Зупиніть російські корупційні гроші

Те, що російські еліти використовували свої багатства для купівлі активів та престижу на Заході, – секрет Полішинеля. Проте на цьому російський вплив не закінчується. Герхард Шрьодер, колишній канцлер Німеччини, а зараз голова філії Газпрому у Німеччині – не єдиний приклад політичної корупції. Такі одіозні приклади можна було ігнорувати раніше – але не тепер. У новій реальності, коли Росія напала на Україну і погрожує ядерними ударами іншим країнам, важливо розуміти, наскільки далеко на Захід проникли мацаки російських грошей. Не менш важливо ідентифікувати поклади брудного російського багатства, щоб обмежити можливості путінського режиму фінансувати агресивну війну в Україні.

Можна подумати, що світ раніше не був у такій ситуації, проте насправді є низка прецедентів, які можуть підказати політичні рішення. Наприклад, уряд США турбувався, що нацистська Німеччина та інші країни Осі зможуть скористатися своїми американськими активами (гроші, акції, патенти тощо), щоб дестабілізувати економіку США, підважити політичні процеси та фінансувати шпигунів. Щоб запобігти цим ризикам, 14 червня 1941 року уряд США провів перепис усіх іноземних активів. Потрібно було задекларувати всі активи вартістю понад 1000 доларів (близько 20 тис. дол. у теперішніх цінах). Виявлені активи іноземного походження сягнули близько 2,5% ВВП США (сьогодні це було б понад 600 млрд дол.) – значна сума враховуючи, що світ не був таким фінансово інтегрованим, як сьогодні. Ця інформація дуже знадобилася після атаки на Перл Гарбор, оскільки уряд США зміг швидко конфіскувати власність будь-якого іноземця чи іноземної держави. Офіс контролю іноземної власності (Office of Alien Property Custodian) контролював конфісковані активи, які були використані, щоб оплатити нанесені війною збитки після її закінчення. Враховуючи тогочасну обмеженість інформаційних технологій, такий перепис був надскладним завданням, проте він надав чітку картину місцезнаходження грошей та підготував основу для майбутньої політики.

Відзначимо, що перепис був зроблений до того, як мілітаристська Японія напала на Перл Гарбор, а нацистська Німеччина оголосила війну США. Тобто перепис було зроблено у передчутті майбутньої конфронтації. Агресивна поведінка путінського режиму не залишає місця для ілюзій про “дружні” російські наміри щодо Заходу. Зрештою, Путін був досить відвертим щодо своїх грандіозних планів: за будь-яку ціну повернути Росії владу, яку вона втратила після розпаду СРСР. Заявлені цілі Путіна включають інші країни колишнього соціалістичного блоку, деякі з яких є членами НАТО. Отже, критично важливо не втрачати жодної секунди та негайно зробити якісний реєстр іноземних активів. 

Інфраструктура для створення такого реєстру вже є. Інструменти протидії відмиванню грошей вимагають, щоб фінансові посередники та депозитарії “знали своїх клієнтів”. Іншими словами, уряд може встановити кінцевого бенефіціара активу. Вочевидь, росіяни не поклали всі свої активи в один кошик, і тому потрібні скоординовані зусилля розвинених економік, щоб обмежити можливості приховати активи. Можна переглянути всі активи вартістю понад визначену відносно невелику межу (наприклад, 1 млн дол.), щоб обмежити ухиляння. Уряди можуть заморозити чи конфіскувати активи, які використовуватимуться для фінансування війни Росією. Нарешті, ці заходи можуть забезпечити більш таргетовані санкції, оскільки вони з більшою імовірністю вплинуть на тих, хто виграв від путінського режиму.

Арештовані яхти та вілли російських олігархів вартістю мільйони доларів дають приблизне розуміння, про які суми йдеться. Проте це тільки вершечок айсберга, а цивілізований світ не має перетворитися на Титанік.