Журавель в небі чи синиця в руках: Як громадам випрацювати прийнятний формат облаштування територій для розвитку бізнесу

«Якщо ти хочеш зміну в майбутньому стань цією зміною в сьогоденні» (М. Ганді).

Децентралізація, яка надала місцевим органам влади більше ресурсів та повноважень – одна з найважливіших реформ проведених з 2014 року. Одне з найбільш важливих і актуальних питань для новостворених громад – це розвиток бізнесу. Проте у деяких областях більше 70% бізнесу сконцентровано в обласному центрі та навколо нього. Структура бізнесу також неоднорідна: промислові підприємства зосереджені в обласних центрах та великих містах, у менших громадах переважають сільськогосподарські підприємства. Для громади наявність бізнесу – це надходження до бюджету, менший відплив населення, зниження соціальної напруги, розвиток інфраструктури. Отже громади зацікавлені в тому, щоб сприяти розширенню місцевого бізнесу та залучати новий, в тому числі промисловий.

Дієвим способом розвитку бізнесу є облаштування інфраструктури для стимулювання розширення місцевого бізнесу та полегшення входу нових підприємств.

Сьогодні у всіх на слуху індустріальні парки. Після нововведень до законодавства, а також підготовки ще двох законопроектів 5688, 5689 – цей інструмент виглядає досить перспективно. Закон «Про індустріальні парки» та передбачає низку вимог до них (ст. 8, ст. 14, ст. 34):

• земельна ділянка мінімальною площею 10 гектарів;
• цільове призначення земельної ділянки має бути «землі промисловості»;
• ділянка має бути придатною для використання з урахуванням умов та обмежень містобудівної документації;
• індустріальний парк повинен бути погоджений та зареєстрований, що відкриє доступ до державної підтримки для облаштування території, податкових та інших пільг.

Успішним прикладом є індустріальний парк у Білій Церкві.

«Індустріальний парк «Біла Церква» має затверджену концепцію розвитку та стратегічні цілі в горизонті 10 років, а саме: $250 мільйонів інвестицій, понад 4000 створених робочих місць, 30 резидентів і 70 гектарів освоєних площ. Наразі вкладено $35 мільйонів, освоєно 11 гектарів території, залучено 6 резидентів, які створили 400 робочих місць. За цей же період закладено фундамент, без якого не може функціонувати індустріальний парк і його резиденти. Насамперед до ділянки підведені всі необхідні інженерні мережі, побудовані внутрішньоділянкові та під’їзні дороги. По-друге, зведені якірні виробничі та складські об’єкти, побудовані готові приміщення для продажу чи оренди. По-третє, є три працюючі резиденти, чиї підприємства вже виготовляють продукцію, надають послуги та співпрацюють між собою. По-четверте, керуюча та сервісна компанії надають резидентам адміністративні та сервісні послуги відповідно. Це саме те, чого ми очікували від перших 3 років роботи індустріального парку.»[1]

Втім, індустріальний парк – це лише один з інструментів, які громади мають розглядати. Не завжди в громаді є той мінімум трудових ресурсів, який задовольнить інвестора, чи кошти на підключення парку до необхідних мереж. Важливо також розуміти, що бажання бізнесу розташувати виробництво у певній громаді дуже часто не пов’язане з пільгами, а скоріше обумовлене близькістю ресурсу чи ринків збуту. Зрозумілі та прозорі правила гри також є надзвичайно важливим фактором для бізнесу, який може мати певні застереження щодо можливих ускладнень та корупційних ризиків, пов’язаних із масштабними проектами.

Громади можна умовно поділити на три групи:

1. Громади-супутники великих міст.
2. Громади, які мають декілька населених пунктів із великою кількістю населення.
3. Всі інші громади.

Створення індустріальних парків може бути вигідним  для першої і частково для другої групи (перед реалізацією такого проекту мають бути попередні техніко-економічні розрахунки, а також запит від декількох інвесторів). Тобто насправді цей формат буде прийнятним для дуже невеликої кількості громад.

Що ж робити всім іншим громадам, які не мають значної кількості населення (наприклад, містять невелике місто й низку сіл), значних ресурсів, або інших передумов для створення індустріального парку? Зрозуміло, що тоді будувати індустріальний парк тут не варто. Можемо провести  аналогію з природним парком – на певній території недоцільно створювати великий парк, але має сенс влаштувати сквер або невеличку зелену зону для прогулянок.

Потрібно ставити перед собою не питання «Як створити індустріальний парк?», а питання «Яка співпраця з бізнесом буде найефективнішою для нас?». У кожному випадку всі послуги та інфраструктура будуть запропоновані індивідуально, проте має бути єдина концепція для всіх – спочатку громади допомагають розвивати бізнес, а тоді бізнес розвиває громади.

Стратегія створення бізнес-простору буде різною в обласного центру чи порівняно великого міста та у малих громадах. Великі міста зацікавлені в залученні масштабних інвестицій, як українських так і іноземних. Для цього вони мають відповідне населення та інфраструктуру.

Для менших громад важливо не забувати про можливість об’єднання – декілька невеликих громад об’єднавшись отримають більший спектр можливих варіантів стратегії розбудови інфраструктури для бізнесу. 

Тож що потрібно робити громадам для розвитку бізнесу?

Перш за все, необхідно провести інвентаризацію всіх ресурсів громади. Ресурси – це наявний трудовий потенціал, приміщення, земельні ділянки, які перебувають у власності громади, колишні промислові зони, інформаційні ресурси, наявні дороги, інженерні мережі та інше. Сьогодні інструментом, який активно розвивається і допомагає у вирішенні цього питання, є геоінформаційний портал.

Наступний крок – це визначення економічного профілю громади, а саме того, який бізнес уже присутній в громаді, чим цей бізнес займається, які головні джерела заробітку населення. Для цього окрім вивчення статистичних даних варто провести опитування чи фокус-групи. Вони дозволяють отримати точнішу й глибшу інформацію, а також є одним з інструментів залучення населення до ухвалення рішень.

Після збору інформації потрібно визначити можливі альтернативи рішення та прийняти одну з них. При цьому до ухвалення рішення потрібно залучати бізнес. Наприклад, якщо планується облаштування інфраструктурою певної території для розвитку бізнесу, необхідно сформувати для себе повний перелік можливої інфраструктури та дізнатися, що саме потрібно місцевому бізнесу чи інвесторам. Це можуть бути мережі (електро-, водо-, газо-, теплопостачання), дороги, облаштування приміщень. 

Керівники громади мають розуміти, який бізнес вони хочуть залучити – великий чи скоріше мікро / малий / середній. А також враховувати, що компанії різних галузей потребують різного типу інфраструктури. Можливо ми просто хочемо стимулювати бізнес-активність у певній частині громади? Тоді рішення стосуватиметься саме цієї частини. Наприклад, муніципалітет Отон у Франції облаштовує під офіси, магазини приміщення в тій частині міста, де спостерігається нижча бізнес-активність, та здає їх в оренду за нижчими цінами.

Одним із факторів успіху є активна позиція бізнесу. Підприємства, які вже працюють у громаді, та ті, як розглядають можливість зайти до неї, мають бути повноправними учасниками процесу визначення найкращого рішення для підтримки бізнесу.

Партнерами в організації залучення бізнесу можуть бути й бізнес-асоціації. Наприклад, Королівська асоціація малих і середніх підприємств Нідерландів (MKB Nederland) створює «бізнес-зони» спільно з муніципалітетами та місцевим бізнесом.

Приклад такої співпраці в Україні – проект «Муніципальна бізнес-зона» Лука-Мелешківської громади Вінницької області, який розробляється в рамках ініціативи Програми “U-LEAD з Європою” з підготовки проектів місцевого розвитку регіонального значення. Партнери проекту починали з ідеї індустріального парку. Поступово, в процесі спілкування з місцевим бізнесом (було залучено близько 40 місцевих підприємств) прийшли до висновку, що індустріальний парк може бути цікавим форматом на перспективу, але починати треба з меншого проекту.

Наразі триває облаштування ділянки для створення та діяльності мікро- та малого підприємництва в громадах-партнерах. На земельній ділянці площею 5 га збудують водогін, каналізаційну мережу та очисні споруди для розміщення виробничих, складських та адміністративних приміщень, підключать будівлі до газорозподільчої системи та системи електропостачання.

Громади-партнери вирішили застосувати комплексний підхід та облаштувати на території також Центр підтримки бізнесу «One-stop Business Zone». Діяльність центру буде спрямована на підвищення кваліфікації місцевих підприємців, налагодження ефективнішої виробничої діяльності та організацію бізнес-заходів.

Заболотцівська громада Львівської області – це приклад плідної співпраці керівництва громади та населення, де результатом стала реалізація проекту, який дозволив більше заробляти всім (класичне win-win).

«Ще у 2008 році головою села була створена ініціативна група, яка подала проект з покращення пасовищ у Заболотцях до Канадського агентства з міжнародного розвитку (CIDA). За умовами проекту, всі пасовища необхідно було окультурити. Звісно, спочатку цю ідею селяни не підтримали. Однак з часом виникла реальна потреба викорчовувати кущі та огородити територію. Тож мешканці почали це робити свідомо. Спільними зусиллями пасовища привели до ладу та встановили на них електропастухи. І вже у червні 2011 року вперше було створено сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (СОК) «Покрова», який наразі займається заготівлею, охолодженням та реалізацією молока.» [2]

Підсумовуючи, хотілося б ще раз підкреслити: проекти розвитку бізнесу мають вирішальне значення для розвитку саме невеликих громад. Облаштування території для бізнесу є важливим інструментом. Однак існують й інші інструменти. Тож виходити слід із ситуації в громаді – її ресурсів та наявного бізнесу. І обов’язково залучати до розробки рішення підприємців та населення громади. Тоді шанси на успіх проекту значно виростуть.