ми (ГО «Інститут масової інформації» — авт.) фіксуємо гендерний баланс у медіа. Присутність жінок-експерток і героїнь зросла майже вдвічі. Ми помічаємо, що така тенденція є позитивною. Однак за цей час гендерного балансу ЗМІ ще не досягли. Ми здійснювали дослідження серед журналістів, і виявилося, що гендерного балансу дотримуються тільки 33% журналістів. На це є декілька причин. Перша — журналісти і журналістки звертаються до тих експертів та експерток, із якими вже працюють, та не залучають нових. Наступна причина — у них немає часу. Вони будуть дотримуватися гендерного балансу, якщо для редакції це буде важливо і трендово та якщо в медіа середовищі будуть до цього закликати».

Лексика, що принижує

Оксана Тимченко: «Дослідивши лексику в новинах, ми побачили, що жінок частіше визначають через їхню сімейну роль. Наприклад, жінок згадують, як матерів удвічі частіше, ніж згадують чоловіків як батьків. Ще більша різниця у згадках шлюбних взаємин. Жінок загадують як чиїхось дружин усемеро частіше, ніж чоловіків як чоловіків у шлюбі. Жінок згадують як дружин зірок, спортсменів, політиків, членів королівської родини, таким чином применшуючи значущість цих жінок як самостійних особистостей.

ЗМІ часто звертають увагу на вік жінок. У реченнях із жінками удвічі частіше згадують, скільки їм років, ніж у реченнях із чоловіками.

Не одне дослідження було проведене про брак жінок на керівних посадах. Наш аналіз підтверджує результати попередніх досліджень, тільки з боку висвітлення у ЗМІ. Бо такі слова як директор, керівник, начальник та подібні, які стосуються керівних посад, вживаються у реченнях із жінками всього у 20% випадків. Тобто у 4 із 5 випадків такі слова стосуються чоловіків.

Окремо ми дослідили лексику у категоріях «Шоу-бізнес» і «Життя/LifeStyle». Це — світ клікбейтних заголовків і сексистських виразів. У цих категоріях ЗМІ постійно зловживають новинами про зірок із Instagram, обов’язково згадуючи про купальники, бікіні та декольте. Такі слова вживалися у кожній десятій новині категорії «Шоу-бізнес»».

Анастасія Багаліка: Є люди, які просто не замислюються над використанням фемінітивів. Вони говорять так, як їм зручно. Дуже часто я чула від жінок, які протистоять фемінітивам, наприклад, «не називайте мене адвокатка, бо я — адвокат». Вони сприймають фемінітиви як спробу понизити їхній статус. Хоча насправді це не так.

Поділ тем на «жіночі» та «чоловічі»

Оксана Тимченко: «У ЗМІ спостерігається умовний поділ тем на чоловічі та жіночі. Категорії новин, де було більше експерток, досить стереотипні: «Життя/LifeStyle» і «Погода» — тут жінок було близько половини. Найчастіше цитували астрологинь, синоптикинь, фітнес-тренерок та дієтологинь. З іншого боку, у таких категоріях як «Закордонна політика» та «Війна/Армія» жінок-експерток було близько 10%. У цих сферах жінки загалом менше представлені, тому медіа за інерцією більше довіряють чоловікам замість того, щоб іти в ногу з часом.

У жодному ЗМІ немає гендерного балансу, частки експерток у них були від 13 до 35%. Такі медіа як LB.ua, Голос.ua чи «Суспільне» є лідерами у залученні жінок-експерток (близько 35%), а «Економічна правда» та «Гордон» мали серед експертів лише по 13% жінок.

Також ми зібрали 7,7 тисяч статей із розділів «Колонки», «Думки», «Блоги» на 30 сайтах, де такі розділи були. Побачили, що приблизно кожен п’ятий блог написаний жінкою. Ситуація тут подібна до ситуації з експертками: за рівнем представництва жінок лідирує категорія «Життя/LifeStyle» — близько 46% блогів на цю тему написані жінками. Натомість у категорії «Спорт» було всього 6% таких блогів». 

Яна Машкова: «Жінки є героїнями та експертками на лайтових темах, як-от: здоров’я, погода. Результати нашого дослідження та дослідження «Вокса» збігаються. Однак, якщо подивитися на серйозні теми – політика, міжнародні відносини, економіка, фінанси, то, на жаль, відсоток присутності жінок-експерток у цих напрямках дуже низький. Я все-таки пов’язую це з тим, що журналісти не залучають достатньо експерток.

Але також є проблема серед експерток. В одному з досліджень ми запитали експерток: що заважає їм бути більш публічними. Однією з причин вони називали брак часу для того, щоб бути ініціаторками залучення себе до публічності. А друге — це страх булінгу, осуду. Тому вони уникають своєї публічності. Вони надають експеризу лише коли медіа звертаються до них по коментарі».

Микола Ябченко: «Питання залучення жінок-експерток доволі гостре. Журналістки часто говорять, що розподіл тем у редакціях вже відбиває гендерні упередження. Так, соціальні теми, як правило, віддають жінкам-журналісткам, а темами, пов’язаними з політикою, економікою, фінансами більше опікуються чоловіки. Навіть якщо автор і авторка пишуть на подібні теми, вірогідність потрапити на важливий захід, де будуть виступати люди високого рівня, у чоловіків все-таки вища. І з цього випливає можливе пояснення, чому серед експертів більше чоловіків: напевне, чоловікам-журналістам простіше спілкуватися з чоловіками-експертами, їм не хочеться напружуватися, робити зайвий крок для того, щоб знайти і взяти коментар у експертки».

Важливість редакційних політик

Микола Ябченко: «Якщо читати такі світові видання, як New York Times, The Wall Street, The Guardian, то вони намагаються дотримуватися балансу. Якщо тільки чоловіки коментуватимуть усі питання, подача матеріалу буде викривлена. Тому вони звертають на це увагу і роблять цей зайвий крок. Хотілось би вірити, що українські журналісти також візьмуть це собі за правило, що це буде нормою якісного матеріалу».

Ліза Кузьменко: «Мені здається, дуже важливо говорити про два рівні гендерної рівності у ЗМІ. Перше — те, що існує всередині самої редакції, тобто які політики має ця редакція, який доступ жінок до посад, які приймають рішення, чи там працюють одні журналістки, чи є редакторки, топменеджмент, власниці, а також який рівень оплати праці жінок і чоловіків. Друге — це рівень контенту: як ми пишемо, як ми подаємо наші матеріали, наскільки вони збалансовані. Комісія з журналістської етики приймає скарги на різний контент, у тому числі на сексистські матеріали.

Комісія з журналістської етики — це орган саморегуляції журналістів та редакцій, коли ми говоримо про те, що не всі питання можуть бути врегульовані державою, деякі питання журналісти можуть вирішувати самостійно. У тому числі це редакційні статути, які існують в медіа, які можуть включати питання гендерної рівності. Наприклад, «Громадське радіо» у своєму статусі містить зобов’язання сприяти досягненню гендерної рівності. Сайт «Заборона» містить політику протидії сексуальним домаганням на робочому місці. Мережа гіперлокальних медіа «Район.in.ua» також має політику гендерної рівності, яка стосується контенту».

Анастасія Багаліка: «Дуже багато залежить від внутрішніх стандартів роботи медіа, від розуміння, чому потрібно дотримуватись журналістських стандартів. Не всі ресурси, про які ми говоримо, є медіа. У нас законодавство працює таким чином, що зареєстрованими медіа є телеканали, радіоканали, паперові ЗМІ, в тому числі ті, які мають свої онлайн-ресурси. Але сайти за чинним законодавством не є ЗМІ. Якщо для одних ресурсів це нічого не означає, тому що вони мають своє ім’я і не хочуть його якимось чином зганьбити, слідкують за медійним порядком денним, за тим, як реагують на їхні матеріали і діяльність колеги, й також реагують на зауваження Комісії з журналістської етики, то є і такі ресурси, які не дотримуються жодних стандартів чи  екомендацій. Здається, їх цікавлять тільки їхні ситуативні заробітки, клікабельність заголовків.

Можливо, я помиляюся, але іноді йдеться навіть не про клікабельність. Наведу приклад. Влітку був черговий медійний скандал із тим, як низка медіа висвітлювали ситуацію зі зґвалтуванням неповнолітньої вчителем хореографії. Це сталося на випускному. Низка медіа постраждалу дівчину звинуватили у тому, що начебто вона спровокувала вчителя своїм зовнішнім виглядом, почали писати про постраждалу у такому ракурсі, що вчитель молодий, привабливий, це було не згвалтування. «Повага» подала скаргу до Комісії з журналістської етики, і днями Комісія дала свій висновок щодо цього ресурсу. Ресурс називається «Радіо Трек». Насправді це — не перша скарга на дії ресурсу і не перша їхня відмова якось реагувати».

Ліза Кузьменко: «Завжди можна звертатися до Комісії з журналістської етики. Ми діємо на основі Кодексу етики українського журналіста. Там, зокрема, є пункт 15, який говорить про те, що ніхто не може бути дискримінований, у тому числі за ознакою статі. Коли ви пишете свій матеріал, є певні ознаки людини, які не варто використовувати, якщо для цього немає певної потреби.

Якщо редакція захоче змін, то вона точно знайде ті шляхи і ті матеріали, якими можна скористатися — їх дуже багато. Я думаю, ці зміни — невідворотні. За рік ми будемо обговорювати вже зовсім інші питання. Тобто вже не буде питання, чи повинна редакція бути гендерно чутливою, будуть питання, як нам виводити більше жінок на керівні посади, як писати все більше матеріалів про гендерно зумовлене насильство і так далі».

Рекомендації експертів для медіа

  1. Залучайте більше експерток. Для максимально швидкого і зручного пошуку жінок-експерток є база експерток «Спитай жінку» від ГО «Повага», Expert 4 Media «Інституту масової інформації», де можна знайти експертів та експерток із будь-яких тем. Можна звертатися до університетів (база експертів Українського католицького університету) або до аналітичних центрів, як-от «Вокс Україна». Гарні поради щодо роботи з експертами та експертками зібрані на MediaLab.
  2. Згадуйте про вік, стать, сімейний стан, колір волосся тощо як чоловіків, так і жінок тільки тоді, коли це безпосередньо пов’язано з суттю, темою журналістського матеріалу (наприклад, про вік можна писати у матеріалі про пенсійну реформу). Відмовитися від усталених оціночних фраз, як-от «прекрасна стать», «справжній чоловік», «добра господиня», «секс-бомба».
  3. Вживайте фемінітиви, бо вони є невід’ємною частиною української мови, дозволяють уникати плутанини в родах та виражають повагу до жінок.
  4. Формуйте у своїх редакціях гендерні політики щодо однакового представлення і жінок, і чоловіків у своїх матеріалах. Редакції можуть проводити внутрішні аудити, які дозволяють оцінити, яким є гендерний баланс/дисбаланс у подачі інформації про чоловіків та жінок. Керівники та менеджери ЗМІ мають залучати свої редакції до гендерно-чутливих тренінгів, показувати своїм працівникам, що це важливо.
  5. Користуйтеся порадником OSCE «Як наблизити свою редакцію та контент до гендерної чутливості», який допоможе редакційним командам та журналістам дотримуватися гендерної рівності та публікувати гендерно збалансовані матеріали. Порадник включає в себе приклади матеріалів з українських ЗМІ та дає роз’яснення щодо некоректного використання гендерних стереотипів.
Автори