Чому в Україну не приходить інвестор? Відповідь – у ціні на газ

На прикладі газового ринку, який чи не найактивніше реформується, можна наочно дослідити непослідовність влади, коли лунають правильні слова, нібито ми рухаємось у правильному напрямі, споживач платить усе більше і більше, але при цьому інвестор не приходить, конкурентного ринку немає, інфраструктура не модернізується, втрати газу зростають.

Станом на січень середня ціна для мешканців Києва була в 3,7 рази меншою за середню у столицях країн ЄС, а складова ціни на транспортування – менша у 6 разів. Про це свідчать дані січневого моніторингу HEPI [1] (Household Energy Price Index for Europe).

Роздрібні ціни

Порівнювали ціни в Україні та європейських столицях у січні 2016 р. В Україні для населення усіх регіонів, включно із м. Київ та Київською областю діють однакові регульовані роздрібні ціни на газ. Їх встановив Кабмін для постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов’язки (ПСО-постачальники) Постановою Кабміну від 1.10.2015 р. №758). Тож, оскільки регіональної статистики щодо цього співвідношення немає у відкритому доступі, для визначення середньозваженої ціни використовували встановлені Кабміном роздрібні ціни із співвідношенням: 60% – за ціною 3,6 грн за куб.м і 40% – за ціною 7,188 грн за куб.м, яке відповідає розрахункам НАК “Нафтогаз України” (див. п. 4). Отже отримали середньозважену ціну 5,04 грн за куб.м.

Середня ціна у ЄС, за даними HEPI, становить 6,62 євроцентів за кВт*год. В ЄС ціну на газ обраховують у таких одиницях, щоб споживачам було зручно порівнювати ціни на газ із цінами на електроенергію. За офіційним курсом НБУ на січень це в середньому 18,50 грн за куб.м.

Найнижчі ціні в ЄС – у країнах Східної Європи – до 0,5 євро за куб.м. У Західній Європі ціни зазвичай становлять 0,5-1 євро за куб.м.

Цього року нижча за усі згадувані країни ціна – для населення Росії. За даними компанії «Газпром межрегіонгаз Москва», побутовим споживачам столиці РФ газ у січні 2016 р. природний газ продавали по 4,33-6,25 руб. за куб.м (у середньому 1,65 грн за куб.м), споживачам Московської області – по 4,89-6,26 руб. за куб.м. Найнижчі ціни застосовуються за умови споживання газу на опалення. Але на відміну від України – без обмеження обсягу споживання.

З чого складається ціна

Зазвичай роздрібна ціна на газ як в ЄС так і в Україні містить такі складові:

1. Оптова ціна на газ (вартість самого газу – видобутого чи імпортованого)
2. Тариф на транспортування магістральними газопроводами (послуга Оператора ГТС)
3. Тариф на транспортування розподільчими газопроводами (послуга Оператора ГРМ)
4. Вартість постачання (послуга постачальника)
5. Енергетичні податки (за наявності)
6. ПДВ

На інфографіці нижче деякі з цих складових поєднані, бо постачання газу має бути відділене від транспортування. Поєднані вони так:

• Оптова ціна на газ + Вартість постачання = Вартість енергії
• Сума тарифів на транспортування = Вартість транспортування (магістральне та розподіл)

Що стосується структури цін на газ в РФ, то зазначимо, що внутрішній ринок природного газу РФ представляє собою вертикально-інтегрований бізнес однієї компанії «Газпром» і він практично закритий. Тому розбити роздрібну ціну на складові виявилось надскладною задачею. Проте за низьких роздрібних цін для населення, цілком можливо, що громадськість не зацікавлена заглиблюватись у такі деталі, як це було і в Україні ще рік тому.

Вартість транспортування

В Україні тарифи на транспортування встановлюються регулятором НКРЕКП. При цьому тарифи на транспортування розподільчими газогонами можуть значно відрізнятися в залежності від регіону. Проте тариф на транспортування магістральними газогонами регулятор НКРЕКП розподіляє таким чином, щоб у сумі обидва тарифи для кожного регіону були на одному рівні. На січень 2016 р. це було 73 копійки за куб.м. Зазначимо, що в середньому в ЄС вартість транспортування 1 куб.м газу становить 5 грн (18 євроцентів) за куб.м чи 26% роздрібної ціни. Загалом, складова вартості транспортування в ціні на газ коливається від 10% до 40%.

Найбільша вартість транспортування в абсолютних величинах – 20,22 грн за куб м (30% роздрібної ціни) у Стокгольмі (Швеція) де населення не використовує газ для опалення. Найбільша вартість транспортування у відносних величинах – 10,43 грн за куб.м (40%) у Лісабоні (Португалія). Найнижча у ЄС (і в абсолютних, і в відносних величинах) – 1.23 грн (10%) в Естонії, де найменше у ЄС споживання газу (за винятком Кіпру та Мальти, де природний газ взагалі не споживається).

Нагадаємо, в Україні відбувається реформування газового ринку. До липня минулого року послуги з транспортування газу розподільними мережами та постачання – надавала одна компанія. З 1 липня 2015 р. відбулось розділення цих бізнесів. На порядку денному – відокремлення плати за транспортування. Наступний крок, який уряд планував здійснити в першому кварталі 2017 року – відмова від державного регулювання ціни на газ для побутових споживачів.

Тобто ланцюжок: «Оптовий продавець (Нафтогаз) – Оператор ГТС (Укртрансгаз) – Оператор ГРМ (газорозподільна компанія) – ПСО-постачальник» має бути розірваний і трансформуватись у два:

1. Оптовий продавець (не тільки Нафтогаз) – постачальник (конкурентний ринок)
2. Оператор ГТС – Оператор ГРМ (монопольні послуги)

Відділення постачання газу від надання транспортних послуг і вільне ціноутворення на ринку – це дві обов’язкові умови для того, щоб на ринку постачання газу побутовим споживачам виникла конкуренція і споживач міг обирати, у кого купувати газ (за ціною та якістю сервісу), не запитуючи при цьому дозволу операторів-транспортувальників (природних монополістів, вартість послуг яких встановлюється регулятором НКРЕКП).

Варто очікувати, що роздрібні ціни на газ та зокрема вартість транспортування в Україні поступово наближатимуться до середніх у Східній Європі. Тобто що роздрібна ціна встановиться в межах 0,3-05 [1] євро за куб.м, із яких 45-50% становитиме оптова ціна газу та 10% – вартість постачання (чи 55-60%- вартість енергії, 20-25% – вартість транспортування), решта – податки.

Чому це має відбутись? Бо перекоси у газовій галузі призводять до таких наслідків:

1. Промисловість фактично оплачує транспортні послуги, які надаються населенню. За нинішньої системи, утримання інфраструктури з транспортування газу фінансується переважно найбільшими промисловими підприємствами, тоді як переважна більшість газорозподільчих газопроводів призначена для забезпечення газом саме населення. Навіть якщо промислове підприємство – на «прямих трубах», тобто приєднане напряму до газотранспортної системи (магістральних газопроводів), – тариф для нього встановлюється майже на рівні загального тарифу (дорівнює сумі середньозважених тарифів на транспортування магістральними та розподільчими газопроводами – див. на сайті регулятора НКРЕКП). Це впливає на собівартість продукції, і як наслідок – падіння промислового виробництва. Тоді як в ЄС для промисловості і вартість енергії дещо дешевша (за рахунок меншої вартості постачання), а вартість послуг із транспортування значно менша.

2. За низьких цін споживачі не надто мотивовані економити (вплив субсидій ще більше загострює неадекватність поведінки споживачів). У першу чергу мова йде про газ, який використовується для опалення (як для індивідуального так і централізованого – ТКЕ). Це наочно демонструє динаміка споживанням газу ТКЕ – де встановлені найнижчі ціні (див. п. 16 Положення, яке затверджене Постановою Кабміну від 1.10.2015 р. №758) й одночасно – найменше зниження споживання навіть попри відносно теплу зиму.

3. НАК «Нафтогаз України» для населення закуповує газ у іншої державної компанії «Укргазвидобування» – до травня 2016 р. (включно) за фіксованою ціною 1590 грн за 1000 куб.м (без ПДВ) чи 1,59 грн за куб.м (див. п. 6 Положення, яке затверджене Постановою Кабміну від 1.10.2015 р. №758). Така політика держави по відношенню до найбільшої державної газовидобувної компанії призводить до постійного дефіциту коштів, відсутності розвитку і як, наслідок – падіння обсягів видобування газу (до зазначеної постанови внесені зміни Постановою Кабміну від 27.04.2016 р №315: уряд встановив з травня для населення нову ціну та вартість газу при придбанні НАК «Нафтогаз України» у «Укргазвидобування» чи при імпорті- у розмірі 4849 грн без ПДВ).

• Відсутність довгострокового регулювання та тарифоутворення за залишковим принципом, і, як наслідок, функціонування газорозподільних підприємств на режимі фінансування лише операційних витрат унеможливлюють залучення інвестицій у розвиток і модернізацію газової інфраструктури. Фактично, газорозподільна інфраструктура з початку свого існування – з 60-тих років минулого століття, не зазнавала суттєвого оновлення і модернізації. Тому відбувається фактичне збільшення вартості транспортних послуг через зростання виробничо-технологічних втрат газу в застарілих газових мережах, збільшення витрат, пов’язаних із відсутністю сучасних дистанційних приладів обліку газу. Що там казати, якщо в Україні досі не запроваджено повного обліку газу серед побутових споживачів!

5. У перспективі обсяги споживання природного газу зменшуватимуться. Із розвитком альтернативних джерел енергії газ конкуруватиме з іншими видами палива. Додатковим чинником зниження споживання має стати енергоефективність. Оскільки витрати транспортуючих компаній мало залежать від обсягів постачання, це призводить до необхідності збільшення тарифу, через що підвищуватимуться роздрібні ціни.

6. Індекс витоків газу в мережі є набагато вищим для українських операторів, у порівнянні з досліджуваними системами розподілу газу в ЄС. Це може бути пов’язано з віком і технічним станом мереж та необхідністю заміни частини розподільних систем.

Чому просте підвищення цін на газ – не панацея? Тому що в енергетиці важливий не тільки розмір, але і зміст. Наприклад, навіть після торішнього підвищення ціна на газ для населення, як і раніше, виконує функцію соціальної допомоги. Причому ресурс для такої допомоги формується підспудно, як за рахунок прихованого регуляторного перерозподілу доходів від продажу газу – від одних суб’єктів економіки до інших (що вже описано вище – від промисловості, від державної видобутку газу населенню і частково «Нафтогазу»), так і за рахунок всіх платників податків – через механізм субсидування. Ось чому необхідно не тільки встановити ринкову ціну на газ, але й зробити прозорою її структуру, де кожен елемент економічно обгрунтований і виправданий – в першу чергу з точки зору ринку.

Примітки