Впровадження математичних методів в політичну науку дозволяє по-новому поглянути на процеси формування і розвитку політичних структур. В умовах мінливої політичної кон'юнктури, важливо розуміти яка ситуація склалася на макрорівні у Верховній Раді: чи поляризований парламент; ким і як підтримуються законодавчі ініціативи; наскільки згуртованими є фракції; хто сильніший - коаліція чи опозиція. Ми не намагаємося відразу дати відповіді на всі питання. Наша мета - намітити тренд подальших досліджень головного законодавчого органу України.
VoxUkraine продовжує аналізувати роботу Верховної Ради України за допомогою відкритих даних. Ми розглянули 516 голосувань "в цілому" за період 4 сесії VIII скликання (з 1 лютого по 22 липня 2016-го) і виявили деякі закономірності, які допоможуть краще зрозуміти поведінку українського парламенту. Дані можна завантажити з data.voxukraine.org та opendata.rada.gov.ua
Сучасним парламентам демократичних країн властива полярність. По один бік знаходиться правляча коаліція, по інший - опозиція. Парламентський полюс може складатися як з однієї фракції, так і декількох. Полюси балансують один одного, тим самим мінімізуючи вірогідність виникнення законотворчої монополії. Класичний приклад біполярного парламенту – конгрес США, де борються дві партії: демократична і республіканська. В Італії мультиполярный парламент с двома великими полюсами. Приклад однополярного парламенту – російська Дума у 1995 році (максимальна поляризація Думи була у 2003).
Сучасна Верховна Рада України - це біполярний парламент. Ядро коаліційного полюса налічує 234 депутати, 2/3 з яких - це представники Блоку Петра Порошенка і Народного Фронту, решта - позафракційні депутати, більшість Самопомочі, Батьківщини і Радикальної партії. Середній рівень підтримки законопроектів серед депутатів коаліційного полюса - 80%. Рівень підтримки - це відношення кількості голосувань "За" до загальної кількості голосувань.
На противагу, опозиційний полюс складається з 175 депутатів з рівнем підтримки законопроектів 25%. Практично половина цього полюса - депутати від Опозиційного блоку, груп "Відродження" та "Воля народу". Також, в опозиційному полюсі можна знайти 28 представників від БПП і 17 від Народного фронту. Є три причини, через які вони могли не увійти до складу коаліційного полюса: народний обранець міг не ходити на пленарні засідання і не голосувати; голосувати врозріз з лінією фракції; він виконує свої обов'язки відносно недавно.
Від полярності перейдемо до аналізу, як різні фракції підтримують законодавчі ініціативи один одного. Ми пропонуємо розглянути матрицю парламентської підтримки, яка відображає скільки відсотків голосів "За" кожна фракція віддає законопроектам інших фракцій, а також Президенту та Кабінету Міністрів. По рядках відображаються фракції як суб'єкти голосування. По стовпчиках - ті ж фракції плюс Президент і КМУ як суб'єкти законодавчої ініціативи. На перетині рядка і стовпця - відсоток голосів "За", які фракція віддала за законопроекти певного ініціатора.
Звернімо увагу на рядок "* - кількість законопроектів, поданих фракцією", який відображає скільки було фінальних голосувань за законопроекти, ініційовані представниками певної фракції. Наприклад, з усіх законопроектів, де головним ініціатором був представник групи "Воля народу", тільки один пробився до фінального голосування і був прийнятий парламентом. У разі якщо ініціатором законопроекту виступило кілька депутатів з різних фракцій, ми зараховували авторство нардепу, чиє прізвище було першим.
Можна помітити, що рівень підтримки фракції змінюється відповідно до того, хто ініціює законопроект. З матриці можна зробити ряд цікавих висновків:
На основі отриманих результатів можна зробити два попередніх висновки.
По-перше, полярність українського парламенту є характеристикою демократичної політичної системи. Історія більшості пострадянських країн показує, що в суспільствах, де штучно обмежена політична конкуренція і нав'язана однополярність, владу захоплюють автократичні режими, з подальшим обмеженням більшості прав і свобод населення.
По-друге, незважаючи на непримиренну риторику і радикальні взаємні погрози та звинувачення, український парламент залишається "договороздатним" інститутом. Про що свідчать численні випадки підтримки "ворожих" законопроектів і спільне подання багатьох законодавчих ініціатив.
Вивчення поведінки парламенту має велике значення для подальшого розвитку політичних інститутів і оцінки громадянами виконання обов'язків народними обранцями. Часом робота парламенту нагадує броунівський рух, в якому надзвичайно складно ідентифікувати важливі поведінкові патерни як фракцій в цілому, так і окремих народних депутатів. Вирішення цієї проблеми можливе за допомогою розвитку Open Data проектів і використання сучасних методів аналізу. Даний підхід допоможе виборцям контролювати і оптимізувати роботу парламенту, зміцнивши тим самим демократичний фундамент в країні.