Яким бачать український уряд: перші 100 днів

Революція на Майдані в 2014 році привела до влади нового Президента, новий Уряд, новий Парламент. Янукович відмовився від свого крісла і наприкінці лютого минулого року втік з країни. Через три місяці на посаду Президента України обрали Петра Порошенка. А восени 2014 року був обраний новий Парламент України. Місяць потому, 2 грудня 2014 року, Парламент затвердив склад нового Кабінету Міністрів.

Нинішній Кабінет Міністрів України є унікальним у багатьох відношеннях. З двадцяти членів Кабміну – чотирнадцять не входили до його складу раніше. Сім представників Кабміну – абсолютно нові обличчя в політиці: вони прийшли з бізнесу. Три міністри – громадяни інших держав і для того, щоб увійти до складу уряду, повинні були отримати українське громадянство. Середній вік міністрів – трохи більше 44 років.

Проте, бюрократичний апарат міністерств і державні органи надалі заповнені політичними ветеранами. Нові міністри стикаються з непростим завданням пошуку компетентних і чесних людей, які зможуть служити національним інтересам. Але співробітники на цих посадах не хочуть здаватись без бою. Майстри саботажу, вони роблять усе можливе, щоб ослабити політичну підтримку міністрів, використовують судову систему для оскарження легітимності нових призначень і навіть не нехтують бандитськими методами – такими як погрози та застосування фізичної сили.

Теперішньому Кабінету Міністрів доводитися працювати в найскладніші часи відколи Україна здобула незалежність у 1991 році. Перед Україною поставлені надзвичайно складні завдання. Економіка увійшла в стадію глибокої рецесії, національна валюта – під тиском, криза розколола фінансову систему і підірвала довіру громадськості. Сильний сусід – Росія – використовує весь спектр військових, політичних, дипломатичних, економічних і інформаційних тактичних прийомів для дестабілізації України. Уряд повинен діяти швидко, щоб “продавити” реформи, стабілізувати економіку і повернути країні траєкторію зростання.

VoxUkraine, спільно з Київською школою Економіки (колись EERC), Індексом Моніторингу Реформ, Реанімаційним Пакетом Реформ і Центром Підтримки Реформ підготували рейтинг міністерств, Національного Банку України і НАК “Нафтогаз”, державного монополіста на газовому ринку, за перші 100 днів роботи з моменту нових призначень.

Ми оцінили, як громадськість, засоби масової інформації та експертне співтовариство сприймають роботу міністерств, центрального банку та “Нафтогазу”. Насамперед ми відправили листи до всіх міністерств, НБУ і “Нафтогазу” – користуючись виключно контактами в публічному доступі. Ми попросили представників адресатів відповісти на декілька питань про найбільш значні досягнення, з їхньої точки зору, за перші 100 днів, перерахувати основні виклики, плани і проблеми. Декілька міністерств надіслали свої відповіді – Міністерство фінансів, Міністерство екології, Міністерство інфраструктури, Міністерство сільського господарства і Національний Банк.

Далі ми розробили і провели 3 опитування. Два з них – опитування експертів (128 відповідей) і опитування громадської думки (220 відповідей), в яких попросили респондентів оцінити визначні події, про які повідомлялося в засобах масовій інформації (зокрема, інформаційним агентством Інтерфакс). Кожну новину про таку подію можна було оцінити за шкалою від – 5 (незадовільна) до 5 (визначна). Респондентами опитування експертів були VoxUkraine, Київська Школа Економіки, Індекс Моніторингу Реформ, Реанімаційний Пакет Реформ і Центр Підтримки Реформ. Третє опитування з проханням надати загальне бачення роботи міністрів провела ділова редакція Ліга.Бізнес на основі інформації наданої VoxUkaine (3017 відповідей).

Доповнення: Одразу після публікації статті з рейтингом, ми отримали відгук від Міністерства зовнішніх справ та Міністерства інформаційної політики — і дізнались, що через технічні причини, вони не отримали лист з проханням відповісти на запитання від VoxUkraine. Рейтинг 1 та 2 на таблиці нижче відображають, відповідно, початкове ранжування та нове, що включає відповіді від цих двох міністерств. Переходів між трьома групами не відбулось.

Висновки

• Суттєво виділяється група міністерств, які перевершують інших. У них чітко поставлені цілі, і вони вже приступили до реформ. Вони пояснюють громадськості, що і чому вони роблять.
• Оцінки громадськості та експертів збігаються в більшості випадків. Однак експерти схильні бачити міністерства в більш сприятливому світлі, ніж громадськість. Середня оцінка експертів близька до одиниці, в той час як середня оцінка громадськості – негативна.
• Кілька міністерств отримали негативні оцінки з боку громадськості і, при цьому, були високо оцінені експертами. Ці випадки особливо важливі, оскільки вони підкреслюють інформаційний розрив між урядом і громадськістю. Простіше кажучи, населення не поінформовано про реформи, які втілюються і вважаються важливими серед експертів.

  Ось ці міністерства:

– Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ;
– Міністерство молоді та спорту;
– Міністерство енергетики та вугільної промисловості;
– Міністерство екології та природних ресурсів;
– Національний Банк України.

• Найвищий бал – значно нижчий від максимальної оцінки, яку можна було отримати. Міністерство інфраструктури, лідер рейтингу, отримало тільки 12 з 20. Середня оцінка – 3.
• Багато міністерств отримали негативні оцінки: на думку експертів і/або громадськості вони швидше перешкоджають реформам і змінам на краще. Наприклад, Міністерство соціальної політики та Міністерство інформації отримали негативні оцінки від кожної групи респондентів.
• Суспільство, мабуть, сприймає той факт, що деякі жертви неминучі на шляху зміни України на краще. В результаті, жорсткі реформи не обов’язково є причиною низького рейтингу. Наприклад, зростання ціни на газ, зрозуміло, є болючим питанням. Проте, громадськість і експерти високо оцінюють роботу “Нафтогазу”. Ще донедавна ця компанія була втіленням корупції і розкрадань. Зараз подібні новини практично зникли. Ситуація прямо протилежна для Міністерства енергетики та вугільної промисловості, яке постійно причетне до численних скандалів.
• На жаль, деякі з найнижчих оцінок зосереджені в міністерствах з найбільшими видатками (наприклад, Міністерство соціальної політики, Міністерство оборони, Міністерства енергетики та вугільної промисловості) .
• Цікава примітка наостанок: існує негативний зв’язок між віком міністра і загальною оцінкою (див. малюнок нижче). Аналогічно, міністри-політичні ветерани, які входили до складу попередніх урядів, або були депутатами декількох скликань Верховної Ради, – як правило, отримують нижчі оцінки. Більшою мірою, ці зв’язки утворюються завдяки оцінкам громадськості – що підкреслює попит на нові обличчя в уряді, а також, можливо, попит на нові підходи в руйнуванні статуса-кво.

В цілому, уряд досяг помітного прогресу за перші 100 днів. Проте суспільство вимагає більше зусиль. Значно більше! Деякі реформи, очевидно, вимагають ретельної підготовки, повторного тестування і продуманої розробки. А на це потрібен час. Простий і дешевий спосіб для Уряду покращити свою значимість/авторитет в очах населення – радикально розширити свою комунікаційну стратегію. Позитивні зміни, що зрозуміло і неминуче, більш очевидні для експертів, ніж для громадськості, але цей розрив можна перекрити за допомогою агресивної інформаційної кампанії. Підтримка громадян відіграє життєво важливе значення для успіху реформ, і можна сподіватися, що уряд збирається зайняти більш активну позицію на цьому фронті в його наступні 100 днів.

Медіа-партнери: Інтерфакс-Україна, Liga.net

Автори:
Робоча група у складі членів редакційної колегії VoxUkraine і учасників ініціативи:

Олена Білан (Драгон Капитал), Володимир Білоткач (Newcastle U), Том Купе (KSE), Вероніка Мовчан (IER), Тимофій Мілованов (U.of Pittsburgh), Юрій Городніченко (UC Berkeley), Ілона Сологуб (KSE), Олександр Талавера (U. Of Sheffield), Олександр Жолудь (International Center of Policy Studies), Олег Кореньок (Virginia Commonwealth University), Віктор Циренніков (Академический советник МВФ), Наталія Шаповал (KSE), Світлана Русакова (Dragon Capital), Олександр Нікольско-Ржевский (Lehigh University), Максим Мірошниченко, Олег Іванов, Тетяна Кенджерська (UBS), Марина Назаренко, Ярина Басистюк (University of Pennsylvania)